Постановление суда № 136411564, 11.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відстрочення виконання рішення

11 травня 2026 року № 320/3023/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вісьтак М. Я., розглянувши заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення виконання судового рішення за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, які виявились у відмові від 30.10.2024 № 11668 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення позивача з військового обліку у зв`язку з засудженням за тяжкий злочин;

- зобов`язати відповідача внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення позивача з військового обліку у зв`язку з засудженням за тяжкий злочин.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.01.2025 відкрито спрощене провадження у справі № 320/3023/25 без проведення судового засідання.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) № 11668 від 30.10.2024 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ), з військового обліку у зв`язку з засудженням за тяжкий злочин.

Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 Код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) повторно розглянути заяву та документи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів щодо виключення останнього з військового обліку у зв`язку з засудженням за тяжкий злочин, як особи що вже була виключена з військового обліку та за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.03.2026 письмову заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у справі повернуто без розгляду.

28.04.2026 представник ІНФОРМАЦІЯ_1 скерував до суду письмову заяву про відстрочення виконання судового рішення.

Заява обґрунтована тим, що рішення суду набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, однак боржник на даний час не має об`єктивної можливості його виконати через відсутність технічного та нормативного механізму внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Зокрема, чинне законодавство після внесення змін не передбачає підстави для виключення з військового обліку у зв`язку із засудженням за тяжкий злочин, а функціонал Реєстру не містить технічної можливості реалізації такого виключення. При цьому повноваження щодо доопрацювання та модернізації програмного забезпечення Реєстру належать Міністерству оборони України, а не боржнику, який не наділений відповідними інструментами для самостійного виконання рішення. Боржником вживалися заходи для виконання рішення, зокрема направлялися звернення до уповноважених органів щодо внесення необхідних змін, однак станом на момент подання заяви такі зміни не реалізовані. У зв`язку з цим виконання рішення є фактично неможливим до впровадження відповідних програмно-технічних змін, що і зумовлює необхідність відстрочення його виконання до визначеного строку.

Дослідивши доводи поданої заяви, наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про таке.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень.

Суб`єктами, на яких поширюється обов`язковість судових рішень, є всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.

Відповідно до частини 1 статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Згідно з частиною 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Частиною 3 статті 378 КАС України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до частини 4 статті 378 КАС України вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи-тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Суд зазначає, що наведені норми не містять конкретного переліку обставин для відстрочення та/або розстрочення виконання судового рішення, а лише встановлюють критерії для їх визначення, надаючи суду в кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Підставою для застосування правил цієї норми є обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі: ускладнюють його виконання або роблять неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення/розстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або не доведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу).

При розгляді заяв щодо розстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків розтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав має бути доведена боржником.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення застосовується з метою зменшення надмірного тягаря на боржника, якщо такий тягар може призвести до виникнення ситуації, за якої виконання судового рішення стане взагалі неможливим.

З огляду на відсутність передбачених критеріїв для визначення поважності таких підстав, прийняття відповідних рішень є дискреційним повноваженням суду, яке він реалізує за власними переконанням, з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому, таке розстрочення здійснюється виключно у виняткових випадках, за умови, що суд установить наявність обставин, що ускладнюють виконання судового рішення.

У постанові від 06.12.2019 року у справі №2а/0570/6531/2011 Верховний Суд дійшов висновку, що відстрочення в розумінні зазначеної норми закону є відкладенням чи перенесенням дати виконання рішення на новий строк, який визначається адміністративним судом, та допускається у виняткових випадках, залежно від обставин справи. Підставою для відстрочення можуть бути конкретні існуючі, об`єктивні, виключні обставини, що ускладнюють виконання судового рішення у встановлений строк або фактично унеможливлюють таке.

Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але і його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення (позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 30 січня 2020 року у справі №819/150/17).

У рішенні від 27.11.2008 року у справі № 1-37/2008 Конституційний Суд України вказав, що Закон про Державний бюджет України як правовий акт, що має особливий предмет регулювання (визначення доходів та видатків на загальносуспільні потреби), створює належні умови для реалізації законів України, інших нормативно-правових актів, ухвалених до його прийняття, які передбачають фінансові зобов`язання держави перед громадянами і територіальними громадами. Саме у виконанні цих зобов`язань утверджується сутність держави як соціальної і правової.

Відповідно до статей 1, 3 Конституції України та принципів бюджетної системи (стаття 7 Кодексу) держава не може довільно відмовлятися від взятих на себе фінансових зобов`язань, передбачених законами, іншими нормативно-правовими актами, а повинна діяти ефективно і відповідально в межах чинного бюджетного законодавства (абзаци 2, 3 підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини рішення 27 листопада 2008 року у справі №1-37/2008).

У Рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 Конституційний Суд України вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави. Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Суд, вирішуючи питання про відстрочення виконання судового рішення, врахував вимоги закону щодо необхідності оцінки обставин, які ускладнюють або роблять неможливим його виконання у визначений строк, а також перевірив дотримання граничного строку відстрочення.

З матеріалів заяви вбачається, що рішення суду набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, однак на даний час його виконання є об`єктивно ускладненим з причин, що не залежать від волі боржника. Зокрема, відсутня технічна можливість внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також відсутній передбачений чинним законодавством механізм реалізації таких змін. Повноваження щодо доопрацювання та модернізації функціоналу Реєстру належать Міністерству оборони України, тоді як боржник не наділений відповідними інструментами для самостійного виконання рішення суду.

Судом також враховано, що боржником вживалися заходи, спрямовані на виконання рішення суду, зокрема шляхом звернення до уповноважених органів щодо забезпечення технічної можливості внесення змін до Реєстру, однак станом на час розгляду заяви такі зміни не реалізовані.

Обставини, на які посилається боржник, свідчать про наявність об`єктивних перешкод у виконанні судового рішення, що не пов`язані зі ступенем його вини у виникненні спору, та мають характер таких, що унеможливлюють виконання рішення у встановлений строк.

Оцінюючи наведені обставини, суд дійшов висновку про наявність підстав для відстрочення виконання рішення, оскільки існують об`єктивні перешкоди для його виконання.

Разом з тим, відповідно до вимог закону строк відстрочення не може перевищувати одного року з дня ухвалення судового рішення; враховуючи, що рішення у даній справі ухвалено 15.05.2025, граничним строком відстрочення є 15.05.2026, у зв`язку з чим заява підлягає частковому задоволенню у межах встановленого законом строку.

З огляду на наведене, на підставі статті 124 Конституції України та керуючись статтями 243, 246, 248, 256, 381-1, 382, 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 про відстрочення виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 у справі № 320/3023/25 задовольнити частково.

Відстрочити виконання рішення Київського окружного адміністративного суду від 15.05.2025 у справі № 320/3023/25 до 15 травня 2026 року включно.

У задоволенні заяви в іншій частині відмовити.

Учасникам справи направити копію ухвали про відстрочення виконання рішення.

Роз`яснити учасникам справи про можливість отримання інформації по справі, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посилання: http://adm.ko.court.gov.ua/sud1070/.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Суддя Вісьтак М.Я.