Решение № 136506020, 13.05.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/15655/25

Провадження № 2/201/1655/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

13 травня 2026 року суддя Соборного районного суду міста Дніпра Наумова О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

29.08.2024р. між ТОВ «ФК «Кредітплюс» та відповідачем був укладений кредитний договір № 151720.

На виконання умов кредитного договору, 29.08.2024р. ТОВ «ФК «Кредітплюс» ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № НОМЕР_1 -ХХХХ-5004 відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ «ФК «Кредітплюс». Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується Довідкою про перерахування коштів.

10.10.2024р. ТОВ «ФК «Кредітплюс» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу № 10102024, згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 151720 від 29.08.2024р.

Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за кредитним договором № 151720 від 29.08.2024р. становить 18 382,85 грн., яка складається з: 17 778,52 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 4,18 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом;600,15 грн. - заборгованість по комісії.

Враховуючи вищевикладене, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» заборгованість за кредитним договором № 151720 від 29.08.2024р. у розмірі 18 382,85 грн., та судові витрати по сплаті судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн.

Заяви учасників процесу по суті справи.

Відповідач позовні вимоги не визнав. Від відповідача ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд», 16.12.2025р. надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 117), в якому відповідач вказував, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів переходу права вимоги саме щодо його зобов`язання, зокрема оригіналів договору факторингу та реєстру прав вимог у повному обсязі. Надані копії кредитного договору та додатків не містять мого власноручного підпису, а факт укладення електронного договору належними технічними доказами не підтверджений. Розрахунок заборгованості є спірним, не містить детального обґрунтування нарахування комісій та відсотків, що порушує вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від представника позивача Полякова О.В., через систему «Електронний суд», 14.01.2026р. надійшла відповідь на відзив (а.с. 118), в якій представник зазначив, що відповідно до реєстру прав вимог за договором факторингу № 10102024 від 10.10.2024 від ТОВ «ФК «Кредіплюс» до ТОВ «ФК «Ейс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 10 370 323,15 грн. Даний факт підтверджується актом прийому-передачі реєстру № 4 до договору факторингу № 10102024 від 10.10.2024р.

Надані суду копії кредитного договору та додатків містять власноручні підписи Відповідача на кожній сторінці документа, що свідчить про його особисту участь у підписанні договору та усвідомлення умов кредитування. Саме відповідач власноручно проставляв підписи у кредитному договорі, а його заперечення є необґрунтованими та спрямованими виключно на ухилення від виконання взятих на себе зобов`язань.

Розрахунок заборгованості, наданий попереднім кредитором в сукупності з повідомленням з відміткою ТОВ «ФК «Кредіплюс» про перерахування грошових коштів й додатку до повідомленням про перерахування грошових коштів є підтвердженням перерахування коштів є беззаперечними доказами факту заборгованості, а отже позовні вимоги доведені позивачем в повній мірі.

Нарахування відсотків відбувалося згідно п. 2.3. кредитного договору - 2.3 проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10% річних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п.2.6. цієї iндивiдуальної частини та/або графіком. Розмір процентної ставки незмінний.

Нарахування за процентною ставкою 0,10% відбувалось з 29.08.2024р. по 23.10.2024р. 24.10.2024р. - відповідач вніс суму в розмірі 2 224,40 грн., чим погасив проценти за користування кредитними коштами в сумі - 2 221,48 грн. Та вніс 1,67 грн., чим погасив проценти. З 25.10.2024р. по 07.01.2025р. ставка була незмінна, згідно п. 2.3 проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % рiчних. Тип процентної ставки фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня настyпного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п.2.6. цієї iндивiдуальної частини та/або графіком. Розмір процентної ставки незмінний.

Позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Від відповідача ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд», 27.01.2026р. надійшли заперечення (а.с. 125-127), в яких відповідач зазначає, що матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував: перерахування грошових коштів відповідачу; зарахування коштів на банківський рахунок або платіжну картку Відповідача; отримання відповідачем кредитних коштів у будь-якій формі.

Наданий позивачем кредитний договір сам по собі не є доказом надання кредиту, оскільки не підтверджує виконання кредитором свого основного зобов`язання передачі грошових коштів. Наданий Позивачем розрахунок заборгованості складений в односторонньому порядку, не підтверджений первинними фінансовими документами та не містить доказів фактичної передачі коштів відповідачу.

Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від представника позивача ОСОБА_2 , через систему «Електронний суд», 29.01.2026р. надійшли додаткові пояснення (а.с. 130-135),в яких представник зазначив, що згідно з п. 2.2.1. Кредитного договору № 151720 від 29.08.2024р. сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000.00 грн. (двадцять тисяч грн. 00 коп.) надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 16 992,86 грн. Для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № l43588 вiд l4.06.2024р. укладеним з кредитодавцем; у розмірі 7.14 грн. на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок Позичальника); у розмірі 3 000.00 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Згідно з п. 2.5. комісія за надання кредиту складає 3 000.00 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.

Відразу після підписання договору, 29.08.2024р. відповідачу перераховано грошові кошти в сумі 7,14 грн. на вказану ним банківську карту, що в свою чергу слугує доказом того, що відповідач прийняв пропозицію ТОВ «ФК «Кредітплюс».

Відповідно до копії довідки вих. № 3878/30-10 від 30.10.2025р., яка підписана ТОВ «ФК «Кредітплюс» в особі директора Македонського О.Є. За допомогою сервісу «Вчасно», первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі. Дана довідка повідомляє про успішність наступної операцій, згідно договору №1412/22-1 від 14.12.2022р. укладеного з ТОВ "Фінансова компанія "Контрактовий дім".

Вищезазначені платіжні документи містять всі необхідні реквізити електронного розрахункового документа: дату і номер; назву, код платника та номер його рахунку; код банку платника; назву, код одержувача та номер його рахунку; код банку одержувача; суми цифрами; призначення платежу, що відповідає вимогам чинного законодавства. Таким чином, порядок видачі коштів в безготівковій формі Первинним кредитором не порушено.

Відповідач не відмовлявся від одержання кредиту, свою згоду на укладення кредитного договору не відкликав, не звертався за додатковим роз`ясненням положень договору, тобто не скористалася цим своїм правом.

Кредитний договір є правомірним, оскільки його недійсність законом прямо не встановлена та судом він недійсними не визнаний.

Позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного кредитора ТОВ «ФК «Кредітплюс» та перерахування на рахунок відповідача суми в розмірі 7,14 грн., а також розмір існуючої заборгованості за кредитним договором, що є підставою для задоволення позову.

Позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.

Від відповідача ОСОБА_1 , через систему «Електронний суд», 03.02.2026р. надійшли додаткові пояснення (а.с. 147-156), в яких відповідач просить не враховувати додаткові пояснення позивача як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Від представника позивача ОСОБА_2 , через систему «Електронний суд», 29.01.2026р. надійшли додаткові пояснення (а.с. 157-161), в яких представник зазначив, що застосування надмірного формалізму у даній справі не сприяє з`ясуванню істини та суперечить завданню цивільного судочинства та принципу верховенства права.

Рух справи.

05.12.2025р. ТОВ «ФК «Ейс» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 1-7).

Ухвалою судді Соборного районного суду міста Дніпра від 27.02.2026р. відкрите провадження у справі, розгляд справи призначено у спрощеному провадженні без виклику сторін (а.с. 178).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 27.02.2025р. витребувано докази по справі від АТ «Універсалбанк» (а.с. 179-180).

Враховуючи категорію спору (малозначна справа), справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін для розгляду малозначних справ відповідно до положень ст. 274 ЦПК України.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 29.08.2024р. між ТОВ «ФК «Кредітплюс» та ОСОБА_1 укладено договір № 151720, відповідно до п.2.1.-2.6. якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.2.6. договору надати позичальнику грошові кошти у сумі визначеній у п.2.2.1 Договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, комісію за управління та обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника та інші не заборонені законодавством цілі Типом кредиту є кредит. Сума (загальний розмір) кредиту становить 20 000,00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 16 992,86грн. для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит №143588 від 14.06.2024р. укладеним з кредитодавцем; у розмірі 7,14грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_2 , у національній валюті (далі - рахунок позичальника); у розмірі 3 000,00 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини. Проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 0,10 % річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6, цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 200,00 гривень. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено. Комісія за надання кредиту складає 3 000,00 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 15,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1, цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено. Загальний строк кредитування за цим договором складає 272 дні з 29.08.2024р. (дата надання кредиту) по 28.05.2025р. (а.с. 70-75).

Також 29.08.2024р. ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту (а.с. 32-35).

10.10.2024р. між ТОВ «ФК «Кредітплюс» та ТОВ «ФК «Ейс» укладено договір факторингу № 10102024 (а.с. 8-12).

Згідно витягу з додатку №1 до договору факторингу №10102024 від 10.10.2024р. Реєстру прав вимог №4 від 24.10.2025р. перейшло право вимоги до відповідача у розмірі 18 382,85 грн., з яких: 17 778,52 грн. - заборгованість по тілу кредиту; 4,18 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 600,15 грн. - заборгованість по комісії (а.с. 110).

Відповідно до Акту приймання-передачі Реєстру №4 до договором факторингу №10102024 від 10.10.2024р. від ТОВ «ФК «Кредітплюс» до позивача перейшло право вимоги до боржників (а.с. 108).

На підтвердження оплати за договором факторингу №10102024 від 10.10.2024р. представником позивача долучено копію платіжних інструкцій №5291 від 14.01.2025р., № 6012 від 21.01.2025р. (а.с. 106-107).

ТОВ «ФК «Кредітплюс» 29.08.2024р. перерахувало відповідачу 7,14 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_3 , що підтверджується листом АТ «Універсалбанк» від 30.03.2026р.

2. Мотивувальна частина

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

За приписами ч. 1 ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 13 ЦПК суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За загальними правилами статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене.

Правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 16.09.2015 року №21-1465а15.

Згідно з частиною 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір містить основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування.

ТОВ «ФК «Кредітплюс» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі.

У відповідності до ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. У справах про визнання недійсним договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з`ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора, та чи існують ці права на момент переходу.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018року у справі № 31/160 (29/170(6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом пункту 1 частини першої статті 512, статті 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Позивач підтвердив своє право вимоги за кредитним договором № 151720 від 29.08.2024р. відповідно до договору факторингу №10102024 від 10.10.2024р.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс».

Розподіл судових витрат.

Щодо витрат на правничу допомогу.

Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві представник позивача просить суд стягнути з відповідача понесені судові витрати, зокрема витрати на правову допомогу у розмірі 7 000 грн.

Так, відповідно до вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Встановлено, що для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката встановлюється судом на підставі детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Положеннями п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 статті 30 Закону, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Положеннями 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

На підтвердження витрат на правничу допомогу представником позивача надано: скан-копію договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025р. (а.с. 97-99); скан-копію додаткової угоди № 25770855416 від 11.09.2025р. до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025р. (а.с. 96); скан-копію акту прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025р. (а.с. 95); скан-копію свідоцтва адвоката про право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 94); скан-копію довіреності адвоката (а.с. 93).

При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020р. у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19).

Суд вважає, що необґрунтованими та неспівмірними є витрати на правничу допомогу наведені у акті прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025р., оскільки вказані витрати не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

З врахування наведеного та вимог ч. 2 ст. 141, ч. 4 ст. 137 ЦПК України, враховуючи складність справи та обсяг виконаних робіт, дотримуючись принципів співмірності та розумності судових витрат, суд вважає, що обґрунтованим є розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо судового збору.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. (а.с. 114).

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956) заборгованість за кредитним договором № 151720 від 29.08.2024р. у розмірі 18 382 (вісімнадцять тисяч триста вісімдесят дві) грн. 85 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956) судовий збір у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956) 3 000 (три тисячі) грн. витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 273 ЦПК України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Суддя О.С. Наумова