Решение № 136423748, 12.05.2026, Лановецький районний суд Тернопільської області

Справа № 602/212/26

Провадження № 2/602/285/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

"12" травня 2026 р. м. Ланівці

Лановецький районний суд Тернопільської області у складі головуючого судді Наумчука В.А., за участю секретаря с/з Майхрук Н.М.,

розглянувши в порядку спрощеного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовомАкціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

в с т а н о в и в:

Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК» (далі - АТ «А-БАНК» або Банк, або позивач) через свого представника Шкапенко О.В. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі позичальник або відповідач) про стягнення заборгованості за договором.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 09.07.2024 між Банком та позичальником укладено кредитний договір, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 40,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором, у зв`язку з чим станом на 26.02.2026 утворилась заборгованість у загальному розмірі 6352,32 грн, що складається з заборгованості за кредитом 4176,85 грн, заборгованості по відсоткам 1725,47 грн та заборгованості по пені 450,00 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Також разом із заборгованістю за кредитним договором позивач просить стягнути з відповідача понесені по справі судові витрати.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, у встановлений строк відзив до суду не подав, причин ненадання відзиву суду не повідомив.

Ухвалою суду від 12.03.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14 квітня 2026 року.

Ухвалою суду від 14.04.2026 розгляд цивільної справи відкладено на 12 травня 2026 року.

Представник позивача судове засідання не з`явився, однак разом із позовною заявою подав до суду клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, у якому просить розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення суду на підставі наявних у справі доказів не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, хоча про день, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Ураховуючи те, що відповідач, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, повторно не з`явився у судове засідання, про причини своєї неявки суду не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, то керуючись ст. 280, 281 ЦПК України суд постановив провести заочний розгляд цієї справи та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно зі частиною другою статті 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши та оцінивши письмові пояснення позивача у позовній заяві, інші матеріали справи, докази, які у них містяться, встановив фактичні обставини і відповідні спірні правовідносини та дійшов наступних висновків.

9 липня 2024 року ОСОБА_1 шляхом проставлення цифрового власноручного підпису (на сенсорному екрані свого пристрою (смартфону) підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, копія якої міститься у матеріалах справи (а.с. 6 на звороті - 7).

У Анкеті-заяві відповідач погодився з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, що розміщені за посиланням www.a-bank.com.ua, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Відповідач ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, про що свідчить його підпис під Анкетою-заявою. Також відповідач засвідчив генерацію ключової пари удосконаленого електронного підпису (далі - УЕП) з особистим ключем і відповідним йому відкритим ключем, що буде використовуватися ним для вчинення правочинів та платіжних операцій.

Тієї ж дати, 09.07.2024, ОСОБА_1 , шляхом проставлення цифрового власноручного підпису (на сенсорному екрані свого пристрою (смартфону) підписав Заяву про відкриття, ведення поточного рахунку та встановлення кредитного ліміту за карткою/рахунком (нижче у тексті - Заява), а також шляхом накладання УЕП підписав Паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка «Зелена», в яких зазначені: кредитний ліміт, строк надання кредиту, процентна ставка тощо (а.с. 7-9).

Станом на 09.07.2024 позивачбув, і наразі є, банком юридичною особою, яка здійснює банківську діяльність, що підтверджується копіями: Виписки з ЄДР, Листом НБУ «Щодо банківської ліцензії» від 16.08.2021, Витягу з Державного реєстру банків, а також Статуту АТ «А-БАНК», нова редакція якого затверджена загальними зборами АТ «А-БАНК», протокол №1/2022 від 30.09.2022, та погоджена Національним банком України 22.11.2022 (а.с. 16-19).

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України (нижче у тексті ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною першою статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно з положеннями частин першої, третьої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Відповідно до частини другої статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Згідно зі статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до пп. 16 п. 2 Положення про використання електронного підпису та електронної печатки, затвердженого постановою Правління НБУ від 20.12.2023 № 172, цифровий власноручний підпис - електронний підпис, що є власноручним підписом фізичної особи, створеним на екрані електронного сенсорного пристрою.

Пунктом 1 вищезгаданого Положення визначено, що воно розроблено відповідно до Законів України Про Національний банк України, Про електронні документи та електронний документообіг, Закону України Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги (далі - Закон) і визначає порядок використання електронного підпису та електронної печатки під час створення, оброблення та зберігання електронних документів у банківській системі України та на ринках небанківських фінансових послуг, державне регулювання та нагляд за діяльністю на яких здійснює Національний банк України (далі - Національний банк), а також при наданні платіжних послуг.

З врахуванням викладеного вище, наявність цифрового власноручного підпису позичальника на Анкеті-заяві та Заяві і удосконаленого електронного підпису на Паспорті споживчого кредиту підтверджує його волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторони та цілісність документів, в яких втілюється воля позичальника.

Таким чином, сторони уклали Кредитний договір б/н від 09.07.2024 (далі у тексті Кредитний договір).

На підставі укладеного Кредитного договору між сторонами виникли кредитні правовідносини, а саме відносини щодо споживчого кредитування, які регулюються нормами Цивільного кодексу України, Закону України «Про споживче кредитування», інших актів законодавства.

У Заяві містяться умови кредитування, погоджені сторонами Кредитного договору, а саме: вид кредиту кредитний ліміт на поточний рахунок (пункт 3); тип кредиту кредитування рахунку (пункт 4); мета отримання кредиту - споживчі цілі (пункт 5); сума кредиту (ліміту) від 1000 грн до 200000 грн, ліміт до використання розраховується та встановлюється Банком виходячи з внутрішніх процедур Банку (пункт 6); процентна ставка протягом пільгового періоду (до 62 днів) становить 0,000001%, у разі виходу з пільгового періоду 3,4% на місяць на фактичний залишок заборгованості за кожний календарний день (пункт 7); строк кредитування (строк дії кредитного договору) - 240 місяців (пункт 8); порядок погашення щомісяця, до останнього дня поточного місяця включно, в розмірі не менше 5% від заборгованості та не менше нарахованих відсотків за користування кредитом, не менше 100 грн і не більше повного розміру заборгованості за договором про споживчий кредит (пункт 9); за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків передбачено штраф, розмір якого залежить від суми простроченого платежу та тривалості такого прострочення (пункт 10.2).

Пунктом 2.1.1.4.2 Умов та Правил надання банківських послуг, які відповідно до підписаної відповідачем Анкети-заяви є невід`ємною частиною Кредитного договору, і витяг з яких позивач долучив до позовної заяви, передбачене право Банку, зокрема, вимагати дострокове виконання боргових зобов`язань у цілому або у визначеній Банком частці у разі невиконання держателем та/або довіреною особою власника своїх боргових зобов`язань та інших зобов`язань за цим Договором (а.с. 11 зворот - 15).

Відповідно до п.2.1.1.12.10 Умов та Правил надання банківських послуг Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або в певній Банком частки у разі невиконання клієнтом та/або довіреною особою клієнта своїх боргових та інших зобов`язань за цим Договором.

Доказами, наявними у матеріалах справи підтверджуються ті обставини, що Банк належним чином виконав взяті на себе зобов`язання.

Так, відповідачу було відкрито відповідний рахунок та надано йому картки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 зі строком дії до грудня місяця 2031 року, що підтверджується довідкою за картками (а.с. 11).

Згідно з довідкою за лімітами клієнту ОСОБА_1 за Кредитним договором 09.07.2024 встановлено кредитний ліміт, який у подальшому неодноразово змінювався (а.с. 10 зворот).

Банк надав відповідачу можливість користуватися кредитними коштами шляхом кредитування рахунку, що підтверджується банківською випискою по картці від 26.02.2026, зі змісту якої вбачається, що ОСОБА_1 у період з 15.07.2024 по 01.02.2026 користувався кредитними коштами за допомогою виданих йому банківських карток (а.с. 9 зворот 10 зворот).

Суд установив також, що відповідач свої зобов`язання за Кредитним договором належним чином не виконував, заборгованість за кредитом та нараховані проценти за його користування своєчасно та у повному обсязі не сплачував.

Так, зі змісту наданих позивачем банківської виписки, також Розрахунку заборгованості за Кредитним договором (а.с. 6) слідує, що станом на 26.02.2026 існує заборгованість відповідача перед позивачем: за тілом кредиту - 4176,85 грн, заборгованість за процентами 1725,47 грн, за пенею (штрафом) 450,00 грн, всього на суму 6352,32 грн.

Суд, перевіривши розрахунок заборгованості, дійшов висновку, що проценти за користування кредитом нараховані Банком в межах строку дії Кредитного договору відповідно до його умов та положень чинного законодавства.

Відповідач не надав доказів на спростовання факту наявності заборгованості перед Банком, не подав свого контррозрахунку нарахованих процентів, а відтак в силу приписів статей 530, 629, 1048, 1054 ЦК України та з урахуванням принципів диспозитивності і змагальності, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, позовні вимоги Банку в частині стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту не є, на думку суду, обґрунтованими з наступних міркувань.

Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною третьої статті 6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відносини між кредитодавцями, кредитними посередниками та споживачами під час надання послуг споживчого кредитування регулюються Законом України «Про споживче кредитування» від 16.11.2016 № 1734-VIII (далі у тексті Закон №1734-VIII), який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Пунктом 5 частини першої статті 12 Закону №1734-VIII встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається, серед іншого, строк, на який надається кредит.

Уклавши Кредитний договір, сторони погодили строк кредитування, який становить 240 місяців.

Відповідно, протягом цього строку позичальник вправі користуватися кредитними коштами і зобов`язаний повернути кредитні кошти на умовах визначених Кредитним договором, однією з істотних умов якого є строк надання кредиту.

Суд установив, що сторони здійснювали свої права та виконували обов`язки, передбачені Кредитним договором у період часу, починаючи від дати його укладення. У цей період відповідач користувався кредитними коштами, частково сплачував проценти за користування кредитом. Зі своєї сторони, у цей же період Банк приймав оплати за Кредитним договором від відповідача та нараховував проценти за користування кредитом.

Частиною четвертою статті 16 Закону №1734-VIII (у редакції, чинній на час укладення та виконання Кредитного договору) передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені. Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №638/13683/15-ц (зокрема у пунктах 61-63) містяться наступні висновки щодо застосування норм права:

«Регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України «Про захист прав споживачів». З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України «Про споживче кредитування», а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України «Про захист прав споживачів».

Частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, що була чинною до 10 червня 2017 року, встановлювала обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту.

Звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про захист прав споживачів» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги частини десятої статті 11 цього Закону у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, не дотримавши передбачений зазначеним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором.»

У згаданій вище постанові ВП ВС відступила від висновку, наведеного у постанові ВП ВС від 27.03.2019 у справі №521/21255/13-ц, конкретизувавши його так: «суд, установивши, що кредитування відбулося для задоволення споживчих потреб позичальника, має застосувати до встановлених правовідносин приписи, які регулюють відносини споживчого кредитування, зокрема частини десятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, у якій був встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту» (пункт 25).

Ураховуючи те, що частина десята статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» у редакції, чинній до 10 червня 2017 року, містила положення про застосування обов`язкового досудового врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту, а після 10 червня 2017 року аналогічні положення передбачені частиною четвертою статті 16 Закону №1734-VIII, суд вважає, що правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26.05.2020 у справі № 638/13683/15-ц, є релевантними для встановлених у цій справі правовідносин та можуть і повинні бути застосовані в частині виникнення правових наслідків для кредитора у разі невиконання ним передбаченого законодавством досудового врегулювання спору.

Отже, починаючи з 10 червня 2017 року, праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання відповідно до вимог частини четвертої статті 16 Закону №1734-VIII, якою зокрема визначено, що кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Аналогічні висновки щодо застосування норми статті 16 Закону №1734-VIII викладені у постановах Верховного Суду від 02 лютого 2022 року у справі №755/11307/17 (провадження №61-14700св21) та від 22 жовтня 2025 року у справі №766/2926/23 (провадження № 61-2757св25).

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У цій справі суд звертає увагу на те, що кредит надано Банком позичальнику на споживчі цілі, а умовами Кредитного договору (зокрема, п.2.1.1.4.2 та п.2.1.1.12.10 Умов та Правил надання банківських послуг) передбачено право Банка вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань у цілому або в певній Банком частки у разі невиконання клієнтом своїх боргових та інших зобов`язань.

За оцінкою суду пункти п.2.1.1.4.2 та п.2.1.1.12.10 Умов та Правил надання банківських послуг лише вказують на випадки, які сторони визначили істотним і які можуть бути правовою підставою для реалізації права Банку вимагати дострокового повного виконання позичальником своїх зобов`язань, включаючи повернення всієї суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом. Однак, ці умови договору не підміняють собою порядок, передбачений положеннями ч.4 ст.16 Закону №1734-VIII, згідно з яким Банк зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача (відповідача) про відповідну затримку в оплаті із зазначенням дій, необхідних для усунення допущених ним порушень протягом 30 календарних днів з дня одержання такого повідомлення.

У позовній заяві стверджується, що позивач неодноразово вживав заходів досудового врегулювання спору шляхом направлення відповідачу SMS-повідомлень та дзвінків з вимогою виконати взяті на себе зобов`язання, однак належних та допустимих доказів цього матеріали справи не містять.

Ураховуючи наведене вище, за відсутності у матеріалах справи доказів про вчинення Банком дій передбачених частиною четвертою статті 16 Закону №1734-VIII, спрямованих на повідомлення споживача у письмові формі з вимогою усунути порушення кредитного зобов`язання із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені, суд вважає встановленою ту обставину, що Кредитний договір є чинним на день звернення позивачем до суду із позовною вимогою до відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 81 ЦПК України).

У матеріалах справи відсутні докази того, що Банк надсилав відповідачу повідомлення (вимогу) про дострокове погашення кредитної заборгованості, а відповідач її отримував, а відтак відсутні підстави стверджувати, що позивач виконав вимоги ч. 4 ст. 16 Закону №1734-VIII, якою врегульовано порядок дострокового погашення споживчого кредиту.

Таким чином, оскільки станом на день звернення позивача до суду строк дії Кредитного договору (строк надання кредиту) не закінчився, а позивач не довів належними і допустимими доказами ті обставини, що строк виконання кредитного зобов`язання змінено у встановленому законом порядку і що у відповідача виник обов`язок достроково повернути кредитні кошти, то суд дійшов висновку про те, що права позивача в частині повернення тіла кредиту, строк сплати якого станом на дату подання позову не настав, не порушені, а позовні вимоги АТ «А-БАНК» до ОСОБА_1 щодо стягнення всієї суми заборгованості достроково є передчасними.

Відтак, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту задоволенню не підлягають.

Також не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення пені (штрафу), з огляду на таке.

Пунктом 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України встановлено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан, строк дії якого неодноразово продовжувався і який триває дотепер.

Зі змісту наданого позивачем розрахунку заборгованості слідує, що пеня (штраф) за прострочення виконання відповідачем грошових зобов`язань за Кредитним договором була нарахована у період з 01.04.2025 по 24.02.2026, тобто в період дії воєнного стану.

Тому у цьому випадку підлягає застосуванню норма пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, в силу приписів якої позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (в т.ч. пені) за таке прострочення і така пеня підлягає списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Відтак, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені (штрафу) в сумі 450,00 грн слід відмовити.

Отже, суд дійшов висновку про те, що позов слід задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором за нарахованими процентами у розмірі 1725,47 грн, яка утворилась станом на 26.02.2026.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 2662,40 грн згідно з платіжним дорученням № 6005315560652 від 26.02.2026 (а.с. 1).

Ураховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 27,2% від заявленої суми, то з відповідача слід стягнути судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 724,17 грн (2662,40 грн х 27,2%).

На підставі наведеного вище, статей 6, 207, 525, 526, 530, 629, 631, 651, 638, 1048, 1050, 1054, 1055, п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України, статей 13, 16 Закону України «Про споживче кредитування» та керуючись статтями 12, 13, 80, 81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 272, 273, 279-281, 354, 355 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» суму заборгованості за кредитним договором б/н від 09.07.2024 у розмірі 1725,47 грн(одна тисяча сімсот двадцять п`ять гривень 47 копійок).

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «АКЦЕНТ-БАНК» судові витрати у розмірі 724,17 грн (сімсот двадцять чотири гривні 17 копійок).

Заочне рішення може бути переглянуте Лановецьким районним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення суду в загальному порядку встановленому Цивільним процесуальним кодексом України.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

УЧАСНИКИ:

ПОЗИВАЧ: Акціонерне товариство «АКЦЕНТ-БАНК», місцезнаходження вул. Батумська, буд. 11, м. Дніпро, 49074, код ЄДРПОУ 14360080.

ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: В. НАУМЧУК