Постановление суда № 136379898, 09.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/19717/26-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2026 року м. Київ

Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

захисника - адвоката ОСОБА_4 ,

підозрюваного - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , погоджене заступником начальника відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , неодруженого, з вищою освітою, не працюючого, базова вища, не є адвокатом чи депутатом, раніше не судимого,

у кримінальному провадженні № 72023100100000006 від 06.01.2023 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 203-2, ч. 1 ст. 369-3, ч. 3 ст. 209 КК України,

УСТАНОВИВ:

Вступ

До слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_6 , погоджене заступником начальника другого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів Національною поліцією України Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби, з 22:00 год. до 06:00 год., відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 2 місяці, в межах строку досудового розслідування.

Обґрунтування клопотання

Зі змісту клопотання слідує, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023100100000006 від 06.01.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 2032, ч. 1 ст. 3693, ч. 3 ст. 209 КК України.

У межах зазначеного вище кримінального провадження 03.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 3693 КК України.

На переконання слідчого, наразі у кримінальному провадженні існують передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризики, які обумовлюють застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Позиції сторін кримінального провадження

У судовому засіданні прокурор підтримав вказане клопотання, просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому.

Захисник, адвокат ОСОБА_4 , заперечував проти задоволення клопотання з огляду на необґрунтованість підозри. Також вказував, що ризики не підтверджені, є лише припущеннями прокурора. Підзахисний лише програв матч, організатору здалося, що хтось пасивно грав. Просив більш м`який запобіжний захід, оскільки підозрюваний бажає офіційно працевлаштуватися й наразі проходить співбесіду.

Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.

Обставини справи

З матеріалів справи вбачається, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 72023100100000006 від 06.01.2023, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 5 ст. 190, ч. 1 ст. 2032, ч. 1 ст. 3693, ч. 3 ст. 209 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , який будучи професійним гравцем в теніс та таким чином знаючи та розуміючи офіційні правила спортивних змагань, принципи етики та чесної гри, механізми маніпулювання їх результатом, а також маючи знання щодо здійсненні ставок на спорт, та специфіку функціонування букмекерських контор, будучи за межами території України та маючи достатні фінансові спроможності та зв`язки для здійснення ставок у великих розмірах на офіційні спортивні змагання, вирішив організувати протиправний механізм впливу на результат офіційних матчів з кіберфутболу, з метою отримання неправомірної вигоди для себе та третіх осіб.

У період з листопада 2022 року по жовтень 2024 року ОСОБА_7 , діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою організації злочину та з метою особистого збагачення, вступив у злочинну змову з ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та іншими невстановленими на даний час особами для вчинення умисних кримінальних правопорушень (злочинів), а саме - протиправного впливу на результати офіційних спортивних змагань (у формі договірних матчів у дисципліні кіберфутбол).

ОСОБА_7 - виконував роль організатора організованої групи, який ініціював її створення для вчинення неодноразових договірних матчів, та поклав на себе наступні обов`язки:

- залучати до організованої групи осіб, та розподіляти між ними їх ролі;

- координувати дії кожного учасника організованої групи;

- забезпечити фінансування для здійснення ставок на результати офіційних спортивних змагань, та координувати здійснення ставок;

- здійснювати контроль за розподілом здобутої неправомірної вигоди, та самим розподілом її між усіма учасниками організованої групи.

Для розміщення ставок на результати офіційних спортивних змагань, в букмекерських конторах, що знаходяться в Азії, ОСОБА_7 залучив невстановлену на даний час особу, якій доручив здійснювати ставки на результати спортивних змагань, вплив на які будуть здійснювати підконтрольні йому гравці. При цьому, у разі неможливості здійснити ставку, невстановлена особа повинна була повідомити про це ОСОБА_7 , щоб в подальшому гравець перестав здійснювати вплив на результат, щоб не викликати на себе підозри.

Окрім цього, ОСОБА_7 залучив до участь в діяльності організованої групи ОСОБА_8 , який раніше був кіберспортсменом, та був дискваліфікований за участь у договірних матчах. Оскільки останній був обізнаний в сфері участь в кіберспортивних змаганнях, а також мав відповідне коло знайомих осіб, ОСОБА_7 відвів ОСОБА_8 роль співорганізатора та поклав на нього наступні обов`язки:

- пошук осіб серед числа діючих кіберспортивних гравців, які мають бажання за неправомірну вигоду для себе, здійснювати вплив на результати офіційних спортивних змагань, в яких вони безпосередньо беруть участь;

- підбір осіб яких можна схилити до участь в договірних матчах, та забезпечення їх працевлаштування до організації, що проводить офіційні спортивні змагання;

- підбір матчів, на результат яких можна здійснити вплив, при цьому не викликаючи підозру;

- інструктаж гравців, щодо їх дій під час участі в матчах на які вони здійснюють вплив;

- підготовка необхідного обладнання та передача гравцям сигналу, у разі зміни плану, щодо здійснення впливу на результат;

Для приведення в дію злочинного плану, направленого на здійснення впливу на офіційні спортивні змагання, ОСОБА_8 підшукав, наступних гравців з кіберфутболу: ОСОБА_5 (ігрове ім`я - ОСОБА_12 ), ОСОБА_9 (ігрове ім`я - ІНФОРМАЦІЯ_3), ОСОБА_10 (ігрове ім`я - ОСОБА_13 ), ОСОБА_11 (ігрове ім`я - ОСОБА_14 ) та інших невстановлених на даний час осіб, яких ОСОБА_7 залучив для проведення ігор з кіберфутбол шляхом маніпуляцій, для отримання бажаного результату офіційного спортивного змагання, з метою отримання якнайбільшої неправомірної вигоди.

Так, гравці які брали участь в договірних матчах, повинні були заздалегідь погодити з ОСОБА_8 перелік матчів, на результат яких необхідно було здійснити вплив, підготувати та взяти з собою спеціальний телефон «маяк», на який у разі необхідності здійснювався дзвінок, та здійснити вплив на результат офіційного спортивного змагання - програти матч.

За результатами здійснення вище вказаних маніпуляцій з результатами офіційних спортивних змагань, всі учасники вчинення вказаного кримінального правопорушення, отримували неправомірну вигоду.

Як встановлено, учасниками вказаної організованої групи, завдяки розробленому плану, та його злагодженому виконанню, в період часу з 01.12.2022 до 06.08.2023, вчинили вплив на ряд офіційних спортивних змагань шляхом вступу у змову щодо результатів офіційного спортивного змагання з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи, та одержання внаслідок таких діянь неправомірної вигоди для себе чи третьої особи, за наступних обставин.

Так, у невстановленому досудовим розслідуванням місці та часі, але не пізніше 16.05.2023 у ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_5 та інших невстановлених на даний час осіб, у відповідності до раніше обумовленого плану виник злочинний умисел на здійснення впливу на результати офіційних спортивних змагань з кіберфутболу «FIFA», які включені до Єдиного календарного плану фізкультурно-оздоровчих та культурних змагань України, затверджених Міністерством молоді та спорту України, організатором яких виступає ТОВ «ЕСПОРТ» (код ЄДРПОУ 43788641), з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи або одержання внаслідок таких діянь неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за допомогою легальних та нелегальних букмекерських контор.

ОСОБА_5 , будучи діючим гравцем з кіберспортивної дисципліни кіберфутбол, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, діючи у складі організованої групи, узгодив з ОСОБА_7 та ОСОБА_8 спосіб його вчинення, а саме: програш у матчі з кіберфутболу, який проводився в рамках турніру з кіберфутболу «ESports Battle Football» 16.05.2023 о 02 год. 38 хв. між кіберспортивними гравцями ОСОБА_21. А також зміст виконання кожним із них їх функцій, а саме: ОСОБА_5 повинен був зіграти перший тайм матчу в нічию, та програти другий тайм, або ж у разі якщо він пропустить гол в першому таймі, то в другому таймі повинен пропустити щонайменше два голи.

Так, ОСОБА_5 , 16.05.2023 о 02 год. 38 хв. перебуваючи в приміщенні ігрової кімнати призначеної для проведення ігор з кіберфутболу, розташованої за адресою: м. Київ, вул. О. Довженка, 3, прийняв участь у матчі з кіберфутболу «ESports Battle Football» під ігровим ім`ям - ОСОБА_12 та провів кіберфутбольний матч командою Мілан проти гравця під ігровим ім`ям - ОСОБА_22, який грав командою ОСОБА_15 . За результатом проведення вказаного матчу, перший тайм закінчився з рахунком 0:1, на користь гравця ОСОБА_22, а результат матчу зафіксував поразку гравця ОСОБА_12 з рахунком 3:0.

В ході проведення вказаного матчу, ОСОБА_8 надіслав ОСОБА_5 у багатоплатформеному месенджері «Телеграм» підтвердження щодо здійснення ставки на вказану подію та в подальшому, після завершення матчу, на запитання ОСОБА_5 чи здійснювалась ставка, ОСОБА_8 підтвердив її здійснення.

03.04.2026 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 3693 КК України.

Релевантні джерела права

У силу ч. 1 та п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України запобіжні заходи є заходом забезпечення кримінального провадження, що застосовується з метою досягнення дієвості цього кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 176 КПК України запобіжними заходами є:

1) особисте зобов`язання;

2) особиста порука;

3) застава;

4) домашній арешт;

5) тримання під вартою.

Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш м`яким запобіжним заходом є особисте зобов`язання, а найбільш суворим - тримання під вартою.

Запобіжні заходи застосовуються: під час досудового розслідування та до початку підготовчого судового засідання - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором, або за клопотанням прокурора, а під час судового провадження - судом за клопотанням прокурора.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.

Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Мотиви слідчого судді

а) щодо обґрунтованості підозри

Рівень обґрунтованості підозри впливає на ступінь втручання в права підозрюваної особи при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, зокрема на вибір виду запобіжного заходу.

Так, рівень обґрунтованості, доведеності підозри має корелювати зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають (можуть бути пов`язані) із прийняття відповідного процесуального рішення (вчинення процесуальної дії): чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. При цьому стандарти доказування (переконання) поступово зростають з перебігом ефективного розслідування та потребують більш глибокого обґрунтування, що повного мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку. Зазначене, зокрема, пов`язане із обов`язком слідчого судді, суду при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК).

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Ионкало проти України» №42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86,12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Також, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином, і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Системний аналіз положень ст. 17, ч. 1 ст. 42, ч. 1 ст. 94 та ч. 1, 2 ст. 368 КПК України свідчить про те, що на даному етапі кримінального провадження слідчий суддя не уповноважений вирішувати питання стосовно доведеності / не доведеності винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, правильності правової кваліфікації її діяння відповідно до закону України про кримінальну відповідальність (КК України), позаяк вони підлягають вирішенню за результатами судового розгляду по суті обвинувального акта.

На цій стадії кримінального провадження слідчий суддя на підставі наданих сторонами матеріалів визначає, чи є вірогідною причетність особи до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення (за стандартом «обґрунтованої підозри»), щоб застосувати до неї запобіжний захід.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 3693 КК України, підтверджується зібраними слідчим під час досудового розслідування доказами в їх сукупності, а саме:

-актами проведення внутрішнього розслідування ТОВ «Еспорт»;

-наказами Мінмолодьспорт;

-протоколами огляду мобільного телефону ОСОБА_8 ;

-протоколом огляду ноутбуку ОСОБА_8 ;

-протоколами додаткового огляду мобільного телефону ОСОБА_8 ;

-інформацією отриманою від АТ КБ «ПриватБанк»;

-інформацією отриманою від АТ «Універсалбанк»;

-інформацією отриманою від криптобіржі Binance;

-іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Дослідивши відомості, які містяться в перелічених доказах, слідчий суддя вважає їх у сукупності достатніми для того, щоб у межах судового контролю дійти висновку про можливу причетність ОСОБА_5 до інкримінованого злочину за тих обставин, які відображені у повідомленій йому підозрі.

Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. У межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, вдаватися до оцінки наявності в її діях складу кримінального правопорушення чи конкретних кваліфікуючих ознак, на що вказувала сторона захисту.

б) щодо заявлених ризиків для кримінального провадження

Слідчий суддя зауважує, що згідно з вимогами чинного законодавства сама по собі наявність обґрунтованої підозри не може бути єдиною підставою для застосування до підозрюваного запобіжного заходу, оскільки їх застосування потребує наявність існування хоча б одного із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Статтею 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу до підозрюваного є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити певні дії, що передбачені в цій статті.

В обґрунтування клопотання прокурор послався на існування ризиків того, що підозрюваний ОСОБА_5 може: переховуватися від органів досудового розслідування та суду; незаконно впливати на свідків, інших учасників кримінального провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, заслухавши доводи прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, дійшов висновку, що наведені стороною обвинувачення ризики, передбачені ст. 177 КПК України, хоча і мають певний ступінь ймовірності, однак не доведені у такому обсязі, який би свідчив про необхідність застосування до підозрюваного саме запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Так, прокурором не надано достатніх та переконливих доказів того, що підозрюваний ОСОБА_5 має намір переховуватись від органу досудового розслідування чи суду. Навпаки, з матеріалів клопотання вбачається, що після повідомлення про підозру останній з`являвся за до суду, має постійне місце проживання у місті Києві, раніше не судимий, має позитивні характеристики.

Посилання прокурора на тяжкість можливого покарання саме по собі не може бути безумовною підставою для застосування більш суворого запобіжного заходу, оскільки відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик переховування не може оцінюватися виключно з огляду на суворість санкції статті обвинувачення, а повинен підтверджуватися конкретними фактичними обставинами.

Також слідчий суддя вважає недоведеним ризик знищення, приховування або спотворення речей чи документів. Доводи сторони обвинувачення у цій частині мають загальний та припущений характер, оскільки прокурором не наведено конкретних даних про те, які саме речі чи документи перебувають у розпорядженні підозрюваного, не вилучені органом досудового розслідування та можуть бути ним знищені чи приховані. Більшість доказів у кримінальному провадженні вже отримані органом досудового розслідування, зокрема результати оглядів мобільних телефонів, банківська інформація, відомості з криптобіржі, акти внутрішніх розслідувань та інші документи.

Щодо ризику незаконного впливу на свідків та інших підозрюваних, слідчий суддя враховує, що прокурором не надано доказів вчинення ОСОБА_5 будь-яких дій, спрямованих на тиск на свідків чи перешкоджання кримінальному провадженню після повідомлення про підозру. Саме лише посилання на існування процесуальної можливості такого впливу не є достатнім для застосування домашнього арешту. При цьому вказаний ризик може бути належним чином мінімізований шляхом покладення на підозрюваного обов`язку утримуватись від спілкування із визначеними особами.

Також, слідчий суддя вважає не доведеним в ході розгляду клопотання наявність ризику, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, що ОСОБА_5 перешкоджатиме кримінальному провадженню іншим чином, оскільки основні докази, зокрема відеозаписи матчів і листування в месенджері, вже отримані та зафіксовані в матеріалах провадження та не можуть бути змінені чи знищені підозрюваним. Сторона обвинувачення не навела жодних доводів, які б свідчили про намір чи можливість підозрюваного перешкоджати досудовому розслідуванню.

Також слідчий суддя вважає не доведеним в ході розгляду клопотання наявність ризику, передбаченого ч. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки кримінально протиправне діяння ОСОБА_5 вчинено в межах конкретного матчу, а стороною обвинувачення не наведено доказів систематичності його протиправної поведінки або участі у подібних договірних матчів. Крім цього, підозрюваний має намір офіційно працевлаштуватися, що свідчить про спрямованість останнього на легальну зайнятість та стабільне джерело доходу. Також, відомості про притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності в минулому, наявність судимостей або фактів невиконання процесуальних обов`язків у матеріалах провадження відсутні.

Також слідчий суддя зауважує, що застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний період доби саме по собі не є таким заходом, який здатен ефективно запобігти ризикам продовження інкримінованої діяльності, з огляду на характер та спосіб вчинення кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_5 .

Як убачається з матеріалів клопотання, інкриміновані підозрюваному дії полягали у здійсненні впливу на результати офіційних спортивних змагань з кіберфутболу шляхом навмисного програшу матчів, попереднього узгодження результатів спортивних подій, а також координації таких дій за допомогою електронних засобів зв`язку та месенджерів. За версією сторони обвинувачення, комунікація між учасниками здійснювалась дистанційно, з використанням мобільних телефонів, мережі Інтернет та електронних платіжних сервісів, а ставки робилися через букмекерські платформи, у тому числі іноземні.

Таким чином, характер інкримінованого кримінального правопорушення не пов`язаний із необхідністю особистого пересування підозрюваного у нічний час або його фізичного перебування у певному місці. Навпаки, за твердженням сторони обвинувачення, реалізація злочинного механізму відбувалася переважно дистанційно та із використанням технічних засобів зв`язку.

За таких обставин перебування підозрюваного за місцем проживання у нічний час не унеможливлює використання ним мобільного телефону, комп`ютерної техніки чи мережі Інтернет для участі у спортивних змаганнях, спілкування з іншими учасниками провадження, здійснення ставок або координації відповідних дій. Отже, сам по собі домашній арешт у певний період доби не має прямого причинного зв`язку із мінімізацією ризиків, на які посилається сторона обвинувачення.

При цьому покладення на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема обов`язку утримуватися від спілкування з іншими підозрюваними та свідками у кримінальному провадженні, а також обов`язку прибувати за викликом слідчого, прокурора та суду, у даному випадку є більш співмірним та достатнім заходом забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного.

З урахуванням наведеного, слідчий суддя дійшов висновку, що забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 можливе шляхом застосування більш м`якого запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання із покладенням передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України обов`язків, які є достатніми та співмірними встановленим ризикам, а застосування домашнього арешту у даному випадку буде надмірним втручанням у права та свободи підозрюваного.

Керуючись ст. 176-179, 194, 199, 309 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання - залишити без задоволення.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строком на два місяці, в межах строку досудового розслідування, тобто до 02.06.2026 включно.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, строком до 02.06.2026 включно, а саме:

-прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

-не відлучатися з м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-здати на зберігання до Центрального міжрегіонального управління ДМС у м. Києві та Київській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

-утриматися від спілкування із іншими підозрюваними та свідками в даному кримінальному провадженні, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_19 а також іншими свідками, про які додатково буде повідомлено підозрюваного слідчим у кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали складено та проголошено о 08 год. 45 хв. 16.04.2026.

Слідчий суддя ОСОБА_20