Решение № 136402536, 28.04.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2026 року Справа № 160/33947/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіНіколайчук С.В. за участі секретаря судового засіданняЄсіній П.С. за участі: представник позивача представник відповідача Лисенко Ю.М. Стець А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Оріль-Лідер" (51831, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, село Єлизаветівка, вул.Хмельницького, будинок 1 ЄДРПОУ 24426809) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м.Дніпро, пр. Олександра Поля,57 ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

УСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Оріль Лідер» (далі- позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - відповідач; контролюючий орган), в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 000/608/32-00-07-13 від 03 вересня 2025 року (форма «В4»), № 000/609/32-00-07-13 від 03 вересня 2025 року (форма «П»), № 000/610/32-00-07-13 від 03 вересня 2025 року (форма «Р»).

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що відповідно до наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податку від 08.05.2025 року № 104-п контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «Оріль Лідер». За результатами проведеної перевірки перевіряючими складено акт перевірки від 18.07.2025 року № 509/32-00-07-13/24426809.

Згідно з висновком акту перевірки перевіркою ПрАТ «Оріль Лідер» встановлено допущення порушення:

- п. 44.1., п. 44.2. ст. 44, п.п. 134.1.1. п 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, пп. 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПКУ з урахуванням положень пп. 14.1.13, 14.1 ст. 14 ПКУ, ст. 1, 3, 8, 9, 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п. 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995 року № 88, розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом МФУ від 30.11.1999 року № 291, п. 3.10, п. 3.20 «Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності», затверджених наказом МФУ від 28.03.2013 року №433, що призвело до заниження фінансового результату (завищення збитку) на загальну суму 23 061 230 грн. Що, в свою чергу, призвело до завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартали 2024 року у сумі 23 061 230 грн.

пп. «а» п. 198.1, абз. 1-3 п. 198.2, абз. 1, 2 п. 198.3 ст. 198 з урахуванням горм п. 44.1 ст. 44 ПКУ, що призвело до завищення сум податкового кредиту по взаємовідносинах з описаними в акті перевірки контрагентами на суму 4 338 608 грн.

заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язанян та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 3 900 676 грн.

завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 437 932 грн.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 000/608/32-00-07-13 від 03 вересня 2025 року (форма «В4»), яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 437 932 грн.;

№ 000/609/32-00-07-13 від 03 вересня 2025 року (форма «П»), яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 23 061 230 грн.;

№ 000/610/32-00-07-13 від 03 вересня 2025 року (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 875 845 грн., у тому числі 3 900 676 грн основний платіж та 975 169 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Представник позивача вважає, що зроблені у вказаному акті висновки контролюючого органу про відсутності реальності правочинів, дефекти документального оформлення операцій, невстановлення наявності в контрагентів позивача виробничих/обслуговуючих приміщень, які є об`єктивно необхідними для виконання робіт, достатньої кількості власного або орендованого обладнання та технічного персоналу контрагентів позивача, невстановлення факту здійснення господарських операцій з огляду на дефекти в "ланцюгу контрагентів" є помилковими.

Так, представник зауважив, що факт здійснення господарських операцій з контрагентами підтверджується первинними документами, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є належним чином оформленими і були в повному обсязі надані під час перевірки.

Зауважує, що первинні документи у повному обсязі надавалися представникам відповідача в процесі податкової перевірки, проте не були враховані, а висновки Акта перевірки базуються в тому числі і на даних податкової інформації, яка не є належним доказом згідно висновків Верховного Суду.

На переконання представника, позивач підтвердив обставини щодо руху активів, належної податкової правосуб`єктності та зв`язку з господарською діяльністю, що в сукупності підтверджує реальність правочину і право на податкові наслідки позивача - для цілей ПДВ.

Крім того, висновки відповідача також обґрунтовані недотриманням податкового законодавства іншим платником податків - контрагентами позивача. Однак, законодавство України, на переконання представника, не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими особами.

Таким чином, представник позивача вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягать скасуванню, оскільки позивач не порушував вимог податкового законодавства, на які вказує відповідач, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, які засвідчують належне виконання ним вимог податкового законодавства України.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав, зазначивши, що матеріалами перевірки контролюючий орган дійшов до обгрунтованого висновку про вчинення податкових правопорушень, з підстав викладених у описовій частині акту перевірки та відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши наявні матеріали справи, заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що Приватне акціонерне товариство «Оріль Лідер» (ідентифікаційний код: 24426809) є юридичною особою, зареєстроване 22.11.1996 року, місцезнаходженням якої є: 51831, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, село Єлизаветівка, вул.Хмельницького, будинок 1, перебуває на обліку у Східному міжрегіональному управлінню ДПС по роботі з великими платниками податку як платник податків, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до наказу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податку від 08.05.2025 року № 104-п контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ «Оріль Лідер».

За результатами проведеної перевірки перевіряючими складено акт перевірки від 18.07.2025 року № 509/32-00-07-13/24426809.

Згідно з висновком акту перевірки перевіркою ПрАТ «Оріль Лідер» встановлено допущення порушення п. 44.1., п. 44.2. ст. 44, п.п. 134.1.1. п 134.1 ст. 134, п. 135.1 ст. 135, пп. 140.4.2 пункту 140.4 статті 140 ПКУ з урахуванням положень пп. 14.1.13, 14.1 ст. 14 ПКУ, ст. 1, 3, 8, 9, 11 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, п. 1, 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом МФУ від 24.05.1995 року № 88, розділу І Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом МФУ від 30.11.1999 року № 291, п. 3.10, п. 3.20 «Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності», затверджених наказом МФУ від 28.03.2013 року №433, що призвело до заниження фінансового результату (завищення збитку) на загальну суму 23 061 230 грн., що, в свою чергу, призвело до завищення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за ІІІ квартали 2024 року у сумі 23 061 230 грн.; пп. «а» п. 198.1, абз. 1-3 п. 198.2, абз. 1, 2 п. 198.3 ст. 198 з урахуванням горм п. 44.1 ст. 44 ПКУ, що призвело до завищення сум податкового кредиту по взаємовідносинах з описаними в акті перевірки контрагентами на суму 4 338 608 грн.; заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язанян та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 3 900 676 грн.

завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 437 932 грн.

На підставі акту перевірки від 18.07.2025 року № 509/32-00-07-13/24426809, конролюючим органом прийнято спірні податкові повідомлення рішення:

№ 000/608/32-00-07-13 від 03 вересня 2025 року (форма «В4»), яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 437 932 грн.;

№ 000/609/32-00-07-13 від 03 вересня 2025 року (форма «П»), яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 23 061 230 грн.;

№ 000/610/32-00-07-13 від 03 вересня 2025 року (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 875 845 грн., у тому числі 3 900 676 грн основний платіж та 975 169 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Відтак, предметом розгляду даної адміністративної справи є правомірність податкових повідомлень-рішень від 03.09.2025 року № № 000/608/32-00-07-13, № № 000/609/32-00-07-13, № № 000/610/32-00-07-13

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до пункту 1.1 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Податковий кодекс України (далі по тексту ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що господарська діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку (пункт 22.1 статті 22 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк), та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом та/абоМитним кодексом України.

Положеннями підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності. Економічний ефект, зокрема, але не виключно, передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому (п.п. 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Розділом V ПК України врегульовані питання, пов`язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

Положеннями пункту 198.1 статті 198 ПК України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У пункті 198.6 статті 196 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 ПК України).

На виконання приписів пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Аналіз вищенаведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту є зареєстрована податкова накладна без будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Отже, законодавцем презюмується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.

Таким чином, право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, зокрема податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений пунктом 201.11 статті 201 ПК України) суми витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватися відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).

Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Вказане також закріплене у пунктах 2.1, 2.4, 2.15 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/704, згідно з п. 2.4 якого первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення; господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

З наведених законодавчих положень вбачається, що обов`язковою умовою виникнення у платника права на податковий кредит є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

А відтак, документальному підтвердженню підлягає одна із вищезазначених подій, і якщо ця подія оформлена первинним документом, що містить усі обов`язкові реквізити, визначені частиною другою статті 9 Закону України № 996-XIV, зазначена обставина є належним доказом реальності господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку, при цьому визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наведене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 580/2490/19.

Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами, податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, суд враховує наступне.

Щодо господарських взаємовідносин із ТОВ «Енджисі-Продакшн», із матеріалів справи вбачається, позивачем під час пеервірки було надано повний перелік необхідних первинних документів, опис яких здійснено контролюючим органом в додатку 3.1. до Акту перевірки та копії яких містяться в матеріалах справи.

Суд наголошує, контролюючим органом ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи по суті не зазначалось жодних вимог щодо невідповідності та/або дефектності долучених до матеріалів справи первинних бухгалтерських докуменітв.

При цьому аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими, про що вказано в акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Щодо господарських взаємовідносин із ТОВ «ГК «Натаніель», із матеріалів справи вбачається, позивачем під час пеервірки було надано повний перелік необхідних первинних документів, опис яких здійснено контролюючим органом в додатку 3.2. до Акту перевірки та копії яких містяться в матеріалах справи.

Суд наголошує, контролюючим органом ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи по суті не зазначалось жодних вимог щодо невідповідності та/або дефектності долучених до матеріалів справи первинних бухгалтерських докуменітв.

При цьому аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими, про що вказано в акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Щодо господарських взаємовідносин із ТОВ «НВФ АМГ ЛТД», із матеріалів справи вбачається, позивачем під час пеервірки було надано повний перелік необхідних первинних документів, опис яких здійснено контролюючим органом в додатку 3.3. до Акту перевірки та копії яких містяться в матеріалах справи.

Суд наголошує, контролюючим органом ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи по суті не зазначалось жодних вимог щодо невідповідності та/або дефектності долучених до матеріалів справи первинних бухгалтерських докуменітв.

При цьому аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими, про що вказано в акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Щодо господарських взаємовідносин із ТОВ «Укрбуд», із матеріалів справи вбачається, позивачем під час пеервірки було надано повний перелік необхідних первинних документів, опис яких здійснено контролюючим органом в додатку 3.4. до Акту перевірки та копії яких містяться в матеріалах справи.

Суд наголошує, контролюючим органом ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи по суті не зазначалось жодних вимог щодо невідповідності та/або дефектності долучених до матеріалів справи первинних бухгалтерських докуменітв.

При цьому аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими, про що вказано в акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Щодо господарських взаємовідносин із ТОВ «Стоунхендж», із матеріалів справи вбачається, позивачем під час пеервірки було надано повний перелік необхідних первинних документів, опис яких здійснено контролюючим органом в додатку 3.5. до Акту перевірки та копії яких містяться в матеріалах справи.

Суд наголошує, контролюючим органом ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи по суті не зазначалось жодних вимог щодо невідповідності та/або дефектності долучених до матеріалів справи первинних бухгалтерських докуменітв.

При цьому аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими, про що вказано в акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Щодо господарських взаємовідносин із ТОВ «Санстор Технології Енергозбереження», із матеріалів справи вбачається, позивачем під час пеервірки було надано повний перелік необхідних первинних документів, опис яких здійснено контролюючим органом в додатку 3.6. до Акту перевірки та копії яких містяться в матеріалах справи.

Суд наголошує, контролюючим органом ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи по суті не зазначалось жодних вимог щодо невідповідності та/або дефектності долучених до матеріалів справи первинних бухгалтерських докуменітв.

При цьому аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими, про що вказано в акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Щодо господарських взаємовідносин із ТОВ «Престиж Укрбуд», із матеріалів справи вбачається, позивачем під час пеервірки було надано повний перелік необхідних первинних документів, опис яких здійснено контролюючим органом в додатку 3.7. до Акту перевірки та копії яких містяться в матеріалах справи.

Суд наголошує, контролюючим органом ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи по суті не зазначалось жодних вимог щодо невідповідності та/або дефектності долучених до матеріалів справи первинних бухгалтерських докуменітв.

При цьому аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими, про що вказано в акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Щодо господарських взаємовідносин із ТОВ «БК «Агроінвестбуд», із матеріалів справи вбачається, позивачем під час пеервірки було надано повний перелік необхідних первинних документів, опис яких здійснено контролюючим органом в додатку 3.8. до Акту перевірки та копії яких містяться в матеріалах справи.

Суд наголошує, контролюючим органом ні в акті перевірки, ні під час розгляду справи по суті не зазначалось жодних вимог щодо невідповідності та/або дефектності долучених до матеріалів справи первинних бухгалтерських докуменітв.

При цьому аналіз наданих позивачем документів та пояснень свідчить про відсутність у них дефекту форми, змісту або походження, які у силу частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, спричинили б втрату такими документами юридичної сили.

Податкові накладні за операціями із вказаним контрагентом є зареєстрованими, про що вказано в акті перевірки, що гарантує право позивача на формування податкового кредиту в силу вимог п. 201.10 ПК України.

Ставлячи під сумнів господарські операції позивача з вказаними вище вказаними контрагентами контролюючий орган в основу своїх висновків поклав відсутність у контрагентів позивача достатніх трудових та матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення такої діяльності як будівельні операції.

Водночас, суд зауважує, що відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Вказаний висновок висловлений, зокрема, в постановах Верховного Суду від 17.04.2018 року у справі № 826/14549/15, від06.02.2018 року у справі № 816/166/15-а, від 13.08.2020 року у справі № 520/4829/19, від21.10.2020 року у справі № 140/1845/19, від 19.11.2021 року у справі № 160/6707/20, від16.02.2023 року у справі № 420/4722/19.

Так само не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання взятих на себе зобов`язань посилання податкового органу на відсутність достатньої кількості штатних одиниць, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 09.10.2019 року у справі № 826/16601/18, від 04.04.2023 року у справі № 320/4019/19.

За встановлених обставин, суд вважає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, не спростовують факту здійснення господарської операції між позивачем та контрагентами.

Також ставлячи під сумнів господарські операції позивача контролюючий орган зауважив про наявність рішень про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку - п.8.

Водночас, відповідно до правових позиції Верховного Суду, викладених у постановах від17листопада 2020 року у справі № 816/5040/14, від 11 листопада 2020 року №320/1147/19, від 24 листопада 2020 року № 813/3034/15 норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

У контексті наведеного суд зауважує, що відомості щодо прийнятих органом ДПС рішень про відповідність критеріям ризиковості платника податку на додану вартість, які зазнечені в акті перевірки, не є загальнодоступими.

Як зазначено у постановах Верховного Суду у справах № 820/7754/13-а від 22.08.2018, 804/14087/13-а від 08.08.2018, № 3826/19174/13-а від 16.05.2018, № 806/5710/14 від23.05.2018, № 804/9932/14 від 16.05.2018, № 813/8411/13-а від 25.04.2018, де Верховний Суд підтримав юзицію, сформовану раніше у постановах № 21-99а15 від 03.11.2015, №2479а15 від 10.11.2015 та № 2944а15 від 17.11.2015, дії контролюючого органу щодо внесення до електронної бази даних інформації, отриманої внаслідок здійснення заходів податкового юнтролю, є лише службовою діяльністю працівників податкового органу на виконання своїх професійних обов`язків зі збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження даних податкового обліку платників податків, які не створюють для платника податків самостійного юридичного наслідку. Це однаково стосується дій податкового органу щодо внесення такої інформації до наявних інформаційних систем.

Отже, про наявність негативної податкової інформації щодо контрагента добросовісний платник податків не може дізнатися заздалегідь, користуючись загальнодоступними джерелами інформації, та відповідно, врахувати таку інформацію при укладенні договору.

Крім того, слід зазначити, що з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами - контрагентами позивача. У випадку невиконання контрагентом платника податків свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, правомірність декларування наслідків вчинених правочинів, відповідальність та негативні наслідки мають наставати саме щодо цієї особи. Дії чи бездіяльність останнього, наслідки ведення ним господарської діяльності - не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Також, законодавство не ставить у залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб`єктами господарювання, так само, як і на платника податків не покладається обов`язок перевіряти своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає помилковими висновки контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями з контрагентами та дійшов висновку про достовірність задекларованих позивачем даних.

З огляду на зазначене, суд зробив висновок, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом скасування податкових повідомлень рішень № 000/608/32-00-07-13 від 03 вересня 2025 року (форма «В4»), яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на загальну суму 437 932 грн.; № 000/609/32-00-07-13 від 03 вересня 2025 року (форма «П»), яким зменшено суму від`ємного значення об`єкту оподаткування податком на прибуток на загальну суму 23 061 230 грн.; № 000/610/32-00-07-13 від 03 вересня 2025 року (форма «Р»), яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 4 875 845 грн., у тому числі 3 900 676 грн основний платіж та 975 169 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача понесені ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 30280,00 грн.

Керуючись ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Оріль-Лідер" (51831, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, село Єлизаветівка, вул.Хмельницького, будинок 1 ЄДРПОУ 24426809) до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м.Дніпро, пр. Олександра Поля,57 ЄДРПОУ 43968079) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення -задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення № 000/608/32-00-07-13 від 03 вересня 2025 року (форма «В4»).

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення № 000/609/32-00-07-13 від 03 вересня 2025 року (форма «П»).

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення № 000/610/32-00-07-13 від 03 вересня 2025 року (форма «Р»).

Стягнути з Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м.Дніпро, пр. Олександра Поля,57 ЄДРПОУ 43968079) на користь Приватного акціонерного товариства "Оріль-Лідер" (51831, Дніпропетровська обл., Дніпровський р-н, село Єлизаветівка, вул.Хмельницького, будинок 1 ЄДРПОУ 24426809) витрати зі сплати судового збору в сумі 30280,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 11 травня 2026 року.

Суддя С.В. Ніколайчук