Постановление суда № 136450949, 12.05.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/2362/26

Провадження № 2-с/345/13/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.05.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі судді Сирка Й.Й., розглянувши заяву ОСОБА_1 про скасування судового наказу,

встановив:

11.05.2026 ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся в суд із заявою, у якій просить скасувати судовий наказ № 345/2362/26, виданий 20.04.2026 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області про стягнення з нього на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» заборгованості за послуги розподілу природного газу за період з 01.11.2025 до 31.03.2026 в сумі 1 671,96 грн. та судового збору у розмірі 266,24 грн.

Заявник наголошує, що у заяві про видачу судового наказу в додатках наведено перелік документів, яких немає, а це в свою чергу ускладнило вивчення ним матеріалів до судового наказу від 20.04.2026, які на дійшли на його адресу. Крім того, заявник вказує, що відповідно до умов п.11.1. Типового договору розподілу природного газу розділ ХІ. "Порядок вирішення спорів" передбачено, що спори між споживачем і оператором ГРМ вирішується шляхом досудового врегулювання спорів у прозорий, справедливий і швидкий спосіб, а п.11.4 передбачено, що у разі недосягнення між споживачем і оператором ГРМ згоди спірні питання вирішуються у порядку, встановленому чинним законодавством, у тому числі в судовому порядку. Але на момент формування і подачі зави про видачу судового наказу виконавець послуг з розподілу природного газу до нього з досудовим врегулювання спору не звертався.

До заяви про скасування судового наказу надає копію платіжної інструкції про сплату заборгованості за розподіл (доставку) газу від 01.05.2026 в розмірі, який стягнуто за вищевказаним судовим наказом від 20.04.2026, відповідна оплата здійснена іншою особою ОСОБА_2 . Враховуючи дані обставини, заявник вважає вимоги стягувача необґрунтованими, з судовим наказом не згідний та просить його скасувати.

Розглянувши подану заяву, суд дійшов до висновку про відмову у її задоволенні з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 170 ЦПК України заява про скасування судового наказу має містити зазначення про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Згідно з п. 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» №14 від 23.12.2012, у заяві про скасування судового наказу має бути зазначено не лише про оспорення наказу, а й про обставини, які свідчать про повну чи часткову необґрунтованість вимог стягувача, а також посилання на докази, якими боржник обґрунтовує свої заперечення проти заявлених вимог. Самі докази можуть бути подані суду при розгляді заяви про скасування судового наказу.

Таким чином, сама по собі заява про скасування судового наказу не є достатньою підставою для скасування судового наказу, а повинна містити обґрунтовані обставини, які свідчать про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача.

Разом з цим, такі обставини мають існувати до видачі судового наказу.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.04.2026 Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області в складі судді Онушканича В.В. видано судовий наказ у справі №345/2362/26 (провадження № 2-н/345/352/2026), яким стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Івано-Франківської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» заборгованості за послуги розподілу природного газу за період з 01.11.2025 до 31.03.2026 в сумі 1 671,96 грн. та судового збору у розмірі 266,24 грн. (а.с. 10).

20.04.2026 копія судового наказу з копією заяви стягувача засобами поштового зв`язку надіслана заявнику (а.с. 11).

Заявником також додано копію листа про отримання ним 28.04.2026 поштового відправлення, у якому зазначено відправником Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області.

Таким чином, судовий наказ за положеннями ст. 172 ЦПК України не набрав законної сили.

Відповідно до доданої заявником до заяви про скасування судового наказу копії платіжної інструкції від 01.05.2026 від імені ОСОБА_2 здійснено на користь Товариства оплату за розподіл (доставку) газу за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 в розмірі 1 672,00 грн.

Таким чином, сплачена заявником сума покриває у повному обсязі стягнуту судовим наказом заборгованість, крім витрат на сплату судового збору.

Отже, наведені заявником обставини відсутності у нього заборгованості настали фактично після того, як судовий наказ вже видано і отримано заявником, що суд розцінює як сплату заборгованості та виконання судового наказу в частині стягнутої заборгованості.

Судовий наказ є одним з видів судового рішення (п. 4 ч. 1 ст. 258 ЦПК України).

Згідно з ч.3,4 ст. 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Протягом п`яти днів після набрання судовим рішенням законної сили виконавчий документ, зазначений у частині третій цієї статті, вноситься до Єдиного державного реєстру виконавчих документів, а його копія (текст), що містить інформацію про веб-адресу такого документа у Єдиному державному реєстрі виконавчих документів, надсилається стягувачу до його електронного кабінету, а в разі його відсутності - рекомендованим листом із повідомленням про вручення чи цінним листом.

Таким чином, добровільна сплата суми заборгованості за виданим судовим наказом в частині заборгованості не є підставою для скасування судового наказу.

З огляду на викладене, у скасуванні судового наказу необхідно відмовити.

Аргументи заявника про передбачений умовами Типового договору порядок укладення між споживачем та виконавцем послуг графік погашення заборгованості, а також досудовий порядок вирішення спорів між ними суд відхиляє, адже наявність відповідного графіка погашення заборгованості є правом, а не обов`язком сторін. Крім того, при видачі судового наказу про стягннння боргу між заявником та боржником спору немає, в іншому разі суд має відмовити у видачі судового наказу. На відсутність спору вказує самостійно погашений в інтересах заявника борг, хоча й після видачі судового наказу.

Ухвала суду про відмову у скасуванні судового наказу оскарженню в апеляційному порядку не підлягає, про що зазначено у постанові Верховного Суду від 02.05.2024 у справі № 447/4197/23.

Керуючись ст. 258,260 ЦПК України,суд

постановив:

У задоволені заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу в справі №345/2362/26 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили після її підписання суддею.

Суддя