Решение № 136384415, 08.05.2026, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 583/5654/25

2/950/371/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2026 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 847207 від 25 червня 2023 року.

Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість у загальному розмірі 15 241 грн 20 коп., з яких: 2 600 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 12 641 грн 20 коп. - заборгованість за процентами. Також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, а саме судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000 грн 00 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 25 червня 2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 847207, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит у розмірі 2 600 грн строком на 365 днів. Позивач зазначає, що первісний кредитор свої зобов`язання виконав належним чином, надавши відповідачу грошові кошти, проте відповідач свої зобов`язання з повернення кредиту та сплати процентів належним чином не виконав, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу № 01022024, за яким до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 847207 від 25 червня 2023 року.

Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 05 січня 2026 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Представником відповідача подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Відповідач вказує, що заявлена позивачем сума 8 000 грн є неспівмірною зі складністю справи, ціною позову, обсягом виконаних адвокатом робіт, а також тим, що справа є малозначною, розглядається у спрощеному провадженні без виклику сторін, а представником позивача фактично подано лише позовну заяву.

Представником позивача подано заперечення на клопотання відповідача. Позивач вважає витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн обґрунтованими, реальними та такими, що підтверджені договором про надання правової допомоги, актом наданих послуг і детальним описом робіт.

Відзиву на позовну заяву в частині заперечення проти наявності заборгованості, розміру основного боргу, факту укладення кредитного договору, факту отримання кредитних коштів чи переходу права вимоги до позивача відповідачем до суду не подано.

Судом встановлено, що 25 червня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 847207.

За умовами договору відповідачу було надано кредит у розмірі 2 600 грн. Строк кредитування становив 365 днів. Договір укладено в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом досліджено паспорт споживчого кредиту, договір про надання споживчого кредиту, додаток до договору, довідку про ідентифікацію, лист про перерахування коштів кредиту, розрахунок заборгованості, договір факторингу, витяг з реєстру боржників, акт приймання-передачі реєстру боржників, платіжні документи щодо договору факторингу, досудову вимогу, а також документи щодо понесених позивачем судових витрат.

Оцінюючи паспорт споживчого кредиту, суд приходить до висновку, що цей документ підтверджує доведення до відома відповідача істотних умов кредитування до укладення договору, зокрема інформації про кредитодавця, суму кредиту, строк кредитування, порядок повернення кредиту, процентну ставку, орієнтовну загальну вартість кредиту та наслідки невиконання зобов`язання. Такий доказ має значення для встановлення факту інформування споживача про умови кредитування.

Оцінюючи договір про надання споживчого кредиту № 847207 від 25 червня 2023 року, суд встановлює, що сторони погодили істотні умови кредитного договору: суму кредиту, строк користування кредитом, порядок надання кредитних коштів, порядок нарахування процентів, порядок повернення кредиту, права й обов`язки сторін, відповідальність за порушення зобов`язання та порядок укладення договору в електронній формі.

Суд бере до уваги, що у договорі визначено механізм електронної ідентифікації споживача через інформаційно-телекомунікаційну систему кредитодавця та підписання договору шляхом використання одноразового ідентифікатора. Відповідач не надав доказів того, що такий одноразовий ідентифікатор був використаний не ним, що доступ до номера телефону або особистого кабінету був втрачений чи незаконно використаний іншою особою, або що він звертався до правоохоронних органів із заявами щодо шахрайського оформлення кредиту.

Оцінюючи додаток до договору, суд виходить з того, що він конкретизує умови повернення кредиту, розмір платежів та порядок виконання грошового зобов`язання. Цей доказ узгоджується зі змістом основного договору та не суперечить іншим доказам у справі.

Оцінюючи довідку про ідентифікацію, суд приходить до висновку, що вона підтверджує проходження відповідачем процедури електронної ідентифікації у системі первісного кредитора, що має значення для встановлення факту укладення договору саме відповідачем.

Оцінюючи лист про перерахування коштів кредиту, суд встановлює, що первісний кредитор виконав свій обов`язок щодо надання кредитних коштів у безготівковій формі. Відповідач не подав доказів того, що кредитні кошти ним не отримувалися, не заявив клопотання про витребування банківських документів, не подав виписки з рахунку, яка б спростовувала факт зарахування коштів, і не надав жодного альтернативного пояснення походження спірних правовідносин.

Оцінюючи розрахунок заборгованості, суд встановлює, що станом на дату звернення з позовом заборгованість відповідача становить 15 241 грн 20 коп., з яких 2 600 грн - тіло кредиту, 12 641 грн 20 коп. - проценти за користування кредитом. Розрахунок відповідачем не спростовано, контррозрахунку не подано, доказів повного або часткового погашення заборгованості матеріали справи не містять.

Оцінюючи договір факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року, витяг з реєстру боржників та акт приймання-передачі реєстру боржників, суд приходить до висновку, що ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 847207 від 25 червня 2023 року. Відповідач не надав доказів недійсності договору факторингу, відсутності у реєстрі боржників його зобов`язання або припинення такого зобов`язання до моменту переходу права вимоги.

Оцінюючи досудову вимогу, суд зазначає, що вона підтверджує вчинення позивачем дій, спрямованих на досудове врегулювання спору. Водночас відсутність обов`язкового досудового порядку врегулювання такого спору не впливає на право позивача звернутися до суду.

Оцінюючи документи щодо правничої допомоги, суд встановлює, що позивач надав договір про надання правової допомоги, акт наданих послуг і детальний опис робіт. Водночас розмір витрат на правничу допомогу підлягає окремій оцінці за критеріями реальності, необхідності, розумності та співмірності.

Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частинами першою та третьою статті 12 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, у межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

За змістом статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі статтею 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона - боржник - зобов`язана вчинити на користь другої сторони - кредитора - певну дію, зокрема сплатити гроші, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Стаття 525 ЦК України передбачає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно зі статтею 612 ЦК України, боржник є таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Саме ця норма має ключове значення у справі, оскільки відповідач, уклавши кредитний договір, набув обов`язку повернути кредит і сплатити проценти у погодженому порядку.

За змістом статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно зі статтею 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу, а якщо договором встановлений обов`язок повернути позику частинами, у разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.

Згідно зі статтею 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 516 ЦК України встановлює, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Також суд застосовує положення статей 1077, 1078 ЦК України щодо договору факторингу, оскільки право вимоги за кредитним договором перейшло до позивача саме на підставі договору факторингу.

Відповідно до статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків і оформлена в електронній формі.

Згідно зі статтею 11 цього Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти та її прийняття другою стороною. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями та підписаний у порядку, визначеному законом, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», моментом підписання електронного правочину є використання електронного підпису, електронного цифрового підпису або електронного підпису одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному законом.

Ці норми застосовуються у справі, оскільки кредитний договір був укладений не шляхом підписання паперового примірника, а шляхом використання інформаційно-телекомунікаційної системи кредитодавця та одноразового ідентифікатора.

Суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, відповідно до якої право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом існує в межах погодженого сторонами строку кредитування, а після спливу такого строку права кредитора охороняються, зокрема, положеннями статті 625 ЦК України.

У цій справі зазначена правова позиція є релевантною, оскільки предметом спору є стягнення процентів за користування кредитом. Суд встановив, що позивач заявляє до стягнення проценти як плату за користування кредитом відповідно до умов договору та розрахунку заборгованості, а відповідач не подав доказів неправильності періоду чи способу такого нарахування.

Також суд враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що суд має оцінювати реальність, необхідність і розумність витрат, а також їх співмірність із предметом спору, складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи та значенням справи для сторони.

Ця правова позиція застосовується судом при вирішенні питання про розподіл витрат на правничу допомогу, оскільки відповідач подав клопотання про їх зменшення, а отже суд зобов`язаний оцінити не лише факт існування договору про надання правової допомоги, а й розумність заявленої до компенсації суми.

Суд також враховує усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої електронний договір, укладений із використанням одноразового ідентифікатора, є належною формою правочину за умови доведення процедури ідентифікації особи та акцепту умов договору. Такий підхід узгоджується з положеннями Закону України «Про електронну комерцію» та статей 205, 207, 638 ЦК України.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що між первісним кредитором і відповідачем виникли кредитні правовідносини, оскільки матеріали справи містять договір про надання споживчого кредиту, паспорт споживчого кредиту, додаток до договору та докази електронної ідентифікації відповідача.

Доводи позивача про належне виконання первісним кредитором обов`язку з надання кредиту підтверджуються письмовими доказами, а саме листом про перерахування кредитних коштів та умовами договору щодо безготівкової форми надання кредиту. Відповідач не спростував факту отримання кредиту.

Суд приходить до висновку, що відповідач порушив умови договору, оскільки не повернув кредит у встановлений строк і не сплатив проценти за користування кредитом. Така поведінка відповідача є порушенням грошового зобов`язання у розумінні статей 526, 530, 610, 612, 1049, 1054 ЦК України.

Суд також погоджується з доводами позивача щодо набуття ним права вимоги до відповідача. Договір факторингу, витяг з реєстру боржників та акт приймання-передачі реєстру боржників підтверджують перехід права вимоги від ТОВ «Селфі Кредит» до ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал». Згода відповідача на такий перехід права вимоги не була необхідною відповідно до статті 516 ЦК України.

Щодо відсутності доказів повідомлення боржника про заміну кредитора суд зазначає, що саме по собі неповідомлення боржника не припиняє зобов`язання і не робить договір факторингу недійсним. Боржник у такому випадку мав би право посилатися на належне виконання зобов`язання первісному кредитору, однак доказів такого виконання відповідач не подав.

Суд приходить до висновку, що заявлена до стягнення сума заборгованості у розмірі 15 241 грн 20 коп. підтверджена належними та допустимими доказами, є арифметично визначеною, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, а за результатами розгляду справи вони підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частина четверта статті 137 ЦПК України встановлює, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт; часом, витраченим адвокатом; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони.

Частина п`ята статті 137 ЦПК України передбачає, що у разі недотримання вимог співмірності суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Судом встановлено, що позивач заявив до стягнення 8 000 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження цих витрат подано договір про надання правової допомоги, акт наданих послуг та детальний опис робіт.

Разом з тим суд враховує доводи відповідача про неспівмірність заявленої суми витрат із характером спору.

Судом встановлено, що справа є малозначною за ціною позову, розглядається у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, не потребувала участі представника у судових засіданнях, не містить складного предмета доказування, а позовна заява та додані документи мають типовий характер для спорів про стягнення заборгованості за мікрокредитним договором.

Суд бере до уваги, що ціна позову становить 15 241 грн 20 коп., тоді як заявлена сума правничої допомоги - 8 000 грн. - складає понад половину ціни позову. Такий розмір витрат за конкретних обставин справи не відповідає критерію розумності та співмірності.

Водночас суд не погоджується з доводами відповідача у тій частині, що витрати на правничу допомогу не підлягають компенсації взагалі. Позивач дійсно скористався професійною правничою допомогою, подав докази її надання, а підготовка позовної заяви, аналіз кредитних документів і формування пакета доказів є юридичною роботою, яка має бути оплачена та може бути компенсована стороні, на користь якої ухвалене рішення.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу підлягає частковому задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн 00 коп.

Такий розмір, на переконання суду, відповідає критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності з огляду на ціну позову, складність справи, обсяг виконаної представником роботи та порядок розгляду справи.

Судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп. підтверджений матеріалами справи та відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, оскільки позовні вимоги щодо стягнення заборгованості задоволено повністю.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 847207 від 25 червня 2023 року є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до статті 141 ЦПК України, при цьому витрати на професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до 3 000 грн 00 коп.

Керуючись статтями 4, 12, 13, 76, 81, 89, 133, 137, 141, 259, 263-265, 274-279 ЦПК України, статтями 11, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 625, 626-629, 638, 1048-1050, 1054, 1056-1, 512, 514, 516, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 847207 від 25 червня 2023 року в загальному розмірі 15241 грн 20 коп., з яких: 2 600 грн 00 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 12641 грн 20 коп. - заборгованість за процентами.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, судовий збір у розмірі 2 422 грн 40 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000 грн 00 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, 4-й поверх.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Роман БАКЛАНОВ