№ 136451446, 05.05.2026, Березанський міський суд Київської області

БЕРЕЗАНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Шевченків шлях, 30-А, м. Березань, Київська область, 07541

№ провадження 4-с/356/1/26

Справа № 356/479/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.05.2026 року Суддя Березанського міського суду Київської області Лялик Р.М., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Березанського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, які призвели до утримання коштів комісії банку з аліментів під час виконання судового рішення № 356/1373/17,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Березанського міського суду Київської області зі скаргою на дії державного виконавця Березанського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, які призвели до утримання коштів комісії банку з аліментів під час виконання судового рішення № 356/1373/17.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про необхідність передачі вказаної цивільної справи на розгляд іншого суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України у зв`язку з її непідсудністю Березанському міському суду Київської області, як місцевому суду першої інстанції.

Так, у відповідності до статті 125 Конституції України система судів загальної юрисдикції в Україні будується, зокрема, за принципом територіальності і визначається законом.

За змістом ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також ч. 4 ст. 10 ЦПК України, стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

За змістом вказаної норми, інститут підсудності безпосередньо пов`язаний із забезпеченням права на справедливий судовий розгляд, що закріплено у ч. 1 ст. 6 Конвенції, оскільки за його допомогою визначається «належний суд», тобто суд, уповноважений розглядати конкретну справу.

Європейський суд з прав людини в справі «Сокуренко і Стригун проти України" (п. 24 рішення від 20.07.2006 року; заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

При цьому, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово наголошував, що реалізуючи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Прецедентними в цьому відношенні є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року, в яких зазначено, що право на суд не є абсолютним; воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує врегулювання з боку держави.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено право на повноважний суд, за змістом якої ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

З відповіді керівника апарату Березанського міського суду Київської області вбачається, що цивільна справа № 356/1373/17 (провадження № 2/356/73/18) за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Деснянської районної державної адміністрації м. Києва про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів та стягнення судових витрат передана на розгляд Баришівському районному суду Київської області, відповідно до розпорядження про передачу справи до іншого суду № 356/1373/17/1148/2018 від 27.03.2018 з підстави, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 31 ЦПК України.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області задоволено позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: служба у справах дітей Деснянської районної державної адміністрації м. Києва, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% встановленого прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 19 грудня 2017 року та на підставі вказаного рішення Баришівським районним судом Київської області 06.06.2019 року було видано виконавчий лист № 356/1373/17.

Відповідно до ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У відповідності до ч. 1 ст. 448 ЦПК України скарга подається стороною виконавчого провадження до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1, ч. 3 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду. Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 оскаржує дії посадових осіб Березанського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, які стосуються виконання судового рішення, ухваленого Баришівським районним судом Київської області, то дана справа не підлягає розгляду Березанським міським судом Київської області, а належить до юрисдикції Баришівського районного суду Київської області.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає за необхідне передати цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Березанського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, до Баришівського районного суду Київської області (07501, Київська область, смт. Баришівка, вул. Київський шлях, 61).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 31, 260, 261, 448 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця Березанського відділу державної виконавчої служби у Броварському районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, передати на розгляд до Баришівського районного суду Київської області (07501, Київська область, смт. Баришівка, вул. Київський шлях, 61).

Ухвала суду може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 (п`ятнадцяти) днів з дня її проголошення.

Суддя Р. М. Лялик