Решение № 136409523, 27.04.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/23032/25

Провадження № 2/344/2498/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Устинської Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Гриніва Мирослава Мирославовича, який діє в інтересах Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди у розмірі 129 816,74 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Гринів Мирослав Мирославович, який діє в інтересах Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди у розмірі 129 816,74 грн. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 15.10.2025 на адресу Позивачів Івано-Франківською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони скеровано лист про надання інформації вжитих заходів щодо відновлення порушених інтересів держави.

Листом від 30.10.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що найближчим часом не вживатиме заходів представницького характеру з метою захисту інтересів держави.

Листом від 10.11.2025 Міністерство оборони України повідомило, що найближчим часом не вживатиме заходів представницького характеру з метою захисту інтересів держави.

Ураховуючи викладене, 12.11.2025 спеціалізованою прокуратурою в порядку вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Позивачів подано лист про намір Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони звернутись в їхніх інтересах до суду.

Станом на час заявлення позовної заяви, Позивачами, вжиття заходів представницького характеру здійснено не було, позовна заява до Відповідача заявлена не була. Таким чином, пред`явлення заступником керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону даного позову в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснюється відповідно до норм Конституції України, якими на прокуратуру України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Так, відповідач - підполковник ОСОБА_1 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Встановлено, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 у період часу із 18.07.2025 по 15.09.2025 проведено службове розслідування з метою з`ясування реального обсягу розбіжностей між обліком служби паливно-мастильних матеріалів відділу забезпечення та відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат, причини та передумови їх виникнення.

За результатами проведеного службового розслідування, виявлено нестачу паливно-мастильних матеріалів бензину автомобільного А-95 у кількості 1229 кг., на суму 57 750,71 грн., палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 4457 кг., на суму 70 376,03 грн., рідини охолоджувальної ТОСОЛ А-40 М PREMIUM у кількості 100 кг., на суму 1 690,00 грн.

Причинами нестачі вказаних паливно-мастильних матеріалів стали відсутність дієвого контролю за обліком військового майна та за використання паливно-мастильних матеріалів з боку підполковника ОСОБА_1 . Таким чином, начальник відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_1 , будучи матеріально-відповідальною особою у період часу з 01.12.2020 по 03.04.2025, у порушенні вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 3.1.9. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджено наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300, п. 7 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1225 від 04.08.2000 та п. 6 Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України №440 від 17.08.2017 та своїх функціональних обов`язків, проходячи військову службу у вказаному центрі комплектування, контроль та належний облік за військовим майном не здійснив, що спричинило нестачу бензину автомобільного А-95 у кількості 1229 кг., на суму 57 750,71 грн., палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 4457 кг., на суму 70 376,03 грн., рідини охолоджувальної ТОСОЛ А-40 М PREMIUM у кількості 100 кг., на суму 1690,00 грн.

Вказане підтверджено актом службового розслідування ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.09.2025 №12/642 та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 «Про результати службового розслідування» від 13.10.2025 №2123.

Постановою Івано-Франківського міського суду від 29.10.2025 у справі №344/18435/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (службова недбалість) та призначеного адміністративне покарання у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн

Враховуючи вищевикладене, завдана шкода є результатом вчинення адміністративного правопорушення та порушенням вимог законодавства, які спричинені умисними, протиправними, винними діями відповідача.

Отже враховуючи, що ОСОБА_1 порушивши вимоги законодавства, допустивши протиправність своїх дій, що призвели до нестачі паливно-мастильних матеріалів, що є у причинному в`язку з наслідками та завданням державі шкоди в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 129 816,74 грн, яка підлягає відшкодуванню саме відповідачем.

29.12.2025 року ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с.41).

15.01.2026 року представником Міністерства оборони України подано письмові пояснення, відповідно до яких позов підтримують, враховуючи, що ОСОБА_1 порушив вимоги законодавства, допустив протиправність своїх дій, що призвели до нестачі паливно-мастильних матеріалів, що є у причинному зв`язку з наслідками та завданням державі шкоди в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 129 816,74 грн, така шкода підлягає відшкодуванню саме відповідачем (а.с.51-54).

19.01.2026 року представником ІНФОРМАЦІЯ_1 подано письмові пояснення, відповідно до яких позов підтримують, враховуючи, що ОСОБА_1 порушив вимоги законодавства, допустив протиправність своїх дій, що призвели до нестачі паливно-мастильних матеріалів, що є у причинному зв`язку з наслідками та завданням державі шкоди в особі ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 129 816,74 грн, така шкода підлягає відшкодуванню саме відповідачем (а.с.60-62).

25.02.2026 року Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.96).

Прокурор Негрич Н.М. подав заяву про розгляд справи без участі позивача, позовні вимоги просить задоволити.

Представник Міністерства оборони України Тіщенко А.В. подав заяву про розгляд справи без участі представника Міністерства.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 Бірюков Ю.І. подав заяву про розгляд справи без участі їх представника.

Відповідач ОСОБА_1 подав заяву про розгляд справи без його участі позовні вимоги визнає повністю, не заперечує щодо їх задоволення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.

Відповідно до ч. 4 ст. 56 ЦПК України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У постанові Верховного суду від 15.12.2021 у справі №914/1075/17 зазначено, що питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15.07.2015.

Ця стаття визначала, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома)

Частиною 7 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (у вказаних висновках колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, яку було викладено у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

Ураховуючи викладене, 12.11.2025 спеціалізованою прокуратурою в порядку вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Позивачів подано лист про намір Івано-Франківській спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони звернутись в їхніх інтересах до суду.

Станом на час заявлення позовної заяви, Позивачами, вжиття заходів представницького характеру здійснено не було, позовна заява до Відповідача заявлена не була.

Таким чином, пред`явлення заступником керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону даного позову в інтересах держави, уповноваженим органом якої здійснювати відповідні функції в спірних відносинах є Міністерство оборони України та ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснюється відповідно до норм Конституції України, якими на прокуратуру України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у випадках, визначених законом.

Підполковник ОСОБА_1 проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Приписами ст. ст. 11-16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України визначено, що кожен військовослужбовець зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї ; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України; поважати бойові та військові традиції, допомагати іншим військовослужбовцям, що перебувають у небезпеці, стримувати їх від вчинення протиправних дій, поважати честь і гідність кожної людини; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; додержуватися правил військового вітання, ввічливості й поведінки військовослужбовців, завжди бути одягненим за формою, чисто й охайно.

Відповідно до пункту 3.1.9. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджено наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300, усі посадові особи військової частини (з`єднання), які відають військовим (корабельним) господарством, повинні: знати вимоги чинного законодавства України, наказів, положень, настанов, інструкцій та інших керівних документів щодо організації та ведення військового (корабельного) господарства та неухильно керуватись ними у своїй діяльності, організовувати та контролювати ведення обліку, правильне зберігання і своєчасне оновлення запасів матеріальних засобів усіх видів, а також експлуатацію, ремонт та технічне обслуговування озброєння, бойової та іншої техніки, здійснювати постійний контроль за правильним, ощадливим та доцільним витрачанням (використанням) матеріальних засобів і коштів, вживати необхідних заходів для боротьби з нераціональними їх витратами (використанням), втратами, нестачами, псуванням і розкраданням.

Відповідно до п. 7 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1225 від 04.08.2000 та п. 6 Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України №440 від 17.08.2017, обліку підлягає все військове майно незалежно від його призначення та джерел надходження. Облік військового майна повинен бути своєчасним, достовірним і точним.

Згідно функціональних обов`язків, затверджених ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 25.12.2024, начальник відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_5 зокрема відповідає: за матеріальне і технічне забезпечення територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки області; за стан обліку матеріальних засобів і технічних засобів; за готовність відділу забезпечення до виконання завдань за призначенням; за організацію обліку та збереження документів у відділі забезпечення.

Також він зокрема зобов`язаний: керувати діяльністю служб, проводити заняття щодо організації тилового та оперативного забезпечення; організовувати своєчасне забезпечення територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки області матеріальними засобами; організувати отримання матеріальних засобів, забезпечити водопостачання, планувати роботу автомобільного транспорту, здійснювати контроль за правильністю та ефективністю його використання; службах; організувати щорічне проведення інвентаризації всього майна і техніки у організувати і контролювати ведення встановленого обліку та звітності по службах; якісно і своєчасно відпрацьовувати документи, складати та подавати звітність по службах тилу та оперативного забезпечення відповідно до табелю термінових донесень; здійснювати контроль за чіткістю і правильністю застосування, ощадного використання паливно-мастильних матеріалів, контролювати норми використання ПММ та достовірне відображення використання ПММ у шляхових листах.

Встановлено, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 у період часу із 18.07.2025 по 15.09.2025 проведено службове розслідування з метою з`ясування реального обсягу розбіжностей між обліком служби паливно-мастильних матеріалів відділу забезпечення та відділу фінансового забезпечення сектору соціальних виплат, причини та передумови їх виникнення.

За результатами проведеного службового розслідування, виявлено нестачу паливно-мастильних матеріалів бензину автомобільного А-95 у кількості 1229 кг., на суму 57 750,71 грн., палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 4457 кг., на суму 70 376,03 грн., рідини охолоджувальної ТОСОЛ А-40 М PREMIUM у кількості 100 кг., на суму 1 690,00 грн.

Причинами нестачі вказаних паливно-мастильних матеріалів стали відсутність дієвого контролю за обліком військового майна та за використання паливно-мастильних матеріалів з боку підполковника ОСОБА_1 .

Таким чином, начальник відділу забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковник ОСОБА_1 , будучи матеріально-відповідальною особою у період часу з 01.12.2020 по 03.04.2025, у порушенні вимог ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 3.1.9. Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затверджено наказом Міністерства оборони України від 16.07.1997 №300, п. 7 Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1225 від 04.08.2000 та п. 6 Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністерства оборони України №440 від 17.08.2017 та своїх функціональних обов`язків, проходячи військову службу у вказаному центрі комплектування, контроль та належний облік за військовим майном не здійснив, що спричинило нестачу бензину автомобільного А-95 у кількості 1229 кг., на суму 57 750,71 грн., палива дизельного ДП-Л-Євро5-ВО у кількості 4457 кг., на суму 70 376,03 грн., рідини охолоджувальної ТОСОЛ А-40 М PREMIUM у кількості 100 кг., на суму 1690,00 грн

Вказане підтверджено актом службового розслідування ІНФОРМАЦІЯ_5 від 15.09.2025 №12/642 та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 «Про результати службового розслідування» від 13.10.2025 №2123 (а.с.16-21, 29-31).

Постановою Івано-Франківського міського суду від 29.10.2025 у справі №344/18435/25 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 172-15 Кодексу України про адміністративні правопорушення (службова недбалість) та призначеного адміністративне покарання у виді штрафу у розмірі 17 000,00 грн. Постанова набрала законної сили 11.11.2025 року (а.с.32-33).

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України (надалі «ЦК України»).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт 1 частини 2 статті 22 ЦК України).

Відповідно до частини 3 статті 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 ЦК України.

Так, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України).

Як зазначено в пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Отже, для настання деліктної відповідальності відповідно до ст. 1166 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

а) наявність шкоди;

б) протиправна поведінка заподіювача шкоди;

в) причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.

Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки необхідні для всіх випадків відшкодування шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа звільняється від відповідальності, якщо доведе, що шкода завдана не з її вини.

Таким чином, підставою деліктної відповідальності є вина психічне ставлення осудної особи до вчиненого неї протиправного діяння, а також до негативних наслідків, що настали в результаті такої поведінки або діяння.

Отже, відповідальність за завдану шкоду настає лише за наявності усіх підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. Відсутність хоча б одного з елементів, що становлять склад цивільного правопорушення, не дає підстав для покладення відповідальності за заподіяні збитки.

На позивача покладено обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) немає вини у заподіянні шкоди (постанова Верховного Суду від 10 грудня 2018 року у справі № 902/320/17).

Частиною 1 статті 1190 ЦК України визначено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), які містяться у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 12 ЦПК України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

За таких обставин, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, з урахуванням всього вищевказаного, суд вважає необхідним стягнути з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 майнову шкоду в розмірі 129 816,74 грн.

Відповідно до ч.1. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому з Відповідача слід стягнути на користь Позивача понесені судові витрати у розмірі 3028 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 1166 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 13, 76-83, 141, 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позов заступника керівника Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Гриніва Мирослава Мирославовича, який діє в інтересах Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди у розмірі 129 816,74 грн задоволити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 в користь в користь ІНФОРМАЦІЯ_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 майнову шкоду в розмірі 129 816,74 грн. (сто двадцять дев`ять тисяч вісімсот шістнадцять грн.) 74 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 в користь в користь Івано-Франківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону, ЄДРПОУ: 38326057, адреса: вул. Вовчинецька, 2а, м. Івано-Франківськ, сплачений судовий збір в розмірі 3028 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 11.05.2026 року.

Суддя Пастернак І.А.