Решение № 136355843, 06.05.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/133/26

Провадження № 2/638/96/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06 травня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Тимченка А.М.,

за участю секретаря судового засідання Кондратюк І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів,

В С Т А Н О В И В :

05 січня 2026 року Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради звернулося до Шевченківського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило суд стягнути з відповідача на користь державного бюджету надмір нараховані грошові кошти у вигляді допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 33000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з довідкою внутрішньо переміщеної особи від 03.07.2023 № 6326-5002844413, фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , перебував за кордоном більш як 30 календарних днів підряд (виїхав 18.09.2023 за кордон та станом на 04.11.2024 до України не повернувся), у зв`язку з чим йому були надміру виплачені кошти допомоги за період з 01.11.2023 по 30.09.2024 у сумі 33000 грн.

Позивач зазначає, що надмір виплачена відповідачу державна соціальна допомога підлягає стягненню на розрахунковий рахунок Пенсійного фонду України у судовому порядку на підставі ст. 1212 ЦК України.

Ухвалою суду від 30 січня 2026 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням сторін про судове засідання, встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позов.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав, у зв`язку з чим суд розглядає справу на підставі наявних матеріалів згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України.

В судове засідання сторони не з`явилися, позивач просив справу розглянути за його відсутністю. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про судове засідання, причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.

З урахуванням викладеного, керуючись ч. 3 ст. 131, ч. 4 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, на підставі ухвали від 06 травня 2026 року суд провів заочний розгляд справи.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради № 1450997353-2023-2 від 15 вересня 2023 року ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , призначено допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам з 01.09.2023 у розмірі 3000,00 грн щомісячно.

Рішенням УСЗНА Шевченківського району ХМР від 08.10.2024 припинено виплату допомоги ВПО ОСОБА_1 , № ОЕС НОМЕР_2 , з 01.10.2024 до з`ясування обставин.

Відповідно до інформації Державної прикордонної служби України за № 4505/0/848-24 від 04.11.2024 ОСОБА_1 18 вересня 2023 року виїхав за межі України у пункті пропуску Угринів, відомості про повернення в Україну станом на 31.10.2024 відсутні.

Рішенням УСЗНА Шевченківського району ХМР від 13.11.2024 вирішено припинити виплату допомоги ВПО ОСОБА_1 , № ОЕС НОМЕР_2 , з 01.11.2023, оскільки у отримувача немає права на подовження та надати довідку про наявність переплати.

Згідно з Довідкою Обласного центру нарахування та здійснення соціальних виплат від 16.07.2025 № 1658 по особовому рахунку № НОМЕР_2 , отримувач ОСОБА_1 , наявна переплата у розмірі 33000,00 грн з причини: розпорядження УСЗН за період з 01.11.2023 до 30.09.2024.

Листом від 19.08.2025 № 970/0/1061-25 УСЗНА Шевченківського району ХМР повідомило ОСОБА_1 про наявність переплати у розмірі 33000,00 грн та про необхідність повернення переплаченої суми на відповідні банківські реквізити.

Призначення та виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам регулюється Порядком надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 20 березня 2022 № 332 «Деякі питання виплати допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам».

Відповідно до пункту 1 Порядку (тут і далі в редакція, яка діяла у період спірних правовідносин) Допомога призначається для забезпечення соціальної підтримки внутрішньо переміщених осіб із числа незахищених верств населення та стимулювання до працевлаштування внутрішньо переміщених осіб працездатного віку.

Згідно з п. 5 Порядку допомога призначається внутрішньо переміщеним особам, які перемістилися (повторно перемістилися) з територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого Мінреінтеграції (далі - перелік територій), щодо яких не визначено дати завершення бойових дій (припинення можливості бойових дій) або тимчасової окупації.

Відповідно до з п. 3 Порядку з 1 листопада 2023 р. допомога призначається на шість місяців на сім`ю, яка вперше звернулася за призначенням допомоги, та виплачується щомісяця одному з членів сім`ї (далі - уповноважена особа) у такому розмірі для осіб з інвалідністю та дітей - 3000 гривень, для інших осіб - 2000 гривень.

Згідно абз. 2 п. 8 Порядку нарахування та виплата допомоги уповноваженій особі або отримувачу припиняється та більше не призначається/поновлюється починаючи з місяця, що настає за місяцем, в якому стало відомо щодо її повернення до покинутого місця проживання, або з місяця виїзду за кордон на постійне проживання, або з місяця, що настає за місяцем, у якому строк перебування за кордоном перевищує 30 календарних днів підряд чи 60 календарних днів сукупно протягом шестимісячного періоду отримання допомоги, або 60 та 90 календарних днів відповідно, в разі прийняття рішення про збільшення зазначеного строку за наявності обґрунтованих причин.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Передбачений статтею 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (стаття 1215 ЦК України).

Отже, нараховані відповідачу кошти у розмірі 33000,00 грн є допомогою на проживання внутрішньо переміщеним особам, тому при вирішенні питання повернення вказаних коштів застосуванню підлягають положення статті 1215 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15 зазначила, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по-перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.

Відповідно до частин 1, 5, 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За змістом частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті обставин цієї справи, суд зазначає наступне.

На підставі належних, допустимих та достатніх доказів судом встановлено, що відповідач отримував допомогу проживання внутрішньо переміщеним особам, однак з 01.11.2023 втратив право на отримання такої допомоги у зв`язку з тим, що перебував за кордоном більш як 30 календарних днів підряд (виїхав 18.09.2023 і станом на 04.11.2024 до України не повернувся). При цьому, за період з 01.11.2023 до 30.09.2024 продовжувалася виплата допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 3000,00 грн, внаслідок чого загальний розмір надміру виплачених коштів складає 33000,00 грн.

Вирішуючи питання щодо недобросовісності набувача такої виплати, як обов`язкової умови застосування до спірних правовідносин ст. 1212 ЦК України, суд зазначає наступне.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Крім того, згідно з ч. 1-3 ст. 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Статтею 68 Конституції України закріплено, що кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Отже, відповідач, як отримувач допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, в період отримання такої допомоги повинен був неухильно дотримуватися законодавства України, яке регулює механізм надання допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам, а саме Порядок № 332, який зобов`язує отримувача допомоги надавати достовірну інформацію відповідним органам.

Всупереч зазначеним вище вимогам, відповідач діючи недобросовісно, своєчасно не повідомив позивача про перебування за кордоном понад 30 календарних днів, отже, надмірно виплачена відповідач сума щомісячної допомоги у розмірі 33000,00 грн підлягає стягнення на підставі ст. 1212 ЦК України, оскільки відбулася з вини набувача, а саме, через зловживання правом, а саме у зв`язку з ненадання відповідної інформації.

З урахуванням викладеного, суд задовольняє у повному обсязі та на підставі ст. 1212 ЦК України стягує з ОСОБА_1 на користь державного бюджету надмір нараховані грошові кошти у вигляді допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 33000,00 грн.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 3028,00 грн

Керуючись ст. 4, 10, 12-13, 76-81, 89, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279-280, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь державного бюджету (рахунок: НОМЕР_3 , МФО 300465 AT «Державний ощадний банк України», одержувач: ГУ ПФУ Харківської області, ЄДРПОУ 14099344) надмір нараховані грошові кошти у вигляді допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам у розмірі 33000 (тридцять три тисячі) грн 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради (Банк: ДКСУ м. Київ, рахунок: НОМЕР_4 , МФО 820172, ЄДРПОУ 03196593, місцезнаходження: просп. Науки, 17-А, м. Харків, 61166) судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено позивачем безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

позивач - Управління соціального захисту населення адміністрації Шевченківського району Харківської міської ради, код ЄДРПОУ 03196593, адреса місцезнаходження: просп. Науки, 17-А, м. Харків, 61166;

відповідач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повне заочне рішення складено 06 травня 2026 року.

Суддя А.М. Тимченко