Решение № 136366499, 08.05.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2026 року м. Київ справа №320/4475/26

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Київського окружного адміністративного суду звернувся Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві (далі відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у м. Києві №4439/26-15-24-01-19-13/3299009799 від 30.09.2024 р. про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як платника єдиного податку третьої групи з 01.10.2024 року та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем прийнято рішення від 30.09.2024 №4439/26-15-24-01-19-13/ НОМЕР_2 , яким його протиправно виключено з реєстру платників єдиного податку. Позивач уважає оскаржуване рішення незаконним, оскільки висновок контролюючого органу про наявність податкового боргу протягом двох послідовних кварталів не відповідає дійсності та зумовлений технічною помилкою у декларації за 2023 рік. Наголошував, що така помилка виникла внаслідок збою програмного комплексу під час передачі даних до інформаційної системи ДПС, що призвело до помилкового відображення в інтегрованій картці недоїмки, яка фактично була відсутня.

Окрім того, позивач наголошує на недотриманні відповідачем процедури проведення перевірки, оскільки анулювання реєстрації платника єдиного податку за рішенням контролюючого органу можливе лише на підставі документальної, а не камеральної перевірки. Також зазначав, що про виключення з реєстру дізнався лише у грудні 2025 року, оскільки акт перевірки та спірне рішення на його адресу не надходили. Позивач уважає, що діяв добросовісно, виконував податковий обов`язок та продовжував подавати звітність і сплачувати єдиний податок, а оскаржуване рішення прийнято без урахування всіх обставин справи, чим порушено його права як платника податків.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з порушенням пункту 11 частини п`ятої статті 160Кодексу адміністративного судочинства України. Представник контролюючого органу звернув увагу суду на те, що позивач у позовній заяві надав власне письмове підтвердження про неподання іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, проте вказане твердження не відповідає дійсності. За відомостями відповідача, у провадженні Київського окружного адміністративного суду вже перебуває аналогічна адміністративна справа №320/1731/26 за позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві.

У межах зазначеної справи позивачем заявлено ідентичні вимоги щодо визнання протиправним та скасування рішення №4439/26-15-24-01-19-13/ НОМЕР_2 від 30.09.2024 та зобов`язання поновити його в реєстрі платників єдиного податку. З огляду на тотожність учасників справи, предмета спору та підстав позову, відповідач уважає такі дії позивача зловживанням процесуальним правом звернення до суду. Керуючись частиною третьою статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, контролюючий орган наголошував на наявності безумовних підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з існуванням у провадженні суду іншої справи про спір між тими самими сторонами про той самий предмет.

Щодо обставин справи відповідач наголошував, що контролюючий орган діяв виключно в межах повноважень та у спосіб, що визначені Податковим кодексом України. Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач зазначив, що за результатами камеральної перевірки було встановлено недотримання позивачем умов перебування на спрощеній системі оподаткування, а саме наявність податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у період з 01.04.2024 по 01.09.2024. У зв`язку з цим, на підставі акта перевірки від 16.09.2024 №4123/26-15-24-01-19-03/ НОМЕР_2 , було прийнято законне рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.

Окрім того, відповідач уважає безпідставними доводи позивача щодо необхідності проведення саме документальної перевірки, оскільки норми статті 299 Податкового кодексу України не містять обмежень щодо виду перевірки як підстави для анулювання реєстрації.

Також відповідач наголошував на пропущенні позивачем строку звернення до суду, оскільки акт перевірки та спірне рішення були належним чином надіслані на податкову адресу платника рекомендованими листами, а обов`язок щодо належного отримання кореспонденції покладено на самого платника податків.

III. Процесуальні дії у справі

До суду позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом:

- забезпечити позов шляхом зупинення дії: рішення ГУ ДПС у м. Києві №4439/26-15-24-01-19-13/3299009799 від 30.09.2024 р. про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі.

Ухвалою суду від 30.01.2026, враховуючи невідповідність поданої заяви про забезпечення позову вимогам статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалено заяву про забезпечення позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 повернути заявнику без розгляду.

Ухвалою суду від 09.02.2026 визнано поважними причини пропуску строку звернення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до суду з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві. Поновлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві. Відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно із частиною другою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.

З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.

Разом з тим судом встановлено, що до Київського окружного адміністративного суду звернувся ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Головного управління ДПС у м.Києві (ЄДРПОУ 44116011), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у м. Києві №4439/26-15-24-01-19-13/3299009799 від 30.09.2024р. про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як платника єдиного податку третьої групи з 01.10.2024 року та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку.

Ухвалою суду (суддя Діска А.Б.) від 09.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №320/1731/26, розгляд ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

26.02.2026 до суду від представника позивача надійшла заява, в якій просить позов залишити без розгляду.

Ухвалою суду (суддя Діска А.Б.) від 17.03.2026 позовну заяву Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві залишено без розгляду.

Отже, враховуючи, що ухвалою суду від 17.03.2026 позовну заяву у справі №320/1731/26, яка містила тотожні вимоги, було залишено без розгляду за заявою представника позивача, усунуто обставини, що могли свідчити про наявність одночасно двох відкритих проваджень між тими самими сторонами про той самий предмет.

Судом також вирішено питання щодо дотримання строків звернення та завершено встановлений статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України тридцятиденний термін для подання заяв по суті справи. Оскільки жодна зі сторін не заявила клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників, та беручи до уваги, що податковий орган виклав свою позицію у відзиві, судом сформовано достатній обсяг матеріалів для об`єктивного з`ясування обставин.

Таким чином, відсутні будь-які процесуальні перешкоди для остаточної правової оцінки спірного рішення від 30.09.2024 №4439/26-15-24-01-19-13/3299009799 та вирішення питання щодо правомірності виключення позивача з реєстру платників єдиного податку. Суд переходить до безпосереднього дослідження доказів та прийняття рішення по суті заявлених вимог.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як Фізична особа-підприємець 01.09.2016, номер державної реєстрації 20650000000043617, перебуває на обліку в ГУ ДПС у м. Києві, Лівобережна ДПІ з 02.09.2016. З 01.09.2016 по 30.09.2024 позивач перебував на обліку в органах державної податкової служби та застосовував спрощену систему оподаткування, будучи платником єдиного податку третьої групи зі ставкою 5%. Основним видом діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля (КВЕД 46.90).

Як встановлено судом, позивач протягом спірного періоду дотримувався вимог податкового законодавства щодо звітування, що підтверджується даними про подання податкових декларацій платника єдиного податку третьої групи. Зокрема, позивачем було подано податкову звітність за такі періоди: за три квартали 2023 року від 03.11.2023 (реєстраційний номер 9294518473); за 2023 рік від 07.02.2024 (реєстраційний номер 9381635738); за 1 квартал 2024 року від 19.04.2024 (реєстраційний номер 9099532750); за 1 півріччя 2024 року від 18.07.2024 (реєстраційний номер 9200831915); за три квартали 2024 року від 06.11.2024 (реєстраційний номер 9332326782); за 2024 рік від 21.05.2025 (реєстраційний номер 9419550210); за 1 квартал 2025 року від 30.04.2025 (реєстраційний номер 9117708554); за 1 півріччя 2025 року від 17.10.2025 (реєстраційний номер 932281615); уточнюючу звітність за 1 півріччя 2025 року від 17.10.2025 (реєстраційний номер 9325948322) та за три квартали 2025 року від 22.10.2025 (реєстраційний номер 9327174639).

Підставами виникнення податкового боргу, що став передумовою для прийняття оскаржуваного рішення, слугувало те, що за даними ГУ ДПС у м. Києві декларація за 2023 рік була подана з допущеною помилкою, а саме: у рядку 13 декларації не було зазначено суму нарахованого єдиного податку за попередній звітний (податковий) період у розмірі 208 339,70 грн. Внаслідок цього платником було самостійно задекларовано податкове зобов`язання у сумі 331 771,70 грн по терміну сплати 19.02.2024. З урахуванням наявної переплати в розмірі 147 435,34 грн, в інтегрованій картці платника відобразився податковий борг у сумі 184 336,36 грн.

Відповідно до матеріалів справи, зазначена помилка у декларації за 2023 рік була зумовлена технічним збоєм у роботі програмно-технічного комплексу кваліфікованого надавача електронних довірчих послуг Державної податкової служби України (ТОВ "Айфін 2018", Компанія iFin) під час відправлення документа 07.02.2024. Надісланий позивачем файл декларації містив необхідні дані, включаючи показники рядка 13, проте через технічні обмеження доступу до електронних сервісів ДПС, що спостерігались у той період, вказані дані не були коректно відображені в інформаційно-комунікаційній системі контролюючого органу.

При цьому судом встановлено, що посадовою особою Головного управління ДПС у м. Києві 16.09.2024 було проведено камеральну перевірку щодо порушення платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 умов застосування спрощеної системи оподаткування за період з квітня по вересень 2024 року. За результатами перевірки складено Акт від 16.09.2024 №4123/26-15-24-01-19-03/ НОМЕР_2 .

Згідно з висновками вказаного Акта, перевіркою встановлено, що позивачем як платником податків порушено умови застосування спрощеної системи оподаткування, а саме абзаців 1-3 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України (у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу), абзацу 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України (у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом 3 пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів з 01.04.2024 по 01.09.2024, а саме: станом на 01.09.2024 борг по сплаті єдиного податку з фізичних осіб в сумі 186 032 грн).

На підставі висновків зазначеного Акта перевірки, 30.09.2024 Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято рішення №4439/26-15-24-01-19-13/ НОМЕР_2 про виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку, згідно з яким підставою для виключення з реєстру платників єдиного податку є:

у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку вимог глави І розділу XIV Податкового кодексу України (п. 299.11 ст. 299 Кодексу);

згідно з п.п. 299.10.3 п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України у випадках, визначених п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298, а саме: у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів відповідно до абзацу восьмого п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298Податкового кодексу України.

Відповідно до рішення від 30.09.2024 №4439/26-15-24-01-19-13/ НОМЕР_2 перелічені причини та документи є підставою для анулювання шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку відповідно до п.п. 299.10, 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України у випадках, визначених п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298Податкового кодексу України.

За твердженням позивача, про наявність оскаржуваного рішення №4439/26-15-24-01-19-13/ НОМЕР_2 від 30.09.2024 позивач дізнався в грудні 2025 року під час перевірки стану своїх розрахунків з бюджетом та електронних повідомлень у сервісі"Електронний кабінет платника податків".

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, представник позивача адвокат Куракін Ю.В. звернувся до ДПС України з адвокатським запитом від 03.12.2025 №1-С щодо надання інформації та копій документів.

Листом від 16.12.2025 №104815/6/26-15-24-01-21-06 відповідач повідомив, що згідно з даними інтегрованої картки платника на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів у позивача був наявний податковий борг з єдиного податку, а саме: 01.04.2024 184 336,36 грн, 01.05.2024 86 427,16 грн, 01.06.2024 184 336,36 грн, 01.07.2024 184 336,36 грн, 01.08.2024 106 033,76 грн, 01.09.2024 184 336,36 грн. Керуючись п.п. 299.10, 299.11 ст. 299 Податкового кодексу України на підставі акту перевірки щодо порушення платником єдиного податку ФОП ОСОБА_1 умов застосування спрощеної системи оподаткування від 16.09.2024 №4123/26-15-24-01-19-03/ НОМЕР_2 за недотримання позивачем вимог п.п. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 відповідачем прийнято рішення від 30.09.2024 №4439/26-15-24-01-19-13/ НОМЕР_2 про виключення з реєстру платників єдиного податку 30.09.2024 позивача.

Також вказаним листом повідомлено, що зазначені акт та рішення надіслано відповідно до статті 42Податкового кодексу України рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштового відправлення 0600962330875 (акт) та 0600966438115 (рішення) на адресу платника, зазначену в реєстраційних даних: АДРЕСА_1 . Проте листи повернулись поштою відправнику у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

Крім того, відповідачем вказано, що позивачем подано декларацію за 2023 рік з допущеною платником помилкою, а саме не зазначено суму нарахованого єдиного податку 208 339,70 грн за попередній звітний (податковий) період (рядок 13 Декларації). Відповідно позивачем самостійно задекларовано податкове зобов`язання по єдиному податку в сумі 331 771,70 грн по терміну сплати 19.02.2024, при цьому існувала переплата в розмірі 147 435,34 грн, що призвело до виникнення податкового боргу у сумі 184 336,36 грн.

Відповідачем сформовано податкову вимогу від 19.03.2024 №0005150-1306-2615, яка була надіслана на зазначену адресу позивача, проте 10.04.2024 відправлення повернуто відправнику із відміткою "за закінченням терміну зберігання". Водночас на дату надання відповіді податковий борг у позивача не обліковується, у зв`язку з чим податкова вимога від 19.03.2024 №0005150-1306-2615 вважається відкликаною.

Уважаючи рішення ГУ ДПС у м. Києві №4439/26-15-24-01-19-13/3299009799 від 30.09.2024 протиправним та таким, що порушує його законні інтереси у сфері оподаткування, позивач звернувся з даним позовом до суду, вимагаючи також зобов`язати відповідача поновити його реєстрацію як платника єдиного податку з 01.10.2024.

V. Норми права, які застосував суд

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених законом, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з частиною другою другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Тобто судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 КАС України критеріями, і якщо суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному із визначених критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 (далі - ПК України), який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Спрощена система оподаткування обліку та звітності унормована главою 1 розділу XIV ПК України.

Відповідно до пункту 291.2 статті 291 ПК України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Абзацом 1 пункту 291.3 статті 291 ПК України визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 ПК України до третьої групи платників єдиного податку належать фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Порядок реєстрації та анулювання реєстрації платників єдиного податку визначений статтею 299 ПК України, відповідно до пункту 299.1 якої реєстрація суб`єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з пунктом 299.2 статті 299 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

За змістом підпункту 3 підпункту 299.10 статті 299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу.

Платники єдиного податку третьої групи (крім електронних резидентів (е-резидентів) сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал (пункт 295.3 статті 295 ПК України).

Відповідно до пункту 296.3 статті 296ПК України платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду.

Платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи) у складі податкової декларації платника єдиного податку за IV квартал податкового (звітного) року подають також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.

Вимоги цього пункту не застосовуються платниками єдиного податку третьої групи - електронними резидентами (е-резидентами).

Підпунктом 8 підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Отже, однією з підстав для виключення з реєстру платників єдиного податку є наявність у відповідного платника податку, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності, податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом 3 пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів.

Своєю чергою, відповідно до абзацу 1 пункту 299.11 статті 299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Аналіз вказаних вище норм свідчить про те, що виявлення порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених главою 1 розділу XIV ПК України, можливе лише під час проведення перевірок.

Відповідно до статті 21 ПК України посадові особи контролюючих органів зобов`язані: дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій.

Згідно з підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до абзаців 1, 2 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО.

Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах, повнота нарахування та своєчасність сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі невідповідності резидента Дія Сіті вимогам, визначеним пунктами 2, 3 частини першої та пунктом 10 частини другої статті 5 Закону України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", своєчасність та повнота сплати узгодженої суми грошового зобов`язання у вигляді авансового внеску з податку на прибуток підприємств, визначеного відповідно до пункту 141.13 статті 141 цього Кодексу, на підставі даних Реєстру пунктів обміну іноземної валюти.

Відповідно до абзацу 1 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Платники єдиного податку несуть відповідальність відповідно до цього Кодексу за правильність обчислення, своєчасність та повноту сплати сум єдиного податку, а також за своєчасність подання податкових декларацій (стаття 300 ПК України).

При цьому податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (пункт 109.1 статті 109 ПК України).

Згідно з пунктом 111.1 статті 111 ПК України за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності: фінансова; адміністративна; кримінальна.

VI. Оцінка суду

Суд відзначає, що предметом спору в цій справі є правомірність ухвалення відповідачем рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку.

Досліджуючи природу виникнення податкового боргу, що став підставою для прийняття оскаржуваного рішення від 30.09.2024№4439/26-15-24-01-19-13/3299009799, суд виходить з того, що ключовим об`єктом доказування у цій справі є не лише сам факт наявності від`ємного значення в інтегрованій картці платника (ІКП), а й правомірність та обґрунтованість формування такого показника.

Позивач стверджує, що виникнення боргу в сумі 184 336,36 грн було спричинено виключно технічним факторомзбоєм у роботі програмно-технічного комплексу під час подання декларації за 2023 рік (від 07.02.2024). На підтвердження цього позивачем надано звітні файли та квитанції №1 і №2, які свідчать про успішне прийняття пакету документів контролюючим органом на центральному рівні.

Проте, як встановлено в ході судового розгляду, через підтверджені розробником ("Айфін 2018") обмеження доступу до електронних сервісів ДПС у день подання звітності, дані рядка 13 декларації (сума нарахованого податку за попередній період 208 339,70 грн) не були належним чином імпортовані до інформаційно-комунікаційної системи ДПС.

Суд акцентує увагу на тому, що за своєю правовою суттю податкове правопорушення згідно зі статтею 109 ПК України є протиправним, винним діянням.

Однією з головних ознак складу податкового правопорушення є суб`єктивна сторона, яка проявляється у вині, а саме у формі умислу або необережності суб`єкта такого правопорушення (платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб). Тобто, податкове правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своїх дій (бездіяльності), бажала або свідомо допускала настання шкідливих наслідків таких дій (бездіяльності).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 03.09.2019 у справі №826/4215/18.

У даному випадку суд вбачає відсутність суб`єктивної сторони правопорушення (вини), оскільки позивач вчинив усі залежні від нього дії для належного звітування: декларація була сформована коректно, надіслана у встановлений законом строк та отримала підтвердження про прийняття. Технічна неможливість системи ДПС або проміжного програмного забезпечення правильно відобразити дані в ІКП не може тлумачитись як протиправна бездіяльність платника податків.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що за таких обставин помилкове відображення показників у звітності та, як наслідок, некоректне формування облікових даних в інтегрованій картці платника податків слід розцінювати як активну дію позивача, спрямовану на виконання податкового обов`язку, а не як протиправну бездіяльність. Оскільки судом встановлено, що позивач діяв добросовісно та вживав усіх залежних від нього заходів для належного звітування й сплати податку, фактична наявність коштів, зарахованих до бюджету, яка через технічні причини не була вчасно та належним чином відображена в ІКП, спростовує твердження про наявність реального та безперервного податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів. Таким чином, формальна невідповідність даних в електронних системах обліку контролюючого органу, за умови фактичного виконання платником своїх зобов`язань, не може слугувати законною підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Поряд з цим, оцінюючи аргументи відповідача щодо законності анулювання реєстрації на підставі п.п. 8 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, суд зазначає, що податковий орган виявив надмірний формалізм.

Контролюючий орган обґрунтовував власні висновки виключно на автоматизованих даних ІКП, які мали формальний характер та не відображали реального стану виконання позивачем податкових зобов`язань. При цьому податковим органом було проігноровано принцип належного врядування та не враховано подальшу правомірну поведінку суб`єкта господарювання: стабільне подання звітності та систематичну сплату податків у статусі платника єдиного податку протягом 2024-2025 років. Факт належного виконання позивачем свого податкового обов`язку у спірний період підтверджується сукупністю належних та допустимих доказів, зокрема банківськими виписками та прийнятими податковими деклараціями, що у своїй цілісності спростовує висновок контролюючого органу про наявність тривалого та безперервного податкового боргу.

Крім того, слід зазначити, що технічний збій у поданні звітності у електронній формі не є правовою підставою для висновку про несплату необхідної суми податку у визначений законодавством строк.

Допущена позивачем помилка в декларації за 2023 рік, за якою позивачем сплачувався єдиний податок, призвела лише до тимчасового не відображення даної суми в інтегральній картці платника податку, але не до фактичної недоїмки позивача зі сплати єдиного податку та не спричинила настання будь-яких негативних наслідків або збитків для відповідного бюджету.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №826/1/16, від 21.02.2018 у справі №813/1008/16, від 01.08.2018 у справі №813/2487/17.

У цьому зв`язку суд виснуває, що оскільки встановлена відповідачем заборгованість мала виключно обліковий, технічний характер і була спричинена помилковим подвоєнням зобов`язання в системі через відсутність від`ємного значення рядка 13, така заборгованість не може вважатись стійким податковим боргом у розумінні кодексу.

Водночас підставою для ухвалення відповідачем рішення про виключення позивача з реєстру платників єдиного податку слугували висновки акта про результати камеральної перевірки щодо порушення платником єдиного податку умов застосування спрощеної системи.

У позовній заяві позивач, стверджуючи про протиправність оскаржуваного рішення, покликається, зокрема на порушення податковим органом процедури проведення перевірки, які, на його думку, зумовлюють протиправність спірного рішення та необхідність його скасування з цих підстав.

Суд зазначає, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі №826/17123/18 сформував правовий висновок, відповідно до якого незалежно від ухваленого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи надалі наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. Водночас такі підстави позову, за їх наявності, суди повинні оцінювати найперше, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що спричиняють протиправність рішень, ухвалених за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 22.09.2020 у справі №520/8836/18 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду, окрім наведених вище висновків, погодився із висновками судів попередніх інстанцій про те, що перевірка є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень, який зобов`язаний діяти тільки на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України. Невиконання вимог закону щодо підстави для проведення документальної позапланової перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та не породжує жодних правових наслідків такої перевірки, акт перевірки виходячи із положень щодо допустимості доказів, закріплених частиною другою статті 74 КАС України, не може визнаватися допустимим доказом у справі, оскільки одержаний з порушенням порядку, встановленого законом. Отже, податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками такої перевірки та на підставі акта перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню. Встановлені судами обставини щодо протиправності призначення та проведення відповідачем перевірки, за наслідками якої і було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є достатніми для висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення.

Зміст висновків наведених постанов свідчить про те, що установивши порушення процедури проведення перевірки, її підстав, наслідком чого є визнання протиправними її результатів, до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень індивідуальних актів, суд може не переходити з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалося.

З урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду та окреслених позивачем підстав заявленого позову, обставини дотримання контролюючим органом процедури проведення перевірки входять до предмету доказування для цілей вирішення цього спору, й підлягають дослідженню.

В аспекті цього суд звертає увагу на те, що Верховний Суд під час розгляду подібних адміністративних справ сформував такі висновки: реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована у спосіб виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у встановлених законом випадках. Водночас ухвалення контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку можливе лише на підставі проведеної документальної перевірки відповідного платника податку та встановлених в процесі останньої порушень, відповідно до яких платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (постанови від 26.02.2019 у справі №805/1396/17-а, від 05.02.2019 у справі №805/206/17-а, від 24.01.2019 у справі №813/1346/18, від 05.06.2018 у справі №813/4266/17).

Отже, єдиним законним способом реалізації владних управлінських функцій є проведення документальної перевірки, на підставі якої встановлюється, що платник податків не може перебувати на спрощеній системі оподаткування (бути платником єдиного податку), як наслідок ухвалення рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку шляхом виключення з реєстру платників цього податку.

Повертаючись до обставин розглядуваної справи, суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів проведення документальної перевірки позивача та встановлення в процесі останньої порушень, відповідно до яких позивач не може перебувати на спрощеній системі оподаткування.

Отже, оскільки контролюючим органом не було дотримано процедури анулювання реєстрації платника єдиного податку за наявності законодавчо визначених для цього підстав, суд дійшов висновку, що анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку третьої групи не відповідає положенням ПК України та здійснено контролюючим органом не на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18.03.2025 у справі №160/21398/24, яку суд ураховує на підставі частини 5 статті 242 КАС України.

За наведених обставин суд уважає, що спірне рішення про виключення позивача з реєстру платника податку ухвалене відповідачем з порушенням процедури його ухвалення, що є самостійною підставою для визнання його протиправним та скасування.

Водночас встановивши порушення відповідачем процедури ухвалення спірного рішення, суд з огляду на викладену вище сталу і послідовну практику Верховного Суду, відступу від якої у встановленому законом порядку не здійснювалось, не переходить до аналізу інших обставин, що слугували підставою ухвалення суб`єктом владних повноважень оскаржуваного індивідуального акта.

Щодо інших доводів сторін, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "RuizTorija v. Spain" від 09.12.1994 статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

За змістом пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

У процесі розгляду справи суд не встановив інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення цього спору. А решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують.

З огляду на викладене, суд констатує, що недотримання контролюючим органом встановленої законом процедури проведення саме документальної перевірки як передумови для анулювання реєстрації платника єдиного податку, нівелює правове значення її результатів. Враховуючи, що оскаржуване рішення було прийняте виключно на підставі акта камеральної перевірки, який у даному випадку є неналежним та недопустимим доказом для підтвердження підстав виключення з реєстру, таке рішення не може вважатися правомірним.

Відповідно до принципу належного врядування, суб`єкт владних повноважень не може отримувати перевагу від своїх власних порушень процедури. Оскільки встановлене судом порушення процедури призначення та проведення перевірки є фундаментальним і самостійним за своєю правовою суттю, воно зумовлює протиправність рішення від 30.09.2024 №4439/26-15-24-01-19-13/ НОМЕР_2 у повному обсязі.

Беручи до уваги викладене, суд визнає протиправним та скасовує рішення Головного управління ДПС у Київській області №4439/26-15-24-01-19-13/3299009799 від 30.09.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 .

Щодо вимог зобов`язального характеру суд зазначає таке.

Позивач просить суд зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи з 01.10.2024 та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку.

Пунктом 299.13 статті 299 КАС України передбачено, що з метою постійного забезпечення органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб інформацією центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, щоденно оприлюднює для безоплатного та вільного доступу на єдиному державному реєстраційному веб-порталі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань і власному офіційному веб-сайті такі дані з реєстру платників єдиного податку, зокрема дату виключення з реєстру платників єдиного податку.

Суд відзначає, що в разі анулювання реєстрації платником єдиного податку суб`єкт господарювання не може бути платником цього податку із дати вилучення з відповідного реєстру.

Встановлення судом факту протиправності спірного рішення суб`єкта владних повноважень зумовлює виникнення потреби в обтяженні цього або іншого суб`єкта обов`язком усунути всі спричинені рішенням негативні юридичні наслідки та повернути платника податку у первинне правове становище, яке існувало до моменту ухвалення протиправного рішення.

Тож з метою повного та ефективного відновлення порушених прав позивача спірним рішенням відповідача, суд уважає за необхідне зобов`язати Головне управління ДПС у Київській області поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 як платника єдиного податку третьої групи з 01.10.2024 та відновити відомості в реєстрі платників єдиного податку.

VІI. Висновок суду

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

VIІI. Розподіл судових витрат

Відповідно до частини першої статті 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 6656,00 грн.

Зважаючи на задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 6656,00 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - Головного управління ДПС у м. Києві, як суб`єкта владних повноважень, який прийняв оскаржувані рішення.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у м. Києві №4439/26-15-24-01-19-13/3299009799 від 30.09.2024 про виключення з реєстру платників єдиного податку ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).

Зобов`язати Головне управління ДПС у м. Києві поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 )як платника єдиного податку третьої групи з 01.10.2024та відновити відомості у реєстрі платників єдиного податку.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_1 )за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ ВП: 44116011; місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 33/19) судовий збір у розмірі 6656,00 грн (шість тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень 00 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.