Постановление суда № 136458999, 30.04.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2209/25

Провадження № 1-кс/206/540/26

УХВАЛА

30 квітня 2026 року в залі суду в місті Дніпрі, слідчий суддя Самарського районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області капітана поліції ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.05.2014 року за №12014130370001523, стосовно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Малинівка Чугуївського району Харківської області, громадянина України, не працюючого, з вищою освітою, раніше не судимого, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 Кримінального кодексу України,

за участю прокурора ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий управління Головного управління Національної поліції в Луганській області капітан поліції ОСОБА_3 звернувся до суду із вищезазначеним клопотанням.

Клопотання обґрунтовано тим, що що у травні 2014 року (точний час та дату під час досудового розслідування встановити не виявилося можливим), на території Луганської області у м. Сєвєродонецьк ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , було створено не передбачене законами України воєнізоване та збройне формування, члени та структурні підрозділи якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної злочинної діяльності, з метою безпосереднього вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів.

У структурний підрозділ збройного формування не передбаченого законами України, діючого на території міста Сєвєродонецька Луганської області, створеного ОСОБА_6 , на добровільній основі увійшов ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який мав умисел приймати активну участь у діяльності даного збройного формування, при цьому розуміючи, що діяльність зазначеного збройного формування спрямована на заволодіння окремими територіями та їх утримання, силову підтримку окремих владних структур, депортацію населення з регіону знаходження даного збройного формування, знищення живої сили супротивника та його матеріальних коштів, з використанням вогнепальної зброї, вибухових речовин та іншої зброї.

Вступивши у зазначене збройне формування, ОСОБА_4 , діючи з прямим умислом, розуміючи незаконність діяльності формування, став приймати активну участь у збройному формуванні, а саме виконував вказівки осіб, які були рангом вище нього.

З моменту створення та до теперішнього часу ОСОБА_4 , діючи в складі збройного формування, керуючись прямим умислом, здійснював військові дії з іншими учасниками збройного формування та інші кримінальні правопорушення, приймав активні дії в організації несення служби озброєного формування, керував штабом збройного формування, приймав участь в навчанні членів формування, стрільбі та проведення військових операцій.

22.08.2014 складено письмове повідомлення про підозру стосовно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, з яким останній не був ознайомлений, оскільки переховувався від органів досудового слідства.

22.08.2014 органом досудового розслідування прийнято постанову про оголошення у розшук підозрюваного ОСОБА_4 та стосовно нього заведено оперативно-розшукову страву № 3269/14 від 27.08.2014.

26.11.2025в розділі оголошень офіційного друкованого видання газети Кабінету Міністрів України «Урядовий Кур`єр» за № 241 (8166), розміщено повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 22.08.2014 у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.

26.11.2025повний текст повідомлення про підозру ОСОБА_4 від 22.08.2014 у вчинені ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, розміщено на офіційному вебсайті Офісу Генерального прокурора України.

Крім того, 26.11.2025в газеті «Урядовий кур`єр» за № 241 (8166), яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, опубліковано оголошення із повісткою про виклик ОСОБА_4 до прокурора у кримінальному провадженні за адресою: Дніпропетровська область, місто Кам`янське, вулиця Героїв Рятувальників, 19, кабінет 519,на 10.00 год. 08.12.2025, 09.12.2025, 10.12.2025, для вручення йому письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, допиту як підозрюваного, а також проведення інших слідчих та процесуальних дій. Також вказана повістка розміщена на вебсайті Офісу Генерального прокурора у рубриці «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».

У вказаний час та місце підозрюваний ОСОБА_4 не прибув, про причини неявки не повідомив.

Під час досудового розслідування слідчим суддею неодноразово постановлялися ухвали про надання дозволу на затримання з метою приводу підозрюваного ОСОБА_4 для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строк дії яких на даний час сплив.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що 22.05.2014 він потрапив у приміщення ГІАП у м. Сєвєродонецька, де на той час перебували члени незаконного збройного формування м. Сєвєродонецька, більшу частину яких він побачив та запам`ятав. Надалі він упродовж декількох тижнів знаходився у зазначеному приміщенні, спілкувався з членами незаконного збройного формування, виконував на їхні вимоги роботи, пов`язані з прибиранням та облаштуванням укріплених позицій у приміщенні військомату. Також він неодноразово бачив ОСОБА_4 у камуфльованому одязі та знав, що він очолює штаб збройного формування у м. Сєвєродонецьку, навчає членів формування стрільбі;

- заявою свідка ОСОБА_7 , якою він надав відеофайл, який містить записи ОСОБА_4 як начальника штабу збройного формування м. Сєвєродонецька;

- протоколом огляду предмету за участю свідка ОСОБА_7 , під час якого оглянуто відеозапис, наданий свідком ОСОБА_7 . Під час перегляду відеозапису встановлено, що ОСОБА_4 одягнений у камуфльований одяг та представлений як начальник штабу збройного формування м. Сєвєродонецька, останній надавав пояснення про дії членів збройного формування та стан дій у м. Сєвєродонецьку станом на 14.07.2014;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.08.2014 зі свідком ОСОБА_7 , під час якого останній впізнав на фотознімках ОСОБА_4 як начальника штабу збройного формування у м. Сєвєродонецьку.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості підозрюваному переховуватися від органу досудового слідства та суду, свідчать такі обставини, як вагомість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, відсутність постійного джерела доходу та міцних соціальних зв`язків за місцем мешкання, а також те, що місцезнаходження останнього на теперішній час не встановлено та органом досудового розслідування підозрюваного оголошено в розшук, як особу яка переховується від органу досудового розслідування.

Про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості підозрюваний незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, свідчать такі обставини, як те, що в цьому провадженні свідок ОСОБА_7 надав покази щодо протиправної діяльності підозрюваного, останній з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перебуваючи на волі, маючи досвід відповідної діяльності у складі не передбачених законом збройних формувань, може чинити тиск на свідка шляхом погроз, шантажу, залякування, з метою спонукання надати хибні свідчення та, відповідно, уникнення ним кримінальної відповідальності.

Про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості підозрюваним вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, в якому він підозрюється, свідчать ті обставини, що він на теперішній час перебуває на тимчасово окупованої території України, що надає їй можливість продовжувати вчинення кримінального правопорушення у якому він підозрюється, або скоїти інше кримінальне правопорушення за відсутності контролю з боку державних органів України. Також про наявність даного ризику свідчить тривалість вже вчиненого ним кримінального правопорушення, адже не передбачене законом збройне формування продовжує свою діяльність на тимчасово окупованій території України і дотепер.

Ураховуючи викладене, запобігти зазначеним ризикам шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів неможливо.

Також відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема, ст. 260 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

У зв`язку з тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Про наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, свідчить наступне:

- повідомленням Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на запит прокурора від 26.11.2025, відповідно до якого, за результатами перевірки відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України ОСОБА_4 у базі даних не значиться;

- повідомленням УКР ГУНП в Луганській області (оперативний підрозділ, який здійснює розшук підозрюваного ОСОБА_4 ) від 08.11.2025, відповідно до якого місцезнаходження підозрюваного на підконтрольній українській владі території не встановлено, державний кордон України не перетинав, як внутрішньо переміщена особа не зареєстрований.

Також слід зазначити, що майже вся територія Луганської області є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією. Станом на час розгляду даного клопотання територія Луганської області, яка підконтрольна українській влади, знаходиться на безпосередній лінії бойового зіткнення з країною-агресором.

Таким чином, встановлені достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуває на тимчасово окупованій території України та має безперешкодну можливість перебувати на території держави-агресора.

На підставі викладеного, старший слідчий просить суд обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Клопотання старшого слідчого погоджено прокурором Луганської обласної прокуратури, оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримала та просила його задовольнити.

Розглянувши та дослідивши матеріали в їх сукупності, слідчий суддя доходить висновку про необхідність задовольнити клопотання з наступних підстав.

Слідчим суддею встановлено, що Головним управлінням Національної поліції в Луганській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12014130370001523 від 17.05.2014 року.

22 серпня 2014 року ст. слідчим СВ Сєвєродонецького МВ ГУМВС України в Луганській області складено письмове повідомлення ОСОБА_4 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.

22 серпня 2014 року постановою ст. слідчим СВ Сєвєродонецького МВ ГУМВС України в Луганській області ОСОБА_8 оголошено у розшук.

Відповідно до ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Згідно з ч. 1 ст. 279 КПК України у випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 111 КПК України повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію. Повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.

Главою 11 КПК України визначається порядок виклику слідчим, прокурором, судовий виклик і привід.

Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами першою, другою, четвертою - сьомою цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.

У зв`язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні, захопленням майже всієї території Луганської області та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_8 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст.ст. 111, 135, 278, 279 КПК України, у газеті «Урядовий кур`єр» № 241 (8166) від 26 листопада 2025 року, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_8 .

Також судом оглянуто копію протоколу допиту свідка, копію протоколу пред`явлення особи до впізнання за фотознімками, копію протоколу огляду, копію ухвали слідчого судді Самарського районного суду міста Дніпра від 25 квітня 2025 року про надання дозволу на затримання підозрюваного ОСОБА_4 ; та інші матеріали, якими підтверджується обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 260 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:

- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що 22.05.2014 він потрапив у приміщення ГІАПу м. Сєвєродонецька, де на той час перебували члени незаконного збройного формування м. Сєвєродонецька, більшу частину яких він побачив та запам`ятав. Надалі він упродовж декількох тижнів знаходився у зазначеному приміщенні, спілкувався з членами незаконного збройного формування, виконував на їхні вимоги роботи, пов`язані з прибиранням та облаштуванням укріплених позицій у приміщенні військомату. Також він неодноразово бачив ОСОБА_4 у камуфльованому одязі та знав, що він очолює штаб збройного формування у м. Сєвєродонецьку, навчає членів формування стрільбі;

- заявою свідка ОСОБА_7 , якою він надав відеофайл, який містить записи ОСОБА_4 як начальника штабу збройного формування м. Сєвєродонецька;

- протоколом огляду предмету за участю свідка ОСОБА_7 , під час якого оглянуто відеозапис, наданий свідком ОСОБА_7 . Під час перегляду відеозапису встановлено, що ОСОБА_4 одягнений у камуфльований одяг та представлений як начальник штабу збройного формування м. Сєвєродонецька, останній надавав пояснення про дії членів збройного формування та стан дій у м. Сєвєродонецьку станом на 14.07.2014;

- протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.08.2014 зі свідком ОСОБА_7 , під час якого останній впізнав на фотознімках ОСОБА_4 як начальника штабу збройного формування у м. Сєвєродонецьку.

Про наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_9 виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором свідчить наступне:

- повідомленням Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України на запит прокурора від 26.11.2025, відповідно до якого, за результатами перевірки відомостей щодо перетинання державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України ОСОБА_4 у базі даних не значиться;

- повідомленням УКР ГУНП в Луганській області (оперативний підрозділ, який здійснює розшук підозрюваного ОСОБА_4 ) від 08.11.2025, відповідно до якого місцезнаходження підозрюваного на підконтрольній українській владі території не встановлено, державний кордон України не перетинав, як внутрішньо переміщена особа не зареєстрований.

24.02.2022 Російською Федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, в Україні введено воєнний стан, який триває на цей час.

Відповідно до п. 7 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.

Статтею 3 Закону «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено перелік територій, які вважаються «тимчасово окупованою територією».

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 28.02.2025 № 376 визначено перелік територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокування). Згідно з зазначеним переліком майже всі населенні пункти Луганської області є окупованими Російською Федерацією, станом на час розгляду даного клопотання, а їх залишок, що перебуває під контролем державної влади України, знаходиться на безпосередній лінії бойового зіткнення з країною-агресором.

У відповідності з вимогами ст.ст. 177, 178 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а підставою - є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Про існування ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості підозрюваному переховуватися від органу досудового слідства та суду, свідчать такі обставини, як вагомість наявних доказів про вчинення ним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, відсутність постійного джерела доходу та міцних соціальних зв`язків за місцем мешкання, а також те, що місцезнаходження останнього на теперішній час не встановлено та органом досудового розслідування підозрюваного оголошено в розшук, як особу яка переховується від органу досудового розслідування.

Про існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості підозрюваний незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, свідчать такі обставини, як те, що в цьому провадженні свідок ОСОБА_7 надав покази щодо протиправної діяльності підозрюваного, останній з метою ухилення від кримінальної відповідальності, перебуваючи на волі, маючи досвід відповідної діяльності у складі не передбачених законом збройних формувань, може чинити тиск на свідка шляхом погроз, шантажу, залякування, з метою спонукання надати хибні свідчення та, відповідно, уникнення ним кримінальної відповідальності.

Про існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: можливості підозрюваним вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальні правопорушення, в якому він підозрюється, свідчать ті обставини, що він на теперішній час перебуває на тимчасово окупованої території України, що надає їй можливість продовжувати вчинення кримінального правопорушення у якому він підозрюється, або скоїти інше кримінальне правопорушення за відсутності контролю з боку державних органів України. Також про наявність даного ризику свідчить тривалість вже вчиненого ним кримінального правопорушення, адже не передбачене законом збройне формування продовжує свою діяльність на тимчасово окупованій території України і дотепер.

Разом з тим, вживалися додаткові заходи щодо встановлення місцезнаходження підозрюваного:

- отримана від УКР ГУНП в Луганській області відповідь на виконання доручення слідчого, відповідно до якої встановити місцезнаходження ОСОБА_4 , особисті соціальні сторінки не виявилосьь можливим. На території України не перебуває, кордон України в період з 08.11.2017 по теперішній час не перетинав;

- отримана відповідь від Центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України про те, що відомості про перетин державного кордону України та лінії розмежування з тимчасової окупованою територією відносно ОСОБА_4 в період з 08.11.2017 по 28.11.2025 не виявлено;

- проведено перевірку наявності актових записів стосовно ОСОБА_4 та корисної інформації не виявлено, актових записів про смерть не виявлено.

Таким чином, вжитими заходами не отримано жодних відомостей, які б свідчили про перебування підозрюваного на підконтрольній державній владі Україні території.

Так, не передбачене законом збройне формування т.з.в. «ЛНР», в участі в діяльності якого підозрюється ОСОБА_9 продовжує діяти на території Луганської області, зокрема й після початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України (24.02.2022), що дає можливість активно співпрацювати з представниками держави-агресора, що також вказує на наявність ризику продовження протиправної діяльності підозрюваним.

Тому, беручи до уваги обставини, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; продовження діяльності не передбаченого законом збройного формування «ЛНР» на території Луганської області та участі у його діяльності підозрюваного, є достатньо підстав вважати, що незастосування запобіжного заходу або застосування більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, до підозрюваного фактично призведе до продовження його переховування від органів досудового розслідування та/або суду, що унеможливить притягнення до кримінальної відповідальності, а також дозволяє продовжувати протиправну поведінку і вчинення злочину.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку, що запобігти вищезазначеним ризикам, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, неможливо.

Отже, враховуючи вищевикладене, у тому числі наявні докази та матеріали, є достатньо підстав вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 виїхав та перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених, зокрема ст. 260 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті (тобто тримання під вартою).

У зв`язку з тим, що ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, отже до нього може бути застосований виключно запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Частиною 4 ст. 183 КПК України визначено: при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається. Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого, зокрема ст. 260 Кримінального кодексу України.

Згідно вимогам ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 КПК України.

Розумність тримання під вартою не може оцінюватись абстрактно. Вона має оцінюватись в кожному окремому випадку в залежності від особливостей конкретної справи та причин, про які йдеться у рішеннях національних судів. Тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011).

Слідчим суддею встановлено, що запобігання ризикам переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та вчинення ним іншого кримінального правопорушення становить суспільний інтерес. Цей інтерес має превалююче значення та виправдовує обрання підозрюваному запобіжний захід саме у вигляді тримання під вартою.

Практика ЄСПЛ не вбачає тяжкість обвинувачення або підозри самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення або підозра у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 193 КПК України розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу здійснюється за участю прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, крім випадків, передбачених частиною шостою цієї статті.

Частиною шостою цієї статті передбачено, що слідчий суддя, суд розглядає клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та може обрати такий запобіжний захід за відсутності підозрюваного, обвинуваченого лише у разі доведення прокурором наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, а також наявності достатніх підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або оголошений у міжнародний розшук.

При цьому після затримання особи, яка перебувала у міжнародному розшуку, слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу доставки такої особи до органу досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на місце вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід за обов`язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.

Визначення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, тобто визначення, таким чином строку тримання особи під вартою, здійснюється лише під час застосування щодо особи запобіжного заходу, що відповідно до ч. 6 ст. 193 КПК України можливе після затримання особи, яка перебувала у міжнародному розшуку, а слідчий суддя, суд не пізніш як через сорок вісім годин з часу, доставки такої особи до органу досудового розслідування, юрисдикція якого поширюється на місце вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або його зміну на більш м`який запобіжний захід за обов`язкової присутності такого підозрюваного, обвинуваченого.

Враховуючи вищевикладене, слідчий суддя приходить до обґрунтованого висновку, що в даному випадку прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також наявні достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_4 дійсно перебуває на тимчасово окупованій території України, а тому клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, підлягає задоволенню.

Обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Також суд зазначає контактні дані старшого слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області капітана поліції ОСОБА_3 : м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39А, контактний телефон 0508447613.

Керуючись ст.ст. 193-194, 196, 197, 205, 206, 369, 370, 371, 372, 376 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання старшого слідчий слідчого управління Головного управління Національної поліції в Луганській області капітана поліції ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.05.2014 року за №12014130370001523 за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України - задовольнити.

Обрати підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

На підставі ч. 6 ст. 193 КПК України розглянути питання про застосування обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою після затримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не пізніш як через сорок вісім годин з часу його доставки до місця кримінального провадження.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1