Решение № 136450019, 11.05.2026, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/189/26

Провадження по справі №2/276/353/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2026 року селище Хорошів

Хорошівський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Семенюка А.С.,

з участю секретаря судового засідання Процюк О.В.,

представника позивача - Хильченка С.І.,

представника відповідача - адвоката Ракітова О.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (далі - ТОВ «ФК «ЕЙС») звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивований тим, що 25.09.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем було укладено кредитний договір № 687705957. Згідно з умовами кредитного договору первісний кредитор надав відповідачу грошові кошти в сумі 8000,00 грн через банк-провайдер, проте в подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 22000,00 грн.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, на підставі якого, з урахуванням додаткових угод щодо продовження терміну дії договору факторингу, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошових вимог до боржників, в тому числі до відповідача за кредитним договором.

23.02.2024 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, у відповідності до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за кредитним договором.

В подальшому, 15.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали Договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №687705957 на загальну суму 92246,07 грн.

Представник позивача стверджує, що відповідач взяті на себе за договором зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилась прострочена заборгованість у загальному розмірі 92246,07 грн., яка складається із заборгованості по кредиту в сумі 22000,00 грн. та заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом в сумі 70246,07 грн.

Ухвалою Хорошівського районного суду Житомирської області від 18.02.2026 року відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Не погоджуючись із заявленими позовними вимогами, представником відповідача - адвокатом Мазур О.В. подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач не визнає позовні вимоги в повному обсязі, вважає позов безпідставним та необґрунтованим з підстав відсутності доказів укладення кредитного договору, а також відсутності належних та допустимих доказів фактичного отримання відповідачем кредитних коштів.

У поданій представником позивача відповіді на відзив останній просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вказавши на обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а заперечення відповідача у відзиві на позовну заяву є необґрунтованими та безпідставними. Представник позивача зазначив, що позиція відповідача щодо недоведеності укладання кредитного договору є неаргументованою та невмотивованою, оскільки відповідач підписав кредитний договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Окрім того, зазначив, що позивачем доведено належними та допустимими доказами факт виконання зобов`язання первинного кредитора та перерахування на рахунок відповідача суми кредиту, а також та наявність заборгованості у відповідача. В свою чергу, відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги позивача або докази неотримання кредитних коштів не надано.

Представник відповідача - адвокат Ракітов О.В. подав до суду заперечення на відповідь відзив, в якому заявив про застосування строку позовної давності до спору, зазначивши, що кредитний договір був укладений 25.09.2021 року, а відповідач перестав сплачувати платежі в жовтні 2021 року, тобто в жовтні 2024 року сплила позовна давність за всіма вимогами позивача. Водночас представник відповідача зазначив, що з наданого суду договору про споживчий кредит №687705957 від 25.09.2021 року вбачається, що у ньому відсутні відомості про підписання вказаного договору з боку відповідача електронним підписом одноразовим ідентифікатором, а надані позивачем докази щодо отримання відповідачем кредитних коштів не є належними доказами надання коштів первісним кредитором відповідачу на картковий рахунок, а нарахована відсотки за договором є значно завищеними в порівнянні з основною сумою заборгованості.

Представником позивача подано до суду додаткові пояснення щодо строку позовної давності, в яких зазначив, що подане відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності є безпідставним, оскільки чинним законодавством перебіг строку позовної давності був зупинений на період карантину та на період дії воєнного стану. Починаючи з 04.09.2025 року, перебіг цих строків було відновлено згідно із Законом № 4434-IX, який виключив відповідні норми з ЦК України. Окрім того, зазначив про обґрунтованість та доведеність позовних вимог. Представник позивача просив врахувати вказані пояснення та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених у заявах по суті справи. Зазначив щодо доведеності позивачем обставин укладання кредитного договору, перерахування кредитних коштів відповідачу, нарахування відсотків у відповідності до умов кредитного договору та наявності у відповідача заборгованості в заявленому позивачем розмірі. Окрім того, зазначив щодо позивачем при зверненні до суду строк позовної давності не пропущений, а тому відсутності підстав для відмові у задоволення позов з підстав пропуску такого строку.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, вказаних у заявах по суті справи. Зазначив, що строк надання кредиту згідно умов кредитного договору становить 30 днів з 25.09.2021 року по 25.10.2021 року, що свідчить про безпідставність нарахування відсотків за межами вказаного строку. Окрім того, просив суд застосувати у спорі наслідки строку позовної давності, оскільки вважає, що позивач звернувся до суду після спливу строку позовної давності.

У судовому засіданні 05.05.2026 року суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та, враховуючи складність справи, на підставі абз.2 ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення на 11.05.2026 року.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового засідання, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступного висновку.

Стаття 263 ЦПК України, регламентує, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Використання інших видів електронних підписів в електронному документообігу здійснюється суб`єктами електронного документообігу на договірних засадах.

Пунктами 5-7 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем.

Стаття 11 вказаного Закону передбачає порядок укладення електронного договору.

Так, пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною та вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору шляхом перенаправлення (відсилання) до них.

Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом:

надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;

вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

За змістом статті 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:

електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;

електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;

аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Судом встановлено, що 25.09.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №687705957 за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором MNV6T62H, відправленого на номер телефону НОМЕР_1 (а.с. 112-116)

З довідки щодо дій позичальника дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» слідує, що акцепт оферти позичальником ОСОБА_1 (підписання договору Одноразовим ідентифікатором) здійснено шляхом введення позичальником 25.09.2021 о 1:40:14 одноразового ідентифікатора MNV6T62H, відправленого позичальнику 25.09.2021 о 1:39:58 на номер телефону НОМЕР_1 (а.с.88).

Відповідно до п.1.1., п.1.2. та п.1.7 Договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000 грн. 00 коп. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «СМАРТ» ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - Дисконтний період).

Згідно п.1.3. Договору Кредитодавець надає перший Транш за Договором в сумі 8000 грн 00 коп одразу після укладення Договору.

Відповідно до п.1.4. Догвору Позичальник в будь-який час, протягом Дисконтного періоду дії Договору, може збільшити суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. Повернення Кредиту в повному обсязі позбавляє права Позичальника отримати нові Транші, а Договір вважається припиненим шляхом його повного виконання.

Згідно п.1.8. Договору сторони погодили, що встановлений в п.1.7. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів. Кількість продовжень Дисконтного періоду не обмежена. Строк продовження Дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х - Y), де: Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період; Х - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду; Y - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця). При цьому Сторони узгоджують що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період дорівнює 30 днів.

Відповідно до п.1.11 Договору основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення Дисконтного періоду, а у разі якщо Позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії Договору на умовах п. 1.12. Договору, основна сума Кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.12.1. Договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії Договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також Позичальник має право достроково повернути основну суму Кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.

За умовами п.1.12. Договору сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні ст.212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах:

1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше, ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;

1.12.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.

Відповідно до п.1.9 Договору за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом.

Виключно на період строку, визначеного в п.1.7 Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою у розмірі 430,70 процентів річних, що становить 1,18 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним. (п.п.1.9.1. Договору).

За умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п.1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 616,39 процентів річних, що становить 1,69 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним (п.п.1.9.2. Договору).

Згідно п.п.1.9.3. Договору у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Згідно п.1.13 Договору Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 та 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником.

Відповідно до п.4.2. Договору строк дії цього Договору обчислюється з моменту його підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором та до закінчення строку надання Кредиту визначеного в п.1.7 Договору. Строк дії Договору може бути продовжено з урахуванням умов продовження строку надання Кредиту передбачених п. 1.8. та п. 1.12.1 Договору. У будь-якому разі зобов`язання що виникли під час дій Договору діють до повного їх виконання.

За п.4.4. Договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем в якості підпису позичальника буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.

Відповідно до платіжних доручень та довідок ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», кредитодавець перерахував відповідачу на платіжну картку 5168-75ХХ-ХХХХ-0668 грошові кошти на загальну суму 22000,00 грн, зокрема: 25.09.2021 р. - 8000,00 грн., 25.09.2021 р. - 550,00 грн., 25.09.2021 р. - 1050,00 грн., 25.09.2021 р. - 750,00 грн., 25.09.2021 р. - 1600,00 грн., 25.09.2021 р. - 1200,00 грн., 02.10.2021 р. - 1600,00 грн., 02.10.2021 р. - 2000,00 грн., 02.10.2021 р. - 1550,00 грн., 02.10.2021 р. - 1800,00 грн., 02.10.2021 р. - 1900,00 грн. (а.с. 80-85, 106-111).

Із копії довідки від 27.02.2026, наданої АТ КБ «ПриватБанк», а також виписки по рахунку за період з 25.09.2021 по 07.10.2021 року слідує, що на платіжну картку № НОМЕР_2 , яка емітована банком на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зараховано 25.09.2021 р. - 8000,00 грн., 25.09.2021 р. - 550,00 грн., 25.09.2021 р. - 1050,00 грн., 25.09.2021 р. - 750,00 грн., 25.09.2021 р. - 1600,00 грн., 25.09.2021 р. - 1200,00 грн., 02.10.2021 р. - 1600,00 грн., 02.10.2021 р. - 2000,00 грн., 02.10.2021 р. - 1550,00 грн., 02.10.2021 р. - 1800,00 грн., 02.10.2021 р. - 1900,00 грн., а всього на загальну суму 22000,00 грн.

Також, АТ КБ «ПриватБанк» повідомлено, що фінансовим номером телефону ОСОБА_1 був та є номер 0994589508, який знаходиться в його анкетних даних та на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою (а.с.143-147).

Таким чином, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у повному обсязі виконало свої зобов`язання за вищевказаним кредитним договором, здійснивши переказ коштів відповідачу ОСОБА_1 на його картковий рахунок в загальній сумі 22000,00 грн.

Отже, суд дійшов висновку про доведеність факту укладення між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору №687705957 від 25.09.2021 року, оскільки кредитний Договір підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, наявність якого, разом з електронним підписом первісного кредитора, підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх, та те, що позичальник всі умови договору цілком зрозумів та своїм підписом письмово це підтвердив. При цьому, скріплюючи договори електронним підписом, сторони договорів діяли свідомо, були вільні в укладенні даного договору, вільні у виборі контрагента та умов договору.

Також, суд вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів в розмірі 22000,00 грн у порядку та на умовах, що визначені укладеним кредитним договором.

Факт перерахування відповідачу коштів в розмірі 22000,00 грн. на виконання умов договору також підтверджується відповідним повідомленням та випискою по рахунку АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якого на платіжну картку № НОМЕР_2 , яка належить відповідачу ОСОБА_1 , було перераховано вказані кошти Окремо зазначено, що номер телефону НОМЕР_4 був та є фінансовим номером ОСОБА_1 та знаходиться в її анкетних даних.

Отже, факт отримання відповідачем кредиту за Договором кредитної лінії №687705957 від 25.09.2021 в розмірі 22000,00 грн підтверджується достатніми та належними доказами, наявними в матеріалах справи, які було досліджено судом.

Згідно з п. 1, 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги, правонаступництва).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Нормами ч.1 ст.1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ст.1081 ЦК України, клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали договір факторингу №28/1118-01, на підставі якого, з урахуванням додаткових угод №19 від 28.11.2019 року, №26 від 31.12.2020 року, №27 від 31.12.2021 року, №31 від 31.12.2022 року №32 від 31.12.2023 року до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошових вимог до боржників, в тому числі до відповідача за Кредитним договором №687705957 від 25.09.2021 на загальну суму 57499,27 грн., що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №162 від 30.11.2021 року, з яких: 22000,00 грн. - заборгованість по основному боргу, 35499,27 грн. - заборгованість по відсоткам.

23.02.2024 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 23/0224-01, у відповідності до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн фінанс» перейшло право вимоги до боржників, в тому числі до відповідача за Кредитним договором №687705957 від 25.09.2021 на загальну суму 92246,07 грн., що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №1 від 23.02.2024 року, з яких: 22000,00 грн. - заборгованість по основному боргу, 70246,07 грн. - заборгованість по відсоткам.

15.07.2025 ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уклали Договір факторингу №15/07/25-Е, відповідно до якого позивачу відступлено право грошових вимог до божників, в тому числі згідно реєстру боржників до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №687705957 від 25.09.2021 на загальну суму 92246,07 грн., з яких 22000,00 грн. - заборгованість по основному боргу, 70246,07 грн. - заборгованість по відсоткам, що підтверджується витягом з реєстру прав вимоги №б/н від 15.07.2025 року (а.с.12-54)

Як вбачається з розрахунків заборгованості за кредитним договором №687705957 від 25.09.2021, які складено ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», за період з 25.09.2021 року по 22.01.2022 року, заборгованість ОСОБА_1 станом на 23.02.2024 року за вказаним кредитним договором становила загальну суму 92246,07 грн., з яких: 22000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 70246,07 грн. заборгованість по відсоткам. (а.с.10-11, 128).

Із вказаних розрахунків також слідує, що відповідачем 28.10.2021 року здійснювалась оплата по кредиту, що стороною відповідача не заперечується, в рахунок погашення процентів на загальну суму 15,00 грн.

З виписки по особовому рахунку за кредитним договором №687705957, яка складена представником ТОВ «ФК «ЕЙС» станом на 26.12.2025 року, ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «ФК «ЕЙС» за вищевказаним договором в сумі 92246,07 грн. (а.с. 127).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позикодавець, перерахувавши відповідачу грошові кошти в загальному розмірі 22000,00 грн, виконав умови кредитного договору, а відповідач взяті на себе зобов`язання в повному обсязі не виконав, допустивши прострочення повернення кредиту і сплати процентів. В подальшому позивач 15.07.2025 року набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №687705957 від 25.09.2021 року.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позикодавець, перерахувавши відповідачу обумовлені грошові кошти, виконав умови кредитного договору, натомість відповідач свої зобов`язання з повернення коштів за договором не виконав.

Доказів повного погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором як позивачу, так і попереднім кредиторам, матеріали справи не містять.

Відповідачем не спростовано факт отримання ним кредиту у розмірі 22000,00 грн.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача, який є новим позикодавцем щодо стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № №687705957 від 25.09.2021 за основною сумою боргу в розмірі 22000 грн., обґрунтованими.

Щодо позовних вимог ТОВ «ФК «ЕЙС» в частині стягнення відсотків за договором кредиту суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Вказаних вище висновків Велика Палата Верховного Суду також дійшла у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (пункти 53, 54) та від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 (пункт 6.19).

Судом встановлено, що за умовами договору ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зобов`язалося надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту на суму 22000 грн, після чого надало відповідачу кредит в сумі 8000,00 грн. строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (дисконтний період), який може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів. При цьому, факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії Договору), а зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов`язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше, ніж на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду. В послідуючому, в період з 25.09.2021 року по 02.10.2021 року відповідач додатково отримав в межах обумовленого кредитним договором кредитного ліміту кредитні кошти в розмірі 14000,00 грн. Загальний розмір отриманого відповідачем кредиту за Договором кредитної лінії №687705957 від 25.09.2021 становить 22000,00 грн

Як вбачається з умов кредитного договору №687705957 від 25.09.2021 року, а також з розрахунку заборгованості за кредитним договором №687705957 від 25.09.2021, який складений ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», відповідачу протягом передбаченого п.1.7. договору строку кредитування (Дисконтного періоду), а саме протягом 30 днів від дати отримання кредиту позичальником нараховувалися передбачені Дисконтним періодом проценти за дисконтною процентною ставкою 1,18 процентів від фактичної суму залишку кредиту за кожний день користування ним.

У зв`язку з невиконанням зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду через ненадходження платежу, з 26.10.2021 року зобов`язання позичальника по залишку кредиту відкладено кожен раз на один календарний день, і за умовами договору (п.1.12.1, п.4.2), договір було пролонговано в межах 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду, тобто до 22.01.2022 року.

При цьому, згідно п.п.1.9.3. Договору у випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов`язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду.

Відповідно до п.1.12.1 та п.1.12.2. кредитного договору, з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, але не більше ніж 90 днів від дати закінчення Дисконтного періоду.

В період пролонгації договору в межах 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду, тобто по 22.01.2022 відповідачу нараховано відсотки в розмірі 656,60 грн в день, що не перевищує передбачений п.1.12.2 кредитного договору розмір відсотків за вказаний період та є правом кредитора.

Із позову та доданих до нього матеріалів вбачається, що відповідачу за користування кредитом протягом дисконтного періоду, а також після закінчення дисконтного періоду, (позичальнику за кредитним договором) в період пролонгації договору на 90 календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду, тобто до 22.01.2022 року включно, нараховано передбачені умовами договору відсотки в розмірі 70246,07 грн., які і підлягають стягненню з відповідача.

Таким чином, станом на день закінчення строку кредитування 22.01.2022 відповідач мав заборгованість за кредитним договором в сумі 92246,07 грн., з яких 22000,00 грн. - заборгованість по основному боргу, 70246,07 грн. - заборгованість по відсоткам, яка і підлягає стягненню з відповідача.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, передбаченими статями 12, 13, 76, 83, 84 ЦПК України, не надав до суду доказів на їх спростування.

Відповідач розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не спростував, свій контррозрахунок суду не надав. Доказів, які б підтверджували належне виконання ним зобов`язань та які б спростовували суму заборгованості, відповідачем до суду не надано.

Натомість, суд дійшов висновку, що позивач надав належні докази, які підтверджують право вимоги позивача за кредитним договором, а також наявність у відповідача грошового зобов`язання та заборгованості перед позивачем.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з мотивів, що викладені вище.

Що стосуєтьсь заперечень відповідача щодо непропорційно великої суми компенсації у виді завищеної суми нарахованих кредитором відсотків в порівнянні з сумою основної заборгованості, то суд зазначає, що зменшення судом обґрунтованих відповідно до закону та умов договору відсотків чинним законодавством не передбачено.

Інші доводи сторін, наведені ним у справі, не спростовують встановлені судом та наведені вище обставини щодо наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором у встановленому судом розмірі.

Виходячи з викладеного, з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЙС» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором №687705957 від 25.09.2021 у розмірі 92246,07 грн., з яких: 22000,00 гривень - сума заборгованості за основною сумою боргу, 70246,07 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Що стосується доводів відповідача про те, що позов не підлягає задоволенню з підстав пропуску строку позовної давності, то суд вважає їх безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Зазначений карантин введеного з 12.03.2020 Постановою Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 11 березня 2020 року № 211 (із наступними змінами і доповненнями), який тривав до 30 червня 2023 року.

Разом з тим, згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, яким введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово був продовжений та продовжує діяти на час розгляду справи.

В свою чергу, 04.09.2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX, який скасовує зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Враховуючи факт продовження загального строку позовної давності визначеного статтею 257, внаслідок введення карантину (п.12 Перехідних положень ЦК України), а в подальшому воєнного стану (п.19 Перехідних положень ЦК України), то загальний строк позовної давності в три роки продовжено та позивачем не пропущено, так як позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості 09.02.2026 року за кредитним договором, який укладено 25.09.2021 року.

За таких обставин, позивачем пред`явлено позов у межах строку позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що доводи відповідача щодо відсутності у нього заборгованості перед позивачем за кредитним договором є необґрунтованими та безпідставними.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до положень частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги задоволено в повному обсязі, то з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2662,40 гривень.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Що стосується витрат на професійну правничу допомогу, то відповідно до частин 1, 2 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу позивачем надано Договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, Протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025, Додаткову угоду №25771043918 до Договору про надання правничої допомоги №12/08/25-01 від 12.08.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 року на суму 7000,00 грн., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі.

Верховний Суд вже неодноразово висловлював правову позицію щодо порядку та критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу та їх розподілу, зокрема в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 вказано, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Проте, враховуючи вищенаведені критерії визначення розміру витрат на правничу допомогу, складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, сталої судової практики і безумовно є занадто завищеними. На переконання суду 2000,00 грн. буде достатнім відшкодуванням вказаних витрат на правничу допомогу, вважаючи таку суму співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи.

Керуючись 12, 13, 76-79, 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 265, 268, 354, 355 ЦПК України, ст. 512, 514, 516, 526, 610, 611, 625, 1050, 1079, 1082 ЦК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором №687705957 від 25.09.2021 року в розмірі 92246,07 гривень (дев`яносто дві тисячі двісті сорок шість гривень 07 копійок), з яких: 22000,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу, 70246,07 грн - заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» судовий збір у розмірі 2662,40 гривень (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 (дві тисячі гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд.6 каб.13, ЄДРПОУ 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя А.С.Семенюк