Постановление суда № 136355293, 06.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/22644/24

Провадження № 1-кп/344/461/26

У Х В А Л А

06 травня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі судді: ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , розглядаючи кримінальне провадження з обвинувальним актом щодо ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.4 ст.189 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області знаходиться кримінальне провадження з обвинувальним актом щодо ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.186, ч.4 ст.189 КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів до 08.05.2026 року включно.

Прокурор подав письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Клопотання щодо обвинуваченого обґрунтовує наявністю ризиків, що визначені ст.177 КПК України, які на даний час не зменшилися та не відпали, зокрема щодо можливості переховування обвинуваченого від суду, оскільки обвинувачений усвідомлюючи, що санкція статті передбачає покарання виключно у вигляді позбавлення волі, може вчинити такі дії; незаконно впливати на потерпілу та свідків, з якими добре знайомий та знає їхні контакті дані та місця проживання, з метою зміни ними своїх показань або надання свідчень на свою користь, зокрема потерпіла ОСОБА_7 є його колишньою дружиною, до якої під час вчинення злочинів він застосовував погрози та фізичне насильство, вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_6 раніше неодноразово судимий, тривалий час відбував покарання в місцях позбавлення волі, має тісні зв`язки з іншими особами, що вчиняли злочини. Застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу стосовно ОСОБА_6 не зможе запобігти вказаним ризикам та не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого. Прокурор зазначає, що на теперішній час заявлені ризики не зменшилися і не відпали, а тому є необхідність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого. На підставі викладеного, прокурор просив задовольнити подане ним клопотання та продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого.

Захисник ОСОБА_4 заперечує щодо клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Вказує, що прокурором не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про реальність ризиків, передбачених кримінальним процесуальним законом, а також наголосив на можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, зокрема із покладенням відповідних процесуальних обов`язків.

Захисник ОСОБА_5 подав до суду письмове заперечення на клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, яке обґрунтував тим, що ризики наведені в клопотанні прокурора стали гіпотетичними, а тримання обвинуваченого під вартою вже є надмірним, більшість ризиків, передбачених ст.177 КПК України об`єктивно нівелювалися. Просить врахувати практику ЄСПЛ з даного приводу та змінити одо обвинуваченого запобіжний захід з триманн під вартою на цілодобовий домашній арешт та покласти на ОСОБА_6 обов`язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.

Обвинувачений в судовому засіданні просить суд врахувати, те що на його утриманні перебувають малолітні діти, дружина, яка перебуває у декретній відпустці, він має міцні соціальні зв`язки, позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, у потерпілої відсутні до нього претензії, наведені прокурором ризики нічим не доведені та не спростовані, тому просить суд змінити щодо нього застосований запобіжний захід на цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронного засобу контролю.

Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали кримінального провадження наявні в розпорядженні суду з цього приводу, суд звертає увагу на наступне.

За змістом ч.ч.1-3 ст.331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

Розділ II КПК України визначає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені зокрема запобіжні заходи (п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України).

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави, суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За змістом закону, тримання під вартою як запобіжний захід може бути застосовано лише у разі якщо прокурор наявною сукупністю дозволених законом при прийнятті даного рішення засобів доказування доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України. Неможливість запобігти даним ризикам слід розуміти як недостатність інших запобіжних заходів для того, щоб запобігти їхньому настанню.

Згідно з вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Зокрема, при продовженні строку тримання під вартою, суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин справи.

Відповідно до практики ЄСПЛ доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються, як підстава для втручання у право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 02.10.2024 року щодо обвинуваченого ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 30.11.2024 року включно. В подальшому судом неодноразово вирішувалось питання щодо продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого.

Суд враховує дані про особу обвинуваченого, міцність соціальних зв`язків, те, що на розгляді Галицького районного суду Івано-Франківської області перебуває інше кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.189 КК України, що може свідчити про його стійку направленість на вчинення злочинів даної категорії.

Обвинувачений обізнаний про ступінь тяжкості пред`явленого обвинувачення та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.1, п.3, п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: можливості переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на потерпілу, свідків, які ще не допитані в ході судового розгляду та вчинити інше кримінальне правопорушення, а також те, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти вищевказаним ризикам та оцінюючи в сукупності всі обставини провадження, враховуючи, що судове провадження ще не розглянуто, ризики викладені у попередніх ухвалах суду про обрання та продовження запобіжного заходу, передбачені ст.177 КПК України не зменшились та не відпали, а тому суд вважає за необхідне продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки інший запобіжний захід, зокрема більш м`який, в тому числі домашній арешт, особисте зобов`язання чи особиста порука, не забезпечить запобігання ризикам, зазначеним у ст.177 КПК України.

Жодної обставини на підтвердження зменшення вказаних ризиків, встановлених при обранні і продовженні дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому, не встановлено, ступінь ризиків, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час провадження не зменшились та не відпали, а тому оцінюючи в сукупності всі обставини провадження, клопотання прокурора слід задовольнити, запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_6 у виді тримання під вартою слід продовжити на строк до 60 днів.

На переконання суду, за встановлених вище і описаних у обвинувальному акті обставин, не можуть нівелювати ризик переховування від суду ,соціальні зв`язки, наявність постійного місця проживання та сімейний стан обвинуваченого.

Вирішуючи питання щодо можливості застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленому ризику, суд виходить з того, що застосування домашнього арешту як менш обтяжливого запобіжного заходу, а також інших запобіжних заходів (порука, особисте зобов`язання) на цьому етапі судового провадження не буде достатньо дієвим заходом, що зможе в повній мірі запобігти ризику, який встановлений під час розгляду цього клопотання, з огляду, у тому числі на місце проживання обвинуваченого та обсяг пред`явленого обвинувачення.

Суд також, зауважує, що твердження захисників про тривалий судовий розгляд провадження є голослівними та нічим не підтвердженими, оскільки судовий розгляд відкладався неодноразово саме через неявки захисників, зокрема 03.01.2025 року судове засідання було відкладено за клопотанням захисника ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_8 в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. 19.03.2025 року судове засідання було відкладено за клопотанням захисника ОСОБА_8 , захисник ОСОБА_4 не зявився, про причини неявки суд не повідомив. 28.05.2025 року, у зв`язку з неявкою захисників судове засідання відкладено, клопотань про відкладення судового засідання не надійшло. 20.11.2025 року у зв`язку з неявкою захисника ОСОБА_8 , судове засідання було відкладено, клопотання про відкладення судового засідання не надходило. 18.12.2025 року судове засідання було відкладено за клопотанням захисника ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_8 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. 12.02.2026 року судовий розгляд відкладено за клопотаннями захисників ОСОБА_8 ОСОБА_9 , захисник ОСОБА_4 в судове засідання не зявився, про причини неявки не повідомив. 26.02.2026 року відкладено за клопотанням захисника ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_8 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. 08.04.2026 року обвинуваченим було заявлено відвід головуючій судді ОСОБА_1 , у зв`язку з чим вказану заяву було передано для реєстрації та розгляду у суді, тому наступні судові засідання, які були завчасно визначені судом не відбулися.

Крім цього, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у рішенні у справі "Тандир проти України" від 22.01.2026 року визнав, що тримання під вартою без права застави становить порушення статті 5 Конвенції про захист прав людини.

Враховуючи існування об`єктивних причин неможливості завершення судового розгляду даного кримінального провадження протягом найкоротшого терміну, зумовленого необхідністю допиту потерпілої, значної кількості свідків, дослідження письмових доказів по справі, й одночасно тривалість перебування обвинуваченого під вартою понад рік, суд вважає за можливе визначити альтернативний запобіжний захід - заставу - у встановленому законодавством розмірі.

Нормами ч.3 ст.183 КПК України передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, який в свою чергу відповідно до ч.4 ст.182 КПК України визначається з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст.177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Розмір застави, у відповідності до п.3 ч.5 ст.182 КПК України, визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість кримінального правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_6 , враховуючи існування об`єктивних причин неможливості завершення судового розгляду даного кримінального провадження протягом найкоротшого терміну, зумовленого необхідністю допиту потерпілої, значної кількості свідків, дослідження письмових доказів по справі, й одночасно тривалість перебування обвинуваченого під вартою понад рік, суд вважає за можливе визначити альтернативний запобіжний захід - заставу - у встановленому законодавством розмірі 280 (двохсот вісімдесяти) розмірів прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 931 840 (дев`ятсот тридцять одну тисячу вісімсот сорок) гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків.

Прокурор у своєму клопотанні не навів переконливих доводів та не надав жодних доказів на підтвердження того, що існують виключні обставини, за яких застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання ОСОБА_6 , покладених на нього обов`язків, у зв`язку з чим, суд приходить висновку про необґрунтованість вимог прокурора в частині продовження запобіжного заходу без визначення альтернативного запобіжного заходу та звертає увагу на ідентичність поданого клопотання про продовження строку запобіжного заходу клопотанню, яке вирішувалося судом 10.03.2026 року, що є неприпустим, про що неодноразового наголошував ЄСПЛ.

Окрім цього, суд відповідно до ч.3 ст.183 КПК України вважає за необхідне, у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого обов`язки, визначені ч.5 ст.194 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.

Керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 196-197, 201, ст.ст.369-372 КПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора про продовження терміну тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити частково.

Продовжити термін тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 до 04 липня 2026 року включно, визначивши заставу в межах 280 (двохсот вісімдесяти) розмірів прожиткових мінімумів доходів громадян для працездатних осіб, що становить 931 840 (дев`ятсот тридцять одну тисячу вісімсот сорок) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим обвинуваченим так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) в дохід держави.Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_6 наступні обов`язки:

1) прибувати до суду, із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

4) утримуватись від спілкування із потерпілою, свідками у даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Копію ухвали для виконання направити начальнику ДУ «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)» та вручити обвинуваченому і прокурору негайно після її оголошення, інші сторони мають право отримати її копію в суді.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя ОСОБА_10