Решение № 136356606, 08.05.2026, Крижопільський районний суд Вінницької області

Справа № 134/416/26

2/134/418/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

08 травня 2026 року селище Крижопіль

Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючої судді Швець Л.В.,

при секретарі судового засідання Томашенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному позовному проваджені з повідомленням (викликом) сторін в приміщенні суду селища Крижопіль цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» через систему «Електронний суд» 11 березня 2026 року звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 6035073 від 17.01.2024 року у розмірі 17903,17 грн, судовий збір в розмірі 2662,40 грн, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 17 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6035073, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито рахунок та надано кредит у сумі 5700,00 грн, зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії та проценти за користування кредитом у строк встановлений Кредитним договором.

Свої зобов`язання ТОВ «Мілоан» за кредитним договором виконало у повному обсязі, а саме перерахувало грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору, що підтверджується Платіжним дорученням.

Відповідно до п. 7.1. Кредитного договору № 6035073 зазначено, що Договір набуває чинності з моменту його укладання в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Відповідач підписав Кредитний договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

29 липня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» укладений договір відступлення прав вимоги № 108-МЛ. Згідно цього договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан» включно і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 6035073 від 17.01.2024 року. Боржник кредит не погашав.

Враховуючи викладене позивач змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором № 6035073 від 17.01.2024 року, а саме: заборгованість за тілом кредиту 4275,00 грн; заборгованість за сумою відсотків 13058,17 грн, заборгованість за комісією за видачу кредиту 570,00 грн, що разом становить 17903,17 грн та судові витрати з розгляду справі: судовий збір в сумі 2662,40 грн; витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Ухвалою суду від 23 березня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Вирішено питання витребування доказів.

10 квітня 2026 року від АТ КБ «ПриватБанк» надійшла витребувана судом інформація.

Ухвалою суду від 20 квітня 2026 року розгляд справи було відкладено у зв`язку із неявкою відповідача.

В судове засідання 08 травня 2026 року сторони не з`явилися.

Представник позивача надіслав до суду клопотання в якому вказав проте, що підтримує заявлені позовні вимоги у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує, розгляд справи здійснювати у відсутності представника.

Відповідач ОСОБА_1 був належно повідомлений про час і місце судового розгляду, в судове засідання повторно не з`явився, відзиву та заяву про розгляд справи у його відсутність суду не надав. Відповідач повідомлявся на адресу, яка зазначена позивачем в позовній заяві та через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Враховуючи зазначені обставини суд, зважаючи на зміст заяви позивача, ухвалою від 08 травня 2026 року вирішив провести заочний розгляд справи на підставі наявних в справі доказів, відповідно до положень ст. 280-281 ЦПК України.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів .

Згідно із ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, судом встановлено, що 17 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6035073, відповідно до умов якого відповідачу було відкрито рахунок та надано кредит у сумі 5700,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 17.01.2024 року № 120529877, згідно якого 17.01.2024 року ТОВ «Мілоан» перераховано кошти на суму 5700,00 грн, кредитний рахунок № 414962*45, призначення платежу: кошти згідно договору 6035073, отримувач: ОСОБА_1 , код: НОМЕР_1 . Факт перерахування коштів підтверджується і інформацією наданою на ухвалу суду АТ КБ «ПриватБанк», а саме, що на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 та по даному рахунку було зарахування коштів на суму 5700, 00 грн 17.01.2024 року.

Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 658071 17.01.2024 року і був надісланий на номер мобільного телефону відповідача ОСОБА_1 ( НОМЕР_3 ), який він вказав при підписанні договору, що підтверджується довідкою від 10 вересня 2025 року ТОВ «Мілоан», анкетою-заявкою на кредит № 6035073 від 17.01.2024 року.

Згідно п. 7.1. Кредитного договору № 6035073 від 17.01.2024 року визначає, що Цей Договір набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту переказу кредитних коштів на картковий рахунок Позичальника і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно п. 2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_4 *45.

Згідно п. 1.2., п. 1.3. сума (загальний розмір) кредиту становить 5700,00 грн. Кредит надається загальним строком на 105 днів з 17.01.2024 р. (дата надання кредиту) і складається з пільгового та поточних періодів.

Відповідно п.п. 1.3.1, п.п. 1.3.2. п. 1.3. Договору пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 01.02.2024 року (дата остаточного погашення заборгованості). Поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду і закінчується 01.05.2024 р. (дата остаточного погашення заборгованості).

Згідно п. 1.4. Договору позичальник має повернути кредит, сплатити комісії за надання кредиту та проценти за користуванням кредитом в рекомендовану дату платежу 01.02.2024 року (день завершення пільгового періоду), але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості 01.05.2024 року (останнього дня строку кредитування)

Відповідно п. 1.5.1. Договору комісія за надання кредиту: 570,00 грн., яка нараховується за ставкою 10.00 відсотків від суми кредиту одноразово з моменту видачі кредиту.

Згідно п. 1.5.2. Договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду: 1282,50 грн, які нараховуються за ставкою 1.5 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду.

Відповідно п. 1.5.3. Договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду: 11799,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2.30 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду.

Згідно п. 1.6. Договору Тип процентної ставки: фіксована.

Пунктом 2.2.1. Договору передбачено, що Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.3. Договору, в один з термінів (дат) вказаних в п. 1.4. У випадку Якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2., в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору та/або відповідному додатку/додатковій угоді. Пункт 2.2.2. Договору передбачає нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору.

Згідно п. 2.3.1. Позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що Позичальнику доступна така можливість відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом Позичальник має вчинити дії передбачені цим п.2.3 Договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, в розмірі, що визначається змістом додатку додаткової угоди, що підписується Позичальником у зв`язку з пролонгацією та певну частку заборгованості за Договором (якщо передбачено додатком/додатковою угодою). Комісія за управління та обслуговування кредиту нараховується в момент підписання додатку/додаткової угоди.

Як вбачається із виписки з особового рахунка за кредитним договором № 6035073 від 17.01.2024 року, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» повідомляє, що загальна заборгованість боржника ОСОБА_1 становить 17903,17 грн., що відповідає відомості про щоденні на рахування та погашення, які здійсненні ТОВ «Мілоан» щодо кредитного договору № 6035073, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлено договором.

Так, згідно ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також проценти річних від простроченої суми, розмір яких встановлено договором.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Разом з тим договір є обов`язковим для виконання сторонами ( ст. 629 ЦК України).

Щодо переходу до нового кредитора ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» прав первісного кредитора у кредитних зобов`язаннях, суд зазначає наступне.

Частинами 1 та 2 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1ст. 516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Статтею 1078 ЦК України передбачено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника.

Відповідно до ст. ст. 1080, 1084 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов`язань або відповідальності перед боржником у зв`язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги. Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги.

Згідно з ст. 514, ч.1 ст. 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так, судом встановлено, що 29 липня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 108-МЛ про відступлення прав вимоги. Згідно цього договору ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Мілоан» включно і до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 6035073 від 17.01.2024 року, що підтверджується: самим Договором факторингу № 108-МЛ від 29 липня 2024 року; платіжною інструкцією 4238 від 29.07.2024 року плата за відступлення прав вимоги згідно договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ від 29.07.2024 року; Актом приймання передачі реєстру боржників від 29 липня 2024 року до договору відступлення прав вимоги № 108-МЛ від 29 липня 2024 року; витягом з реєстру боржників від 10.09.2025 року до договору відступлення прав вимоги 108-МЛ від 29.07.2024 року (у новій редакції згідно додаткової угоди № 1 від 29 липня 2024 року), де під № 1106 зазначений ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , номер кредитного договору 6035073 від 17.01.2024 року, ІНП 2877205495, сума боргу 17903,17 грн.

Вищезазначені докази, надані позивачем в підтвердження переходу прав вимоги від первісного кредитора до нього, суд визнає достатніми та обґрунтованими, та приходить до висновку, що позивач правомірно набув права вимоги до ОСОБА_1 щодо виконання зобов`язання за Кредитним договором № 6035073 від 17 січня 2024 року.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Враховуючи вищезазначені норми, основними умовами надання кредиту є безумовне його повернення, строковість, платність, цільова спрямованість і забезпеченість. Водночас, кредитний договір не може змінюватись в односторонньому порядку, і позичальник несе відповідальність за несвоєчасне повернення кредиту та сплату відсотків за його користування. Згідно вимог частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту. За приписами ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, п. 4 ч. 1 ст. 1 та ч.2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 11.02.2021 року №16 затвердило Правила розрахунку небанківськими фінансовими установами України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Відповідно до пункту 5 Правил Кредитодавець надає споживачу детальний перелік складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - за кількістю днів, щомісяця, щокварталу) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та/або супутніх послуг кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб за кожним платіжним періодом за формою, наведеною в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит у додатку 2 до цих Правил. Кредитодавець має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на тому, що платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дають змогу змінювати процентну ставку та/або інші платежі за послуги кредитодавця, уключені до загальних витрат за споживчим кредитом, і такі зміни не можуть бути визначені на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил).

Отже, як вбачається з умов даного Договору про споживчий кредит Товариством з обмеженою відповідальністю «Мілоан» встановлення комісії за надання кредиту в розмірі 570,00 грн, є правомірним, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів. Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного суду від 13.07.2022 року у справі № 496/3134/19.

Разом з тим відповідач свої зобов`язання належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість за вказаним кредитним договором.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № 6035073 вбачається, що в суму заборгованості входить: заборгованість по тілу кредиту 4275,00 грн, заборгованість по відсотках 13058,17 грн (які розраховані відповідно до п. 1.5.3 та п. 1.5.2 Договору) та заборгованість по комісії за надання кредиту 570,00 грн. Разом з тим, як вбачається із відомості про щоденні нарахування та погашення по даному Договорі ОСОБА_1 здійснював платежі, а саме: 21.02.2024 року в сумі 927,00 грн, 12.03.2024 року в сумі 927,00 грн та 28.03.2024 року в сумі 927,00 грн, з яких Кредитодавець погашав частково тіло кредиту, проценти по кредиту та комісію за управління та обслуговування кредиту (яку нараховував в загальному розмірі 300,00 грн).

Щодо комісії за управління та обслуговування кредитної заборгованості суд зазначає наступне.

Положеннями абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною. Згідно із цим Законом послуга це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб; споживчий кредит це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції (пункти 17 і 23 статті 1). Отже, послугою з надання споживчого кредиту є діяльність банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, відсотків, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, є незаконним, а такі умови споживчого кредиту є нікчемними і не потребують визнання недійсними.

Такий правовий висновок, викладений Верховним Судом України у постанові від 06 вересня 2017 року по справі № 6-2071цс16.

Також Верховний Суд України у постанові від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1746цс16 вказав, що відповідно до пункту 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Вказане відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 11.03.2020 у справі № 708/195/19.

Як стверджується матеріалами справи, у Договорі № 6035073 від 17.01.2024 року року позичальнику (відповідачу) фактично було встановлено плату за управління та обслуговування кредитної заборгованості при продовженні (пролорнгації) пільгового періоду, безоплатність надання якої прямо встановлена частиною першою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому, надання інших послуг за вказану плату умовами договору не передбачено. Відтак, оскільки товариством у кредитному договорі була встановлена плата за ті послуги, які за вказаним законом повинні надаватися безоплатно, заборгованість за комісією в розмірі 300,00 гривень, які нараховані Кредитодавцем, стягненню не підлягає.

Разом з тим, суд не погоджується із наведеним позивачем розрахунком заборгованості за процентами за вказаним договором позики.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, була доповнена частиною п`ятою згідно із Законом № 3498-IX від 22.11.2023.

Закон України від 22 листопада 2023 року № 3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено пунктом 17 розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Перехідні положення законопроекту застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов`язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.

Договір про споживчий кредит № 6035073 був укладений 17 січня 2024 року, тобто, після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Отже, відсоткова ставка встановлена договором не відповідає умовам чинного законодавства.

Згідно з ч. 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У частинах першій та другій статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Таким чином, умова укладеного між сторонами договору, передбачена п. 1.5. Договору, щодо встановлення денної процентної ставки у 1,5 % та 2,3 % в день у порядку ч. 5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» є нікчемною.

За змістом ч. 5 ст. 216 ЦК України, суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Тому суд розраховує заборгованість за укладеним між сторонами договором, виходячи з встановленої ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальної денної процентної ставки 1 %.

У зв`язку із вище зазначеним (щодо комісії з управління та обслуговування кредиту, розміру щоденної процентної ставки), суд приводить свій розрахунок заборгованості по даному Договору: період з 18.01.2024 року по 21.02.2024 року (35 днів) 57,00 грн (1%) х 35 днів = 1995,00 грн проценти за користування кредитом; 21.02.2024 року ОСОБА_1 сплатив 927,00 грн. Як вбачається із відомості про щоденні нарахування та погашення Кредитодавець із вказаної суми погасив тіло кредиту в розмірі 475,00 грн, та проценти по кредиту в розмірі 352,00 грн; у зв`язку з тим що судом визнано, що комісія по управлінню та обслуговуванню кредиту не підлягає нарахуванню та відповідно і стягненню, тому суд 100,00 грн з суми плати погашає комісію з надання кредиту. Таким чином станом на 22.02.2024 року тіло кредиту становить 5225,00 грн (5700,00-475,00), проценти по кредиту 1643,00 грн (1995,00-352,00), комісія по наданню кредиту 470,00 грн (570,00-100,00);

період з 22.02.2024 року по 11.03.2024 року (19 днів) з розрахунку тіла кредиту в розмірі 5225,00 грн 52,25 грн (1%) х 19 днів = 992,75 грн проценти за користування кредитом; 12.03.2024 року ОСОБА_1 сплатив 927,00 грн. Як вбачається із відомості про щоденні нарахування та погашення Кредитодавець із вказаної суми погасив тіло кредиту в розмірі 475,00 грн, та проценти по кредиту в розмірі 352,00 грн; у зв`язку з тим що судом визнано, що комісія по управлінню та обслуговуванню кредиту не підлягає нарахуванню та відповідно і стягненню, тому суд 100,00 грн з суми плати погашає комісію з надання кредиту. Таким чином станом на 12.03.2024 року тіло кредиту становить 4750,00 грн (5225,00-475,00), проценти по кредиту 2283,75 грн (992,75+1643,00-352,00), комісія по наданню кредиту 370,00 грн (470,00-100,00);

період з 12.03.2024 року по 27.03.2024 року (16 днів) з розрахунку тіла кредиту в розмірі 4750,00 грн 47,50 грн (1%) х 16 днів = 760,00 грн проценти за користування кредитом; 28.03.2024 року ОСОБА_1 сплатив 927,00 грн. Як вбачається із відомості про щоденні нарахування та погашення Кредитодавець із вказаної суми погасив тіло кредиту в розмірі 475,00 грн, та проценти по кредиту в розмірі 352,00 грн; у зв`язку з тим що судом визнано, що комісія по управлінню та обслуговуванню кредиту не підлягає нарахуванню та відповідно і стягненню, тому суд 100,00 грн з суми плати погашає комісію з надання кредиту. Таким чином станом на 28.03.2024 року тіло кредиту становить 4275,00 грн (4750,00-475,00), проценти по кредиту 2691,75 грн (760,00+2283,75-352,00), комісія по наданню кредиту 270,00 грн (370,00-100,00);

період з 28.03.2024 року по 15.06.2024 року (80 днів з урахуванням строку пролонгації пільгового періоду згідно умов Договору) з розрахунку тіла кредиту в розмірі 4275,00 грн 42,75 грн (1%) х 80 днів = 3420,00 грн проценти за користування кредитом. Таким чином станом на 15.06.2024 року тіло кредиту становить 4275,00 грн, проценти по кредиту 6111,75 грн (3420,00+2691,75), комісія по наданню кредиту 270,00 грн.

04.02.2026 року за вих. № 23774522/2282 ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» направило відповідачу ОСОБА_1 письмову претензію про погашення кредитної заборгованості про самостійну сплату заборгованості за Кредитним договором.

Отже, як вбачається із наведеного між сторонами виник спір щодо належного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем заборгованості за цим договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Із доказів наданими позивачем судом встановлено, що 17 січня 2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 був укладений договір № 6035073 та надано кредит на суму 5700,00 грн. Позивач набув право вимоги до ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором. ОСОБА_1 належним чином не виконав своє зобов`язання, не повернув повністю тіло кредиту, проценти по кредиту, комісію за надання кредиту, в результаті чого у нього виникла заборгованість, яка встановлена судом, в загальному розмірі 10656,75 грн, з яких: 4275,00 грн заборгованість по тілу кредиту, 6111,75 заборгованість по процентах по кредиту, 270,00 грн заборгованість по комісії за надання кредиту.

З огляду на зазначене суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача в розмірі 10656,75 гривень, в іншій частині відмовити за безпідставністю.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн та судового збору в розмірі 2662,40 грн.

Згідно з частиною першою, пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами першою-п`ятою статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

За змістом ст. 137, 141 ЦПК України витрати на правничу допомогу мають бути дійсними (реальними), необхідними, а їх розмір розумним з огляду на складність справи.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 липня 2025 року між позивачем ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет» було укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107. За умовами п. 1.1 договору адвокатське об`єднання надає послуги правової (правничої) допомоги адвокатського захисту, представництва клієнта у всіх судах загальної юрисдикції, а також у відносинах з юридичними особами незалежно від форми власності та надає інші послуги, необхідні для забезпечення незалежного захисту прав і законних інтересів клієнта. Відповідно до Акту № Д/17927 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 12.02.2026 року сума наданих послуг наданих позивачу ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» по боржнику ОСОБА_1 становить 8 000,00 грн. Згідно Детального опису наданих послуг до акту № Д/17927 від 12.02.2026 року за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01 липня 2025 року зазначені послуги, а саме: послуги, пов`язані із наданням усної консультації клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором; ознайомлення з матеріалами справи; погодження правової позиції клієнта у справі; складання позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта; подання заяви до суду від імені клієнта на що витрачено 6 год. 30 хв.

Тобто, позивач надав докази понесених витрат на професійну правничу допомогу.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268) (рішення від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України»).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункти 107-109 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року N 922/1964/21).

Подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.

Врахувавши конкретні обставини цієї справи, суд дійшов переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на типовість позовів про стягнення заборгованості за кредитними договорами, а тому заявлений позивачем розмір судових витрат, понесених в суді, підлягає зменшенню до 4 000,00 грн, що є співмірним із складністю даної справи та виконаних робіт, витраченим на виконання таких часом, обсягом наданих послуг та виконаних робіт та значенням справи для сторін.

Відповідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зокрема, частиною другою вказаної статті встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачений судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 12748 від 18.02.2026 року.

Оскільки позовні вимоги задоволені частково (59,52%), а позовна заява подана в електронній формі, що є підставою для застосування коефіцієнта 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору, з урахуванням ціни позову (17903,17 гривень), відповідно до частини першої та другої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути: судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1584,66 грн (3328 х 0,8 х 59,52); витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2380,80 грн (4000,00 х 59,52).

Керуючись ст. ст. 5,12, 13, 81, 141, 77-80, 280-284, 289 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) - заборгованість за кредитним договором № 6035073 від 17 січня 2024 року у розмірі 10656 (десять тисяч шістсот п`ятдесят шість) гривень 75 копійок.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) - судовий збір у сумі 1584 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят чотири) гривні 66 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2380 (дві тисячі триста вісімдесят) гривень 80 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем на рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя