Решение № 136368833, 08.05.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/665/26

провадження № 2/753/4904/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 року Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючої судді Шаповалової К.В.,

за участю секретаря судового засідання Давидюк В.О.

представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг», про визнання права власності та зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2026 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності та зняття арешту з майна.

В обгрунтування позовної заяви позивач зазначив, що він є єдиним спадкоємцем після смерті його матері - ОСОБА_4 . З метою прийняття спадщини позивач звернувся до Другої КДНК, однак йому було повідомлено про наявність арешту, накладеного на об`єкт нерухомого майна, яке підлягає спадкуванню. З метою з`ясування підстав накладення такого арешту позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної служби МУЮ, у відповідь на що отримав інформацію, у якій йшлося про те, що на виконанні у відділі перебувають виконавчі провадження № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 щодо примусового стягнення заборгованості із ОСОБА_3 . В межах виконавчих проваджень накладався арешт на майно боржника. Разом з тим, позивач ОСОБА_2 та його мати ОСОБА_4 не є боржниками у межах будь-яких виконавчих проваджень. Також позивач зазначає, що право власності на квартиру АДРЕСА_1 його мати набула шляхом укладення договору купівлі-продажу від 25 листопада 2013 року між нею та ОСОБА_3 і ОСОБА_5 . Одноособовим власником вказаної квартири з листопада 2013 року була мати позивача - ОСОБА_4 . Разом з тим, з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що державним реєстратором Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної служби МУЮ на підставі постанови від 13 лютого 2017 року було накладено арешт на 1/2 частку згаданої квартири. Зазначений арешт було накладено у межах виконавчого провадження щодо боржника ОСОБА_3 , при цьому він не є власником спірного майна, а право власності на майно належало матері позивача, а після її смерті перейшло до позивача у порядку спадкування на майно, яке належить боржнику. Зважаючи на викладене, позивач просить суд визнати за ним право власності на об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру АДРЕСА_1 та зняти арешт із 1/2 частки квартири, накладений державним реєстратором Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної служби МУЮ на підставі постанови від 13 лютого 2017 року.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 753/665/26 між суддями від 14 січня 2026 року, матеріали позовної заяви передано в провадження судді Шаповалової К.В.

Відповідно до відповіді з електронного реєстру територіальної громади м. Києва ГІОЦ/КМДА від 28 січня 2026 року відповідач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Ухвалою суду від 03 лютого 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд позовної заяви за правилами загального позовного провадження з проведенням підготовчого засідання. Окрім того, даною ухвалою суду до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

16 лютого 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначив, що на підставі договору купівлі-продажу від 25 листопада 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Уманською М. А., ОСОБА_3 та ОСОБА_5 продали, а ОСОБА_4 купила квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т.В. на підставі постанови від 13.02.2017 накладено арешт на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . З вищенаведеного вбачається, що арешт на 1/2 квартири було накладено через більш як 3 роки після того, як ОСОБА_3 відчужив її на користь ОСОБА_4 , тобто коли він вже не був співвласником. Також у відзиві на позов відповідач зазначив про те, що арешт на його майно було накладено у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3, яке наразі не здійснюється, оскільки виконавчий документ повернуто стягувачу - ТОВ «ФК «Центр факторингових послуг». Окрім того, відповідач зазначив, що заперечує щодо стягнення із нього судових витрат, оскільки він не вчинив жодних дій, які б прямо чи опосередковано порушували права та законні інтереси позивача, а тому покладення на нього судових витрат буде несправедливим. Наголосив, що даний судовий спір виник внаслідок неправильних дій Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, який наклав арешт на майно боржника ОСОБА_3 , що йому на той час уже не належало.

17 лютого 2026 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, у яких зазначено про те, що третя особа просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, в обгрунтування чого зазначили, що на виконанні у Відділі перебувало зведене виконавче провадження № НОМЕР_5, до складу якого входили наступні виконавчі провадження: № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 2-3358/12, виданого 22.01.2013 Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Київ) на користь ПАТ "Комерційний банк "Актив - банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 435 356,66 грн, № НОМЕР_4 з виконання постанови № 54772611, виданої 31.08.2023 Відділом про стягнення з ОСОБА_3 4526701,44 грн виконавчого збору в дохід держави. Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі дублікату договору купівлі-продажу, 360, 17.05.2011, ПН КМНО Гарбузов В.Г., належало на праві власності 1/2 частина квартири, за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано Комунальним підприємством Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" в реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.09.2011, реєстраційний номер майна: 34734119. Оскільки рішення суду боржником у добровільному порядку виконано не було, з метою забезпечення реального та своєчасного виконання судового рішення державним виконавцем вжито заходів примусового виконання, зокрема накладено арешт на виявлене нерухоме майно боржника. З огляду на викладене та керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем 13.02.2017 була винесена постанова про арешт майна боржника. У подальшому, керуючись п.7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», 29.07.2025 державним виконавцем винесено постанови № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 про повернення виконавчого документа стягувачу. Частиною 4 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», передбачені підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Разом з тим, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є тотожним закінченню виконавчого провадження у зв`язку з виконанням рішення та не свідчить про припинення обов`язку боржника. Таке повернення не усуває можливості повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання у межах встановленого законом строку. Отже, у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктом 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», правові підстави для зняття арешту з майна боржника були відсутні, оскільки зобов`язання боржника залишається невиконаним, а арешт продовжує виконувати функцію забезпечення можливості реального примусового виконання рішення у разі повторного пред`явлення виконавчого документа. У зв`язку з чим, арешт з майна державним виконавцем не знімався. Також у своїх пояснення представник третьої особи звернула увагу суду на те, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 13.02.2026 № 464114704 за боржником - ОСОБА_3 зареєстрована 1/2 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 26 лютого 2026 року до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору було залучено ТОВ «ФК «Центр факторингових послуг». Підготовче засідання у справі було відкладено на 06 квітня 2026 року на 11:00 год.

Ухвалою суду від 06 квітня 2026 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 27 квітня 2026 року на 11:30 год.

07 квітня 2026 року до суду від представника позивача надійшло клопотання (датоване 06 квітня 2026 року) про долучення доказів, у якому представник позивача просила суд долучити до матеріалів справи відомості з Автоматизованої системи виконавчого провадження, які підтверджують відсутність у АСВП відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_4 .

У судове засідання призначене на 24 квітня 2025 року з`явилася представник позивача, яка позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила їх задовольнити. Інші учасники справи до суду не заявилися, причини неявки суду не повідомляли.

Враховуючи обставини справи, а також докази долучені до матеріалів справи та обґрунтування позову в цілому, зважаючи на те, що відповідачем та представником третьої особи до суду були подані заяви по суті спору, з яких викладена позиція останніх щодо заявлених вимог, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність нез`явившихся осіб.

Суд, проаналізувавши обставини справи у їх сукупності, дослідивши надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 25 листопада 2013 року між ОСОБА_3 , ОСОБА_6 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , який був посвідчений ПН КМНО Уманською М.А. (а.с.19-22).

Відповідно до витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 13403040 від 25 листопада 2013 року, реєстратором ПН КМНО Уманською М.А. було внесено відомості щодо права власності ОСОБА_4 на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу від 25 листопада 2013 року (а.с.23-24)

Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка № 457488480 від 19 грудня 2025 року) право власності на квартиру АДРЕСА_1 належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер 2142, виданий 25 листопада 2013 року, видавник: ПН КМНО Уманська М.А. (а.с.12-15).

Згідно копії заповіту складеного ОСОБА_4 21 жовтня 2010 року та посвідченого державним нотаріусом другої КДНК Абісовою Т.В., вбачається, що на випадок своєї смерті, ОСОБА_4 , все своє майно, де б воно не було та з чого б не складалося і, взагалі, все те, що буде належати їй на день смерті, і на що вона за законом матиме право, - заповідає своєму синові ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 17).

Згідно довідки № 3003/02-14 від 23 листопада 2024 року, виданої державним нотаріусом другої КДНК Шершун О.В., вбачається, що в провадженні нотаріальної контори знаходиться спадкова справа № 633/2024 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , яка на момент смерті проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . 23 листопада 2024 року до нотаріальної контори звернувся спадкоємець за заповітом - син померлої - громадянин ОСОБА_2 із заявою про прийняття спадщини (а.с.25).

Позивач зазначив, що нотаріусом йому було повідомлено про наявність арешту, накладеного на об`єкт нерухомого майна, яке підлягає спадкуванню та у зв`язку з накладеним арештом було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження, у АСВП відсутні відкриті виконавчі провадження щодо ОСОБА_4 .

З метою з`ясування підстав накладення такого арешту позивач звернувся до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної служби МУЮ, та просив зняти арешт із квартири (а.с.26).

У відповідь на що отримав інформацію, у якій йшлося про те, що на виконанні у відділі перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_5, до складу якого входили два виконавчі провадження: № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 2-3358/12, виданого 22.01.2013 Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Київ) на користь ПАТ "Комерційний банк "Актив - банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 435 356,66 грн, № НОМЕР_4 з виконання постанови № 54772611, виданої 31.08.2023 Відділом про стягнення з ОСОБА_3 4526701,44 грн виконавчого збору в дохід держави № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 щодо примусового стягнення заборгованості із ОСОБА_3 . В межах виконавчих проваджень накладався арешт на майно боржника. (а.с.33).

Разом з тим, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка № 457488480 від 19 грудня 2025 року) 16 лютого 2017 року державним реєстратором Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної служби МУЮ Артемчуком Т.В. було накладено арешт на частину квартири АДРЕСА_1 . Особа майно якої обтяжується - ОСОБА_3 ; підстава - постанова про арешт майна боржника серія та номер : НОМЕР_3, виданий 13 лютого 2017 року, видавник: Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної служби МУЮ (а.с.14).

22 грудня 2025 року представником позивача було надіслано до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної служби МУЮ адвокатський запит, у якому адвокат просила надати відомості щодо накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 , у межах виконавчих проваджень № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 (а.с.27-30).

Відповідно до відповіді Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної служби МУЮ № 184857/222907-33-25/20.1 від 24 грудня 2025 року вбачається, що на виконанні у відділі перебувало зведене виконавче провадження № НОМЕР_5, до складу якого входили два виконавчі провадження: № НОМЕР_3 з виконання виконавчого листа № 2-3358/12, виданого 22.01.2013 Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Київ) на користь ПАТ "Комерційний банк "Актив - банк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 12 435 356,66 грн, № НОМЕР_4 з виконання постанови № 54772611, виданої 31.08.2023 Відділом про стягнення з ОСОБА_3 4526701,44 грн виконавчого збору в дохід держави № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 щодо примусового стягнення заборгованості із ОСОБА_3 . Повідомлено, що матеріали виконавчого провадження не містять відомостей про заміну сторони виконавчого провадження. З огляду на те, що ОСОБА_2 не є стороною виконавчого провадження та (або) учасником виконавчого провадження, у відділі відсутні правові підстави щодо надання запитуваної інформації (а.с.34-35).

Постановою державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної служби МУЮ від 29 липня 2025 року, яка винесена у виконавчому провадженні № НОМЕР_3, виконавчий документ № 2-3358/12 від 22 січня 2013 року було повернуто стягувачу.

З пояснень представника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної служби МУЮ, які містяться у матеріалах справи вбачається, що відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на підставі дублікату договору купівлі-продажу, 360, 17.05.2011, ПН КМНО Гарбузов В.Г., належало на праві власності 1/2 частина квартири, за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності зареєстровано Комунальним підприємством Київської міської Ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" в реєстрі прав власності на нерухоме майно 27.09.2011, реєстраційний номер майна: 34734119. Оскільки рішення суду боржником у добровільному порядку виконано не було, з метою забезпечення реального та своєчасного виконання судового рішення державним виконавцем вжито заходів примусового виконання, зокрема накладено арешт на виявлене нерухоме майно боржника. 13.02.2017 була винесена постанова про арешт майна боржника. У подальшому, керуючись п.7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», 29.07.2025 державним виконавцем винесено постанови № НОМЕР_3 та № НОМЕР_4 про повернення виконавчого документа стягувачу. Разом з тим, повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 7 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» не є тотожним закінченню виконавчого провадження у зв`язку з виконанням рішення та не свідчить про припинення обов`язку боржника. Таке повернення не усуває можливості повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання у межах встановленого законом строку.

Зважаючи на викладене, вбачається, що державним реєстратором Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчуком Т.В. на підставі постанови від 13.02.2017 було накладено арешт на 1/2 частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , тобто на майно, власником якого боржник ОСОБА_3 вже не був, а нерухоме майно було відчужено на користь ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 25 листопада 2013 року, та яке наразі є частиною спадкової маси, на яку претендує позивач.

Частиною першою статті 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В свою чергу, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав і інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

При цьому, вимоги частини другої статті 5 ЦПК України суд виключно до викладеної в позові вимоги може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону, а згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статей 11, 15 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких провадиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів наведений у статті 16 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно із статтею 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Держава не втручається у здійснення власником права власності. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 зі справи № 912/1856/16, від 14.05.2019 зі справи № 910/11511/18.

Враховуючи встановлені судом обставини та надані учасниками справи докази у суду є всі підстави вважати, що на теперішній час відсутні будь-які правові підстави для продовження існування обмеження щодо розпорядження майном за адресою: АДРЕСА_1 .

Наявність арешту на вказану квартиру позбавляє можливості спадкоємця померлої ОСОБА_4 належним чином оформити свідоцтво про право на спадщину та, відповідно, вільно розпоряджатись, володіти та користуватись власністю.

Частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, враховуючи, що арешт на квартиру АДРЕСА_1 був накладений в 2017 році, коли вказана квартира (повністю) на праві власності належала матері позивача - ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 25 листопада 2013 року та не належала ОСОБА_3 , зокрема 1/2 її частка, зважаючи на те, що ОСОБА_4 не була боржником у виконавчих провадженнях, в межах яких виносились постанови про накладення арешту на все її майно (рухоме, нерухоме), враховуючи, що вказані вище обтяження перешкоджають позивачу в реалізації права спадкоємця, з огляду на відсутність будь-яких підстав для існування обтяжень на вказане вище нерухоме майно, суд вважає, що є всі підстави для звільнення майна з-під арешту, а тому позовні вимоги в даній частині підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд не вбачає підстав у задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки така вимога наразі є передчасною. Як вбачається з наданих суду документів право власності на цей час на вказану квартиру жодною особою, в тому числі відповідачем не оспорюється та не заперечується. Нотарус відмовив позивачу у видачі свідоцтва про право власності у порядку спадкування не у зв`язку з існуванням судового спору щодо вказаного нерухомого майна чи у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на таке майно, чи у зв`язку з тим, що на таке майно претендують треті особи, зокрема відповідач у справі, а у зв`язку з накладеним арештом на таке майно.

Керуючись статтями 10, 12, 13, 76-81,141, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр факторингових послуг», про визнання права власності та зняття арешту з майна - задовольнити частково.

Зняти арешт, що був накладений на частку квартири АДРЕСА_1 (реєстраційний номер обтяження 33886462), зареєстровано: 16 лютого 2017 року, реєстратор: державний реєстратор Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Артемчук Т.В.; підстава обтяження: постанова № НОМЕР_3 від 16 лютого 2017 року, видавник Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя: К.В. Шаповалова