Решение № 136458351, 11.05.2026, Васильківський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 464/5269/25

Провадження 2/172/1002/25

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.05.2026 Васильківський районний суд Дніпропетровської області в складі: головуючого судді - Битяка І.Г. за участі: секретаря судового засідання - Глушко О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Васильківка у відсутність сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав, -

В С Т А Н О В И В

До суду надійшов вищевказаний позов. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що він є батьком малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням суду від 21.02.2025 року шлюб з відповідачкою розірвано. Згідно з виконавчим листом № 464/6514/24, виданим Сихівським районним судом м. Львова від 15.04.2025 року з відповідачки стягуються аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 у розмірі частки доходу відповідачки, щомісячно, починаючи з 13.02.2024 року і до досягнення дитиною повноліття. Згідно з розрахунком заборгованості від 30.05.2025 року, відповідачка має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 54356,00 грн. Після розірвання шлюбу дитина проживає разом з позивачем. З моменту розлучення і по цей час матір дитини бачила доньку лише один раз, матеріальної допомоги на її утримання не надає, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, не спілкується з нею. Відповідачка ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання дитини. Просить суд позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , 2021 року народження.

Представник позивача ОСОБА_5 надав суду заяву про розгляд справи у відсутність позивача та його представника, позовні вимоги підтримує, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про час і місце судового розгляду повідомлений належним чином. Своїм правом надати суду заяву про розгляд справи за його відсутності не скористався та не повідомив суд про причини неявки у засідання. Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

У зв`язку з викладеним, судом ухвалено рішення про заочний розгляд на підставі наявних у справі доказів.

Представник третьої особи Кравчук Л.І. надала суду заяву про розгляд справи у її відсутність, просить взяти до уваги висновок органу опіки щодо недоцільності позбавлення відповідачки батьківських прав.

Дослідивши матеріали справи суд прийшов до такого.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_3 , в свідоцтві про народження якої батьками вказані ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 21.02.2025 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 розірвано.

Згідно з виконавчим листом № 464/6514/24 виданим Сихівським районним судом м. Львова 15.04.2025 року, з ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 у розмірі частки доходу відповідачки, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 13.02.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Згідно з розрахунком заборгованості від 30.05.2025 року, відповідачка має заборгованість зі сплати аліментів на утримання неповнолтіьної доньки ОСОБА_4 у розмірі 54356,00 грн.

З інших доказів, наданих позивач мна підтвердження позовних вимог, вбачається, що ОСОБА_1 з донькою проживають за адресою: АДРЕСА_1 з 2023 року. ОСОБА_3 навчається в ПЗ АнглоЛенд Вікінг з 22.08.2024 року. Вказаний заклад підтверджує повну участь батька ОСОБА_1 у вихованні дитини ОСОБА_4 .

З висновку, складеному органом опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради 16.02.2026 року на виконання ухвали суду від 25.12.2025 року вбчається, що спеціалістами служби у справах дітей Слобожанської селищної ради Дніпропетровської області, куди скеровано лист з проханням здійснити візит за місцем проживання матері дитини за адресою: АДРЕСА_2 , здійснили вихід за вказаною адресою, де було обстежено умови проживання ОСОБА_2 . Квартира обаштована новими сучасними меблями, в наявності вяс необхідна побутова техніка, для дитини є окремий куток. Матір заперечила щодо позбавлення батьківських прав відносно дочки, оскільки вважає, що для цього немає жодних підстав, зв`язок з дитиною підтримує через відео дзвінки, а забрати дитину до себе не може, тому що батько з цим не погоджується. За результатами розгляду матеріалів позовної заяви та матеріалів складених на виконання спеціалістами служби у справах дітей Слобожанської селищної ради Дніпропетровської області орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради вважає недоцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно її дочки ОСОБА_3 , 2021 року народження.

З пояснень, наданих ОСОБА_2 начальнику служби у псравах дітей Слобожанської селищної ради вбачається, що вона переїхавши до м. Дніпра, пропонувала колишньому чоловіку забрати дитину до себе, однак останній відмовив. Вважає, що єдиною метою позбавлення її батьківських прав колишнім чоловіком є воєнний стан в Україні та те, що він буде єдиним опікуном.

Статтею 150 СК України передбачені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, які полягають у такому: батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя; батьки зобов`язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Статтею 164 СК України передбачені підстави, за якими мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, або навчальний заклад, в якому вона перебуває, орган опіки чи піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла 14 років.

Конвенція про права дитини від 20 листопада 1989 року Генеральної Асамблеї ООН, ратифікована Постановою Верховної Ради України 27.02.1991 року в преамбулі визначає, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розуміння.

Стаття 3 Конвенції зазначає, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 9 Конвенції Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Згідно з пунктами 15-16 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2000 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (стаття 263 ЦПК України).

Під час судового розгляду справи встановлено, що батьками неповнолітньої ОСОБА_4 , 2021 року народження є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які згідно зі змістом позовної заяви, проживали на момент подачі позову в будинках, які розташовані поруч, а саме: по АДРЕСА_1 та буд. АДРЕСА_3 . Після переїзду матері дитини в м. Дніпро, остання підтримує з дитиною відеозв`язок і заперечує проти позбавлення її батьківських прав, так як пропонувала батьку дитини забрати доньку до себе, однак він відмовляє в цьому. Таким чином, сторони фактично узгодили місце проживання дитини з батьком. Окрім цього, позивачем не надано доказів звернення до відповідних органів із заявами про неналежне виконання матір`ю ОСОБА_2 своїх батьківських обов`язків відносно доньки ОСОБА_4 , як не надано і доказів притягнення до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов`язків.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно її неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , 2021 року народження. Вказаний позов може бути зумовлений бажанням позивача уникнути мобілізації під час воєнного стану.

На підставі вищевикладеного, керуючись Декларацією прав дитини Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року, Конвенцією про права дитини Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 року, Законом України «Про охорону дитинства», постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 150, 164-165 Сімейного Кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 280-281 ЦПК України, -

У Х В А Л И В

1. Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Сихівської районної адміністрації Львівської міської ради про позбавлення батьківських прав.

2. Судові витрати залишити за позивачем.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.Г. Битяк