Постановление суда № 136379842, 08.05.2026, Христинівський районний суд Черкаської області

Справа № 706/434/26

2/706/630/26

У Х В А Л А

про витребування доказів

08 травня 2026 року м.Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області у складі:

головуючої судді Школьної А.В.,

за участю секретаря судового засідання Самсоненко А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Христинівка Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» через свого представника Омельяненка Романа Руслановича звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором.

Ухвалою Христинівського районного суду Черкаської області від 24.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі із викликом сторін, надано відповідачу термін на подання відзиву до суду.

26.03.2026 через систему «Електронний суд» відповідач ОСОБА_1 подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги визнав частково, зазначивши, що сума нарахованих штрафів та пені є неспіврозмірною і суперечить чинному законодавству України, у зв`язку із запровадженим в країні правовим режимом воєнного стану. Просив суд відмовити в стягненні пені та штрафу, а суму відсотків обмежити згідно чинного законодавства.

06.04.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача - Ларіонова К.О. надійшла відповідь на відзив, в якій представник позивача, вказує, що нарахування процентів за користування кредитом здійснювалося виключно в межах строку кредитування, згідно погодженої сторонами відсоткової ставки, яка не перевищує максимальний розмір денної процентної ставки в 1%, що визначений пунктом 5 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Представник позивача зауважує, що відповідач не надав жодних розрахунків, які б спростовували правильність розрахунків заборгованості товариства, а тому вважає подані товариством докази належними, допустимими та достатніми для ухвалення рішення про задоволення позовних вимог.

У судове засідання, призначене на 08.05.2026, сторони не з`явилися. Відповідач причини неявки до суду не повідомив, а представник позивача у поданій до суду позовній заяві просив про розгляду справи за відсутності позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій (п. 3); сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (п. 4); запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (п. 5).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Частиною 6 ст. 84 ЦПК України встановлено, що будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Відповідно до ч. 7 ст. 81 ЦПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно п. 2. ч. 1 ст. 43 ЦПК учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями ст. 44 повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Відповідно до п. 2 та 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Завдання законодавця при регламентації конструкції доказування полягає у забезпеченні гармонічного поєднання активності сторін та суду в цивільному судочинстві. Активність сторін відбиває приватноправові засади змагального процесу, а активність суду публічно-правовий інтерес у ефективності відправлення правосуддя. Можливість збирання доказів судом за власною ініціативою за чинним ЦПК мають обґрунтовуватися не виключно через призму змагальності, а і з урахуванням принципу пропорційності в контексті завдань та мети цивільного судочинства. Положення процесуального законодавства щодо можливості витребування доказів за ініціативою суду у випадку недобросовісної поведінки сторони щодо доказів покликане зберегти баланс між змагальністю сторін, що забезпечує реалізацію приватноправового інтересу у цивільному судочинстві, та активністю суду в контексті принципу суддівського керівництва процесом, що відбиває публічно-правовий інтерес в ефективності цивільного судочинства. Необхідність збереження відповідного балансу прямо випливає із норми, що регулює завдання цивільного судочинства, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК).

Згідно з п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Європейський суд у своїх рішеннях неодноразово робив висновок, що принцип правової визначеності є одним з фундаментальних аспектів верховенства права (рішення у справах «Брумареску проти Румунії», «Стіл та інші проти Сполученого Королівства» та ін.). Принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування. Принцип покликаний надати можливість учасникам правовідносин передбачити результати своїх дій, набуття відповідних прав та обов`язків. Це передбачає і прогнозованість судових рішень за результатами розгляду спорів.

Судом встановлено, що відповідач заперечує розмір нарахованих позивачем відсотків.

Представник позивача у поданій відповіді на відзив переконує про правильність визначеної товариством заборгованості за кредитним договором, водночас детального розрахунку боргу суду не надав.

Долучена до матеріалів справи довідка розрахунок містить лише загальні складові заборгованості за кредитним договором № 11.07.2025-100000278 від 11.07.2025 у вигляді заборгованості за тілом кредиту, заборгованості по процентах, комісії та пені. Однак із поданого суду документа не можливо встановити період, за який нарахована заборгованість за процентами, згідно якої відсоткової ставки та яка сума коштів, сплачених відповідачем, у який платіж зарахована кредитором.

З огляду на ці обставини, суд позбавлений можливості однозначно виснувати про відповідність здійсненого позивачем розрахунку умовам кредитного договору та додатковим угодам до нього, у зв`язку із чим виникла потреба витребувати у позивача ТОВ «Споживчий центр» детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 11.07.2025-100000278 від 11.07.2025.

На підставі викладеного і керуючись ст. 76, 81, 84, 258-261 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Витребувати у позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» детальний розрахунок заборгованості за кредитним договором № 11.07.2025-100000278 від 11.07.2025, що укладений між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 .

Копію ухвали для виконання направити до ТОВ «Споживчий центр».

Ухвала суду підлягає до виконання у строк до 08.06.2026 включно.

Роз`яснити, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов`язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Судове засідання відкласти на 13 год 30 хв 19 червня 2026 року.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після проголошення і оскарженню окремо від рішення суду не підлягає.

Суддя Альона ШКОЛЬНА