Решение № 136417847, 09.04.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7367/25

Провадження № 2/204/425/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

9 квітня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Дубіжанської Т.О.

за участю секретаря Жеребцової В.Д.

за участю представника позивача ОСОБА_1

за участю представника відповідача та

третьої особи Департаменту житлового

господарства ДМР Бровкіної М.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, треті особи ОСОБА_3 , Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради про визнання основним наймачем житлового приміщення та визнання права користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою до Дніпровської міської ради, у якій просила визнати її основним наймачем житлового приміщення та визнати за нею право користування житловим приміщенням, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог зазначила, що вона з 28.06.1952 року, тобто з дня свого народження зареєстрована та постійно проживає за адресою АДРЕСА_1 . Зазначене житлове приміщення належить до комунального житлового фонду та перебуває в управління Дніпровської міської ради. Основним наймачем була ОСОБА_4 , бабуся позивачки, на ім`я якої було видано ордер на квартиру. Після її смерті позивачка залишилась проживати в даному житлі, оскільки вона була єдиною повнолітньою особою, зареєстрованою за вказаною адресою, вона стала основним квартиронаймачем, на її ім`я оформлені особові рахунки, вона сплачує комунальні платежі. Але будь-яке документальне оформлене рішення з цього приводу відсутнє, що ускладнює процедуру приватизації житлового приміщення. Тому, позивачка, як особа, яка постійно проживає в спірній квартирі та вела спільне господарство з попереднім наймачем просить суд визнати її основним наймачем.

28.08.2025 року на адресу суду надійшов відзив представника Дніпровської міської ради на позов, в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачка звернувся до суду передчасно, не звертаючись до департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради, як органу приватизації, щодо змін умови договору найму спірного приміщення та визнання її основним квартиронаймачем. Щодо вимоги про право на користування житловим приміщенням, представник відповідача зазначає, що зі сторони Дніпровської міської ради не заперечується факт користування квартири за адресою АДРЕСА_1 , а тому відсутнє порушене право позивачки.

12 лютого 2026 року від позивачки на адресу суду надійшла уточнена позовна заява, в якій позивачкою зазначено третьою особою Департамент житлового господарства.

18 лютого 2026 року від представника третьої особи Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради надійшли пояснення щодо позовної заяви, в яких він просив розглянути справу в межах чинного законодавства.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити в повному обсязі, посилаючись на підстави зазначені у позові, а також надала відповідь Департаменту житлового господарства про відсутність правових для підготовки проекту рішення про зміну умов договору найму.

Представник відповідача Дніпровської міської ради та Департаменту Житлового господарства Дніпровської міської ради в судовому засіданні заначила, що оскільки на час надання Дніпровською міською радою відзиву на позовну заву, позивачка ще не зверталась до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради із заявою про надання дозволу на зміну умов договору найму займаного неприватизованого жилого приміщення, тому у відзиві відповідач просив відмовити у позовній заві в повному обсязі. Проте, вже під час розгляду справи у суді, позивачка звернулась до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з відповідною заявою. Розглянувши заяву, заявниці було відмовлено у наданні адміністративної послуги за відсутності правових підстав для підготовки проєкту рішення виконавчого комітету Дніпровської міської ради про зміну умов договору найму. Також заявниці було роз`яснено, що у разі виправлення помилок, заявниця не обмежена у своєму праві звернутись повторно. Водночас, матеріалами справи підтверджено, що позивачка зареєструвалась у спірному приміщенні через 3 роки після смерті основного квартиронаймача, отже неможливо в досудовому порядку з`ясувати правові підстави вселення позивачки у спірне приміщення, визнання її основним наймачем житлового приміщення, визнання права користування житловим приміщенням. На підставі зазначеного, представник відповідача та третьої особи просила розглянути справу на розсуд суду, при цьому зазначивши, що відповідач не оспорює право користування житловим приміщенням позивачкою.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частково задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У судовому засіданні встановлено, що відповідно до контрольного талону ордеру № 492 від 11.09.1968 року, виданого Південним Машинобудівельним заводом, у квартира АДРЕСА_2 , була вселена ОСОБА_4 (а.с. 23).

Як вбачається з довідки ДП ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова від 22.02.2013 року № 186/86, згідно наявної інформації в єдиному абонентському відділі № 2 комунальних платежів Дніпропетровської міської ради контрольного талону до ордеру № 492 від 11.09.1968 року та поквартирній картці, однокімнатна квартира АДРЕСА_3 (колишня адреса: АДРЕСА_4 ), була надана ОСОБА_4 у зв`язку зі зносом її приватного домоволодіння на підставі рішення керівництва ДП ВО ПМЗ ім. О.М. Макарова від 28.08.1968 року. ОСОБА_4 , померла у 1979 році. Після її смерті у квартиру була прописана її донька ОСОБА_2 та внучка ОСОБА_5 (нині ОСОБА_6 ). У зв`язку зі смертю основного квартиронаймача, рішенням керівництва заводу від 08.02.1982 року № 49, особовий рахунок на квартиру був переоформлений на ОСОБА_2 (а.с. 8)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 від 06.12.1979 року. (а.с. 22).

Позивачка зазначає, що вона з 1952 року по теперішній час проживає в вище зазначеній квартирі та має намір вчинити дії щодо зміну умов договору найму займаного неприватизованого житлового приміщення, у зв`язку зі смертю основного квартиронаймача.

Згідно довідки про склад сім`ї від 13.06.2025 року № 016535, виданої адміністратором відділу ЦНАП м. Дніпра (а.с. 20), у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані: ОСОБА_2 з 26.02.1982 року по теперішній час, ОСОБА_7 з 13.12.2012 року по теперішній час, ОСОБА_4 зазначена наймачем.

Як зазначено в поясненнях третьої особи, з метою врегулювання даного питання, ОСОБА_2 звернулась до Департаменту житлового господарства Дніпровської міської ради з заявою про надання дозволу на зміну умов договору найму, однак, листом від 08.12.2025 року № 3/16-6094 їй було відмовлено у вчиненні даних дій з причини відсутності ордеру про вселення у житлове приміщення, а тому правові підстави для вчинення даних дій відсутні.

Згідно наданої у матеріали справи довідки КП «Жилсервіс-2» Дніпровської міської ради вбачається, що в архівних документах підприємства рішення про зміну умов найму житлового приміщення (квартири) АДРЕСА_5 , відсутнє. (а.с. 19).

Аналізуючи доводи позивача, суд виходить з наступного.

Статтею 29 ЦК України, визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

За положеннями ч. 1, 2 ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 64 ЖК України, до членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Крім того, відповідно до ст. 65 ЖК України, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням.

Питання про те, хто належить до членів сім`ї власника (наймача) жилого приміщення, регулюється частиною 2 ст. 64 ЖК України. До категорії членів сім`ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Таким чином, визначаючи коло членів сім`ї наймача, вказана норма житлового законодавства України поділяє їх на дві групи: одні з них «належать» до членів сім`ї наймача, інші - «можуть бути визнані» такими.

Згідно з пунктом 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року № 2, вирішуючи спори про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, слід з`ясувати, чи дотриманий встановлений порядок при їх вселенні, зокрема: чи була письмова згода на це всіх членів сім`ї наймача, чи приписані вони в даному жилому приміщенні, чи було це приміщення постійним місцем їх проживання, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання, чи не обумовлювався угодою між цими особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням.

Отже, у осіб, які вселилися до наймача, виникають усі права й обов`язки за договором найму жилого приміщення, якщо особи постійно проживали разом із наймачем і вели з ним спільне господарство та були визнані членами сім`ї наймача (ч. 1, 2 ст. 64 ЖК України). Крім того, особи, які вселилися до наймача, набувають рівного з іншими членами сім`ї права користування жилим приміщенням, якщо особи вселилися в жиле приміщення як члени сім`ї наймача та якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім`ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням (стаття 65 ЖК України). Під час вирішення спору про право користування жилим приміщенням осіб, які вселилися до наймача, слід з`ясувати, крім обставин щодо реєстрації цих осіб у спірному приміщенні, дотримання встановленого порядку при їх вселенні та наявності згоди на це всіх членів сім`ї наймача та обумовлення угодою між указаними особами, наймачем і членами сім`ї, що проживають з ним, певний порядок користування жилим приміщенням, й інші обставини справи, що мають значення для справи, а саме: чи було це приміщення постійним місцем проживання цих осіб, чи вели вони з наймачем спільне господарство, тривалість часу їх проживання.

За змістом статті 103 ЖК України, договір найму жилого приміщення може бути змінено тільки зі згоди наймача, членів його сім`ї та наймодавця. Але досягнута домовленість між наймачем, членами його сім`ї та наймодавцем з приводу зміни договору найму житлового приміщення сама по собі правових наслідків не має, доки вона не знайде свого офіційного закріплення у рішенні відповідного органу, до компетенції якого належить вирішення таких питань. Та тільки після рішення відповідного органу зміни до договору найму житлового приміщення набирають юридичної сили.

Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 106 ЖК України, повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму житлового приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача. У разі відмови наймодавця у визнанні члена сім`ї наймачем за договором найму спір може бути вирішено в судовому порядку.

За змістом вказаної норми закону будь-який член сім`ї наймача, що має повну цивільну дієздатність, має право вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення. Виходячи з принципу рівності прав та обов`язків наймача та членів його сім`ї (ст. 64 ЖК), члени сім`ї заміщують наймача в договірних правовідносинах найму. Тому, право вимагати зміни договору в цих випадках має будь-хто з членів сім`ї наймача, які залишились проживати у приміщенні. Судовому розгляду, зокрема, підлягають спори у випадку, якщо наймодавець або орган, який вирішує питання щодо внесення змін в договір найму, не визнає в якості члена сім`ї наймача особу, яка поставила питання про визнання її наймачем за договором, а також у випадку відмови інших членів сім`ї у згоді на зміну договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 160 ЖК України, повнолітній член сім`ї наймача вправі за згодою наймача та інших членів сім`ї, які проживають разом з ним, вимагати визнання його наймачем за раніше укладеним договором найму жилого приміщення замість попереднього наймача. Таке ж право у разі смерті наймача або втрати ним права на жиле приміщення належить будь-якому членові сім`ї наймача.

Відповідно до ст. 47 Конституції України, кожен має право на житло.

Згідно ст. 58 ЖК України, на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який с єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Відповідно до ст. 61 ЖК України, користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється, відповідно до договору найму жилого приміщення.

Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Тобто, в даному випадку, між сторонами наявний спір і відповідач при прийнятті рішення, яке стало підставою для звернення до суду, керувався вимогами чинного законодавства. У зв`язку з відсутністю ордеру на спірну квартиру, позивачу було відмовлено в розгляді питання про зміну умов договору найму житла, чим обмежуються його житлові права. У зв`язку з цим, у позивача немає іншої можливості, ніж звернення до суду за захистом своїх прав.

Відповідач до цього часу не пред`являв до позивача жодних претензій щодо його незаконного проживання в квартирі, яка не вибувала з користування позивача з 1982 року, претензій або позовних заяв щодо права власності та користування на дану квартиру від будь-яких осіб не надходило.

У зв`язку з цим, суд вважає доведеним факт набуття позивачкою рівного з наймачем права користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 , яка з 1982 року була зареєстрована та проживала на законних підставах, як член сім`ї наймача у спірній квартирі, в зв`язку з чим набула рівного, з іншими членами сім`ї наймача, права користування жилим приміщенням. Будь-яких доказів про наявність іншої угоди про порядок користування жилим приміщенням, матеріали справи не містять.

Таким чином, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині визнання ОСОБА_2 наймачем неприватизованого жилого приміщення, а саме: квартири АДРЕСА_5 .

Що стосується вимоги позивачки про визнання за нею права користування вищезазначеною квартирою, то суд зазначає наступне.

Частинами 1, 2 ст. 61 ЖК України визначено, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім`я якого видано ордер.

Як було встановлено у судовому засіданні, позивачка ОСОБА_8 на законних підставах набула рівного з наймачем права користування жилим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . Крім того, даний фак не оспорюється відповідачем.

Згідно статей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оскільки, в даному випадку, відсутнє порушене право позивачки щодо права користування жилим приміщенням, а саме: квартирою АДРЕСА_5 , то суд вважає що воно не підлягає захисту, а тому в цій частині слід відмовити у задоволенні позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 15, 16, 29 ЦК України, ст. ст. 58, 61, 64, 65, 103, 106, 160 ЖК України, ст. ст. 4, 12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_2 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Дніпровської міської ради (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, код ЄДРПОУ 26510514), треті особи: ОСОБА_3 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ), Департамент житлового господарства Дніпровської міської ради (адреса місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 16, код ЄДРПОУ 38114671) про визнання основним наймачем житлового приміщення та визнання права користування житловим приміщенням задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , основним наймачем житлового приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Чечелівський районний суд міста Дніпра шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Т.О. Дубіжанська