Решение № 13646560, 31.01.2011, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" січня 2011 р.

Справа № 5004/42/11.

за позовом Приватне підприємство "Айслаг"

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Луцький військторг № 51"

про стягнення 32692грн.70коп.

Суддя: Слупко В. Л.

Представники сторін:

від позивача: Процик В.І., довір. №07 від 04.01.11р.

від відповідача: не з’явився

Суть спору: Позивач із врахуванням уточнених позовних вимог (лист від 28.01.11р. №01-03/93) просить стягнути з відповідача 32692грн.70коп., в т.ч. 22500грн. заборгованості за договором безпроцентної позики № 22/12-09 від 22.12.2009р., 1893грн.08коп. пені за період з 23.05.2010р. по 21.11.2010р., 7181грн.50коп. –процентів річних та 1118грн.12коп. інфляційних втрат нарахованих за період прострочки платежу. Уточнення позовних вимог позивач мотивує зменшенням суми пені із врахуванням п.6 ч. 1 ст. 232 ГК України.

Відповідач відзиву на позов не представив, суму позову не оспорив, хоча ще 17.01.11р. належним чином був повідомлений про дату судового засідання, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення №29688219.

Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду на розгляд справи за наявними в ній матеріалами, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом докази відповідачем не подано.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

22.12.2009р. між сторонами у справі було укладено договір безпроцентної позики № 22/12-09, згідно з умовами якого позикодавець зобов’язався надати позичальнику позику в сумі 22500 грн., а позичальник зобов’язався повернути позику у визначений цим договором термін.

Згідно п. 4.1. даного договору термін надання позики визначається з моменту підписання договору і становить п’ять місяців.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що позичальник зобов’язувався повернути суму позики до 22.05.2010р.

На виконання умов договору безпроцентної позики № 22/12-09 від 22.12.2009р. позивач перерахував відповідачу кошти в сумі 22500 грн. згідно платіжного доручення № 601 від 23.12.2009р.

Відповідач не повернув надані у позику грошові кошти в строк визначений п. 5.1. договору, а саме до 22.05.2010р., внаслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 22500 грн.

Згідно ст.193 Господарського кодексу України, ст.526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

У зв’язку із невиконанням відповідачем зобов’язання щодо повернення позики, вимога про стягнення з нього 22500 грн. заборгованості обґрунтована і підлягає до задоволення.

Згідно із ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 536 Цивільного Кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.5. договору передбачено, що за користування чужими грошовими коштами внаслідок неповернення суми позики в строк передбачений договором, тобто до 22.05.2010р., позичальник зобов’язаний сплатити 50 відсотків річних за кожен день такого використання.

Згідно з розрахунком позивачем нараховано 7181грн.50коп. процентів річних за період з 23.05.2010р. по 10.01.2011р. та 1118грн.12коп. інфляційних втрат за цей же період, нарахування яких є обґрунтованим і підлягає до стягнення з відповідача.

У відповідності до п. 5.4. договору при невиконанні чи неналежному виконанні умов договору, винна сторона несе відповідальність у вигляді пені в розмірі 0,05% за кожен день прострочення від неоплачуваної суми, або суми невиконаної чи неналежно виконаної умови.

В силу ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Із врахуванням вищевикладених норм, згідно з уточненим розрахунком позивачем нараховано 1893грн.08коп. пені за період з 23.05.10р. по 21.11.2010р., яка підлягає стягненню як обґрунтована.

Оскільки спір до розгляду суду доведено з вини відповідача, то судові витрати по справі слід покласти на нього.

Із врахуванням вищевикладеного та керуючись ст.ст. 536, 612, 625, 1046 Цивільного кодексу України, ст.ст.193, 232 Господарського кодексу України ст.ст. 44,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Луцький військторг №51» на користь приватного підприємства «Айслаг»32692грн.70коп. , а також судові витрати по справі в сумі 562грн.93коп..

Суддя В.Л.Слупко

Дата виготовлення повного

тексту рішення 02.02.11р.