Постановление суда № 136461899, 08.04.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 08.04.2026

Справа № 334/4775/25

Провадження № 1-кп/334/294/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 111, ч.2 ст.194 КК України,

встановив:

На розгляді Дніпровського районного суду м.Запоріжжя перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_6 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.111 ч.2, ст.194 ч.2 КК України.

08.04.2026 у судовому засіданні ОСОБА_6 заявив, що 16 березня 2026 року його було вивезено співробітниками СБУ на судове засідання до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя, де він мав виступити в якості свідка. Вивезення здійснював конвой у складі трьох осіб. У суді до них приєдналися слідчий ОСОБА_8 та прокурор ОСОБА_9 .

Під час судового засідання він відмовився давати свідчення. Після цього його вивели в коридор, де співробітники СБУ чинили стосовно нього психологічний тиск.

Надалі його посадили до конвойного автобуса, де в присутності слідчого ОСОБА_10 старший конвоїр наніс йому декілька ударів у щелепу, а також удар у ліве вухо.

Після повернення до слідчого ізолятора (СІЗО) на його заяву щодо претензій до дій конвою жодної реакції не послідкувало.

Статтею 11 КПК України визначено, що забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.

Частинами першою та другою статті 18 КПК України передбачено, що жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення. Кожна особа має право не говорити нічого з приводу підозри чи обвинувачення проти неї, у будь-який момент відмовитися відповідати на запитання, а також бути негайно повідомленою про ці права.

Відповідно до вимог частини шостої статті 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та: 1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; 2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи; 3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

З урахуванням вищенаведених положень КПК України, суд зобов`язаний вживати заходи щодо захисту прав людини.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про Державне бюро розслідувань» Державне бюро розслідувань вирішує завдання із запобігання, виявлення, припинення, розкриття і розслідування, зокрема, злочинів, вчинених працівниками правоохоронних органів, крім випадків, коли ці злочини віднесено до підслідності детективів Національного антикорупційного бюро України.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини у випадках, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з боку представників держави, що порушує статтю 3 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, обов`язком національних органів є проведення «ефективного офіційного розслідування», спроможного встановити факти та виявити і покарати винних. В іншому випадку загальна юридична заборона катувань була б, незважаючи на основоположну важливість, неефективною на практиці, та у деяких випадках представникам держави було б можливо фактично безкарно порушувати права тих, хто знаходиться під їхнім контролем (п.102 рішення ЄСПЛ «Ассенов та інші проти Болгарії» та п.131 рішення ЄСПЛ «Лабіта проти Італії»).

Аналогічна позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини від 12.06.2008 року «Яременко проти України», де вказано, що коли особа заявляє небезпідставну скаргу на дії працівників правоохоронних органів, повинно бути проведено ефективне розслідування, під час якого можливо знайти та забезпечити покази винуватих осіб. Мінімальні стандарти, викладені в практиці Суду передбачають проведення незалежного неупередженого розслідування під контролем громадськості, а від компетентних органів влади вимагають ретельності та оперативності при його проведенні.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що факти, викладені у усній заяві обвинуваченого про нанесення йому побоїв перевірені не були та потребують окремої перевірки, суд вважає за необхідне доручити Територіальному управлінню ДБР, розташованому у м. Мелітополь, зазначених обвинуваченим в судовому засіданні, встановивши чи мали місце факти побоїв, тощо відносно обвинуваченого.

Керуючись статтями 206, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Доручити Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Мелітополі провести дослідження фактів, викладених у цій ухвалі про нанесення обвинуваченому ОСОБА_6 побоїв та погроз з боку представників правоохоронних органів.

Копію ухвали надіслати Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Мелітополі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали буде оголошено 10.04.2026 12:40 год.

Головуючий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_3

ОСОБА_2