Решение № 136478689, 12.05.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Житомир справа № 240/5266/26

категорія 109020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Леміщака Д.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дубрівської сільської ради Житомирської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Дубрівської сільської ради Житомирської області, у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 43 сесії 8 скликання Дубрівської сільської ради Звягельського району Житомирської області від 22.10.2025 № 1120 про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,50 га у власність з кадастровим номером 1820681800:06:000:0785 для ведення особистого селянського господарства;

- зобов`язати Дубрівську сільську раду Звягельського району Житомирської області затвердити ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,50 га у власність з кадастровим номером 1820681800:06:000:0785 для ведення особистого селянського господарства та передати у приватну власність.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 14.06.2021 звернулася до Дубрівської сільської ради із заявою щодо безоплатної передачі у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Дубрівської сільської ради, рішенням Дубрівської сільської ради 7 сесії 8 скликання від 03.08.2021 № 241 "Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, з метою передачі у власність для ведення особистого селянського господарства площею 1,50 га" було надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою. 21.12.2021 був розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,50 га з кадастровим номером 1820681800:06:000:0785 для ведення особистого селянського господарства. 28.09.2025 ОСОБА_1 звернулась до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної форми власності територіальної громади в особі Дубрівської сільської ради з правом передачі у власність площею 1,50 га, кадастровий номер земельної ділянки 1820681800:06:000:0785, для ведення особистого селянського господарства. Рішенням 43 сесії 8 скликання Дубрівської сільської ради Звягельського району Житомирської області від 22.10.2025 № 1120 позивачу в затвердженні проекту відмовлено.

Ухвалою суду від 17.02.2026 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У поданому до суду відзиві, відповідач заперечує проти позовних вимог та наголошує, що затвердження проекту землеустрою органом місцевого самоврядування є юридичним фактом, який завершує процедуру безоплатної приватизації та здійснює передачу земельної ділянки у приватну власність (ст. 118, 122, 186 ЗК України). Однак відповідно до пп. 5 п. 27 Розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України під час дії воєнного стану безоплатна передача земель державної та комунальної власності у приватну власність забороняється. Ця норма є імперативною. Законодавець не встановив виключень для завершення процедур, розпочатих до введення воєнного стану. Заборона стосується самого факту "передачі" (затвердження проекту), незалежно від дати надання первинного дозволу. Таким чином, рада станом на дату прийняття оскаржуваного рішення (22.10.2025) не мала законних підстав для затвердження проекту.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.

Позивач із розробленим проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,50 га з кадастровим номером 1820681800:06:000:0785 для ведення особистого селянського господарства 28.09.2025 звернулась до відповідача для затвердження даного проекту.

Відповідач рішенням 43 сесії 8 скликання Дубрівської сільської ради Звягельського району Житомирської області від 22.10.2025 № 1120 відмовив у затвердженні проекту землеустрою.

Дозвіл на розробку проекту землеустрою позивачу був наданий рішенням Дубрівської сільської ради від 03.08.2021 № 241; проект землеустрою розроблений 21.12.2021 та зареєстрований у Державному земельному кадастрі, земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 1820681800:06:000:0785.

Вважаючи таке рішення відповідача незаконним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приписами ст. 14 Конституції України та ст. 373 Цивільного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

Основним нормативним актом, який регулює земельні відносини, є Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (з наступними змінами і доповненнями, в чинній на момент виникнення спірних відносин редакції, далі по тексту - Земельний кодекс).

Відповідно до частини 1 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; г) прийняття спадщини; ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону № 280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 3 статті 24 Закону № 280/97-ВР визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 1 статті 59 Закону № 280/97-ВР встановлено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з частиною 2 статті 4 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

За приписами статті 5 Земельного кодексу України земельне законодавство базується на таких принципах: а) поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; б) забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; в) невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом; г) забезпечення раціонального використання та охорони земель; ґ) забезпечення гарантій прав на землю; д) пріоритету вимог екологічної безпеки.

Пунктами а-в статті 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: розпорядження землями територіальних громад; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до статті 15 Земельного кодексу України до повноважень центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин, належать: а) здійснення нормативно-правового забезпечення у сфері земельних відносин; б) забезпечення проведення земельної реформи; в) розробка та забезпечення реалізації загальнодержавних, регіональних програм використання та охорони земель; г) забезпечення здійснення землеустрою, моніторингу земель і державного контролю за використанням та охороною земель; ґ) забезпечення проведення державної експертизи документації із землеустрою у випадках та порядку, визначених законом, ведення та адміністрування Державного земельного кадастру, охорони земель, реформування земельних відносин; д) розроблення економічного механізму регулювання земельних відносин; е) участь у розробленні заходів щодо розвитку ринку земель; є) міжнародне співробітництво в галузі земельних відносин; ж) вирішення інших питань, визначених законами України та покладених на нього актами Президента України.

Відповідно до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з частиною 6 статті 118 Земельного кодексу громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Відповідно до частини 1 статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з пунктом 3 статті 186 проекти землеустрою погоджуються та затверджуються в такому порядку: проекти землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць погоджуються сільськими, селищними, міськими, районними радами, районними державними адміністраціями, за рахунок території яких планується здійснити розширення таких меж. У разі розширення меж адміністративно-територіальної одиниці за рахунок території, що не входить до складу відповідного району, або якщо районна рада не утворена, проект погоджується Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласною державною адміністрацією.

Проекти землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами.

Відповідно до ч. 3 ст. 79-1 Земельного кодексу України сформована земельна ділянка підлягає державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.

Відповідно до п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно з законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до п.п. 49-54 цього Порядку.

Відповідно до підпункту 1 п. 109 цього Порядку державна реєстрація земельної ділянки, зокрема здійснюється за заявою: особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи.

Судом встановлено, що в вересні 2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності територіальної громади в особі Дубрівської сільської ради Житомирської області з правом передачі у власність прощею 1,50 га для ведення особистого селянського господарства. До заяви позивач надав проект землеустрою відведення земельної ділянки у власність загальною площею 1,50 га для ведення особистого селянського господарства, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.

Так, за результатами розгляду відповідної заяви громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності, відповідач відмовив в надання дозволу.

Разом із цим, така відмова повинна бути вмотивована, оформлена належним чином та прийнята виключно з підстав, встановлених частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, виключний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо надання земельної ділянки у власність визначений частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України.

Як встановлено, позивач подала до відповідача належним чином оформлене клопотання про затвердження проекту землеустрою.

Суд звертає увагу на те, що вищезазначені положення норм Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" надають відповідачу повноваження на вирішення питання про затвердження або відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та зобов`язують прийняти рішення, а також визначають підстави, з яких таке рішення може бути прийняте.

Таким чином, законом чітко окреслено окрему категорію публічно-правових земельних правовідносин, що виникають у процесі реалізації громадянами права на безоплатне набуття у власність земельних ділянок державної чи комунальної власності. Ці правовідносини охоплюють низку послідовних юридично значущих процедур, що передбачають ухвалення проміжних рішень уповноваженими органами: подання клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, розробка такого проекту, реєстрація земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, подання клопотання про затвердження проекту землеустрою, ухвалення відповідного рішення щодо затвердження проекту землеустрою та передачі ділянки у власність громадянина, державна реєстрація права власності на ділянку.

Всі ці процедури та рішення, що приймаються за їх результатами уповноваженими органами, є невід`ємними етапами реалізації права громадянина на землю, закріпленого у статті 14 Конституції України, в рамках одних і тих самих правовідносин що виникають в процесі "безоплатної передачі земель з державної або комунальної власності", і не можуть розглядатись окремо одна від одної. Початком таких правовідносин є подання громадянином первинного клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, а їх завершенням - державна реєстрація права власності на отриману земельну ділянку.

Суд зазначає, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Президентом України Указом № 64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який продовжений і триває у даний час.

У зв`язку з цим, підпунктом 5 пункту 27 Розділ X "Перехідні положення" Земельного кодексу України встановлено, що під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей: безоплатна передача земель державної, комунальної власності у приватну власність, надання дозволів на розроблення документації із землеустрою з метою такої безоплатної передачі, розроблення такої документації забороняється.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови ВС від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19).

Публічно-правові земельні відносини, що є предметом розгляду суду по даній справі виникли до набуття чинності змінами до Земельного Кодексу. Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Це означає, що норми права застосовуються до відносин, які виникли після набрання цими нормами чинності, і не можуть бути застосовані до тих, що існували раніше.

Оскільки позивач звернулася до Дубрівської сільської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою в червні 2021 року, правовідносини щодо безоплатної передачі їй земельної ділянки виникли до набрання чинності Законом № 2145-ІХ від 24.03.2022, яким було доповнено розділ X Земельного Кодексу України пунктом 27.

Тому відповідно до принципу закріпленого статтею 58 Конституції України про дію закону в часі, положення пункту 27 розділу X Земельного Кодексу України не можуть застосовуватися до відносин що виникли при реалізації права позивачем на безоплатну передачу у її власність земельної ділянки.

Відповідно до правового висновку Конституційного Суду України (рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 05.04.2001 № 3-рп/2001), дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання ним чинності; до події або факту застосовується той закон, під час дії якого вони настали. Водночас якщо правовідносини є тривалими та продовжуються після набрання чинності новим законом, новий закон застосовується до тих їх складових, що мають місце після дати набрання ним чинності.

Суд зазначає, що положення законодавства визначають чіткий перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який є вичерпним, тому в даному випадку вимоги Земельного кодексу України та Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Дубрівською сільською радою дотримано не було.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення 43 сесії 8 скликання Дубрівської сільської ради, Звягельського району, Житомирської області від 22.10.2025 № 1120.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,50 га у власність з кадастровим номером 1820681800:06:000:0785, для ведення особистого селянського господарства.

Водночас суд зауважує про відсутність на даний час підстав для зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою та передати його в приватну власність, адже орган місцевого самоврядування повинен повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення з урахуванням положень чинного законодавства та висновків суду, викладених у цьому рішенні.

При повторному розгляді рада має перевірити, чи відповідає проект землеустрою вимогам, передбаченим ч. 8 ст. 186 ЗК України. Суд звертає увагу, що обраний спосіб захисту (зобов`язання до повторного розгляду, а не до затвердження) не порушує принцип ефективного судового захисту за ст. 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки рішення у цій справі усуває встановлену процесуальну помилку - невмотивовану та неналежно обґрунтовану відмову.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України, згідно з якою при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн, тому враховуючи приписи статті 139 КАС України, тому ці витрати необхідно стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Дубрівської сільської ради Житомирської області (вул. Адмірала Левченка, 132, с. Дубрівка, Звягельський р-н, Житомирська обл., 12736, ЄДРПОУ 04344446) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 43 сесії 8 скликання Дубрівської сільської ради Звягельського району Житомирської області від 22.10.2025 № 1120 про відмову ОСОБА_1 у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,50 га у власність з кадастровим номером 1820681800:06:000:0785 для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Дубрівську сільську раду Звягельського району Житомирської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,50 га у власність з кадастровим номером 1820681800:06:000:0785 для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Дубрівської сільської ради Звягельського району Житомирської області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1331,20 грн (одну тисячу триста тридцять одну гривню 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.М. Леміщак

Повний текст складено: 12 травня 2026 р.

12.05.26