Постановление суда № 136452540, 04.05.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8187/26

Провадження №1-кс/369/1201/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2026 року м. Київ

Києво-Святошинського районного суду Київської області у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання слідчого слідчого відділення Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого з прокурором, подане у досудовому розслідування, всененого до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111400000101 від 01.05.2026 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно підозрюваного

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, маючого вищу освіту, працюючого на посаді директора ТОВ «Автопаркінг Груп», одруженого, раніше не судимого, який має на утриманні неповнолітню доньку, 2016 року народження зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України,

за участю прокурора ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_6 ,

встановив:

До провадження слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області ОСОБА_1 надійшло клопотання слідчого слідчого відділення Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого з прокурором, подане у межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026111400000101 від 01.05.2026 року про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

Клопотання обгрунтоване тим, що ОСОБА_4 , перебуваючи у невстановленому в ході досудового розслідування місці, у невстановлений в ході досудового розслідування час та за невстановлених обставин, вступив у злочинну змову з невстановленою в ході досудового розслідування особою, з метою незаконного спільного збагачення та вчинення злочину, пов`язаного з шахрайством, розуміючи перевагу вчинення вказаного кримінального правопорушення групою осіб.

Так, 29.04.2026 невстановлена особа реалізуючи спільний злочинний умисел спрямований на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_7 , використовуючи мобільний додаток «Viber», зателефонувала потерпілому ОСОБА_7 та, представившись працівником правоохоронного органу, ввела останнього в оману щодо нібито причетності його до вчинення кримінального правопорушення, та запропонувала уникнути кримінальної відповідальності передавши їм всі наявні грошові кошти, під впливом обману, потерпілий погодився передати наявні у нього грошові кошти.

У подальшому, реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_4 діючи умисно та протиправно, в умовах військового стану, з корисливих мотивів, з метою спільного незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, за вказівкою невстановленої в ході досудового розслідування особи, 30.04.2026 приблизно о 14:00 прибув за місцем проживання потерпілого на автомобілі марки «Peagout» моделі «307», з державним номерним знаком НОМЕР_1 , де отримав від потерпілого грошові кошти у сумі: 204 000 (двісті чотири тисячі) доларів США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 30.04.2026 становить 8 160 000 (вісім мільйонів сто шістдесят тисяч) гривень, після чого з місця вчинення кримінального правопорушення зник на вищевказаному транспортному засобі, розпорядившись вказаними грошовими коштами на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно та протиправно, в умовах військового стану, з корисливих мотивів, з метою спільного незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправність своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом обману та зловживання довірою, заволодів грошовими коштами потерпілого в особливо великих розмірах, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на суму 8 160 000 (вісім мільйонів сто шістдесят тисяч) гривень.

Отже, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні шахрайства за попередньою змовою групою осіб, в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.

02.05.2026 слідчим СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області ОСОБА_4 було затримано у порядку ст.208 КПК України.

03.05.2026 слідчим СВ Фастівського РУП ГУНП в Київській області за погодженням із процесуальним керівником Фастівської окружної прокуратури ОСОБА_5 повідомлено про підозру ОСОБА_4 .

Підозра ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, повністю обгрунтована і підтверджується зібраними доказами які знаходяться в матеріалами справи, а саме: протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення від 01.05.2026; протоколами допиту потерпілого, свідків, протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімками з потерпілим та свідком; протоколом огляду та перегляду відеозапису від 01.05.2026; протоколом огляду предмету від 01.05.2026; протоколами обшуку; протоколом затримання ОСОБА_4 у порядку ст. 208 КПК України від 02.05.2026; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_4 від 02.05.2026; протоколом огляду та перегляду відеозапису від 02.05.2026; повідомленням про підозру ОСОБА_4 від 02.05.2026 року та іншими доказами та матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Так, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України за ступенем тяжкості є особливо тяжким злочином, за який відповідно до санкції цієї статті КК України передбачено покарання у виді позбавленням волі на строк від п`яти семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що підозрюваний може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків та вчини інше кримінальне правопорушення, а тому з метою забезпечення кримінального провадження та виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, слідчий вважає, що є необхідність обрання до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ризик передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду) слідчий обгрунтовує тим, що підозрюваний може ухилятися від органу досудового розслідування та суду, оскільки злочини, які інкримінується є тяжкими, та передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до дванадцяти років та будучи обізнаним про покарання, що йому загрожує за інкримінований злочин, для уникнення покарання може переховуватися від органу досудового розслідування та суду.

Ризик передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати потерпілого та на свідків у цьому кримінальному провадженні) виражається у тому, що підозрюваний знаючи про фактичне місце проживання потерпілого, зможе незаконно впливати на нього, а також на свідка, оскільки на даний час з останніми проведені не всі необхідні слідчі дії у даному кримінальному провадженні, а з урахуванням обставин вчинення злочину, він зможе впливати на них з метою зміни ними своїх показань або неявки в подальшому у судові засідання.

Підставою застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину та наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді вважати, що ОСОБА_4 може здійснити дії, передбачені п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.

За таких обставин орган досудового розслідування приходить до висновку, що застосування більш м`яких запобіжних заходів передбачених КПК України, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного, тому просить застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб.

Прокурор у судовому засіданні подане клопотання підтримав та просив таке задовольнити.

Підозрюваний вважає підозру не обґрутнованою та вважає можливим застосувати відносно нього більш м`який запобіжний захід. Також не погоджується з датою, часом та місцем затримання.

Захисник у судовому засіданні просив обрати інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. Вважає, що підозра не обґрунтована, докази причетності до вказаного злочину відсутні. Ризики зазначені у клопотанні не підтверджені доказами. Крім того, у разі обрання запобіжного заходу, достатньо буде обрати особисте зобов`язання чи мінімальній розмір застави. Також зазначила, що підозрюваного ОСОБА_4 було затримано відразу після проведення обшуку житла, тобто 01.05.2026 року о 22.40 годин, а не 02.05.2026 року о 3.29 годин, як зазначено в протоколі затримання у приміщенні відділу поліції.

Заслухавши доводи сторони обвинувачення та захисту, перевіривши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до такого.

Так, слідчий суддя враховує, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, яке згідно ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Вирішуючи вищезазначене клопотання слідчого, слідчий суддя виходить з положень ст. 2 КПК України, відповідно до якої завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься законність.

Згідно з ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

За ч. 1 ст. 177 КПК України, метою і підставою застосування запобіжного заходу є запобігання спробам підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється особа.

Положенням ч. 2 ст. 177 КПК України визначено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04.04.2013 р. №511-550/0/4-13 «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються тільки з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК. Слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу при розгляді відповідного клопотання, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язаний: - здійснювати повноваження із судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування і судового розгляду, діяти відповідно до вимог кримінального процесуального закону; - пам`ятати, що критерії для обрання того чи іншого запобіжного заходу передбачені уч.1ст.194 КПК України, а тому слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу, якщо за результатами розгляду клопотання встановить: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні; перевіряти наявність підстав і мети застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, встановлювати обґрунтованість таких підстав з огляду на фактичні дані, установлені конкретні обставини кримінального провадження; враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року(Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ).

Відповідно до ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст.177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно із правилом ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції».

За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.-F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

Стандарт «достатніх підстав (доказів)» передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням і є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування для висунення обвинувачення або спростування такої підозри (рішення ЄСПЛ у справах «Джон Мюррей проти Сполученого Королівства» від 28 жовтня 1994 року та «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).

Аналогічно, в п.175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» наведено поняття «обґрунтована підозра», яке означає, що існують факти й інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Слідчий суддя не досліджує і не надає оцінки доказам, які обгрунтовують підозру у вчиненні інкримінованого правопорушення, оскільки це є дискреційними повноваженнями суду.

На переконання слідчого судді, органом досудового розслідування були наведені достатні відомості про обставини вчинення дій, кваліфікованих за ч.5 ст.190 КК України, які в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями, дають підстави слідчому судді для висновку, що могли мати місце події, про які зазначається у цьому клопотанні, тобто, оцінюючи сукупність отриманих відомостей.

Слідчий суддя виходить з того, що обґрунтованість підозри містить у собі два аспекти. Перший стосується питання права: підозра має стосуватися правопорушення, передбаченого законом. Другий питання факту: мають бути доведені обставини, які за розумного та неупередженого тлумачення викликають підозру щодо причетності певної особи до певного кримінального правопорушення. У Рішенні Нечипорук і Йонкало проти України (п. 175) ЄСПЛ вкотре повторив, що термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення. При цьому тлумачення поняття «обґрунтованості» буде залежати від усіх обставин справи (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom (Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства), § 32).

З цих підстав підозра в контексті наданих органом досудового розслідування документів, є обґрунтованою, проте обґрунтованість підозри не свідчить про доведеність вини підозрюваного, або про неспростовність висновків викладених в підозрі під час майбутнього розгляду кримінальної справи судом. Разом з тим твердження адвоката на невинуватість підозрюваного з посиланням на недоліки досудового розслідування судом відхиляються, оскільки до повноважень слідчого судді не належить вирішення питання про винуватість підозрюваного, а отже слідчий суддя це питання і не вирішуватиме. Зауваження адвоката можуть стати частиною стратегії захисту підозрюваного під час розгляду судом кримінальної справи.

Розглядаючи зауваження захисника щодо невідповідності в протоколі затримання дати та часу затримання підозрюваного ОСОБА_4 , слідчий суддя вважає необхідним заначити наступне.

Як зазначає підозрюваний в його присутності проводилися обшуки житла, автомобіля, яке належить йому на праві власності. Кожний дій насильницького характеру до нього не застосовували, кайданки не одягали, але постійна присутність поруч давала підстави вважати йому, що він затриманий.

Відповідно до ч. 4 ст.208, п. 6 ч. 3 ст.42 КПК України, підозрюваний має право вимагати перевірки обґрунтованості його затримання.

Положеннями ст. 208 КПК Українипередбачено, що уповноважена службова особа має право без ухвали слідчого судді, суду, затримати особу, підозрювану у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі, лише у випадках: якщо цю особу застали під час вчинення злочину або замаху на його вчинення; якщо безпосередньо після вчинення злочину очевидець, в тому числі потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці події вказують на те, що саме ця особа щойно вчинила злочин; якщо є обґрунтовані підстави вважати, що можлива втеча з метою ухилення від кримінальної відповідальності особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого корупційного злочину, віднесеного законом до підслідності Національного антикорупційного бюро України. Уповноважена службова особа, що здійснила затримання особи, повинна негайно повідомити затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, а також роз`яснити право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього, негайно повідомити інших осіб про його затримання і місце перебування відповідно до положеньстатті 213 цього Кодексу, вимагати перевірку обґрунтованості затримання та інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом. Про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, складається протокол, в якому, крім відомостей, передбаченихстаттею 104 цього Кодексу, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положеньстатті 209 цього Кодексу; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому, а також надсилається прокурору.

Відповідно дост. 206 КПК Україникожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.

Аналіз наведених норм свідчить, що слідчий суддя повинен перевірити законність фактичних підстав затримання. Крім того, за приписамист. 206 КПК Українислідчий суддя може прийняти рішення лише про звільнення особи у разі його незаконного затримання.

Відповідно до ст. 211 КПК України затримана без ухвали слідчого судді, суду особа не пізніше шістдесяти годин з моменту затримання повинна бути звільнена або доставлена до суду для розгляду клопотання про обрання стосовно неї запобіжного заходу.

Згідно протоколу затримання ОСОБА_4 складеного 02.05.2026 року в період часу з 03 години 29 хвилин по 03 годин 32 хв. зафіксовано, що останній був затриманий 02.05.2026 року о 1 годині 20 хвилин за адресою: АДРЕСА_2 , тобто де знаходиться СВ Фастівського РУП ГУНП України.

В свою чергу слідчим суддею встановлено та не заперечується стороною захисту та обвинуваченням, що 01.05.2025 року та 02.05.2025 року уповноваженими працівниками слідчого органу було проведено ряд процесуальних розшукових негласних дій, а саме проведено обшук житла за місцем фактичного проживання та реєстрації ОСОБА_4 та за місцем роботи останнього.

Слідчим суддею встановлено, що в протоколі обшуку за адресою: АДРЕСА_3 було зафіксовано час проведено 01.05.2026 року з 20.31 години до 21.37 години за участю ОСОБА_4 .

Також, було проведено обшук квартири за адресою. АДРЕСА_1 яка належить на праві власності ОСОБА_8 , який було розпочато 01.05.2026 року о 23 годин 58 хв. та закінчено 02.05.2026 року о 00 годин 29 хвилин в рамках кримінального провадження №12026111400000101 від 01.05.2026 року, що вбачається з ухвали слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04.05.2026 року, про що стало відомо під час виготовлення повного тексту даної ухвали.

Після чого, 02.05.2026 року в період часу з 01.22 години до 01.45 години. було проведено обшук за місцем роботи ОСОБА_4 приміщення на території парковки за адресою: АДРЕСА_4 , де з протоколу обшуку вбачається, що вказані слідчі дії були проведені за відсутністю ОСОБА_4 .

Таким чином, аналізуючи вказані події, слідчий суддя приходить до висновку, що під час проведення обшуку житлового будинку та квартири ОСОБА_4 , останній був присутній, як власник майна, жодних доказів про те, що ОСОБА_4 бажав покинути вказані приміщення житлового будинку чи квартири і йому у цьому перешкоджали, суду не надано. Також сторона захисту не заявляє про те, що до ОСОБА_4 були застосовані недозволені методи слідства або застосовані кайданки, тому слідчий суддя приходить до висновку, що під час проведення вказаних слідчих дії ОСОБА_4 не перебував в статусі затриманої особи, в порядку ст.208 КПК України. Також, стороною захисту не надано доказів та не заявлено про те, що працівники поліції здійснювали до ОСОБА_4 , будь-які дії, передбачені вимогами ст.209 КПК України і після проведення вказаних вище слідчих дій (обшуку), тому слідчий суддя приходить до висновку, що ОСОБА_4 був затриманий в порядку ст.208 КПК України, відповідно до вимог ст.209, саме у приміщенні визначному уповноваженою службовою особою, що зазначено у протоколі затримання, а саме - 02.05.2026 року о 1 годині 20 хвилин за адресою: Київська область, Фастівський район, селище Чабани, вул.Машиннобудівників, 6-Д, яке в подальшому ОСОБА_4 вже не міг покинути самостійно.

Водночас положення КПК містять вимоги не лише щодо порядку затримання певної особи, а й щодо його оформлення.

Так, ч. 5 ст. 209 КПК передбачає, зокрема те, що про затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину, обов`язково складається протокол, в якому, крім відомостей, передбачених ст. 104 КПК, зазначаються: місце, дата і точний час (година і хвилини) затримання відповідно до положень ст. 209 КПК; підстави затримання; результати особистого обшуку; клопотання, заяви чи скарги затриманого, якщо такі надходили; повний перелік процесуальних прав та обов`язків затриманого. Протокол про затримання підписується особою, яка його склала, і затриманим. Копія протоколу негайно під розпис вручається затриманому та надсилається прокурору.

Норми кримінального процесуального законодавства не вимагають складення протоколу затримання в ту ж годину, в яку особу було затримано. Зокрема, ч. 5 ст. 208 КПК вказує на саму обов`язковість складення протоколу затримання із зазначенням у ньому години і хвилини затримання, що означає, що КПК допускає випадки, коли фактичне затримання особи і складення протоколу про це можуть не співпадати у часі з урахуванням певних умов (наприклад, віддаленість місця затримання особи від адміністративної будівлі уповноваженого органу, введення правового режиму воєнного стану, тощо). При цьому суд зауважує, що запізніле складення протоколу про затримання особи є виправданим у тій ситуації, коли об`єктивні причини спонукали уповноважену особу діяти саме таким чином.

Аналогічна позиція узгоджується з позицією ВС викладеною у постанові від 20 жовтня 2022 року у справі № 565/1354/19.

З наведеного вище слідує, що органом досудового розслідування не були порушені норми статей КПК України, які регулюють порядок затримання особи та його оформлення.

Крім того, під час складання протоколу затримання, будь яких скарг та заяв від ОСОБА_4 та його захисника з приводу дати, часу та місця затримання зафіксовано не було і в протоколі про це не зазначено.

Таким чином, ОСОБА_4 був затриманий, в порядку ч.1ст. 208 КПК України, 02.05.2026 року о 1.20 годин, що підтверджується відповідним протоколом затримання, складеного 02.05.2026 року.

Також слідчим суддею встановлено, що на час звернення до суду слідчого з клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 , строк затримання особи без ухвали слідчого судді не виходить за межі строку, передбаченого ст. 211 КПК України.

Що стосується ризиків відповідно до ст.177 КПК України необхідно зазначити наступне.

Як вбачається з вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжних заходів повинно містити посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`яти років.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України», ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (надалі Конвенція) гарантує основоположне право на свободу та недоторканність, яке є найважливішим у «демократичному суспільстві» у розумінні Конвенції. Кожен має право на захист цього права, що означає не бути позбавленим або не мати продовження позбавлення свободи, крім випадків, коли таке позбавлення відбувалось за умов, встановлених у п. 1 ст. 5 Конвенції. Цей перелік винятків є вичерпним і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідає цілям цього положення, а саме гарантувати, що нікого не буде свавільно позбавлено свободи. Для того, щоб позбавлення свободи не вважалось свавільним, додержання національного закону при його застосуванні є недостатнім. Такий захід має бути необхідним за конкретних обставин. Таким чином, тримання під вартою у відповідності до підпункту (c) пункту 1 статті 5 Конвенції має задовольняти вимогу пропорційності. Тобто, суд повинен розглядати питання, чи взяття особи під варту конче необхідним та чи можуть інші, менш суворі заходи бути достатніми для досягнення цієї цілі.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Також, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного, слідчим суддею не встановлено та стороною захисту не доведено.

При вирішення клопотання, суд враховує обставини пред`явленої підозри, міру покарання, яка загрожує ОСОБА_4 , у разі визнання винуватим у скоєнні цього кримінального правопорушення, дані які характеризують особу підозрюваного, те, що наразі встановлюються інші співучасники та свідки даного кримінального правопорушення

Тому, оцінюючи доводи, сторони обвинувачення щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК, а саме заявлений ризик можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду слідчий суддя виходить насамперед з тяжкості покарання, яке загрожує у разі доведення його вини. Так, санкція ч.5 ст.190 КК України передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, що з урахуванням особи підозрюваного, обставин кримінального правопорушення дає підстави для висновку про те, що перебуваючи на волі він може ухилитися від слідства чи суду.

Також, враховуючи умисний характер та обставини зазначеного кримінального правопорушення, згідно висуненої підозри, які вказують про те, що підозрюваний знає місце проживання потерпілого та відповідно до матеріалів справи відома адреса свідка, тому не виключається ризик незаконного впливу на свідків та потерпілого у цьому кримінальному провадженні.

Таким чином, вищевказані обставини, свідчать про наявність ризиків передбачених п.1,3 ч.1 ст. 177 КПК України, з огляду на вірогідність переховування підозрюваного від слідства та суду, а також можливість впливу на потерпілого та свідків у даному кримінальному правопорушенні, тому на думку суду клопотання є обґрунтованим, у зв`язку з чим, слід застосувати до ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Підстав для застосування менш суворих запобіжних заходів в судовому засіданні не встановлено та на думку слідчого судді застосування більш м`якого запобіжного заходу, як домашній арешт чи особисте зобов`язання, не забезпечить належної поведінки підозрюваного.

Ураховуючи наведене, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків є підстави застосувати до ОСОБА_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до шістдесяти днів.

Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Слідчий суддя, відповідно до положень п.3 ч.5 ст.182 КПК України, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, вважає необхідним визначити підозрюваному ОСОБА_4 розмір застави, який має становити триста прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що складає 998 400 грн, та у разі її внесення необхідно покласти на підозрюваного строком на 60 днів в межах строку досудового розслідування обов`язки, передбачені ст. 194 КПК, а саме: прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їх викликом та вимогою; не відлучатися за межі міста Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

У зв`язку з наведеним, слідчий суддя приходить до висновку що клопотання слідчого обґрунтоване та підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 196, 197 КПК, слідчий суддя,-

постановив:

Клопотання слідчого слідчого відділення Фастівського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_3 , погодженого з прокурором, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 02 липня 2026 року включно.

Підозрюваного ОСОБА_4 взяти під варту із залу суду негайно.

Одночасно визначити ОСОБА_4 заставу у розмірі 300 розмірів прожиткових мінімуму для працездатних осіб, що становить 998 400 (дев`ятсот дев`яносто вісім тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

Отримувач ТУ ДСА України в Київській області, код отримувача (код ЄДРПОУ) 26268119, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача UA768201720355259001000018661.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на зазначений рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі Державної установи Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор».

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державна установа Міністерства юстиції України «Київський слідчий ізолятор» негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти, якщо відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання даного підозрюваного під вартою, та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Києво-Святошинського районного суду Київської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, покласти на підозрюваного обов`язки, передбаченні ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього;

- не відлучається із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;

- утримуватися від спілкування з свідками;

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошено 07 травня 2026 року о 15.10 годин

Суддя ОСОБА_1