Решение № 136452852, 06.05.2026, Яготинський районний суд Київської області

Яготинський районний суд Київської області

Справа № 382/2702/25

Провадження № 2/382/406/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

06 травня 2026 року м. Яготин

Яготинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Нарольського М. М.,

при секретарі судового засідання Матвієнко Ю. Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу № 382/2702/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за договором позики № 3162818389-166341 "Проста позика" від 20.12.2021 року та договором про споживчий кредит № 4779857 від 01.11.2021 на загальну суму у розмірі 65233,03 грн та витрати по сплаті судового збору, мотивуючи вимоги неналежним виконання відповідачем грошових зобов`язань щодо повернення кредиту та сплати відсотків.

Ухвалою суду від 18.12.2025 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження; витребувано докази.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечив.

Відповідач в судові засідання не з`явився, у зв`язку з чим суд зазначає таке.

Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно (частина п`ята статті 128 ЦПК України).

Днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення (частина восьма статті 128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на "усне слухання". Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).

Відповідач відзив на позов не надіслав, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, згідно з вимогами ст. ст. 128, 130 ЦПК України. Відповідач повторно в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату проведення судових засідань повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання та відповідно до ст. 128 ЦПК України вважається повідомленим належним чином. Відповідач про поважність причин не з`явлення суд не повідомив, відзиву на позовну заяву не надав. На підставі зазначеного, суд відповідно до ст. 280, 281 ЦПК України ухвалив, без постановлення окремого документу, провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з вимогами ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 01 листопада 2021 року між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4779857 відповідно до умов якого кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк визначений п.1.3 договору надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п. 1.2 договору (далі кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом ( далі плата) у встановлений п.1.4 договором термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором (п.1.1 договору).

Сума ( загальний розмір) кредиту становить 20000 грн у валюті: українські гривні. Кредит надається строком на 15 днів з 01.11.2021 (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу) 16.11.2021 (п.1.2,п.1.3,п.1.4 договору).

Комісія за надання кредиту 1400,00 грн, яка нараховується за ставкою 7,00% від суми кредиту одноразово ( п.1.5.1 договору).

Проценти за користування кредитом 2640,00, які нараховуються за ставкою 0,88% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору).

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6 договору).

Загальні витрати позичальника за кредитом, що включають суму зборів, платежів та інших витрат позичальника, пов`язаних з отримання, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 4040,00 грн в грошову виразі та 8,697,00 % річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п.1.5.1-1.5.2 договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 24040,00 грн. Загальні витрати позичальника за кредитом , орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, а також строк кредиту розраховані з припущення, що позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що кредитодавець та позичальник виконають свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в цьому договорі, зокрема позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п. 1.4 договору (п.1.5 договору).

Кредитний договір підписано електронним підписом Позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора R33135.

Згідно довідки ТОВ "ФК "Елаєнс" від 23.01.2025 року наданої ТОВ " МІЛОАН" на підставі договору № 40484607_26/10/18-1 про надання послуг переказу грошових коштів (переказ на картку) та про інформаціно-технологічну взаємодію та приймання платежів, укладеного ТОВ "ФК "Елаєнс" та ТОВ " МІЛОАН" і підтвердженням того, що платежі успішно проведені в системі: 01.11.2021 у відповідності до договору № 4779857 кошти у сумі 20000,00 грн зараховані на картку № НОМЕР_1 .

Відповідно до наданої інформації АТ "СЕНС БАНК", вбачається, що згідно руху коштів по картці відповідача 01.11.2021 року на картку НОМЕР_1 емітовану на ім`я ОСОБА_1 , було зараховано кошти в сумі 20000 грн.

Згідно із розрахунком заборгованості, який проведений ТОВ "МІЛОАН", заборгованість ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 4779857 від 01.11.2021 становить 60285,03 грн, з них: 14587 грн - основний борг, 44298,03 грн - нараховані відсотки, 1400 заборгованість по комісії.

26 липня 2024 року між ТОВ "МІЛОАН" та ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" укладеного договір факторингу № 26-07/24, у відповідності до умов якого клієнт первісний кредитор відступає за плату своє право грошової вимоги до боржників, строк виконання зобов`язань за якою настав, або яке виникне у майбутньому, а фактор, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, приймає право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про споживчий кредит, раніше укладеними між клієнтом і боржником.

Згідно з актами прийому-передачі Реєстру боржників до договору факторингу № 26-07/24 від 26.07.2024 та платіжною інструкцією, ТОВ "МІЛОАН" передав, а ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" прийняв Реєстр боржників та здійснив сплату згідно договору факторингу № 26-07/24 від 26.07.2024.

Відповідно до Реєстру боржників до договору факторингу №26-07/24 від 29.07.2024 до ТОВ "ФАКТОР ПАРТНЕРС" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 4779857 від 01.11.2021 на загальну суму 60285,03 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 14587 грн, за процентами 44298,03 грн, комісія 1400 грн.

Як слідує із розрахунку заборгованості, який проведений ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", загальна сума заборгованості відповідача за договором про споживчий кредит № 4779857 від 01.11.2021 року становить 60285,03 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 14587 грн, за процентами 44298,03 грн, комісія 1400 грн.

Крім того суд установив, що 20.12.2021 року між ТОВ "ФК "ІНКАСО ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладено договір позики № 3162818389-166341 "Проста позика", за умовами якого товариство приймає на себе зобов`язання надати, а позичальник має право отримати та зобов`язаний повернути кредит та сплатити плату за користування кредитом, у вигляді нарахованих на суму кредиту процентів, за фактичний строк користування кредитом, у порядку встановленому цим договором (п.2.1 договору).

Відповідно до п. 2.2, 2.3 договору, кредит надається в загальному розмірі (сума кредиту): 1500 грн, строк період користування кредитними коштами складає 14 (днів) та починається з 20.12.2021 року та закінчується 03.01.2022 року (включно).

Згідно до п. 2.5 договору, за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплатити товариству плату згідно графіку розрахунків, який є невід`ємною частиною цього договору (додаток № 1 до цього договору).

Відповідно п. 3.2 договору, кредит надається одноразово шляхом перерахування коштів виключно на рахунок позичальника, зазначений позичальником при подачі заяви про надання кредиту та зазначений у розділі 10 ( реквізити сторін) цього договору.

Згідно п. 3.6 договору, повернення кредиту та сплата процентів здійснюється позичальником згідно графіком розрахунків, або достроково відповідно до порядку, визначеного цим договором, але в будь-якому випадку не пізніше дати остаточного повернення кредиту, встановленого цим договором.

Кредитний договір підписаний електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора Z8M3UTUT.

Згідно листа ТОВ "УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ" від 28.04.2025 року вих. № 2873_250428110147 відповідно до договору на переказ коштів ФК-П-20/08-08 від 20.08.2020 було успішно перераховані кошти на платіжну катку клієнта № НОМЕР_2 , 20.12.2021 на суму 1500,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua-126358739, призначення платежу: зарахування 1500,00 грн на картку № НОМЕР_2 .

Відповідно до наданої інформації АТ "СЕНС БАНК", вбачається, що згідно руху коштів по картці відповідача 20.12.2021 року на картку НОМЕР_2 емітовану на ім`я ОСОБА_1 , було зараховано кошти в сумі 1500 грн.

Будь-яких заперечень з даного приводу від відповідача не надходило, факт отримання коштів він не заперечив.

Згідно із розрахунком заборгованості, який проведений ТОВ "ФК "ІНКАСО ФІНАНС", заборгованість ОСОБА_1 за договором № 3162818389-166341 від 20.12.2021 становить 4948 грн, з них: 1500,00 грн - основний борг, 3448 грн - нараховані відсотки.

07 березня 2023 року ТОВ "ФК "ІНКАСО ФІНАНС" (кредитор) та ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (новий кредитор) уклали договір № 07/03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 07.03.2023, відповідно до якого кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги кредитора до боржників, зазначених у додатку №1 до цього договору (Реєстр боржників) включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників або які зобов`язані виконати обов`язки боржників, за договором позики, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, новий кредитор сплачує кредитору за права вимоги грошові кошти у розмірі та у порядку, визначених цим договором.

Згідно з актом прийому-передачі Реєстру боржників за договором № 07/03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 07.03.2023 та актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 07.03.2023, ТОВ "ФК " ІНКАСО ФІНАНС" передав, а ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" прийняв Реєстр боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до договору №07/03/23 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 07.03.2023 та витягу з нього, до ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 3162818389-166341 на загальну суму 1906 грн, з яких: 1500,00 - сума заборгованості за основними зобов`язаннями, 406 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами.

18 лютого 2025 року між ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (первісний кредитор) та ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" (новий кредитор) уклали договір № 18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває в обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, зазначених у Додатках № 1 та № 3 до цього договору... (п. 2.1). Права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором у день належного підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників у друкованому (підписаному) вигляді (Додаток № 4) (п. 5.2).

Згідно з актами прийому-передачі Реєстру боржників до договору № 18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 18.02.2025 та актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 18.02.2025, ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" прийняв від ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" Реєстр боржників згідно вказаного договору про відступлення прав вимог.

Відповідно до Реєстру реєстру боржників до договору № 18-02/25 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 18.02.2025 та витягу з нього, до ТОВ "ФАКТОР ПАРТНЕРС" перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором позики № 3162818389-166341 на загальну суму 4948 грн, з яких: 1500,00 - сума заборгованості за основним зобов`язанням, 3448 грн - сума заборгованості за нарахованими процентами.

Як слідує із розрахунку заборгованості, який проведений ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", загальна сума заборгованості відповідача за договором позики № № 3162818389-166341 становить 4948 грн, з яких: 1500,00 - сума за тілом кредиту, 3448 грн - сума за відсотками.

Між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитних договорів, право вимоги за якими перейшло до ТОВ "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", непогашення відповідачем заборгованості за цими договорами, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, надані позивачем на обґрунтування позовних вимог, з`ясувавши таким чином фактичні обставини справи, вважає, що позов слід задовольнити частково, виходячи з такого.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним у письмовій формі.

Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді. Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію".

Законом України "Про електронні довірчі послуги" визначено правові та організаційні засади надання електронних довірчих послуг, у тому числі транскордонних, права та обов`язки суб`єктів правових відносин у сфері електронних довірчих послуг, порядок здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, а також правові та організаційні засади здійснення електронної ідентифікації.

Електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис.

Закон України "Про електронну комерцію" визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Ч. 3 ст. 11 Закону встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Згідно ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону України "Про електронні довірчі послуги" встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Зважаючи на описані письмові докази, суд установив, що відповідач, ознайомившись із умовами кредитування в ТОВ "МІЛОАН" та в ТОВ "ФК "ІНКАСО ФІНАНС", відповідно з першим 01.11.2021 уклав договір № 4779857 про надання споживчого кредиту, з другим 20.12.2021 року - договір позики № 3162818389-166341. Вказані договори відповідач підписав електронними підписами за допомогою одноразових ідентифікаторів.

Тобто між ТОВ "МІЛОАН" та ОСОБА_1 , ТОВ "ФК "ІНКАСО ФІНАНС" та ОСОБА_1 укладені договори, що підтверджує існування між ними кредитних правовідносин, а відтак до цих правовідносин суд застосовує вимоги ст. 509, 626, 628, 1054 ЦК України.

Так, у ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

ТОВ "МІЛОАН" свої зобов`язання за договором № 4779857 про надання споживчого кредиту від 01.11.2021 виконало в повному обсязі, перерахувавши відповідачу на вказаний ним рахунок кредитні кошти в розмірі 20000,00 грн, що підтверджується довідкою, відповідно до умов договору, з якими ОСОБА_1 погодився. Однак, як указано вище та підтверджується розрахунками заборгованостей, відповідач, отримавши кредитні кошти в розмірі 20000 грн, не повернув їх. Доказів належного виконання зобов`язань по поверненню кредитних коштів за вказаним вище договором ОСОБА_1 суду не надав, як і не долучив до матеріалів справи будь-яких доказів на спростування факту користування наданими йому коштами. Відповідно до положень п.1.3-1.4 Договору строк позики (строк дії договору) становить 15 днів; дата повернення позики 16.11.2021 року. За умовами договору сторони встановили строк кредитування до 16.11.2021 року, однак ТОВ "Факторинг Партнерс" просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку.

А також, ТОВ "ФК "ІНКАСО ФІНАНС" також свої зобов`язання за договором позики № 3162818389-166341 від 20.12.2021 виконало, перерахувавши відповідачу 3 500 грн на вказаний ним рахунок, на підтвердження чого надав інформацію із системи iPay. Проте ОСОБА_1 не дотримувався своїх зобов`язань щодо погашення кредиту у визначені строки, тому в нього утворилася заборгованість за тілом кредиту у розмірі 1500,00 грн та 3448,00 грн заборгованість за процентами. При цьому заперечень від останнього з даного приводу до суду не надходило. Відповідач не підтвердив факту належного виконання зобов`язань по сплаті кредиту, як і не подав будь-яких доказів на спростування користування наданими йому кредитними коштами. Згідно п.2.3 Договору строк період користування кредитними коштами складає 14 днів та починається з 20.12.2021 та закінчується 03.01.2022 року (включно). За умовами договору сторони встановили строк кредитування до 03.01.2022 року, однак ТОВ "Факторинг Парнерс" просить стягнути з відповідача проценти за користування кредитними коштами як за період строку кредитування, так і після закінчення цього строку.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Належних доказів на підтвердження продовження строку кредитування за договорами, пролангацій строку кредитування чи внесення змін до Договорів чи Графіку розрахунку, зміни загальної вартості кредиту, стороною позивача суду не надано.

Посилання на Правила надання фінансових кредитів в якості доказу пролонгації строку кредитування за договором не приймається судом до уваги, оскількивідсутні докази ознайомлення відповідачем із роздрукованою позивачем редакцією правил станом на день укладення договору, а також ненадання позивачем доказів пролонгації строку кредитування.

Суд при вирішенні справи користується правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду.

В постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за "користування кредитом", сформульованого у постанові від 28.03.2018 р. у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04.02.2020 р. у справі № 912/1120/16 та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.

Отже, у даній справі позикодавець має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, а не у вигляді стягнення процентів, однак таких вимог позивач не заявляв.

Враховуючи вищевикладене, нарахування та стягнення процентів за користування кредитом з відповідача поза визначеними строками суперечить вимогам Цивільного кодексу України та висновкам Верховного Суду.

Таким чином, дослідивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення із відповідача заборгованості за договором позики № 3162818389-166341 від 20.12.2021 року у розмірі 4545 грн, а саме: 1500 грн - тіло кредиту та 3045 грн нараховані відсотки в межах строку кредитування за період з 20.12.2021 по 03.01.2022 року, а також за договором позики № 4779857 від 01.11.2021 року у розмірі 20127 грн, яка складається із заявленої до стягнення тіла кредиту в сумі 16087 грн, комісії за надання 1400 грн та процентів за користування кредитом в сумі 2640 грн за період з 01.11.2021 по 16.11.2021 року відповідно до розрахунку.

Щодо витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

Стаття 133 ЦПК України визначає види судових витрат і передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. У свою чергу, одним з видів витрат, пов`язаних з розглядом справи є витрати на професійну правничу допомогу, які несуть сторони судової справи (крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Так, при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність") або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (статті 12, 46, 56 ЦПК України).

Судом враховується, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

При цьому суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, ціну позову, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо - є неспівмірним.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З урахуванням наведеного, оцінюючи об`єктивно як складність цієї справи, враховуючи предмет спору, кількість судових засідань та їх тривалість, а також з огляду на приписи п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для часткового задоволення заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу, а саме у розмірі 1500 грн, що відповідає критерію реальності та розумності, та є співмірним, виходячи зі складності, категорії справи, виконаних адвокатом робіт та наданих адвокатських послуг.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України, та приймаючи до уваги, що позовні вимоги судом задоволені частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 141, 258-259, 265, 268, 280-284, 354, 355 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" 24672 грн заборгованості.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС" 916,18 грн судового збору та 1500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині в позові відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивачем рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повні найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС", ЄДРПОУ 426440371, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, 6, офіс 521.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 .

Повний текст рішення підписано 11.05.2026.

Суддя М. М. Нарольський