Постановление суда № 136355341, 08.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8124/26

Провадження № 1-кс/344/3364/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2026 року місто Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ скаргу Міністерства юстиції України на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -

В С Т А Н О В И Л А:

28 квітня 2026 року представник заявника Міністерства юстиції України ОСОБА_3 звернулася до суду через систему «Електронний суд» зі скаргою на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Скаргу заявник обґрунтовує тим, що 20.03.2026 Міністерство юстиції України звернулось до Державного бюро розслідувань із заявою про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань фактом (вих. № 39258/38.4.1/15-26). вчинення кримінального правопорушення.

У вказаній заяві Міністерство юстиції України повідомляє про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 364, 365 та 367 Кримінального кодексу України, вчинених невстановленими особами органів державної влади відносно громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в результаті яких Державному бюджету України було завдано збитків, внаслідок виплати їм відшкодування по 58206,96 гривень кожному заявнику, що в сукупності становить 116413,92 гривень, на виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коржевський та інші проти України».

Одночасно Міністерство юстиції України повідомляло Державне бюро розслідувань, що у додатках до поданої заяви від 20.03.2026 містяться всі наявні у Міністерства юстиції України документи, що можуть бути використані працівниками Державного бюро розслідувань в якості доказів, та які свідчать про наявність об`єкту та об`єктивної сторони кримінального правопорушення.

Зокрема такими документами є заява громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_5 № 25321/24 з доданими до неї документами, рішення Європейського суду з прав людини від 28.08.2025 у справі «Коржевський та інші проти України», платіжні інструкції від 18.11.2025 № 5000, 4999 та інші матеріали справи.

Європейським судом з прав людини розглянуто справу «Коржевський та інші проти України» за заявою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 № 25321/24 та 28.08.2025 прийнято рішення, яким встановлено порушення Державою Україна пункту першого статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зобов`язано сплатити спільно обом заявникам 2400 (дві тисячі чотириста) євро, як відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Заявники скаржились на надмірну тривалість цивільних проваджень (більше 9 років) та відсутності у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту, посилаючись на пункт перший статті 6 та статтю 13 Конвенції. Детальна інформація стосовно фактів, скарг, національних засобів правового захисту була детально викладена громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в заяві №25321/24, до якої було додано копії документів, якими підтверджено вказані обставини.

На виконання вказаного рішення з Державного бюджету України на особовий рахунок ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 перераховано 58206,96 гривень (еквівалент 1200 євро), що підтверджується платіжною інструкцією від 18.11.2025 № 5000, та на особовий рахунок ОСОБА_5 перераховано 58206,96 гривень (еквівалент 1200 євро), що підтверджується платіжною інструкцією від 18.11.2025 № 4999.

Виплачені кошти за рішенням Європейського суду є збитками Державного бюджету України.

У якості додатків до заяви від 20.03.2026 про вчинення кримінального правопорушення, Міністерством юстиції України було надано Державному бюро розслідувань всі наявні документи, які могли бути використані ним в якості доказів.

Міністерством юстиції України в своїй заяві було зазначено конкретні обставини про кримінальні правопорушення (відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення), які є хоч і неповними, але достатніми у вказаних правовідносинах, зокрема, для попередньої кваліфікації та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та належного проведення досудового розслідування

З огляду на викладені обставини та норми права, Міністерство юстиції України у поданій заяві від 20.03.2026 просило Державне бюро розслідувань внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення, здійснити досудове розслідування та встановити осіб, внаслідок дій або бездіяльності яких Європейським судом прийнято рішення проти України, з метою можливості подання Міністерством юстиції України позову до винної особи.

При цьому П`ятим слідчим відділом (з дислокацією у місті Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові , листом від 10.04.2026 № 12-51 23868 Вих-26 повідомлено Міністерство юстиції України про прийняте ним рішення про відмову у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань на підставі поданої міністерством заяви від 20.03.2026 про вчинення кримінального правопорушення.

У вказаному листі Територіальним управлінням ДБР зазначено що у заяві від 20.03.2026 відсутній склад кримінальних правопорушень, передбачених статтями 364, 365 та 367 Кримінального кодексу України, оскільки недостатня сума для притягнення особи до кримінальної відповідальності у зв`язку із чим відсутні підстави для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Однак з такими висновками Територіального управління ДБР заявник не погоджується враховуючи те, що в даному випадку, рішення Європейського суду з прав людини, в якому визнано факт тривалості цивільних проваджень відносно заявників, яка була надмірною та не відповідала вимозі «розумного строку», та встановлено порушення Державою Україна вимог Конвенції є істотною шкодою охоронюваним законом правам, свободам та інтересам як самої заявниці, так і держави.

Заявник вважає, що у суду наявні всі підстави для поновлення строку Міністерству юстиції України для подання скарги з огляду на наступне.

У даному випадку рішення уповноваженого органу щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань було оформлено листом Територіального управління ДБР від 10.04.2026 № 12-51-23868 вих-26, оскільки процесуальним законодавством не передбачено винесення постанови з цього питання.

На адресу Міністерства юстиції України вказаний лист надійшов 28.04.2026 та зареєстрований за № 76689-15-26, про що свідчить додана Картка реєстрації вхідного документа. До моменту отримання зазначеного рішення Мін`юсту об`єктивно не могло бути відомо про вчинення або не вчинення дій, пов`язаних із внесенням відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

З огляду на це, заявник просить поновити Міністерству юстиції України строк на оскарження бездіяльність слідчого, враховуючи поважність його пропуску.

Окрім того, просить суд звернути увагу на необхідність мінімального процесуального строку для підготовки уповноваженою особою/представником скарги на бездіяльність слідчого та додатків, які б свідчили про протиправний характер такої бездіяльності.

Заявник вважає, що належного реагування щодо його заяву про злочин не відбулось, оскільки до Єдиного реєстру досудових розслідувань не було внесено відомостей за заявою заявника, тому просить поновити строку на звернення до суду із вказаною скаргою та зобов`язати внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 28 квітня 2026 року, дану справу передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_1 .

Представник заявника у судове засідання не прибув, однак подала до суду заяву, в якій підтримала вимоги скарги на підставах, викладених у скарзі, просить задовольнити вимоги скарги у повному обсязі, розгляд скарги здійснювати за відсутності заявника.

У судове засідання представник слідчого відділу (з дислокацією в м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином .

Враховуючи вимоги частини третьої статті 306 Кримінального процесуального кодексу України, яка передбачає, що відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги, оскільки слідчим суддею було вжито всіх можливих заходів, спрямованих на недопущення порушення прав будь-кого з учасників судового провадження, враховуючи те, що заборони розгляду такого роду скарг за відсутності належним чином повідомлених учасників судового провадження немає, слідчий суддя вважає за можливе здійснити розгляд даної скарги з постановленням ухвали на підставі положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною першою статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, і даний перелік є вичерпним.

Зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

З матеріалів справи вбачається, що 20.03.2026 заступник Міністра з питань європейської інтеграції ОСОБА_6 звернулася до Державного бюро розслідувань з заявою про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 364, 365 та 367 Кримінального кодексу України, вчинених невстановленими особами органів державної влади відносно громадян ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , в результаті яких Державному бюджету України було завдано збитків, внаслідок виплати їм відшкодування по 58206,96 гривень кожному заявнику, що в сукупності становить 116413,92 гривень на виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коржевський та інші проти України».

П`ятим слідчим відділом (з дислокацією у місті Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, була дана відповідь Міністерству юстиції України на заяву про вчинення кримінальних правопорушень заступника Міністра з питань європейської інтеграції ОСОБА_7 від 20.03.2026 за №39258/38.4.1/15-26 (вхідний №20172зкп- 2.6/л від 30.03.2026), в якій повідомило про відсутність підстав для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Зокрема, зазначено, що заява про вчинене кримінальне правопорушення не містить ознак наведених кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 364, 365 та 367 Кримінального кодексу України. Істотна шкода за такими статтями становить 166400 гривень, відтак не наступили відповідні суспільно-небезпечні наслідки.

Скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії (частина перша статті 304 Кримінального процесуального кодексу України).

Як встановлено слідчим суддею, рішення уповноваженого органу щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань було оформлено листом Територіального управління ДБР від 10.04.2026 № 12-51-23868 вих-26, який було отримано Міністерством юстиції України 28.04.2026.

Зі скаргою на бездіяльність слідчого заявник звернувся 28 квітня 2026 року.

За вказаних обставин та за відсутності інших даних в матеріалах перевірки і обґрунтованих заперечень суд вважає, що Міністерство юстиції України звернулося до суду з даною скаргою у строк, встановлений законом.

Відповідно до частини першої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

За змістом частини першої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відомості, які підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань та їх перелік визначені частиною п`ятою статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до положень якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Таким чином, виходячи зі змісту статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, заява про кримінальне правопорушення повинна містити зазначені відомості.

Згідно з частиною першою статті 2 Кримінального кодексу України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Частинами першою-другою статті 22 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень частини першої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України та статті 2 Кримінального кодексу України, реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, що містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.

При цьому чинне кримінальне процесуальне законодавство, в тому числі і стаття 214 Кримінального процесуального кодексу України, не передбачає обов`язку слідчого чи прокурора вносити до Єдиного реєстру досудових розслідувань всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про ознаки кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Не передбачено такого обов`язку і Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджене наказом Генеральної прокурора 30 червня 2020 року № 298).

Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України.

Аналіз наведених норм права вказує на необґрунтованість доводів заявника, що орган, який уповноважений вносити відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зобов`язаний вносити виключно всі заяви про вчинення кримінального правопорушення без попередньої оцінки викладених в них відомостей.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що обставини, викладені в заяві про вчинене кримінальне правопорушення, повинні бути такими, що свідчать про наявність вчиненого кримінального правопорушення, містять посилання на певні ознаки кримінального правопорушення та дають можливість встановити його попередню кваліфікацію.

Слідчий суддя, виходячи із принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права, вважає, що не підлягають реєстрації заяви про вчинене кримінальне правопорушення, які містять посилання на обставини, що явно не відповідають дійсності, які носять вірогідний характер та засновані на припущеннях, або які не містять достатньої інформації щодо обставин вчиненого правопорушення, яка дозволяє конкретизувати об`єктивну сторону вчиненого правопорушення та встановити відповідну правову кваліфікацію.

При цьому, виходячи зі змісту статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, дізнавач, прокурор.

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, що дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), а якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Таким чином, внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, і не можуть бути внесені відомості із заяв чи повідомлень про події, у яких відсутня достатня інформація, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно бездіяльність, передбачена пунктом 1 частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, може бути констатована лише у випадку, якщо відповідна заява чи повідомлення містять відомості саме про кримінальне правопорушення.

Також слідчий суддя зобов`язаний дотримуватися засади судочинства (загальної засади кримінального провадження) як диспозитивність, що, серед іншого, передбачає свободу сторін в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (п. 3 ч.2ст.129 Конституції України), зокрема, в обов`язку скаржника довести слідчому судді обґрунтованість своєї скарги.

Згідно частини першої статті 11 Кримінального кодексу України кримінальним правопорушенням є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб`єктом кримінального правопорушення.

Разом з тим, необхідно також враховувати, що основним складовим елементом об`єктивної сторони будь-якого злочину є його суспільна небезпечність. Злочин серед інших правопорушень характеризується найвищим ступенем суспільної небезпечності і саме це дозволяє відмежовувати його від близьких за об`єктивними і суб`єктивними ознаками інших правопорушень (адміністративних, дисциплінарних та інших).

Наведені у заяві Міністерства юстиції України обставини не є відомостями, які можуть об`єктивно свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 364, 365, 367 Кримінального кодексу України. Вказана заява взагалі не містить фактів, які б вказували на вчинення будь-якою посадовою особою органів державної влади, органів досудового розслідування, прокуратури або суду протиправних дій, тобто в ній не вказано короткого викладу обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, а є лише формальне посилання на рішення Європейського суду з прав людини без розкриття змісту наявних порушень, які кримінальним законом можуть бути віднесені до кримінально-караних діянь. Водночас виплата коштів по 58206,96 гривень кожному заявнику, що в сукупності становить 116413,92 гривень, з Державного бюджету України на відшкодування матеріальної і моральної шкоди за рішенням Європейського суду з прав людини, не є тим спричиненням збитків державі в розумінні закону про кримінальну відповідальність.

Відтак, викладена інформація в заяві від 20.03.2026, без інших належних даних, які можуть підтвердити позицію заявника, не є безумовною підставою для висновку про необхідність внесення відомостей про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, не може свідчити про те, що існує ймовірність вчинення саме зазначених кримінальних правопорушень і про те, що описані в заяві факти потребують перевірки саме засобами кримінального процесу шляхом внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Статтею 8 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93, право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо конкретної за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією.

Ініціювання кримінального переслідування за наведених представником заявника обставин є необґрунтованим засобом кримінально-правового примусу.

У зв`язку із зазначеним, виходячи з того, що при зверненні із заявою про кримінальне правопорушення до повноважного органу досудового розслідування заявником усіх вимог кримінального процесуального закону дотримано не було при посиланні на факти, які викладені у заяві (повідомленні) та за відсутності об`єктивних даних, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення і підтверджували викладені у повідомленні (заяві) факти, в їх сукупності та взаємозв`язку, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність оскаржуваної бездіяльності та про відсутність достатніх правових підстав для задоволення скарги

Виходячи із вищевикладеного, слідчий суддя, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 94 Кримінального процесуального кодексу України, дійшла висновку про відмову у задоволенні скарги у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 306-307, 309, 376, 392, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні скарги Міністерства юстиції України на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - відмовити у повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 08 травня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1