Постановление суда № 136521413, 14.05.2026, Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська

Справа № 209/1611/26

Провадження № 2/209/1773/26

У Х В А Л А

14 травня 2026 року м. Кам`янське

Дніпровський районний суд міста Кам`янського у складі:

головуючого суддді Лобарчук О.О.,

за участю секретаря судового засідання Золотих Л.М.,

позивача ОСОБА_1

відповідачів Стребіж А.О., ОСОБА_2

представника відповідача Міністерства Охорони Здоров`я України- Ігнатової А.О.

представник відповідача Офісу Генерального прокурора України - Синюк О.М., Іщенко А.О.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , адвоката Стребіж Анни Олегівни, адвоката Монатка Дениса Сергійовича, адвоката Ухова Романа Владиславовича, Міністерства охорони здоров`я, Офісу Генерального прокурора, треті особи: Національного антикорупційного бюро України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпровського районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , адвоката Стребіж Анни Олегівни, адвоката Монатка Дениса Сергійовича, адвоката Ухова Романа Владиславовича, Міністерства охорони здоров`я України, Офісу Генерального прокурора України, треті особи: Національне антикорупційне бюро України, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам`янського від 13.04.2026 року прийнято вищезазначену позовну заяву до розгляду та призначено до розгляду в підготовче судове засідання.

08 травня 2026 року через систему "Електронний суд" надійшла заява ОСОБА_3 про вступ у справу як представника позивача ОСОБА_1 . В обґрунтування своє заяви ОСОБА_3 зазначила, що вона є донькою ОСОБА_1 та на підставі ст. 172 Сімейного кодексу України заявляє про представництво інтересів своєї матері ОСОБА_1 , оскільки вона є непрацездатною особою, яка досягла 60-ти років, не має юридичної освіти та не може самостійно реалізувати право на захист, а вона, її донька має право представляти інтереси матері згідно закону.

В підготовчому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просить допустити до участі у цивільній справі в якості її представника- ОСОБА_3 , її доньку.

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 заперечили проти залучення в якості представника позивача по цивільній справи її доньку ОСОБА_3 .

Представники відповідача Офісу Генерального прокурора України- Синюк О.М., Іщенко А.О. поклалися на розсуд суду.

Представник відповідача- МОЗ України- Ігнатова А.О. просила вирішити клопотання на підставі ст.ст.59, 60 ЦПК України.

Заслухавши думку учасників, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання позивача - ОСОБА_1 про залучення в якості її представника ОСОБА_3 та про відмову ОСОБА_3 про вступ у справу як представника позивача ОСОБА_1 по наступним підставам.

Згідно до ч.1 статт1 59 ЦПК України: Права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Згідно ч.2 ст. 59 ЦПК України Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.

Частиною 2 статті 60 ЦПК України передбачено, що під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.

Дана цивільна справа розглядається у загальному позовному провадженні.

Окрім того, представництво за законом унормовано статтею 242 ЦК України, згідно з якою батьки (усиновлювачі) є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей. Опікун є законним представником малолітньої особи та фізичної особи, визнаною недієздатною.

Законним представником у випадках, встановлених законом, може бути інша особа.

Законне (необхідне, обов`язкове) процесуальне представництво виникає на підставі закону, адміністративного чи судового акту за наявності таких юридичних фактів: спорідненість, усиновлення, встановлення опіки чи піклування тощо.

Відповідно до статті 59 ЦПК України права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.

Підставами виникнення законного представництва є: 1) факт походження дитини, встановлений та зареєстрований належним чином; 2) факт усиновлення, зареєстрований належним чином; 3) адміністративний акт про призначення опіки чи піклування.

Повноваження законних представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна (пункт 2 частини першої статті 62 ЦПК України).

Отже, цивільно-процесуальне законодавство України містить перелік осіб, які можуть брати участь у судовому засіданні як законні представники й тих осіб, які можуть мати законного представника. Проте у такому переліку представництво непрацездатних або немічних батьків повнолітніми дітьми не передбачено.

Аналіз вищевказаних положень цивільно-процесуального законодавства України (статті 59 ЦПК України), які є спеціальними нормами, що урегульовують відносини, пов`язані з законним представництвом в цивільному судочинстві, свідчить, що законне представництво передбачено лише у випадку, якщо сторона, третя особа є малолітньою, неповнолітньою, недієздатною чи обмежено дієздатною.

Зазначене узгоджується із загальними положеннями цивільного законодавства про те, що з досягненням 18 років фізична особа набуває цивільної дієздатності - здатності своїми діями набувати та самостійно здійснювати цивільні права та обов`язки. Обмеження цивільної дієздатності фізичної особи або визнання її недієздатною можливе лише судом у визначеному законом порядку за наявності доказів про те, що особа не усвідомлює або не в повній мірі усвідомлює значення своїх дій та не може керувати ними (глава 4 розділу ІІ ЦК України).

Дана правова позиція викладена в Ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25.03.2022 року у справі № 318/1312/18 .

В данній цивільній справі за позовом ОСОБА_1 позивач є повнолітньою особою з повною цивільно-процесуальною дієздатністю. Докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 визнана недієздатною чи обмежено дієздатною і її донька ОСОБА_3 призначена її опікуном чи піклувальником, відсутні.

Сам по собі той факт, що позивачка непрацездатною за віком особою, не означає обмеження її цивільно-процесуальної дієздатності та виникнення у її доньки права бути її законним представником у суді.

Керуючись ст. 59, 60, 258-260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 про представництво інтересів матері- позивача ОСОБА_1 , та клопотанні позивача ОСОБА_1 про залучення в якості її представника доньки ОСОБА_3 відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.О. Лобарчук