Решение № 136365222, 08.05.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2026 рокуСправа №160/36230/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горбалінського В.В. розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» (49000, м. Дніпро, пр. Науки, 111А, код ЄДРПОУ 40134110) до Південно-Східної митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень,

УСТАНОВИВ:

22.12.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» до Південно-Східної митниці, в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати прийняті Південно-Східною митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2025/000037/2 від 27.10.2025 року, №UA110110/2025/000039/2 від 31.10.2025 року, №UA110110/2025/000044/2 від 10.11.2025 року.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що ТОВ «СТРАТЕРА» з метою митного оформлення товарів подало до митниці електронну митну декларацію. Під час декларування товару за вказаною в електронній митній декларації Товариством обрано основний метод визначення митної вартості товару за ціною контракту та подані документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України.

Так позивач вказує, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару митницею не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої декларантом митної вартості товарів.

Таким чином, позивач робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

23.12.2025 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» залишено без руху та запропоновано позивачу надати до суду документ про сплату судового збору у розмірі 18 072,24 грн.

25.12.2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» надало до Дніпропетровського окружного адміністративного суду документ про сплату судового збору у розмірі 18 072,24 грн.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

27.01.2026 року на адресу суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Отже, відповідач вказує, що за результатам розгляду поданих документів, виник сумнів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, який став підставою для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої позивачем митної вартості.

06.02.2026 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що відзив є законодавчо необґрунтованим та таким, що не спростовує доводів, викладених в позовній заяві, як підстави для задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 15.11.2023 між ТОВ «СТРАТЕРА» (Україна) (покупець) та компанією «HENAN TRESUN ENTERPRISE CO., LTD.» (Китай) (продавець) укладено з зовнішньоекономічний контракт №20231115 (далі - Контракт).

Згідно з пунктом 1.1. Контракту продавець продає товар (посуд кухонний та столовий, для приготування їжі з кераміки та фарфору) власного виробництва (товар), а покупець приймає і оплачує його згідно з проформою-інвойсом, та/або інвойсам, та/або специфікаціям, які є невід`ємною частиною цього Контракту.

Відповідно до пункту 1.2. Контракту, найменування, асортимент, кількість, ціна товару, що підлягає поставці за даним Контрактом, вказуються сторонами в проформі-інвойсах та/або інвойсах та/або специфікаціях на поставку товару, які з моменту їх належного оформлення сторонами є невід`ємною частиною цього Контракту.

На підставі пункту 1.3. Контракту, продавець зобов`язаний до формування проформи-інвойсу надати покупцю інформацію про обсяг товару необхідного для повного заповнення транспортного засобу або контейнера.

Згідно з пунктами 2.1.-2.3. Контракту, загальна вартість Контракту складається із сум Інвойсів.

Валютою цього Контракту с долар США (USD).

Ціни на товар визначаються сторонами, виходячи з умов поставки, зазначених у інвойсах та пункті 4.1. цього Контракту, і включає в себе: вартість товару, вартість упаковки товару та його маркування, вартість оформлення супровідних документів та сертифікату походження (якщо необхідно), вартість експортного митного оформлення товару, його навантаження у транспортний засіб та його транспортування до пункту відправлення (якщо необхідно з умовами цього Контракту).

Згідно з пунктами 3.1.-3.4. Контракту, покупець здійснює оплату вартості партії товару згідно умов, зазначених в проформі-інвойсі та/або інвойсі. Сторони мають право узгодити інший порядок здійснення оплати, окремо до кожної поставки товару шляхом укладення додаткової угоди.

Проформа-інвойс є комерційною пропозицією для покупця. комерційною

Оплата за товар, що поставляється за цим Контрактом здійснюється покупцем шляхом банківського перерахування за реквізитами, вказаними продавцем в цьому Контракті.

Платежі здійснюються в доларах США на розрахунковий рахунок продавця, на підставі проформи-інвойсу, та/або інвойсу, та/або специфікації від продавця із зазначенням валюти оплати.

Відповідно до пункту 4.1. Контракту, поставка товару здійснюється на умовах FOB Qingdao (міжнародні правила тлумачення термінів «ІНКОТЕРМС», в редакції 2020 року), якщо інше не обумовлено в інвойсах.

Згідно з пунктом 4.2. Контракту, час поставки товару: 60-80 днів після отримання депозиту покупця.

Поставка товару здійснюється у строки, узгоджені сторонами, але не пізніше 90 днів з моменту отримання продавцем передоплати (пункт 4.3. Контракту).

З метою митного оформлення товару, ТОВ «СТРАТЕРА» були подані до Дніпровської митниці електронні митні декларації, а саме: від 27.10.2025 року за №25UA110110006551U5; від 31.10.2025 року за №25UA110110006684U3; від 10.11.2025 року №25UA110110006922U0.

Разом із митними деклараціями позивачем надані митному органу наступні документи: зовнішньоекономічний контракт від 15.11.23 № 20231115; проформа-інвойс від 16.01.25 № 25SC007TR; платіжне доручення SWIFT від 11.04.25 № 250411/001602045; платіжне доручення SWIFT від 29.09.25 № 250929/001759059; платіжне доручення SWIFT від 29.09.25 № 250929/001759060; платіжне доручення SWIFT від 30.09.25 № 250930/001760513; рахунок (інвойс) від 02.08.25 № 25SC007TR-1; рахунки перевізника від 02.10.25 № К77, від 02.10.25 № ТП77/1, від 02.10.25 № ТП77/2, від 06.10.25 № ТП77/3; платіжні доручення про оплату послуг перевізника від 02.10.25 № 16134, від 02.10.25 № 161345, від 02.10.25 № 16136, від 06.10.25 № 16378; довідка перевізника від 06.10.25 № 77; митна декларація країни відправлення від 02.08.25 № 422720250000831854; рахунок (інвойс) від 08.08.25 № 25SC007TR-2; рахунки перевізника від 09.10.25 № К78, від 09.10.25 № ТП78/1, від 09.10.25 № ТП78/2, від 13.10.25 № ТП78/3; платіжні доручення про оплату послуг перевізника від 09.10.25 № 16568, від 09.10.25 № 16569, від 09.10.25 № 16570, від 13.10.25 № 16698; довідка перевізника від 13.10.25 № 78; митна декларація країни відправлення від 08.08.25 № 425820250000992756; рахунок (інвойс) від 14.08.25 № 25SC007TR-3; рахунки перевізника від 13.10.25 № К80, від 13.10.25 № ТП80/1, від 13.10.25 № ТП80/2, від 20.10.25 № ТП80/3; платіжні доручення про оплату послуг перевізника від 13.10.25 № 16699, від 13.10.25 № 16700, від 13.10.25 № 16701, від 20.10.25 № 17058; довідка перевізника від 16.10.25 № 80; митна декларація країни відправлення від 16.08.25 № 425820250001028863.

У митних деклараціях митну вартість товарів визначено (за основним методом) за ціною контракту.

Митниця направила ТОВ «СТРАТЕРА» повідомлення, відповідно до яких за результатами опрацювання всіх поданих декларантом документів встановлено, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме:

За ЕМД від 27.10.2025 №25UA110110006551U5:

1. Відповідно до пункту 3.1 контракту від 15.11.2023 № 20231115 покупець здійснює оплату вартості партії товару згідно умов, зазначених в проформі-інвойсі та/ або інвойсі. Відповідно до інвойсу від 02.08.2025 №25SC007TR-1 оплата здійснюється наступним чином: 30 % депозит та 70% решта за копією коносаменту. Загальна сума інвойсу становить на суму 21739,56 дол.США. Також декларантом до митного оформлення надано проформу-інвойс від 16.01.2025 № 25SC007TR на суму 71550,132 долл. США з умовами оплати 20% депозит та решта не пізніше 15 днів до приходу товару в порт призначення. На підтвердження фактурної вартості товару декларантом до митного оформлення подано два платіжних документа SWIFT від 11.04.2025 №250411/001602045 на суму 14310,03 дол.США (оплата здійснена згідно проформиінвойсу) та від 29.09.2025 №250929/001759059 на суму 17563,3 дол.США (оплата здійснена згідно інвойсу). Загальна сума наданих до митного оформлення SWIFT становить 31873,33 дол.США. Згідно графи 22 ЕМД вартість партії товару 21739,56 дол.США, що не ідентифікується із сумами платіжних документів та свідчить про розбіжності в числових значеннях у наданих до митного оформлення документах стосовно фактурної вартості товару. Вищезазначене унеможливлює здійснити перевірку фактурної вартості товару. Відповідно до ст. 49 МКУ, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до положень частини 2 статті 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, у тому числі, якщо рахунок сплачено є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару та за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Таким чином, надані до митного оформлення та контролю документи містять розбіжності у числових значеннях заявленої вартості товару, що не дає можливості обрахування митної вартості товару як ціни, що фактично сплачена. Таким чином відомості про виконання покупцем пункту 3.1 контракту від 15.11.2023 № 20231115 не підтверджено документально. Окрім того, надані до митного оформлення платіжні документи не можуть бути взяті до уваги в якості банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваних товарів та підтверджують факт оплати, оскільки: згідно з нормами Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі Закон № 2473-VIII), Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2 (далі постанова № 2), для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті, обов`язкові реквізити якої передбачені Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 (далі Постанова № 216).

2. Відповідно до відомостей, що містяться у наданих до митного оформлення документах, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - NANJING. Відповідно до офіційних правил Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів (Інкотермс), термін FOB означає наступне: FOB (Free On Board (... named port of shipment) Франко борт (... назва порту відвантаження) Термін "Франко борт" означає, що продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Якщо сторони не збираються поставити товар через поручні судна, слід застосовувати термін FCA. Згідно частини 10 статті 58 МКУ, при визначенні митної вартості товарів до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту або іншого місця ввезення на митну територію України. Правилами заповнення декларації митної вартості (далі Правила), затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24.05.12 №599 зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 18.06.12 за №984/21296 встановлено, що для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту. З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано: - договір транспортно-експедиторського обслуговування від 07.12.2015 №0712СТ-MT, укладений ТОВ «Стратера» (клієнт) з ТОВ «Морімото Транс» (експедитор); - договір на надання послуг з транспортного обслуговування від 06.04.2025 №00006, укладений ТОВ «Морімото Транс» з ФОП ОСОБА_1 ; - договір про надання послуг з організації перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні і транспортноекспедиторське обслуговування від 10.07.2025 № 100/07/2025, укладений ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «ЮГКОМ»: - рахунки від 02.10.2025 № К77, № ТП77/1 та від 06.10.2025 № ТП77/3; - платіжні інструкції від 02.10.2025 №№ 16134, 16135, 16136 та від 06.10.2025 № 16378; - довідку від 06.10.2025 № 77, заявку від 16.07.2025 №11. Відповідно до рахунку від 02.10.2025 №К77 визначені наступні витрати: винагорода експедитора 2 500,00 грн. Відповідно до рахунку від 02.10.2025 №ТП77/1 визначені наступні витрати: компенсація витрат з перевезення за межами державного кордону України (фрахт на користь судноплавної лінії) без ПДВ 135000,41 грн. Відповідно до рахунку від 02.10.2025 №ТП77/2 визначені наступні витрати: логістичні послуги 35200,00 грн. Відповідно до рахунку від 06.10.2025 №ТП77/3, визначені наступні витрати: компенсації витрат з транспортних послуг за маршрутом м.Gdansk (Poland) м/п Ягодин 23306,40грн; компенсації витрат з транспортно-експедиційних послуг територією України за маршрутом м/п Ягодин м. Дніпро 36693,60 грн. У зазначених рахунках на перевезення товару вказана вартість послуг з транспортування вантажу у контейнері, за коносаментом від 05.08.2025 №BW25070568, при цьому вони не містять відомостей щодо маршруту та території надання послуг та відсутні відомості щодо вартості понесених витрат на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів у порту Gdansk (Poland). У наданій до митного оформлення довідці з перевезення від 06.10.2025 № 77 вказано, що у логістичні послуги 35200,00 грн включають витрати на перевантаження вантажу, зберігання вантажу, оформлення документів. Довідка про транспортні витрати не передбачена договором на перевезення та не відповідає вимогам наказу МФУ від 24.05.2012 №599. Наведені відомості у наданій довідці щодо логістичних витрат не кореспондуються з відомостями рахунку від 02.10.2025 № ТП77/2. Окрім того, кожна складова митної вартості повинна піддаватися обчисленню. Згідно маніфесту Головного митного управління КНР №52 2008 року, в графі 14 митної декларації заповнюється реєстраційний номер коносаменту або транспортних накладних. В графі 14 експортної декларації від 02.08.2025 № 422720250000831854 вказано транспортний документ №256941509, який декларантом до митного оформлення не надавався. Декларантом до митного оформлення надано коносамент від 05.08.2025 № BW25070568. Вищевказане свідчить про наявність іншого транспортного документу, що у порушення вимог ст. 335 МКУ, до митного оформлення не надавався.

За ЕМД від 10.11.2025 року № 25UA110110006895U1 та ЕМД від 31.10.2025 року №25UA110110006684U3 митним органом встановлено аналогічні обставини.

У зв`язку із виявленими розбіжностями Дніпровська митниця зобов`язала позивача у надати (за наявності) такі додаткові документи: транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; інші банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

ТОВ «СТРАТЕРА» листом повідомило митний орган, що надані до митного оформлення документи містять всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації, інших документів немає.

За результатами перевірки наданих відомостей щодо митної вартості товару, відповідачем прийнято:

- рішення №UA110110/2025/000037/2 від 27.10.2025 року, №UA110110/2025/000039/2 від 31.10.2025 року, №UA110110/2025/000044/2 від 10.11.2025 року.

За результатами контролю співставлення до товарів застосовано другорядний метод визначення митної вартості - резервний метод.

Коригування митної вартості товару проведено за рішеннями про коригування митної вартості із застосуванням резервного методу, з використанням наявної у митного органу інформації, що наявна в ЦБД.

Відтак, правомірність винесених відповідачем рішень про коригування митної вартості товару є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МКУ) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 52 МКУ заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

Згідно з вимогами частин 1 та 5 ст. 53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до ч. 2. ст. 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1)декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2)зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3)рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4)якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару

5)за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, які підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару;

6)транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8)якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Цей перелік є виключним і без обґрунтованих підстав митний орган не вправі вимагати інших документів для підтвердження митної вартості товару.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлений обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари

Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але такі повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені виключно розбіжностями в документах що подаються для підтвердження митної вартість товарів, чи наявності в них ознак підробки або якщо вони не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлювалося судом, рішення про коригування митної вартості товарів, які прийняті відповідачем фактично обґрунтовані тим, що подані декларантом документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 МКУ основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 58 МКУ метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 МКУ встановлено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Таким чином суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 ч. 2 ст. 55 МКУ, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно ч. 3 ст. 57 МКУ, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Втім, як видно зі змісту спірного рішення, митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 МКУ у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі № 809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі № 809/1174/17, у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Як визначено у ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. (Правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

У свою чергу, декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.

При цьому суд також звертає увагу на таке.

Як вже встановлювалося судом, поставка товару задекларованого у митних деклараціях, здійснювалась на підставі контракту №20231115 від 15.11.2023 року, укладеного між ТОВ «СТРАТЕРА» (Україна) (покупець) та компанією «HENAN TRESUN ENTERPRISE CO., LTD.» (Китай) (продавець).

Щодо тверджень відповідача умови оплати товару, суд зазначає про таке.

Як вже встановлювалося вище, ч. 2 ст. 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

При цьому, відповідно до приписів ст. 53 МК України надання до митного органу банківських платіжних документів та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару не є безумовним або обов`язковим.

Так, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару

Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.

Відмова у митному оформленні має бути аргументованою невиконанням вимог, що пов`язані саме з тими недоліками, у зв`язку з якими митним органом витребувані додаткові документи.

Аналогічний правовий висновок здійснений Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 у справі №815/3142/17.

Отже, вказані зауваження відповідача жодним чином не впливають на формування числових складових митної вартості товару. Водночас декларант надав відповідачу всі необхідні документи із поданням митної декларації, які давали можливість останньому встановити дійсну митну вартість товару за ціною контракту.

Судом встановлено, що кількість товарів узгоджувалась сторонами на кожну окрему поставку, внаслідок чого продавцем були виставлені інвойс від 02.08.2025 року № 25SC007TR-1 на суму 21 739, 56 дол. США, інвойс від 08.08.2025 року № 25SC007TR-2 на суму 31 734, 64 дол. США, інвойс від 14.08.2025 року № 25SC007TR-3 на суму 28 108, 37 дол. США, а позивачем, в свою чергу, за платіжними дорученнями SWIFT від 29.09.2025 року № 250929/001759059, від 29.09.2025 року № 250929/001759060 та від 30.09.2025 року № 250930/001760513 сплачено в подальшому продавцю частину вартості партії, із зазначенням в кожному з платіжних доручень номеру та дати проформи-інвойсу та відповідного інвойсу.

Щодо аргументів відповідача на, що платіжні документи Swift не відповідають вимогам Постанови №216, , то суд зазначає таке.

Відповідно до частини 2 ст.40 Закону України «Про платіжні послуги», платіжна інструкція має містити інформацію, що дає змогу надавачу платіжних послуг ідентифікувати особу платника та отримувача за платіжною операцією, рахунки платника та отримувача, надавачів платіжних послуг платника та отримувача, суму платіжної операції та іншу інформацію (реквізити), необхідну для належного виконання платіжної операції.

Частиною 7 ст.40 Закону України «Про платіжні послуги», Національний банк України у своїх нормативно-правових актах визначає обов`язкові реквізити платіжних інструкцій, особливості їх оформлення, захисту, прийняття до виконання.

Так, Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 №216 (далі - Постанова №216), а саме Розділом 2 - Порядок оформлення платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, пунктом 14 передбачено обов`язкові реквізити, які має містити платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, зокрема у підпункті 13 зазначено, що платіжна інструкція в іноземній валюті або банківських металах, оформлена ініціатором в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов`язкові реквізити: підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.

Зі змісту платіжних документів Swift, які наявні в матеріалах справи, вбачається, що останні містять обов`язкові реквізити.

Отже, зазначені банківські документи можливо ідентифікувати із даною поставкою товарів.

Таким чином, зазначені вище зауваження митного органу є необґрунтованими.

Щодо доводів відповідача про те, що у митниці відсутня можливість здійснити перевірку числового значення суми, що має бути сплачена за транспортні послуги (перевезення товару), суд зазначає про таке.

Відповідно до наданих документів продавець поставляє товар на умовах FOB.

Положеннями Інкотермс 2010 (Правила ICC для використання торгівельних термінів в національній та міжнародній торгівлі) за терміном FOB (Free on Board) «Вільно на борту» означає, що продавець вважається тим, хто виконав своє зобов`язання по поставці, з моменту переходу товару через поручні судна в порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту покупець має нести усі витрати і ризики загибелі або пошкодження товару. За умовами FOB на покупця покладаються обов`язки з очищення товару від мита для його експорту. Даний термін може застосовуватися лише при перевезенні товару морським або внутрішнім водним транспортом.

Тобто, за умовами поставки FOB контрактна (інвойсна або митна) ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Відтак, в спірному випадку витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до порту або іншого місця ввезення на митну територію України, мають включатися до митної вартості товару.

Судом встановлено, що позивачем, як замовником, укладено з ТОВ «Морімото Транс», як виконавцем договір про транспортно-експедиційне обслуговування №0712СТ-МТ від 07.12.2015 року, відповідно до якого виконавець зобов`язується за відповідну плату і за рахунок замовника надати та/або організувати надання послуг, пов`язаних з перевезенням вантажів Замовника.

Експедитор за дорученням замовника надає послуги, пов`язанні з прийняттям, накопиченням, дробленням, сортуванням та доукомплектуванням вантажів, передає їх транспортним організаціям або приватним особам (в тому числі ФОП) для перевезення. Здійснює своєчасні розрахунки з Одеським та Ільїчивським морськими торговими портами, транспортними організаціями, приватним особам (в тому числі ФОП) та іншими органами за перевезення, перевалку, зберігання вантажів (пп. 2-3 п. 2.Договору).

Таким чином, умовами договору №0712СТ-МТ від 07.12.2015 року передбачена можливість залучення виконавцем до перевезення вантажу третіх осіб, укладання договорів з ними та виставлення єдиного рахунку щодо оплати транспортно-експедиторських послуг Замовнику.

Згідно з п.п. 5, 6 ч. 10 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

З матеріалів справи видно, що на підтвердження транспортування задекларованого відповідно до митних декларацій товару позивачем надано: рахунки перевізника від 02.10.25 № К77, від 02.10.25 № ТП77/1, від 02.10.25 № ТП77/2, від 06.10.25 № ТП77/3; платіжні доручення про оплату послуг перевізника від 02.10.25 № 16134, від 02.10.25 № 161345, від 02.10.25 № 16136, від 06.10.25 № 16378; довідка перевізника від 06.10.25 № 77; митна декларація країни відправлення від 02.08.25 № 422720250000831854; рахунок (інвойс) від 08.08.25 № 25SC007TR-2; рахунки перевізника від 09.10.25 № К78, від 09.10.25 № ТП78/1, від 09.10.25 № ТП78/2, від 13.10.25 № ТП78/3; платіжні доручення про оплату послуг перевізника від 09.10.25 № 16568, від 09.10.25 № 16569, від 09.10.25 № 16570, від 13.10.25 № 16698; довідка перевізника від 13.10.25 № 78; митна декларація країни відправлення від 08.08.25 № 425820250000992756; рахунок (інвойс) від 14.08.25 № 25SC007TR-3; рахунки перевізника від 13.10.25 № К80, від 13.10.25 № ТП80/1, від 13.10.25 № ТП80/2, від 20.10.25 № ТП80/3; платіжні доручення про оплату послуг перевізника від 13.10.25 № 16699, від 13.10.25 № 16700, від 13.10.25 № 16701, від 20.10.25 № 17058; довідка перевізника від 16.10.25 № 80; митна декларація країни відправлення від 16.08.25 № 425820250001028863.

Враховуючи доводи та твердження митного органу, саме щодо достатності документів для підтвердження заявленої митної вартості товару на підставі документів на перевезення вантажу, суд звертає увагу на таке.

У пункті 14 висновків Довідки щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України, в редакції від 13.03.2012, яка затверджена постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2, вказано, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Тому надані позивачем документи до митного оформлення про транспортні витрати та калькуляції транспортних витрат є належними та допустимими доказами понесених позивачем витрат на перевезення товару.

Таким чином, суд, зважаючи на надані позивачем документи до митного оформлення щодо транспортування товару, вказує на необґрунтованість висновків митного органу, оскільки позивачем надано документи, які дають змогу перевірити суму сплачену за транспортування товару.

Крім того, положення п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599, не визначено вичерпного переліку документів, що надаються декларантом на підтвердження розміру витрат на транспортування товарів, відповідно, надані перевізником довідки про транспортно-експедиторські витрати є допустимими доказами розміру таких витрат.

Якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи).

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.09.2019 року у справі №815/2501/18, від 22.08.2019 року у справі №810/2784/18 та від 11.04.2022 року у справі №1.380.2019.006980, який підлягає врахуванню у спірних правовідносинах.

Щодо інших тверджень митного органу, які визначені як підстави для помилковості визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, суд виходить з того, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.

Так, Верховний Суд у постанові від 23.07.2019 року по справі № 1140/3242/18 вказав на те, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Такі сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У зв`язку з вказаним саме на митний орган покладається обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у достовірності цих відомостей.

Отже, відповідач не підтвердив належними доказами та аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

При цьому, такі посилання митного органу не заслуговують на увагу, оскільки визначаючи зазначені недоліки, відповідач не наводить посилань на розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити і про таке.

Верховним Судом у постанові від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17 зазначено, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.

Відповідно до позиції Верховного Суду у постанові від 27.07.2018 року по справі №809/1174/17, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію, яка використовувалася митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім визначення джерела інформації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 08.02.2019 року у справі №825/648/17, від 26.05.2022 року у справі №560/355/19.

Суд також не бере до уваги посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Зважаючи на викладене, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача стосовно неможливості перевірки митної вартості товару за відсутності відомостей про відсутність інформації про виробника.

Інші підстави, зазначені у спірних рішеннях про коригування митної вартості суд не бере до уваги, оскільки такі підстави не передбачені частинами 2-4 статті 53 МКУ.

Відтак, суд визнає необґрунтованими доводи відповідача про не підтвердження числового значення митної вартості, визначеної за основним методом визначення митної вартості, що відповідно до приписів Митного кодексу України є підставою для корегування заявленої декларантом митної вартості.

Суд зазначає, що за результатами опрацювання наданих позивачем документів орган доходів і зборів повинен був застосувати метод визначення митної вартості за ціною угоди (контракту) щодо товару, який імпортується, оскільки позивачем при декларуванні митної вартості зазначені усі складові числового значення митної вартості, а відповідачем не доведено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок, а також, що до декларації внесено недостовірні або неточні відомості, що надані митному органу документи містять не всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

З урахуванням наведеного, суд робить висновок, що митним органом оспорювані рішення та, як наслідок картки відмови, прийняті без урахування усіх обставин та без дотримання норм чинного законодавства, тому наявні підстави для їх скасування.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, інші доводи сторін не потребують правового аналізу, оскільки не мають вирішального значення.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 2 422,40 грн. підлягає стягненню з Південно-Східної митниці за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» (49000, м. Дніпро, пр. Науки, 111А, код ЄДРПОУ 40134110) до Південно-Східної митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправними та скасування рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Південно-Східною митницею рішення про коригування митної вартості товарів №UA110110/2025/000037/2 від 27.10.2025 року, №UA110110/2025/000039/2 від 31.10.2025 року, №UA110110/2025/000044/2 від 10.11.2025 року.

Стягнути з Південно-Східної митниці (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СТРАТЕРА» (49000, м. Дніпро, пр. Науки, 111А, код ЄДРПОУ 40134110) судовий збір у розмірі 18074,24 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтею 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Горбалінський