Решение № 136368043, 08.05.2026, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2026 року Справа № 480/9274/25

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Соп`яненко О.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/9274/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою і просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.10.2025 №183450037848, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до спеціального трудового стажу ОСОБА_1 , що дає право на пенсію за вислугу років, період навчання в Сумському державному педагогічному інституті ім. А.С. Макаренка з 01.09.1986 по 22.01.1991, та з 26.05.1991 по 18.06.1991;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 24.10.2025.

В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що 24.10.2025 вона звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за вислугою років. Разом з тим, відповідач рішенням від 31.10.2025 № 183450037848 відмовив їй у призначенні відповідного виду пенсії у зв`язку з відсутністю у заявника необхідного спеціального страхового стажу станом на 11.10.2017 у кількості 26 років 6 місяців.

Не погоджуючись з таким рішенням суб`єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду із цим позовом за захистом свої прав та охоронюваних законом інтересів.

Ухвалою від 10.12.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено її розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Встановлено відповідачам строк для подачі відзиву на позовну заяву.

Від ГУ ПФУ в Донецькій області надійшов відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує та повідомляє, що спеціальний стаж роботи за вислугу років станом на 11.10.2017 становить 26 років 5 місяців 25 днів. Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області прийнято рішення від 31.10.2025 № 183450037848 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного спеціального стажу за вислугу років. Зарахування періоду навчання в Сумському державному педагогічному інституті ім. А.С. Макаренка з 01.09.1986 по 22.01.1991 та з 26.05.1991 по 18.06.1991 до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за вислугу років законодавством України не передбачено. (а.с.44-45)

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, встановив наступне.

ОСОБА_1 24.10.2025 звернулась із заявою про призначення пенсії за вислугу років. (а.с.14)

Із врахуванням принципу екстериторіальності, за наслідками розгляду заяви позивача, рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 31.10.2025 № 183450037848 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугою років відповідно до п. 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV у зв`язку із відсутністю необхідного спеціального стажу роботи на 11.10.2017 - 26 років 06 місяців. (а.с.23)

За результатами розгляду доданих до заяви документів до страхового стажу заявника зараховано всі періоди роботи.

Спеціальний стаж складає 26 років 05 місяців 25 днів.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася в суд з вимогами про його скасування.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення", іншими законами і нормативно-правовими актами та міжнародними договорами (угодами), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.

Статтею 2 Закону №1788-ХІ встановлено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Відповідно до ст.51 Закону №1788-ХІ пенсії за вислугу років встановлюються окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Згідно зі ст. 52 Закону №1788-ХІ право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти відповідно до пункту "е" статті 55 цього Закону.

Згідно з пунктом 2-1 "Прикінцевих положень" Закону №1058-IV особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення".

Відповідно до пункту"e" статті 55 Закону №1788-ХІ (у редакції до 1.04.2015 року), працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набрав чинності 1.04.2015 року, пункт "е" статті 55 Закону №213-VIII викладено у наступній редакції: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення незалежно від віку за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати, зокрема:

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців;

з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років;

Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 4 червня 2019 року №2-р/2019 положення, зокрема, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законами №213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Конституційний Суд України в даному рішенні, серед іншого, зазначив, що на його думку, внесення змін Законом №213-VIIIдо оспорюваних положень Закону №1788- XII щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону №1788-XII, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону №1788-XII поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону №1788-XII. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону №1788-XII випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону №1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави. З огляду на наведене оспорювані положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII, суперечать положенням статей 1, 3, 46 Основного Закону України.

Також Конституційний Суд України зазначив, що мета призначення пенсії за вислугу років - забезпечити потрібні умови життя особам, робота яких пов`язана зі швидкою втратою професійних навичок (працездатності), що може настати до досягнення цими особами віку, потрібного для набуття права на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років є додатковою соціальною гарантією для осіб, які в особливих умовах виконували певні професійні функції. Втрата професійної працездатності або придатності не пов`язана з досягненням працівником певного віку, тому не може бути умовою для призначення пенсії за вислугу років.

Отже, з 04.06.2019 положення пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII слід застосовувати у редакції, що діяла до 01.04.2015.

Як вбачається з матеріалів справи, відмова пенсійного органу у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII обґрунтована відсутністю необхідного станом на 11.10.2017 спеціального стажу роботи 26 років і 6 місяців.

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №2-р/2019 з одного боку, та Законом № 1058-ІV з іншого в частині обмеження права на пільговий стаж, здобутий після 11.10.2017 року.

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ч.3 ст. 22 Конституції України).

Одним із елементів конституційного принципу верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями; обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної" (абзац шостий підпункту 4.3 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2018 року №1-р/2018).

Принцип юридичної визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності норм права, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності (абзац шостий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2017 №2-р/2017).

Відтак, обмеження пунктом 2-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV врахування спеціального стажу, здобутого після 11.10.2017 для набуття права на призначення пенсії за вислугою років, є порушенням принципу юридичної визначеності та верховенства права.

Згідно з позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою в постанові від 3 листопада 2021 року у зразковій справі №360/3611/20 за подібних правовідносин: «Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу"якості закону", передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника.

Велика Палата Верховного Суду також не погоджується з посиланням скаржника на абзац другий пункту 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV, відповідно до якого положення Закону №1788-ХІІ застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом №2148-VІІІ мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. На думку скаржника, це положення свідчить про обмеження сфери застосування Закону №1788-ХІІ відносинами, про які йдеться в цьому пункті. Велика Палата Верховного Суду вважає, що якби таким був намір законодавця, то він мав би виключити із Закону №1788-ХІІ всі інші положення, чого зроблено не було.

У постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а Велика Палата Верховного Суду сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №2-р/2019, а не Закону №1058-ІV.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 6 листопада 2023 року при розгляді справи №240/24/21.

Таким чином, право на пенсію за вислугу років згідно з пунктом "е" статті 55 Закону №1788-XII, мають особи, які станом на момент звернення до пенсійного органу мають спеціальний стаж роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, про що також правильно зазначив суд першої інстанції.

Відповідно до ст. 62 Закону України від 5.11.1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1, 2 "Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 року №637 (далі Порядок №637) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно розрахунку стажу форми РС-право період навчання позивача з 01.09.1986 по 22.01.1991 та з 26.05.1991 по 18.06.1991 зарахований до страхового стажу, що не є спірним у данній справі.

В той же час встановлено, що період навчання з 01.09.1986 по 22.01.1991 та з 26.05.1991 по 18.06.1991 до спеціального стажу не включено.

Відповідно до ч.1 ст. 38 Закону України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Перерва між днем закінчення навчання позивача у закладі професійної освіти і днем зарахування його на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.

Відповідно до ч.1 ст. 43 Закону України "Про освіту" №1060-XIІ вищими закладами освіти є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Так, згідно диплому про вищу освіту серії УВ №874834 виданий Сумським державним педагогічним інститутом ім. А.С. Макаренка ОСОБА_2 у період з 1986 року по 1991 року отримала вищу освіту за спеціальністю "біологія та хімія". (а.с.77)

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачка у період з 01.09.1986 по 22.01.1991 навчалася у зазначеному інституті, а з 23.01.1991 (назначить студентку 5-го курса Сумского пединститута на должность учителя химии НСШ №16 на период отпуска по беремености и родам основного работника) (мовою оригіналу) (зворот.стор. а.с.60). 25.05.1991 звільнена з посади у зв`язку з закінченням навчального року.

Запис №3 - 20.08.1991 (назначить випускницу Сумского пединститута на должность учителя химии НСШ №16 на время отпуска по уходу за ребенком до 2-х лет основного работника) (мовою оригіналу) (а.с.61)

Крім того, в матерілах справи наявна довідка №0127/83 від 19.06.2025, яка видана позивачу про те, що вона працювала на посаді вчителя хімії в неповній середні школі №16 з 23.01.1991 по 25.05.1991 та з 20.08.1991 по 02.09.1992, підставою для видачі довідки є книги наказів за 1991-1992 роки. (а.с.53)

З аналізу вищезазначених норм встановлено, що для зарахування спірного періоду навчання до пільгового стажу, встановлено, що особа після завершення навчання має працевлаштуватись за професією, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, при цьому не встановлюючи обмежень щодо часу працевлаштування особи або конкретної професії.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що перерва між днем закінчення позивачкою навчання і днем зарахування її на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців, суд вважає, що у відповідача відсутні підстави для відмови у зарахуванні періоду навчання позивачки до спеціального стажу.

Таким чином, період навчання ОСОБА_1 з 01.09.1986 по 22.01.1991 та з 26.05.1991 по 18.06.1991 у Сумському державному педагогічному інституті ім. А.С. Макаренка підлягає зарахуванню до спеціального стажу.

Враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Донецькій області від 31.10.2025 №183450037848 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог в частині зобо`язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з 24.10.2025, суд зазначає наступне.

З практики Європейського суду можна зробити висновок, що в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

Статтею 58 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" 58 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону № 1788-ХІІ, з урахуванням висновку суду.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно з частиною третьою статті 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Частиною четвертою цієї статті визначено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, обраний позивачем спосіб захисту порушеного права в частині позовних вимог про зобов`язання призначити, нанархувати на виплатити пенсію за вислугу років, суд вважає таким, що не відповідає способам судового захисту, закріпленим частиною першою статті 5 КАС України, та об`єкту порушеного права, у зв`язку з чим у задоволенні вказаної вимоги належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ст. 139 КАС України суд вважає необхідним стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 1211,20 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.10.2025 №183450037848 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) зарахувати до спеціального трудового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), що дає право на пенсію за вислугу років, період навчання в Сумському державному педагогічному інституті ім. А.С. Макаренка з 01.09.1986 по 22.01.1991, та з 26.05.1991 по 18.06.1991.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) від 24.10.2025 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. "е" ст.55 Закону України від 05.11.1991 року №1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" та п.2-1 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду.

У задоволенні інших вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (пл. Соборна, 3, м. Слов`янськ, Донецька область, 84122, код ЄДРПОУ 13486010) судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко