Решение № 136452831, 11.05.2026, Тетіївський районний суд Київської області

11.05.2026 Провадження по справі № 2/940/354/26

Справа № 357/1527/26

РІШЕННЯ

Іменем України

11 травня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі :

головуючого судді Косович Т.П..

при секретарі Козуб І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

ТОВ «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1381-1295 продукту «CreditKasa» від 15.04.2024 року в сумі 24700 грн. та судові витрати по справі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 15.04.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1381-1295 продукту «CreditKasa», відповідно якого відповідачці надано кредит в сумі 4500 гривень на строк 300 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,50% в день, в обмін на зобов`язання відповідачки повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності до умов договору. Додатковою угодою до даного договору від 18.04.2024 року суму кредиту ОСОБА_1 збільшено на 600 гривень.

На виконання умов договору товариство свої зобов`язання виконало належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти, проте остання своїх зобов`язань належним чином не виконала, суми кредиту та відсотків за його користування не повернула, в результаті чого станом на 18.12.2025 року виникла заборгованість за договором загальною сумою 37365,19 грн., 24700 грн. з яких позивач просить стягнути примусовому порядку.

Представником відповідачки ОСОБА_1 адвокатом Рашковою В.В. надано відзив на позовну заяву, в якому остання позовних вимог ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 не визнає повністю та просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на те, що позивачем не надано суду доказів як укладення самого договору про відкриття кредитної лінії № 1381-1295 продукту «CreditKasa» від 15.04.2024 року, так і доказів перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів. Розрахунок заборгованості за кредитним договором не є первинним документом, а тому не може підтверджувати суму боргу. Крім того, відсоткова ставка за користування кредитом 2,5% в день, зазначена в договорі про відкриття кредитної лінії № 1381-1295 продукту «CreditKasa» від 15.04.2024 року, суперечить умовам ЗУ «Про споживче кредитування», а отже, дана умова договору є нікчемною.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Суд, розглянувши матеріали справи та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За загальним правилом (ч. 1 ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Із матеріалів справи встановлено, що 15.04.2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1381-1295 продукту «CreditKasa», відповідно якого відповідачці надано кредит в сумі 4500 гривень на строк 300 днів зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 2,50% в день, в обмін на зобов`язання відповідачки повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у відповідності до умов договору (копія договору а.с. 56-76, паспорт споживчого кредиту а.с. 77-80). Додатковою угодою до даного договору від 18.04.2024 року суму кредиту ОСОБА_1 збільшено на 600 гривень (а.с. 81-86).

На виконання умов договору товариство свої зобов`язання виконало належним чином, перерахувавши ОСОБА_1 кредитні кошти (копія квитанції АТ КБ «ПриватБанк» № 2451649385 від 18.04.2024 року а.с. 87, копія довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування сум кредиту № 1381-1295 від 15.04.2024 року а.с. 88). Проте остання своїх зобов`язань належним чином не виконала, суми кредиту та відсотків за його користування не повернула, в результаті чого виникла заборгованість за договором, яка станом на 18.12.2025 року становить 37365,19 грн., в тому числі 4412,50 грн. основного боргу та 32952,69 грн. нарахованих відсотків, що підтверджується копією розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту № 1381-1295 продукту «CreditKasa» від 15.04.2024 року (а.с. 90-104).

Відповідно до програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», передбаченої Правилами акції під умовною назвою «Обмеження нарахування відсотків при примусовому стягненні заборгованості» для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», затвердженими наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» № 96-П від 26.12.2023 року (а.с. 32-36), із загальної суми боргу позивач просить стягнути з ОСОБА_1 24700 гривень заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1381-1295 продукту «CreditKasa» від 15.04.2024 року, що включає в себе 4412,50 гривень основного боргу та 20287,50 гривень нарахованих відсотків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За нормою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Із дослідженого судом договору про відкриття кредитної лінії № 1381-1295 продукту «CreditKasa» від 15.04.2024 року, укладеного між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , встановлено, що останній укладений в електронній формі та зі сторони споживача підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором С4801.

Із дослідженої судом додаткової угоди до договору про відкриття кредитної лінії № 1381-1295 продукту «CreditKasa» від 15.04.2024 року від 18.04.2024 року, укладеної між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 , встановлено, що остання укладена в електронній формі та зі сторони споживача підписана електронним підписом одноразовим ідентифікатором А6647.

Отже, підписання договору про відкриття кредитної лінії № 1381-1295 продукту «CreditKasa» від 15.04.2024 року свідчить про те, що ОСОБА_1 всі умови цілком зрозуміла та своїм підписом письмово підтвердила та закріпила те, що сторони договору діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася та сплати процентів.

Згідно з ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Разом з тим, статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З боку відповідачки не надано до суду переконливих доказів необґрунтованості позовних вимог позивача.

Так, посилання сторони відповідачки на те, що до матеріалів справи не додано доказів укладення договору про відкриття кредитної лінії № 1381-1295 продукту «CreditKasa» від 15.04.2024 року та доказів перерахування їй кредитних коштів суд відхиляє, оскільки даний кредитний договір був підписаний ОСОБА_1 за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора С4801 (додаткова угода - за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора А6647), тобто його укладення підтверджено належними та допустимими доказами, адже без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачкою не був би укладений. А тому доданий до позову договір є належним та допустимим доказом на підтвердження правовідносин між сторонами у справі.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449св19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203св20), від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20) від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20 (провадження № 61-154св21). Тобто судова практика у цій категорії справ є незмінною.

На підтвердження перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів до матеріалів справи додано копію квитанції АТ КБ «ПриватБанк» № 2451649385 від 18.04.2024 року та копію довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування сум кредиту № 1381-1295 від 15.04.2024 року.

Разом з тим, самою відповідачкою факту отримання кредитних коштів належними доказами не спростовано, доказів того, що кредитні кошти на її банківську картку перераховані не були до матеріалів справи не додано. При цьому суд зауважує, що саме боржник має доступ до свого рахунку, зазначеного в договорі, і в підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора на виконання укладеного договору, мав можливість представити суду по такому рахунку виписку. Проте позивачка правом надання таких доказів не скористалася.

Також суд відхиляє посилання сторони відповідачки на те, що розрахунок заборгованості за кредитним договором не є первинним документом, а тому не може підтверджувати суму боргу, оскільки останній є детальним, відповідає вимогам закону, заявлена до стягнення сума боргу підтверджується умовами кредитування, погодженими позичальником, а саме сумою коштів, отриманою в кредит, розміром відсотків за користування кредитними коштами та періодом для їх нарахування, а відповідачка не спростувала наданий позивачем розрахунок заборгованості, доказів належного виконання взятих зобов`язань перед позивачем за умовами договору не надала та своїм правом на подання клопотання та витребування доказів, а саме первинних бухгалтерських документів, не скористалася.

Таким чином, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд вважає, що позовні вимоги позивача необхідно задовольнити, оскільки відповідачкою порушено умовидоговору про відкриття кредитної лінії № 1381-1295 продукту «CreditKasa» від 15.04.2024 року, укладеного із ТОВ «Укр Кредит Фінанс», та не виконано взятих на себе зобов`язань.

Разом з тим, щодо нарахованих відсотків за користування кредитом суд зазначає наступне.

Так, відповідно правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010, стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Умови укладеного між сторонами договору не можна вважати несправедливими, як безпідставно вважає сторона відповідача, оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами сторонами договору визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому ст. 627 ЦК України. Відповідачка взяла на себе зобов`язання та не виконала їх належним чином. Проценти визначені у договорі жодним чином не суперечать вимогам законодавства. Відповідач була ознайомлена з усіма умовами договору та погодилася із ними, підписавши їх одноразовим ідентифікатором.

Разом з тим, відповідно до положень ст.ст. 1, 8 Закону України «Про споживче кредитування» із змінами, внесеними згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року № 3498-IX, денна процентна ставка - це загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту.

Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»).

Водночас, відповідно до пункту 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Закон № 3498-IX набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Отже, згідно зі змінами до Закону України «Про споживче кредитування» встановлено суворі обмеження на денну ставку: з 24.12.2023 року по 21.04.2024 року максимальна ставка - 2,5% на день, з 22.04.2024 року по 19.08.2024 року - 1,5% на день, з 20.08.2024 року і далі - 1% на день.

Як вбачається із наданого позивачем розрахунку заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1381-1295 продукту «CreditKasa» від 15.04.2024 року, ОСОБА_1 в період з 15.04.2024 року по 08.02.2025 року включно було нараховано відсотки за користування кредитними коштами за ставкою 2,5% в день, незважаючи на встановлені законодавчі обмеження, з огляду на що останні підлягають перерахуванню за формулою, визначеною у ч. 4 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування»: ДПС = (ЗВСК/ЗРК)/t х 100%, де ДПС денна процентна ставка; ЗВСК загальні витрати за споживчим кредитом; ЗРК загальний розмір кредиту; t строк кредитування у днях.

Так, за період з 15.04.2024 року по 21.04.2024 року включно відсотки за користування кредитом нараховані позивачем вірно та складають 631,86 гривень.

За період з 22.04.2024 року по 19.08.2024 року відсотки за користування кредитом за ставкою 1,5% на день становлять 7942,80 гривень (66,19 грн. в день х 120 днів).

За період з 20.08.2024 року по 08.02.2025 року відсотки за користування кредитом за ставкою 1% на день становлять 7590,36 гривень (44,13 грн. в день х 172 дні).

Таким чином сукупний розмір заборгованості ОСОБА_1 за відсотками за користування кредитом становить 16165,02 гривень.

Враховуючи, що позивачем було прийнято про можливість застосування до позичальника програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме часткового списання заборгованості за нарахованими процентами у загальній сумі 12665,19 гривень, з ОСОБА_1 підлягає стягненню 3499,83 гривень заборгованості за відсотками за користування кредитом (16165,02-12665,19).

Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог , інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2662,40 грн., що підтверджується копією платіжної інструкції № 5829 від 21.01.2026 року (а.с. 16), а тому суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує його з відповідачки пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 852,87 грн.

Керуючись ст.ст. 525-527, 530, 536, 610, 625, 629, 1050, 1054 ЦК України, ЗУ «Про споживче кредитування», ст.ст. 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, - 7912 (сім тисяч дев`ятсот дванадцять) гривень 33 копійки заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1381-1295 продукту «CreditKasa» від 15.04.2024 року та 852 (вісімсот п`ятдесят дві) гривні 87 копійок сплаченого судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його оголошення.

Суддя: Т.П.Косович