Постановление суда № 136394168, 07.05.2026, Рожищенський районний суд Волинської області

Справа № 158/2631/25

Номер провадження 1-кп/167/49/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року м. Рожище

Рожищенський районний суд Волинської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілої ОСОБА_4 ,

потерпілого ОСОБА_5 ,

представника потерпілих ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Рожищенського районного суду Волинської області клопотання прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Хмільове Бродівського району Львівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України)

в с т а н о в и в :

В провадженні Рожищенського районного суду Волинської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025030590000445 від 14 липня 2025 року про обвинувачення ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України.

Ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 13 березня 2026 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, до 13 травня 2026 року включно.

04 травня 2026 року прокурором Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 подано клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту, строком на два місяці, оскільки ризики, визначені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України) не змінилися, а продовжують існувати. Зокрема, обвинувачений може мати намір переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілу та свідків.

В судовому засіданні прокурор подане клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту підтримав з підстав, викладених у ньому.

Потерпілі ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та представник потерпілих ОСОБА_6 в судовому засіданні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту підтримали.

Обвинувачений ОСОБА_7 та захисник ОСОБА_8 в судовому засіданні щодо задоволення клопотання прокурора заперечили, просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в певну пору доби, мотивуючи тим, що обвинувачений бажає влаштуватися на роботу з метою відшкодування шкоди потерпілим.

Заслухавши учасників кримінального провадження, дослідивши подані матеріали, суд доходить такого висновку.

Ухвалою слідчого судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 01 серпня 2025 року до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на 2 (два) місяці, до 01 жовтня 2025 року включно з покладенням на останнього відповідних обов`язків.

Востаннє, ухвалою Рожищенського районного суду Волинської області від 13 березня 2026 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці, до 13 травня 2026 року включно.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Згідно з ч. 2 ст. 181 КПК України запобіжний захід у вигляді домашнього арешту може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме: 1) переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Виходячи із змісту ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинення підозрюваним, обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду. Спроби ж протидії кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, необхідно вважати наявними за умови достатньої вірогідності їх здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Із клопотання прокурора вбачається, що у кримінальному провадженні встановлені ризики, передбачені п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, такі як, можливість обвинуваченим переховуватися від суду та незаконно впливати на потерпілих та свідків.

Рожищенський районний суд Волинської області перейшов до судового розгляду кримінального провадження, на час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу не заслухано показань обвинуваченого, потерпілих, свідків зі сторони захисту. Тобто, на даний час не можна судити про істотне зменшення ризиків, які стали підставою для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, суд погоджується з доводами прокурора про існування ризику переховування обвинуваченого від суду. Такий висновок ґрунтується на тому, що обвинувачений ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, санкція статті якого передбачає покарання на строк від п`яти до десяти років позбавлення волі.

На думку суду, така обставина, як усвідомлення тяжкості покарання може спонукати ОСОБА_7 переховуватися від суду.

При встановленні наявності ризику впливу на потерпілих та свідків, суд враховує встановлену кримінальним процесуальним законом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками чи потерпілими у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК України).

Наведене свідчить, що ризик впливу на потерпілих та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом від них показань та дослідження їх судом.

Тому, зважаючи, що на момент вирішення питання про продовження запобіжного заходу судом не заслухано показань потерпілих та свідків заявлених стороною захисту, відтак є необхідність врахування й ризику незаконного впливу з боку обвинуваченого на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні, показання яких є необхідними для його розгляду в суді.

При цьому, суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - необхідно розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, наведені прокурором в судовому засіданні підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу, на даний час не змінилися.

За наведених обставини, беручи до уваги обставини кримінального провадження, заявлені ризики, особу обвинуваченого ОСОБА_7 та тяжкість інкримінованого йому діяння, на переконання суду є достатні підстави вважати, що такий ступінь обмеження прав обвинуваченому як цілодобовий домашній арешт, відповідає дійсним інтересам суспільства і є необхідним для досягнення завдань кримінального провадження, та у даному випадку має перевагу над принципом особистої свободи особи.

На цих підставах суд відхиляє доводи сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченого домашнього арешту в певний період доби.

Ураховуючи наведене в сукупності, суд доходить висновку про необхідність продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту строком на два місяці з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст. 177, 372 КПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора Ківерцівського відділу Луцької окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 - задовольнити.

Застосований відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту продовжити, на строк 2 (два) місяці, тобто до 07 липня 2026 року включно.

Заборонити обвинуваченому ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 цілодобово залишати місце свого проживання: АДРЕСА_2 за виключенням оголошення у цей період повітряної тривоги у Луцькому районі Волинської області для переходу в спеціально обладнане приміщення(укриття).

Відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_7 такі обов`язки:

- не відлучатися із населеного пункту - м. Олика Луцького району Волинської області без дозволу суду;

- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання;

- прибувати на виклики до прокурора та суду, а в разі неможливості з`явитися через поважні причини - завчасно повідомити про це посадову особу, що здійснила виклик.

Копію ухвали направити для виконання до відділу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_7 .

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_7 , що відповідно до вимог ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на нього зобов`язань.

Контроль за виконанням ухвали покласти на процесуального прокурора.

Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя ОСОБА_1