Постановление суда № 136358447, 07.05.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/4769/26

Провадження № 1-кп/947/762/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2026 року

Колегія суддів Київського районного суду міста Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря ОСОБА_4 ,

провівши в м.Одесі у відкритому судовому засіданні судовий розгляд у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025163480000480 від 23.07.2025 року відносно

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Одеса, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, неодруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- вироком Київського районного суду м.Одеси від 01.07.2024 року за ч.1 ст.125 КК України до 120 годин громадських робіт;

- вироком Київського районного суду м.Одеси від 11.10.2024 року за ч.2 ст.389 КК України до 1 року обмеження волі, відповідно до ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.1 ст.122, ч.4 ст.187, ч.1 ст.296 КК України,

сторони кримінального провадження: прокурор ОСОБА_6 ,

захисник ОСОБА_7 ,

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Київського районного суду міста Одеси перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12025163480000480 від 23.07.2025 року відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.121, ч.1 ст.122, ч.4 ст.187, ч.1 ст.296 КК України.

Прокурор заявив клопотання про продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою, мотивуючи своє клопотання тим, що на теперішній час існують ризики передбачені п.п.1, 3, 4 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_7 , заперечувала проти заявленого клопотання, зазначивши, що ризики необґрунтовані, наявні докази у матеріалах справи не доводять вину обвинуваченого, клопотання містить певні недоліки та у ньому зазначається стаття КК України, яка не інкримінується ОСОБА_5 , також зауважила, що прокурором не доведено неможливість застосування до нього більш м`якого запобіжного заходу, тому просила суд відмовити у задоволенні клопотання.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Вивчивши клопотання, вислухавши думку учасників, суд приходить до наступного.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:

1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;

2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

При розгляді клопотання прокурора відносно обвинуваченого, виконуючи вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), як джерело права.

Відповідно до практики ЄСПЛ, «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватись арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K.F. проти Німеччини, 27.11.1997 р., § 57).

Згідно п.32 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990 року, та відповідно до п.219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» («NechiporukandYonkalo v. Ukraine») від 21 квітня 2011 року, заява №42310/04 суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Крім того, Європейський суд з прав людини у п.п. 68-69 Рішення від 17.10.2013 року у справі «Таран проти України» зазначив, що пункт 1 статті 5 Конвенції вимагає, що для того, щоб позбавлення свободи не вважалося свавільним, не достатньо того, щоб цей захід здійснювався відповідно до національного законодавства; він також має бути необхідним за конкретних обставин (див. рішення від 27 лютого 2007 року у справі «Нештяк проти Словаччини» (Neљќбk v. Slovakia), заява № 65559/01, п. 74). На думку Суду, тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення (див. рішення у справі «Ладент проти Польщі» (Ladent v. Poland), заява № 11036/03, п. 55, ECHR 2008-... (витяги), і від 14 жовтня 2010 року у справі «Хайредінов проти України» (Khayredinov v. Ukraine), заява № 38717/04, п. 86).

Суд також постановив, що пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає, що обґрунтування будь-якого строку тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є, має бути переконливо продемонстроване владою. Аргументи «за» і «проти» звільнення, включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно (in abstracto), але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування можливості переховування обвинуваченим, або доведуть, що така можливість є настільки невеликою, що вона не може обґрунтовувати досудове ув`язнення (див. рішення від 4 жовтня 2005 року у справі «Бекчєв проти Молдови» (Becciev v. Moldova), заява № 9190/03, пункти 56 і 59, з подальшими посиланнями).

Під час досудового розслідування до ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який пізніше неодноразово було продовжено слідчим суддею та судом.

Так, суд вважає доведеним існування ризику передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України, беручи до уваги обставини справи, характер вчинення кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, його суспільно-небезпечний характер, враховуючи, що за санкцією ч.4 ст.187 КК України йому загрожує суворе покарання у виді позбавлення волі строком від восьми до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна, що надає підстави вважати, що він, перебуваючи на свободі може переховуватись або залишити територію України з метою ухилення від кримінальної відповідальності, а тому, суд приходить до переконання що ризик, який існував на момент застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу, не зменшився та продовжує існувати, а саме ризик у вигляді переховування від суду.

Крім того, враховуючи, що судовий розгляд у кримінальному провадженні ще не проведено, свідки та потерпілі безпосередньо судом не допитувались, суд приходить до переконання про продовження існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику можливого незаконного впливу обвинуваченого ОСОБА_5 на свідків та потерпілих, схиляючи їх до надання неправдивих показань, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також, суд вважає доведеним існування ризику передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме можливість вчинення іншого кримінального правопорушення, так як ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, раніше неодноразово судимий та на розгляді в іншому суді перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України.

При цьому, в частині посилання сторони обвинувачення на існування ризику, передбаченого п.4 ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає формальним посилання прокурора на його існування, оскільки досудове розслідування кримінального провадження завершено, стороною обвинувачення зібрано усі докази в рамках кримінального провадження та встановлено усі обставини вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому.

Таким чином, враховуючи існування ризиків, передбачених п.1,3 та п.5 ч.1 ст.177 КПК України, суд вважає, що наявні правові підстави для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .

Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, суд зазначає наступне.

Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Piruzyanv. Armenia», п.п. 104-105-794, автоматична відмова в застосуванні застави без здійснення судового контролю є несумісною з вимогами пункту 3 статті 5 Конвенції.

В частині визначення розміру застави ОСОБА_5 , суд враховує те, що останній обвинувачується у вчиненні декількох кримінальних правопорушень, зокрема з застосуванням насильства над потерпілим, також те, що на розгляді в іншому суді перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, беручи до уваги особу останнього, встановленні ризики, суд приходить до висновку, що визначення розміру застави ОСОБА_5 з великою вірогідністю може не забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків у кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що клопотання сторони обвинувачення про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку тримання під вартою підлягає задоволенню, так як є пропорційним тому ступеню небезпеки, ризики якого залишилися з огляду на серйозний характер загрози для суспільного порядку протиправних діянь, їх тяжкості з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також тим завданням, які має досягти суд, та може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, що не зможе бути забезпечено застосуванням іншого, більш м`якого запобіжного заходу.

Керуючись ст.ст.176-178, 181, 194, 314, 315, 370-372 КПК України

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 06.07.2026 року, включно, з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор».

Копію ухвали вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору та уповноваженій службовій особі місця ув`язнення обвинуваченого.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий Суддя ОСОБА_1

Суддя ОСОБА_3

Суддя ОСОБА_2