Постановление суда № 136357941, 08.05.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

490/2282/26 08.05.2026

н\п 1-кп/490/927/2026

Центральний районний суд міста Миколаєва

Справа № 490/2282/26

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

08 травня 2026 року місто Миколаїв

Центральний районний суд міста Миколаєва у складі судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні №12025150000000108 від 04.02.2025 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України,

за участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_7 ;

обвинуваченого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_9 ,

встановив:

У провадженні Центрального районного суду м. Миколаєва перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України та за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України.

Прокурор звернувся із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, застосованого ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.09.2025. Прокурор зазначив, що підставою для продовження строку запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлених під час застосування запобіжного заходу, і які наразі не зменшились; застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам.

Прокурор клопотання підтримав в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_3 та його захисник не заперечували проти задоволення клопотання.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи в межах клопотання, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_3 обвинувачено у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, психотропних речовин та наркотичних засобів у великих розмірах та особливо великих розмірах, вчинених повторно, організованою групою.

Ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.09.2025 ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.11.2025 включно без визначення розміру застави. Застосування до обвинуваченого такого виду запобіжного заходу було обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У подальшому ухвалами слідчого судді від 20.11.2025, 14.01.2026, 20.02.2026 строк тримання під вартою було продовжено до 18.01.2026, 25.02.2026, 25.03.2026 відповідно без визначення розміру застави.

Ухвалою суду від 20.03.2026 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18.05.2026 включно без визначення розміру застави.

Наразі, такі ризики як переховування від суду, незаконний вплив на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, не перестали існувати та не зменшились.

Зазначені ризики підтверджено тим, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання, зберігання, перевезення з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, психотропних речовин та наркотичних засобів у великих розмірах та особливо великих розмірах, вчинених повторно, організованою групою, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна; усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити дії щодо переховування від суду; крім того, оскільки обвинувачений особисто знає інших обвинувачених у кримінальному провадженні, обізнаний щодо анкетних даних свідків, яких ще не було допитано судом, можна з високою ймовірністю очікувати, що він може впливати на них з метою зміни показань на його користь; зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення та обставини його вчинення можна дійти висновку про високу ймовірність вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передбачати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Рішення про застосування одного з видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

За сукупності таких обставин, зокрема наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ст. 194 КПК України, не встановлено.

Ураховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора; продовження на шістдесят днів строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_3 обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави.

Крім того, прокурор звернувся із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, застосованого ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27.09.2025. Прокурор зазначив, що підставою для продовження строку запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлених під час застосування запобіжного заходу, і які наразі не зменшились; застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам.

Прокурор клопотання підтримав в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник не заперечували проти задоволення клопотання.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи в межах клопотання, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_4 обвинувачено у кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин та психотропних речовин у великих розмірах та особливо великих розмірах, вчинених повторно, організованою групою.

Ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 27.09.2025 ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 26.11.2025 включно без визначення розміру застави. Застосування до обвинуваченого такого виду запобіжного заходу було обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У подальшому ухвалами слідчого судді від 20.11.2025, 14.01.2026, 20.02.2026 строк тримання під вартою було продовжено до 18.01.2026, 25.02.2026, 25.03.2026 відповідно без визначення розміру застави.

Ухвалою суду від 20.03.2026 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18.05.2026 включно без визначення розміру застави.

Наразі, такі ризики як переховування від суду, незаконний вплив на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, не перестали існувати та не зменшились.

Зазначені ризики підтверджено тим, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин та психотропних речовин у великих розмірах та особливо великих розмірах, вчинених повторно, організованою групою, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна; усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити дії щодо переховування від суду; крім того, оскільки обвинувачений особисто знає інших обвинувачених у кримінальному провадженні, обізнаний щодо анкетних даних свідків, яких ще не було допитано судом, можна з високою ймовірністю очікувати, що він може впливати на них з метою зміни показань на його користь; зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення та обставини його вчинення можна дійти висновку про високу ймовірність вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передбачати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Рішення про застосування одного з видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

За сукупності таких обставин, зокрема наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ст. 194 КПК України, не встановлено.

Ураховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора; продовження на шістдесят днів строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 .

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_4 обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави.

Крім того, прокурор звернувся із клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, застосованого ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.09.2025. Прокурор зазначив, що підставою для продовження строку запобіжного заходу є наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, встановлених під час застосування запобіжного заходу, і які наразі не зменшились; застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе запобігти вказаним ризикам.

Прокурор клопотання підтримав в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання; захисник зазначив, що клопотання необґрунтоване, ризики суттєво зменшились, достатнім буде застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт; обвинувачений підтримав позицію захисника.

Заслухавши учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи в межах клопотання, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_5 обвинувачено у кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, психотропних речовин та наркотичних засобів у великих розмірах та особливо великих розмірах, вчинених повторно, організованою групою.

Ухвалою слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.09.2025 ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 25.11.2025 включно без визначення розміру застави. Застосування до обвинуваченого такого виду запобіжного заходу було обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 02.10.2025 ухвалу слідчого судді Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26.09.2025 скасовано; постановлено нову ухвалу, якою ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.11.2025 включно без визначення розміру застави. Застосування до обвинуваченого такого виду запобіжного заходу було обґрунтовано наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

У подальшому ухвалами слідчого судді від 20.11.2025, 14.01.2026, 20.02.2026 строк тримання під вартою було продовжено до 18.01.2026, 25.02.2026, 25.03.2026 відповідно без визначення розміру застави.

Ухвалою суду від 20.03.2026 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 18.05.2026 включно без визначення розміру застави.

Наразі, такі ризики як переховування від суду, незаконний вплив на свідків, інших обвинувачених у цьому кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення або продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується, не перестали існувати та не зменшились.

Зазначені ризики підтверджено тим, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 307 КК України, а саме: незаконне придбання, перевезення, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечних психотропних речовин, психотропних речовин та наркотичних засобів у великих розмірах та особливо великих розмірах, вчинених повторно, організованою групою, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від дев`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна; усвідомлюючи тяжкість інкримінованого йому злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити дії щодо переховування від суду; крім того, оскільки обвинувачений особисто знає інших обвинувачених у кримінальному провадженні, обізнаний щодо анкетних даних свідків, яких ще не було допитано судом, можна з високою ймовірністю очікувати, що він може впливати на них з метою зміни показань на його користь; зважаючи на характер інкримінованого кримінального правопорушення та обставини його вчинення можна дійти висновку про високу ймовірність вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому обвинувачується.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неналежної процесуальної поведінки обвинуваченого, на які посилається прокурор, суд констатує, що ризиком є дія, яка може вчинятися з високим ступенем ймовірності.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Як зазначив ЄСПЛ у справі «Летельє проти Франції», особлива тяжкість деяких злочинів викликає таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення принаймні протягом певного часу. За виняткових обставинах, цей момент може бути врахований у світлі Конвенції, у всякому разі в тій мірі, в якій внутрішнє право визнає поняття порушення публічного порядку внаслідок скоєння злочину. Однак цей фактор можна вважати виправданим і необхідним, тільки, якщо є підстави вважати, що звільнення затриманого реально порушить публічний порядок, або якщо цей порядок дійсно перебуває під загрозою. Попереднє затримання не має передбачати покаранню у вигляді позбавлення свободи, не може бути «формою очікування» обвинувального вироку.

Рішення про застосування одного з видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Таким чином, за сукупності встановлених обставин, зокрема наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне продовжити стосовно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою; підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, що випливають із ст. 194 КПК України, не встановлено.

Доводи сторони захисту щодо зменшення ризиків та недоцільності тримання обвинуваченого під вартою не є переконливими та такими, що спростовують наведені висновки суду.

Ураховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора; продовження на шістдесят днів строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки ОСОБА_5 обвинувачено у вчинені кримінального правопорушення, яке є особливо тяжким злочином у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, суд не вбачає підстав для визначення розміру застави.

Керуючись ст. 176, 177, 178, 183, 331, 372 КПК України, суд

постановив:

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_3 задовольнити;

продовжити строк тримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під вартою на шістдесят днів - до 06.07.2026 включно без визначення розміру застави;

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_4 задовольнити;

продовжити строк тримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під вартою на шістдесят днів - до 06.07.2026 включно без визначення розміру застави;

клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_5 задовольнити;

продовжити строк тримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під вартою на шістдесят днів - до 06.07.2026 включно без визначення розміру застави.

Ухвала підлягає негайному виконанню і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня оголошення ухвали, а обвинуваченими - протягом п`яти днів з моменту вручення копії ухвали.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Суддя ОСОБА_1