Постановление суда № 136351605, 08.05.2026, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/2593/26

Провадження № 2/456/1791/2026

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

08 травня 2026 року місто Стрий

Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Писарев О. Ю., отримавши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Стрийської міської ради Львівської області (ЄДРПОУ 04055956, адреса: Львівська область, м. Стрий, вул. Шевченка, 71) про визнання права на приватизацію та визнання права власності на житло в гуртожитку,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду із позовом, в якому просить визнати за ОСОБА_1 право на приватизацію житлової секції, що складається з двох житлових кімнат площею: 18 кв.м та 11 кв.м, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на житлову секцію, що складається з двох житлових кімнат площею: 18 кв.м та 11 кв.м, та знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2026 року справу передано для розгляду в провадження судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області Писарева О. Ю..

Вивчивши позовну заяву та документи додані до неї, приходжу до переконання, що така подана без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 Цивільного процесуального кодексу України.

Позивачем у порушення вимог вказаних статей не зазначено обставини, якими обґрунтовані позовні вимоги, а саме щодо невизнання відповідачем її права на приватизацію та визнання права власності на житло в гуртожитку.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Із цих законодавчих положень слідує, що особа, яка вважає, що порушені її права, свободи чи інтереси, і яка у зв`язку із цим звертається за їх захистом до суду, має зазначити в позовній заяві: хто порушив її права чи інтереси, яким чином, якими діями відбулося втручання в її права, які саме права були порушені, чи належать вони позивачу, які обставини про це свідчать.

Питання приватизації житла регулює Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду», відповідно до частини першої та третьої статті 8 якого приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Передача житлових приміщень у гуртожитках у власність мешканців гуртожитків здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», громадяни та члени їхніх сімей, на яких поширюється дія цього Закону, мають право на приватизацію жилих приміщень у гуртожитках, що перебувають у власності територіальних громад і можуть бути приватизовані відповідно до цього Закону за рішенням місцевої ради.

Приватизація жилих приміщень у гуртожитках здійснюється відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та прийнятих відповідно до нього нормативно-правових актів з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Порядок передачі, зокрема, жилих приміщень у гуртожитках, які використовуються громадянами на умовах найму, у власність громадян визначає Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян (далі - Положення), затверджене Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України 16.12.2009 № 396.

Відповідно до пункту 17 вказаного Положення, громадянин, який виявив бажання приватизувати займану ним і членами його сім`ї на умовах найму квартиру (будинок), жиле приміщення в гуртожитку, кімнату в комунальній квартирі, звертається в орган приватизації, де одержує бланк заяви та необхідну консультацію.

Пунктом 18 вказаного Положення визначено перелік документів, які подає громадянин.

Відповідно до п. 23 Положення, орган приватизації приймає рішення про передачу квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах у власність громадян. На підставі вказаного рішення орган приватизації видає свідоцтво про право власності та реєструє його у спеціальній реєстраційній книзі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках, кімнат у комунальних квартирах, що належать громадянам на праві приватної (спільної сумісної, спільної часткової) власності.

Відповідно ст.ст. 10, 11 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду», органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом.

Спори, що виникають при приватизації квартир (будинків) та житлових приміщень у гуртожитках державного житлового фонду, вирішуються судом.

За змістом наведених вище нормативно-правових актів, якими врегульовано порядок приватизації державного житлового фонду, особа, яка бажає скористатися таким правом, звертається до відповідного органу із заявою, до якої додає необхідні документи, а цей орган приймає відповідне рішення, яке у випадку незгоди з ним заявника може бути предметом оскарження в суді.

Однак позивач не зазначає, чи зверталась вона до органу приватизації із відповідною заявою, результати розгляду заяви та не надає відповідні докази. Також позивач не зазначає підстави звернення до суду поза встановленою законом процедурою приватизації.

З викладеного позивачем обґрунтування позову не вбачається порушення прав позивача, яке може полягати у формі відмови та/або бездіяльності відповідача у здійсненні особою права на приватизацію житлового приміщення.

Суд звертає увагу, що відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові [див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22)].

Враховуючи наведене, позивачу слід визначитися з тим, які її права порушені, невизнані або оспорені, і відповідно до цього визначитися із способом захисту цих прав.

Відповідно до ч.1 ст.175 ЦПК України, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Згідно з вимогами п.3 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються. Отже, у позовній заяві повинна бути зазначена дійсна ціна позову, а також документально підтверджена ціна позову.

На виконання вимог пункту 3 частини 3 статті 175 Цивільного процесуального кодексу України позовна заява не містить зазначення ціни позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна, а від так подана позовна заява містить вимоги майнового характеру. Пунктом 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України визначено, що ціна позову визначається у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Позивачем на підтвердження вартості житлової секції не подано жодного доказу.

Згідно роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014р., розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов`язок покладається на позивача. Вартість майна визначається на момент пред`явлення позову. При цьому вартість майна - це грошова сума, за яку це майно може бути придбане у даній місцевості.

Підпунктом а) п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» визначено, що під дійсною вартістю майна розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

В якості доказу дійсної вартості майна суду можуть бути подані звіт про оцінку майна або висновок суб`єкта оціночної діяльності відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Отже, документом, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору є звіт про оцінку майна (ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»), висновок про вартість майна є його невід`ємною частиною.

Тобто, дійсна вартість майна визначається відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» і в якості доказу вартості майна суду може бути поданий звіт про оцінку саме ринкової вартості майна.

Від так аналіз позовної заяви та доданих до неї матеріалів не дозволяє встановити ціну позову щодо вимог майнового характеру, оскільки неможливо встановити вартість спірного майна.

Згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивачем долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію про сплату судового збору на суму 1331,20 грн.

Однак, позовна заява містить дві вимоги, немайнову - визнати право на приватизацію житлової секції, та майнову - визнати право приватної власності на житлову секцію.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 176 ЦПК України, ціна позову визначається у позовах, що складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.

Згідно з пп.1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з пп.2 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" установлено з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб 3328 гривень.

Таким чином, позивачу необхідно самостійно визначити розмір судового збору за подання позову майнового характеру із врахуванням ціни позову, яка повинна відповідати дійсній ринковій вартості спірного майна станом на день подання позовної заяви до суду, з наданням до суду відповідних належних доказів на підтвердження визначеної вартості майна, та сплатити такий судовий збір за ставкою 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням вартості спірного майна, та долучити квитанції про сплату до матеріалів справи.

Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами рахунків Стрийського міськрайонного суду Львівської області:

Отримувач коштів ГУК Львiв/Стрийська тг/22030101,

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38008294,

Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.),

Рахунок отримувача UA038999980313111206000013941,

Код класифікації доходів бюджету 22030101,

Призначення платежу 101 _____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Стрийський міськрайонний суд Львівської області (назва суду, де розглядається справа).

Вказані в ухвалі недоліки позбавляють суд можливості відкрити провадження за цією справою та призначити її до розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи вищенаведене, подальший рух позовної заяви неможливий і позивачу слід надати термін для усунення вказаних недоліків.

При цьому суддя зауважує, що залишення позовної заяви без руху не є обмеженням права позивача на доступ до правосуддя.

Так, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, сформульованою, зокрема, в рішеннях від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (пункт 27), від 30 травня 2013 року у справі "Наталія Михайленко проти України" (пункт 31), в яких зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою; регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суддя також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у пункті 55 справи "Креуз проти Польщі", про те, що обмеження, накладене на доступ до суду, буде несумісним із пунктом першим статті 6 Конвенції, якщо воно не переслідує законної мети або коли не існує розумної пропорційності між застосованими засобами та законністю цілі, якої прагнуть досягти ("Kreuz v. Poland" № 28249/95).

Отже, встановлюючи конкретні вимоги до змісту та форми позовної заяви, а також до документів, які мають бути до неї додані, ЦПК України при цьому покладає обов`язок на суд перевірити виконання позивачем цих вимог та прийнятності позовної заяви на стадії вирішення питання про відкриття провадження по справі.

Керуючись статтями 175-177, 185 ЦПК України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Стрийської міської ради Львівської області про визнання права на приватизацію та визнання права власності на житло в гуртожитку - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня отримання ним цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в мотивувальній частині ухвали суду

У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути її позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О. Ю. Писарев