Постановление суда № 136378463, 07.05.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/436/26

Провадження № 2/529/492/26

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

07 травня 2026 року суддя Диканського районного суду Полтавської області Петренко Л.Є., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Полтавської районної державної нотаріальної контори про зняття арешту та заборони на відчуження з нерухомого майна,

встановив:

Позивачі звернулись до Диканського районного суду Полтавської області з позовом у якому просять скасувати заборону не належне їм нерухоме майно.

Розглянувши матеріали позовної заяви, приходжу до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху з наданням позивачеві строку для усунення недоліків, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п. 8 п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини, перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви.

У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору ч. 6 ст. 175 ЦПК України.

Позивачам слід звернути увагу на суб`єктний склад сторін.

Відповідно до постанови №5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року, відповідачами в справі про зняття арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року в справі № 905/386/18 (касаційне провадження № 12-85гс19) зроблено висновок, що «при розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу державної виконавчої служби, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57,58 Закону України «Про виконавче провадження». Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізуються шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним з підстав, передбачених законом. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору. Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна».

Аналогічна правова позиція викладено у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 28.04.2021 року у справі №235/2617/19 (провадження №61-7867св20).

Позивачами визначено правонаступника Диканської державної нотаріальної контори Полтавську районну державну нотаріальну контору, однак заборону така внесла в інтересах ТОВ «Агроекс», власниками вказано ООО «Україна» ТОВ «Україна», які на даний час припинили свою діяльність.

Разом з тим у матеріалах справи відсутні відомості про наявність правонаступників таких товариств.

Позивачами не пред`явлено позовних вимог до осіб від прав та обов`язків яких залежить обсяг, зміна чи припинення прав, тобто, в даному випадку відповідачем повинен бути стягувач, в інтересах якого накладено арешт і яка у зв`язку з накладенням арешту набуває певні права щодо арештованого майна боржника.

Вказані недоліки підлягають виправленню позивачами.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини, зокрема, у своєму рішення «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року. Відтак в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За наведених вище обставин, приходжу до висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без руху з наданням позивачам строку для усунення вказаних недоліків.

Керуючись ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Полтавської районної державної нотаріальної контори про зняття арешту та заборони на відчуження з нерухомого майна, залишити без руху та надати позивачам 10-денний строк з дня отримання вказаної ухвали, для усунення недоліків.

У разі не усунення вказаних недоліків у визначений термін позовна заява буде визнана неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Л.Є. Петренко