Постановление суда № 136378197, 08.05.2026, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,

e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699

2-о/381/79/26

381/2787/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області Соловей Г.В. розглянувши матеріали цивільної справи за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Фастівський відділ ДРАЦС у Фастівському району районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення, -

ВСТАНОВИВ:

06.05.2026 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду, через свого представника адвоката Шатило О.П. із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, відповідно до якої просить встановити факт, що зазначене прізвище у паспорті громадянина України ОСОБА_3 № НОМЕР_1 виданого 17.04.2018 року органом 3247 та інших правовстановлюючих документів наданих суду належить ОСОБА_3 проте не збігається з прізвищем зазначеним у актовому записі про народження № 1 від 14.01.1972 року, зробленого Балтазарівською сільською радою Чаплинського району Херсонської області «Кущовий» та зобов`язати Фастівський відділ ДРАЦС внести відповідні зміни до актового запису про народження № 1 від 14.01.1972 року.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (ч. 2 ст. 315 ЦПК України). Перелік справ, визначений в ст. 315 ЦПК України, не є вичерпним, проте за змістом вищенаведених норм процесуального права суд може встановлювати лише ті факти, які тягнуть для заявника певні правові наслідки та ті факти, встановлення яких не суперечить закону.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (надалі - Постанова), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Разом цим, п. 12 вказаної постанови встановлює, що заяви про встановлення факту належності свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів цивільного стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в окремому провадженні, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах.

Відповідно до частини першої статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Відповідно до положень ч.3 ст. 315 ЦПК України - справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.

Отже, суд може встановити належність особі правовстановлюючих документів, але не належність померлій особі прізвища, яке неоднаково написано в різних документах. Встановлення факту належності прізвища певній особі не передбачено нормами ЦПК України в порядку окремого провадження. Якщо заявник через помилки у написанні прізвища спадкодавця не може вступити у спадщину, він повинен звернутись з іншими вимогами.

Дана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.

Прецедентна практика Європейського Суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Правосуддя має бути швидким. Тривала невиправдана затримка процесу практично рівнозначна відмові в правосудді (Рішення Суду у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку заявник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Керуючись ст. 315 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи - ОСОБА_2 , Фастівський відділ ДРАЦС у Фастівському району районі Київської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвала суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Головуючий суддя Г.В. Соловей