Решение № 136366516, 08.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Додаткове рішення

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2026 року № 320/46825/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30.09.2025 було задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Ухвалено визнати протиправною бездіяльність Головного управління МВС України у м. Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період 05 листопада 2021 року по 28 квітня 2023 року, стягнути з Головного управління МВС України у м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 05 листопада 2021 року по 28 квітня 2023 року в сумі 100294,20 грн; визнати протиправними дії Головного управління МВС України у м. Києві щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні; зобов`язати Головне управління МВС України у м. Києві нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні з органів внутрішніх справ України. В іншій частині адміністративного позову було відмовлено.

Представник позивача, Рейніш Леонід Валерійович, подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у місті Києві на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 40 000 гривень.

Ухвалою суду заява про розподіл судових витрат була призначена до розгляду в письмовому провадженні.

Представником відповідача було подано до суду клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, в якому зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення від 17.10.2025 не містить обґрунтувань заявленої вимоги, посилання на норми права за якими відповідач зобов`язаний в повному обсязі відшкодувати витрати за надання послуг ФОП ОСОБА_2 , відсутні. Долучені докази не підтверджують надання позивачу у цій справі професійної правничої допомоги.

Відповідач зазначає, що за який обсяг робіт позивач взяв на себе зобов`язання провести виплати ФОП ОСОБА_2 відповідно до пунктів 1.3.-1.5. Додаткової угоди інформацію до суду не надає; детальний опис цих робіт, на підставі якого суд може встановити факт їх виконання, відсутній; докази здійснення витрат до матеріалів позовної заяви не долучено.

Таким чином, на думку відповідача, заявлені до відшкодування витрати є неспівмірними зі складністю справи, обсягом наданих послуг позивачу, часом, витраченим на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.

Представником позивача було подано додаткові пояснення, в яких просить залишити без розгляду та повернути клопотання представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги та зазначає, що у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомості про Глущенко О. М. відсутні. Крім того, зазначає, що клопотання представника відповідача не засвідчене жодним підписом.

Водночас суд не погоджується з доводами представника позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до частини сьомої статті 59 КАС України у разі подання представником заяви по суті справи в електронній формі він може додати до неї довіреність або ордер в електронній формі, на які накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог закону та Положення про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положень, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Користувач ЄСІТС може уповноважити іншого користувача на вчинення дій із використанням Електронного суду в інтересах довірителя, надавши засобами відповідної підсистеми ЄСІТС такому повіреному довіреність в електронній формі відповідно до вимог процесуального законодавства. (пункт 30 Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 (далі - Положення ЄСІТС).

Надання довіреності в електронній формі здійснюється засобами Електронного кабінету шляхом створення електронного документа встановленої форми, в якому визначається обсяг повноважень повіреного (пункт 31 Положення ЄСІТС).

Довіреність в електронній формі, підписана кваліфікованим електронним підписом довірителя, надає можливість повіреному виконувати визначений довірителем перелік дій засобами Електронного суду. Повірений, якому довірителем видана довіреність в електронній формі із правом передоручення, може надати таку довіреність іншому користувачу на вчинення дій в інтересах довірителя (передоручення) (п. 32 Положення ЄСІТС).

Від імені юридичної особи видавати довіреності в електронній формі мають право особи, зазначені у відомостях Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо такої юридичної особи у графі «Прізвище, ім`я, по батькові, дати обрання (призначення) осіб, що обираються (призначаються) до органу управління такої юридичної особи, уповноважених представляти юридичну особу у правовідносинах з третіми особами, або такі, які мають право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва від імені юридичної особи». Від імені іноземної юридичної особи електронні довіреності видаватися не можуть (пункт 33 Положення ЄСІТС).

Довіреність в електронній формі, що підтверджує повноваження представника, та електронні документи, на підставі яких відбувалось передоручення прав первинного довірителя (за їх наявності), автоматично додаються до документів, відправлених представником засобами Електронного суду (пункт 34 Положення ЄСІТС).

Аналіз вищевказаних положень закону свідчить про те, що електронне доручення, яке можливо надати за допомогою підсистеми «Електронний суд», видається за наявності у відповідної особи довірителя та його представника особистих електронних кабінетів у підсистемі «Електронний суд», що передбачає наявність у таких осіб кваліфікованого електронного підпису. Електронне доручення видається лише за умови його підписання електронним ключем довірителем за допомогою алгоритмів, визначених у підсистемі «Електронний суд».

Надалі таке електронне доручення автоматично додається до позовної заяви та апеляційної/касаційної скарги, яка подана представником від імені довірителя через підсистему «Електронний суд», при цьому у користувачів відсутня можливість будь-яким чином впливати на зміст та вигляд такого електронного доручення, тобто воно формується підсистемою «Електронний суд» самостійно, відповідно до обраного довірителем обсягу повноважень представника.

Перевірка відповідності вчиненої представником дії наданому представнику обсягу повноважень, визначеному в електронному дорученні судом перезюмується вимогами КАС України.

Суд зазначає, що заяву про зменшення витрат на правничу допомогу було подано Глущенко О. М від імені Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві на підставі довіреності у порядку передоручення сформовану в системі "Електронний суд". В поданій довіреності зазначено, що Азарова В. А. на підставі довіреності Витягу з ЄДР уповноважує Глущенко О.М. у порядку передоручення представляти інтереси Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві. Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у відомостях про керівника юридичної особи зазначено Азарову В. А., яка є головою комісії з припинення. Азарова Вікторія Анатоліївна уповноважила Глущенко Оксану Миколаївну представляти інтереси Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в місті Києві.

Таким чином, з огляду на викладене, клопотання представника позивача про залишення без розгляду та повернення клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги представника відповідача не підлягає задоволенню.

Суд, перевіривши доводи поданої представником позивача заяви про ухвалення додаткового рішення та матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов наступних висновків.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 252 КАС України заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Згідно з ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Частиною 1 ст. 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Статтею 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Водночас, зі змісту статті 131-2 Конституції України вбачається, що для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена.

Згідно пункту першого частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 57 КАСУ, представником у суді може бути адвокат або законний представник. У справах незначної складності та в інших випадках, визначених цим Кодексом, представником може бути фізична особа, яка відповідно до частини другої статті 43 цього Кодексу має адміністративну процесуальну дієздатність.

Згідно з ч. 2 ст. 16 КАС України, представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року визначено правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 7 статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, виходячи з аналізу викладених правових норм суд дійшов висновку, що підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, пов`язані з правничою допомогою лише адвоката.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.

Разом з тим, суд звертає увагу представника позивача, що поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне «представництву особи в суді».

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 зауважила, що у малозначній справі здійснювати представництво особи в суді може особа, яка не є адвокатом. Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати. Натомість представництво у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абз.2 пп.2.2.1 пп.2.2 п.2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду від 31.10.2019 №4-в/2019 щодо скасування адвокатської монополії).

Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розумінні ст. 134 КАС України.

З матеріалів справи судом встановлено, що представник позивачки - Рейніш Леонід Валерійович звернувся до суду з позовною заявою в інтересах ОСОБА_1 на підставі договору № 2 від 13.03.2021 про надання юридичної-консультативної допомоги та послуг щодо представництва та довіреності від 24.10.2023, сформованої в підсистемі «Електронний суд». Між позивачем та ОСОБА_2 30.10.2023 було укладено додаткову угоду № 3 до договору № 2 від 13.03.2021.

Згідно вказаного договору, Рейніш Л.В. є фізичною особою-підприємцем, який діє на підставі виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Згідно п. 1.1. договору, предметом договору є надання юридично-консультативної допомоги та представницьких послуг по захисту та представництву прав та інтересів замовника на території України у судах, а також в інших державних та недержавних органах, установах, перед фізичними та юридичними особами та фізичними особами-підприємцями.

Предметом додаткової угоди № 3 є юридично-консультативна допомога, представницькі послуги по захисту та представництву прав та інтересів замовника у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ГУ МВС України в м. Києві про визнання протиправною невиплати грошового забезпечення.

При цьому, представником позивача - Рейнішем Л. В. не надано до суду доказів, що він є адвокатом чи здійснював представництво інтересів позивача відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».

Суд зазначає, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі №496/3134/19 дійшла висновку, що витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані (пункт 63 постанови).

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням викладеного, заява представника позивача про стягнення судових витрат на користь позивача є необґрунтованою та не підлягає судом задоволенню.

Висновки суду узгоджуються з практикою Шостого апеляційного адміністративного суду, викладеною в постановах від 12.02.2025 у справі № 730/834/24 та від 03.02.2026 у справі № 620/3277/25.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні клопотання представника позивача про залишення без розгляду та повернення клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги - відмовити.

У задоволенні заяви представника Рейніша Леоніда Валерійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги на додаткове рішення суду в тридцятиденний строк з дня складення тексту додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження, закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Діска А.Б.