Решение № 136541150, 14.05.2026, Тернівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 215/1840/26

2/215/2512/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді Науменко Я.О. за участю секретаря Оніщенко Ю.М., згідно з вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі в спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2026 представник ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначає, що 13 липня 2025 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 27749-07/2025, відповідно до якого позичальнику надано кредитні кошти на умовах строковості, зворотності та платності. 25 листопада 2025 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено договір факторингу № 25112025, відповідно до якого первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до боржників, у тому числі до відповідача за вказаним кредитним договором. Згідно з витягом з реєстру боржників до договору факторингу, до позивача перейшло право вимоги до відповідача щодо заборгованості за кредитним договором № 27749-07/2025 у загальному розмірі 25 080,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. заборгованість за основною сумою кредиту; 6 480,00 грн заборгованість за відсотками; 12 000,00 грн. штраф; 600,00 грн. комісія за видачу кредиту. Позивач зазначає, що відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, у зв`язку з чим утворилась вказана заборгованість, яка станом на день подання позову не погашена. Посилаючись на порушення відповідачем умов кредитного договору та норми цивільного законодавства, позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у зазначеному розмірі та судові витрати.

Ухвалою від 19.03.2026 у справі відкрито провадження та призначено її до судового розгляду на 14.05.2026, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою від 14.05.2026 призначено заочний розгляд цивільної справи.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. Відповідно до прохальної частини позовної заяви в разі неявки в судове засідання відповідача позивач не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином у встановленому законом порядку, а саме за допомогою направлення судової повістки за його місцем проживання, яка повернулась на адресу суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання». Відзив на позовну заяву відповідач не подав, будь-яких клопотань на адресу суду від нього не надходило.

Згідно з положеннями ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України відповідач вважається належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи за місцем його реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 1 ст. 280 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання відповідача повідомленого належним чином, без поважних причин або без повідомлення причин, за відсутності у справі поданого ним відзиву, і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд вирішує справу на підставі наявних у справі доказів (ухвалює заочне рішення).

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази у справі, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

13.07.2025, між ТОВ «Стар Файненс Груп» та відповідачем було укладено кредитний договір № 27749-07/2025, згідно з яким відповідач отримав кредит в розмірі 6 000,00 грн., строком на 120 днів до 09.11.2025 (а.с. 11-21).

Відповідно до п. 1.4. кредитного договору, за користування кредиток товариством нараховуються проценти в розмірі 0,90 % в день на залишок заборгованості, що є платою за користування кредитом та комісія за видачу кредиту в сумі 600,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Стар Файненс Груп» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного договору, що підтверджується долученим до матеріалів справи листом вих. № 3426_251230091326 від 30.12.2025, відповідно до якого товариством було прийнято та успішно оброблено платіж від 13.07.2025 о 08:25:01 на суму 6 000,00 грн., номер транзакції в системі iPay.ua 801236495 (а.с.27).

Однак, у порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконав, та у зв`язку із цим у нього утворилась заборгованість за кредитним договором № 27749-07/2025 від 13.07.2025 в сумі 25 080,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. заборгованість за основною сумою кредиту; 6 480,00 грн. заборгованість за відсотками; 12 000,00 грн. штрафні санкції; 600,00 грн. комісія за видачу кредиту.

25.11.2025 року між ТОВ «Стар Файненс Груп» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 25112025, у відповідності до якого ТОВ «Стар Файненс Груп» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги до боржників, вказаними у Реєстрі боржників (а.с.33-41).

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу № 25112025 від 25.11.2025 року, до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 27749-07/2025 від 13.07.2025 в розмірі 25 080,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. заборгованість за основною сумою кредиту; 6 480,00 грн. заборгованість за відсотками; 12 000,00 грн. штрафні санкції; 600,00 грн. комісія за видачу кредиту (а.с.44).

З матеріалів справи вбачається, що кредитний договір був підписаний відповідачем електронним цифровим підписом W573, він був ознайомлений із умовами кредитування, сума кредиту була перерахована відповідачу, що не спростовано, однак взяті на себе зобов`язання він не виконав, отриманої суми кредиту не повернув, відсотки не сплатив.

Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Суд погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості та вважає його таким, що відповідає умовам кредитного договору. При цьому, нарахування відсотків за користування кредитом здійснено в межах строку кредитування та за погодженою сторонами процентною ставкою.

Відповідачем не спростовано вказаний розрахунок та не надано жодних доказів на противагу цьому розрахунку.

Щодо наявності у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором № 27749-07/2025 від 13.07.2025,то суд враховує наступне.

Частинами 1, 3 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 513, ст. 514 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред`явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Стаття 1082 ЦК України зобов`язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.

При цьому, аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому, невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.

Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Доказів належного виконання відповідачем кредитних зобов`язань матеріали справи не містять, натомість належними доказами у справі підтверджується факт передання від ТОВ «Стар Файненс Груп» до ТОВ «ФК «ЄАПБ» права дійсної вимоги за кредитним договором, боржником у якому є відповідач.

Надані позивачем копії договору факторингу, акта прийому-передачі реєстру боржників, витягу з реєстру боржників та платіжної інструкції на підтвердження оплати за договором факторингу є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Відповідач ОСОБА_1 отримані кошти у визначений договором строк не повернув, тому вимоги позивача в частині стягнення заборгованості 6 000,00 грн. за основною сумою боргу, які доведені належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та кредитному договорі, підлягають задоволенню.

Що стосується розміру відсотків за користування кредитними коштами за вищезазначеним кредитним договором, то суд зважає на наступне.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року в справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц дійшла висновку, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти, а також обумовлену в договорі неустойку за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. При цьому суд зазначив, що кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання, відповідно до частини другої статті 625 ЦК, а не у вигляді стягнення процентів та неустойки.

За умовами договору № 27749-07/2025 від 13.07.2025 кредит в сумі 6 000,00 грн. надається ОСОБА_1 на строк 120 днів зі сплатою відсотків в розмірі 0,90 % в день, а тому відсотки за користування кредитом за цим договором, з урахуванням умов договору щодо розміру денного відсотку за користування коштами, становлять 6 480,00 грн. (6 000 грн. х 0,90 : 100 х 120 = 6 480,00 грн.). Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором, станом на 25.11.2025 заборгованість за нарахованими відсотками становила 6 480,00 грн. Після отримання права вимоги до відповідачки за кредитним договором від первісного кредитора, позивач не здійснював нарахування відсотків за користування кредитом за цим договором, сума заборгованості по яких на день подання позову залишилася незмінною 6 480,00 грн.

Крім того, ТОВ «ФК «ЄАПБ» просить стягнути з ОСОБА_1 12 000,00 грн. заборгованості за штрафом.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

У п. 5.3 кредитного договору № 27749-07/2025 від 13.07.2025 сторони передбачили, що у випадку прострочення Клієнтом сплати платежів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді штрафу: в розмірі 100% від суми простроченої заборгованості на наступний день після терміну сплати, встановленого в графіку платежу, за відповідний розрахунковий (платіжний) період, та до дати погашення заборгованості, з урахуванням обмежень, встановленим чинним законодавством.

Разом з тим, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202 введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 строком на 30 діб.

Надалі строк дії режиму воєнного стану неодноразово продовжувався в установленому законом порядку і діє по теперішній час.

Оскільки штраф в сумі 12 000,00 грн. нараховано в період коли в Україні діє воєнний стан, тому, з урахуванням положень п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у стягненні цього штрафу з відповідача слід відмовити.

Також позивач заявив вимоги про стягнення заборгованості за комісією за надання кредиту відповідно умов до кредитного договору № 27749-07/2025 від 13.07.2025 в розмірі 600,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Згідно з ч. ч. 1, 2, 5, 7 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Аналіз умов договору № 27749-07/2025 від 13.07.2025, свідчить про те, що комісія за надання кредиту в розмірі 600,00 грн. (що скаладає 10.00% від суми кредиту) передбачена п.1.4 договору, є платою за надання кредиту.

Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які позивачем встановлена комісія за обслуговування кредиту.

Надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком фінансової установи, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок фінансової установи за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь фінансової установи. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самої фінансової установи та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії фінансової установи не є послугами, що об`єктивно надаються позичальнику.

Подібні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15.

Умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду, від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15, від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15, від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15, від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 та від 20 липня 2022 року у справі № 343/557/15-ц.

Оскільки надання кредиту це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

Суд звертає увагу, що комісія за надання кредиту в розмірі 600,00 грн. є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику. Крім того, позивачем у договорі про споживчий кредит не зазначено, які саме послуги надаються за комісію пов`язану з наданням кредиту.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що положення договору № 27749-07/2025 від 13.07.2025 щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 600,00 грн. суперечать положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемними з моменту укладення договору, а відтак відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за комісією за надання кредиту в розмірі 600,00 грн.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню і з відповідача на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 27749-07/2025 від 13.07.2025в розмірі 12 480,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 6 480,00 грн. - заборгованість за відсотками.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні позову через систему «Електронний суд» позивачем сплачено судовий збір в сумі 2 662,40 грн., ціна позову становила 25 080,00 грн., позов задоволено на суму 12 480,00 грн., тобто на 49,76 % (12 480,00 х 100 : 25 080,00), а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 1 324,81 грн. (2 662,40 х 49,76 %) судового збору.

Щодо вимог позивача про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, у сумі 1 664,00 грн., то в цій частині слід відмовити, оскільки доказів понесення зазначених витрат суду не надано. Відтак вони є недоведеними та не підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 259, 268, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 27749-07/2025 від 13.07.2025в розмірі 12 480,00 грн., з яких: 6 000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу та 6 480,00 грн. - заборгованість за відсотками, а також 1 324 (одна тисяча триста двадцять чотири) гривні 81 копійок витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору, а всього 13 804 (тринадцять тисяч вісімсот чотири) гривні 81 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку та подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання рішення до Дніпровського апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 14.05.2026.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», ЄДРПОУ 35625014, місце знаходження: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд.2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

СУДДЯ