Постановление суда № 136521082, 14.05.2026, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6150/26

(1-кп/199/838/26)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретарь судового засідання ОСОБА_2

прокурор ОСОБА_3

обвинувачений ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції)

захисник ОСОБА_5

у відкритому підготовчому судовому засіданні, в межах обвинувального акту у кримінальному провадженні №42026042000000025 від 27.02.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, розглянувши клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу обвинуваченому,

В С Т А Н О В И В:

В судовому засіданні прокурор звернувся до суду з клопотанням про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , з урахуванням особи останнього, те, що (мовою оригіналу) «під час досудового розслідування не встановлено стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя у спосіб неявки в судове засідання» та перекваліфікацією злочинних дій ОСОБА_4 з ч. 3 ст. 369-2 на ч. 2 ст. 369-2 КК України, тобто, на більш м`який склад злочину.

З огляду на викладене, прокурор просив суд змінити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Обвинувачений та захисник не заперечували, разом з цим, просили суд застосувати обвинуваченому домашній арешт у «нічний час».

Перевіривши доводи клопотань, суд мотивує рішенням наступним.

ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що він будучи достовірно обізнаним про дію воєнного стану у державі і проведення загальної мобілізації, з метою отримання неправомірної вигоди для себе, у невстановлений органом досудового розслідування час, але не пізніше 27.02.2026, розробив злочинний план, спрямований на здійснення впливу на особу, яка уповноважена на виконання функції держави або місцевого самоврядування, щодо визначення ступеня придатності осіб, які проходять медичне обстеження згідно з Додатком 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України.

Так, ОСОБА_6 бажаючи отримати висновок ВЛК про непридатність до військової служби разом з іншими дозвільними документами, які будуть підставою для офіційного перетину пункту пропуску державного кордону України в період воєнного стану та зняття з облікового статусу «у розшуку» в електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів в Україні «Оберіг», вирішив звернутись до ОСОБА_4 , якого йому порадили та надали номер мобільного телефону під час розмови у компанії військових, із приводу консультації з даного питання.

Так, 25 лютого 2026 року у ОСОБА_4 під час телефонної розмови

з ОСОБА_6 , виник злочинний умисел на одержання неправомірної вигоди з метою незаконного особистого збагачення. У зв`язку з чим, ОСОБА_4 на виконання свого злочинного умислу повідомив ОСОБА_6 , про можливість впливу на посадових осіб ВЛК з метою отримання висновку про непридатність до військової служби та для позитивного вирішення вказаного питання останній повинен надати йому грошові кошти в сумі 16000 (шістнадцять тисяч) доларів США, а він в свою чергу пообіцяв здійснити вплив на посадових осіб ВЛК з метою отримання висновку про непридатність до військової служби та посадових осіб ТЦК з метою зняття з облікового статусу «у розшуку» в електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів в Україні «Оберіг». Також ОСОБА_4 повідомив, що грошові кошти необхідно буде передати йому частинами, а саме: при першій зустрічі необхідно передати 70 відсотків від 16000 доларів США та 30 відсотків від зазначеної суми після виготовлення документів.

У подальшому, 19.03.2026, приблизно о 14 год. 07 хв., ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реалізуючи злочинний умисел направлений на одержання від ОСОБА_6 неправомірної вигоди для себе та третіх осіб, переслідуючи корисливий мотив направлений на незаконне збагачення за рахунок ОСОБА_6 усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, перебуваючи на відкритій місцевості, поруч з будівлею закладу «Макдональдс» розташованою за адресою: м. Дніпро,

просп. Слобожанський, буд. 1а, отримав від ОСОБА_6 , імітаційні засоби у вигляді грошових коштів у розмірі 11000 (одинадцять тисяч) доларів США, як заздалегідь обумовлену частину неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішення особою уповноваженою на виконання функцій держави, для прийняття рішення про отримання висновку ВЛК про непридатність до військової служби разом з іншими дозвільними документами, які будуть підставою для офіційного перетину пункту пропуску державного кордону України в період воєнного стану та для зняття з ОСОБА_6 облікового статусу «у розшуку» в електронному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів в Україні «Оберіг».

Таким чином, ОСОБА_4 , обвинувачується у одержанні неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за надання такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

19.03.2026 ОСОБА_4 , був затриманий в порядку ст. 208 КПК України та 20.03.2026 останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

20.03.2026 ухвалою слідчого судді Чечелівського районного суду міста Дніпра застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, тобто до 17.05.2026, із визначенням застави у розмірі 250 прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 832 000,00 гривень.

11.05.2026 слідчим змінено кваліфікацію у кримінальному провадженні з ч. 3 ст. 369-2 КК України на ч. 2 ст. 369-2 КК України, у зв`язку з встановленням в діях підозрюваного відсутності ознак вимагання неправомірної вигоди, що є кваліфікуючою ознакою кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК.

12.05.2026 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2

ст. 369-2 КК України.

12.05.2026 складено обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, та спрямовано до суду.

Суд враховує, що відповідно до ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Однак, санкція ч. 2 ст. 369-2 КК України передбачає покарання у вигляді штрафу від двох тисяч до п`яти тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п`яти років.

Згідно до ч. 3 ст. 315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до ст. 200 КПК України прокурор, слідчий за погодженням з прокурором має право звернутися в порядку, передбаченому статтею 184 цього Кодексу, до слідчого судді, суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу, в тому числі про скасування, зміну або покладення додаткових обов`язків, передбачених частиною п`ятою статті 194 цього Кодексу, чи про зміну способу їх виконання.

Необхідність обрання стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту обумовлюється наявністю ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Як вбачається з положень ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Суд враховує наступне:

1) ОСОБА_4 може бути причетний до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення;

2)тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання ним вини ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2, який відповідно до ст. 12 КК України кваліфікуються як нетяжкий злочини, за вчинення якого передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років;

3)вік та стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_4 є особою середнього віку, не є особою, що має інвалідність;

4)міцність соціальних зв`язків обвинуваченого ОСОБА_4 має постійне місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , мешкав разом із дружиною та малолітньою донькою;

5)наявність у обвинуваченого постійного місця роботи обвинувачений ОСОБА_4 офіційно ніде не працевлаштований;

6)обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити такі дії: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

На думку суду у цьому кримінальному провадженні доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ризику того, що обвинувачений ОСОБА_4 без застосування до нього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту зможе переховуватися від суду. Ступінь ризику втечі оцінено у сукупності наведених вище факторів, пов`язаних із характером особи обвинуваченого, моральністю, його відношенням до інкримінованого кримінального правопорушення, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставинами його життя, сімейними зв`язками та зв`язками із суспільством..

Заявлений ризик на даний час не зменшився, при цьому суд керується практикою Європейського суду з прав людини, а саме тим, що оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Panchenko v. Russia (Панченко проти Росії), § 106). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciev v. Moldova (Бекчиєв проти Молдови) § 58).

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Суд вважає, що обвинувачений ОСОБА_4 достовірно знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання його судом винуватим у вчиненні цього кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинений ним злочин, буде переховуватись від суду.

Ризик, передбачений п. 3, п. 4, ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 будучи обізнаним у доказах, які на теперішній час наявні в матеріалах кримінального провадження, своїми порадами та вказівками може допомогти іншим особам, яких органами досудового розслідування ще не встановлено та до кримінальної відповідальності не притягнуто, ухилитися від притягнення до кримінальної відповідальності.

Така поведінка обвинуваченого перешкоджає завданням кримінального провадження, а саме: забезпеченню швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Ризик, передбачений п. 5, ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 може вчинити інше (аналогічне) кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, що свідчить про можливі дії обвинуваченого ОСОБА_4 , викладеними в обвинувальному акті, який (як слідує та підлягає доведеністю під час судового розгляду), передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання одержав неправомірну вигоду для себе чи третьої особи за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави за надання такої вигоди.

У зв`язку із наявністю вищевказаних ризиків можливої неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_4 є необхідність у застосуванні відносно останнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Застосування такого запобіжного заходу є необхідністю, яка зумовлена необхідністю забезпечення виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов`язків, а також з метою запобігання спробам останнього переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, які ще не допитані судом, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином або вчинити нові кримінальні правопорушення.

Водночас, застосувати інші, більш м`які запобіжні заходи

(особисте зобов`язання, особиста порука) ніж домашній арешт, не можливо, оскільки вони не зможуть забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, так як місцеперебування останнього, особи з якими він спілкується, а також інші його дії потребують постійного контролю з метою запобігання вищевказаних ризиків.

З огляду на викладене, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, а клопотання сторони захисту частково, тому суд змінює запобіжний захід ОСОБА_4 з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, та відмовляє стороні захисту про застосування домашнього арешту у нічний час.

Відповідно до ч. 6 ст. 181 КПК України строк дії ухвали суду про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора.

Крім того, суд вважає необхідним акцентувати увагу на тому, що рівень обґрунтованості підозри впливає на ступінь втручання в права обвинуваченої особи при вирішенні питання про продовження (застосування тощо) запобіжного заходу, зокрема, на вибір виду запобіжного заходу.

Так, рівень обґрунтованості, доведеності обвинувачення має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод обвинуваченого, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом судового розгляду та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку. Зазначене, зокрема, пов`язане із обов`язком суду при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про можливе вчинення обвинученим кримінального правопорушення (пункт 1 частини 1 статті 178 КПК).

Суд звертає увагу, що «суспільний інтерес у справі» не слід ототожнювати із «суспільним резонансом», тобто з розголосом про справу у медіапросторі та підвищеною увагою громадськості та суспільства в цілому до цієї справи. Натомість під суспільним інтересом розуміється значення справи з огляду на її конкретні обставини, цінність і важливість для суспільства та держави, а також для тих охоронюваних суспільних відносин, у сфері яких ймовірно вчинено посягання.

Суд висловлює позицію про необхідність врахування значного суспільного інтересу у кримінальних провадженнях при визначенні пропорційності втручання в права людини в межах вирішенні питання про продовження (застосування тощо) запобіжного заходу обвинуваченому.

Сучасні реалії в Україні зумовлюють публічний (суспільний) інтерес до злочинів за ст. 369-2 КК України та необхідності ефективної протидії ним з метою захисту особи.

Зазначене вище слід враховувати при визначені пропорційності втручання в права людини шляхом продовження існуючих (застосування тощо) запобіжних заходів у кримінальних провадженнях.

Суд звертає увагу, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Суд, не вирішуючи питання доведеності або недоведеності винуватості обвинуваченого у інкримінованому злочині, погоджується з клопотанням про те, що повідомлена ОСОБА_4 підозра підтверджується існуванням фактів та інформацією про можливе вчинення останнім правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Враховуючи зазначене, такий рівень обґрунтованості підозри виправдовує більш серйозне втручання в права особи при вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту.

Відповідно до ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтись в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Суд погоджується із доводами прокурорів, що на теперішній час ризик переховування ОСОБА_4 від суду не втратив свою актуальність.

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні.

Суд зазначає, що ризик незаконного впливу на свідків у певному кримінальному провадженні обумовлюється тим, що відповідно до передбаченої КПК процедури показання свідків отримуються спочатку на стадії досудового розслідування шляхом їх допиту або слідчим чи прокурором, а згодом після направлення обвинувального акту до суду такі показання отримуються та перевіряються на стадії судового розгляду шляхом безпосереднього допиту свідка в судовому засіданні (статті 23, 224, 352 КПК).

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які свідок безпосередньо надав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК), оскільки жоден доказ не має наперед встановленої сили. Тобто ризик впливу на свідків існує аж до моменту безпосереднього надання під час судового розгляду показань такими, й тому заборона спілкуватися з певними особами як наслідок можливості ймовірного впливу на них - це об`єктивна необхідність забезпечення показань учасників кримінального провадження, які мають доказову силу.

За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Ця обставини, у свою чергу, може зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Суд вважає, що з огляду на такі обставини та ризики, продовження обвинуваченому строку цілодобового домашньому арешту повністю забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, виконання процесуальних рішень суду, запобігання спробам: ухилення обвинуваченого від суду або переховування, скоювати злочини, здійснювати незаконний вплив або тиск на свідків, які ще не допитані.

Тому, керуючись Конвенцією, правовими нормами КПК України, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню, необхідно застосувати обвинуваченому ОСОБА_4 на 60 діб запобіжний захід у цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_1 , який буде заходом забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, та правової норми, яку містить ст.177 КПК України, та є втіленням щодо забезпечення дотримання конституційних прав і свобод людини та громадянина на такому ж рівні, як вони гарантуються Європейською Конвенцією з прав людини та основоположних свобод.

Також, суд вважає, що оскільки під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор довів наявність всіх обставин, передбачених частиною першою статті 194 КПК України, тому суд застосовує відповідний запобіжний захід, та зобов`язує обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду, а також виконувати кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.

На переконання суду домашній арешт як запобіжний захід має низку переваг. Водночас з тим, що особа усвідомлює невідворотність покарання, домашній арешт надає можливість обвинуваченому зберегти соціальні та сімейні зв`язки. З психологічного погляду домашній арешт для особи, до якої він застосовується, та членів її сім`ї є менш стресовим і психологічно травмуючим запобіжним заходом оскільки обвинувачений проживатиме у звичайній для себе обстановці, без заборони на спілкування з родиною (у разі наявності малолітніх дітей або осіб, які потребують стороннього догляду).

Керуючись ст.ст. 131, 132, 176-179, 181, 314, 331, 369-372 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання прокурора про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 , строком на 60 (шістдесят) діб, тобто до 12 липня 2026 року включно та заборонити обвинуваченому ОСОБА_4 залишати житло цілодобово.

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , негайно звільнити з під варти у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)».

Покласти на ОСОБА_4 обов`язки:

- не залишати цілодобово місце фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 , окрім як за дозволом суду, за винятком випадків - переміщення до найближчого укриття на час дії сигналу «Повітряна тривога» та подальшого невідкладного повернення до житла після відбою сигналу «Повітряна тривога», для звернення за невідкладною медичною допомогою при виникненні стану здоров`я, який загрожує його життю або здоров`ю та у разі виникнення техногенної або природної катастрофи;

- за першою вимогою суду прибувати до суду;

- не відлучатися із міста Дніпра без дозволу суду (за виключенням випадків безпосередньої загрози життю або здоров`ю внаслідок збройної агресії РФ проти України);

- утримуватись від спілкування з свідками у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Ухвалу про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту негайно передати для виконання відділу поліції № 1 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області, який повинен негайно повідомити про це суд.

Працівники органу поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло обвинуваченого ОСОБА_4 за вказаною адресою, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

По закінченню цього строку та за відсутністю клопотання прокурора ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Відмовити в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на нічний домашній арешт.

Копію ухвали негайно направити начальнику Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», - для виконання.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

14.05.2026