Постановление суда № 136348725, 08.05.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8004/26

Провадження № 1-кс/344/3327/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року місто Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , з участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ скаргу адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -

В С Т А Н О В И Л А:

Представник заявника ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_3 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Скаргу заявник обґрунтовує тим, що ОСОБА_4 14.04.2026 засобами поштового зв`язку надіслала на адресу слідчого відділу (з дислокацією в м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, письмову заяву про кримінальні правопорушення за ознаками ст.ст. 146, 365, 426-1 Кримінального кодексу України, вчинені працівниками поліції ОСОБА_5 і ОСОБА_6 та невідомими їй працівниками ТЦК та СП, які у ніч з 30 на 31.03.2026 поблизу будинку № 36 по вулиці Бельведерська у м. Івано-Франківську, перевищуючи владу і надані службові повноваження, пошкодили транспортний засіб, яким вона керувала, протиправно застосували щодо неї спеціальні засоби, внаслідок чого вона отримала опіки обох очей, та, застосовуючи фізичне насильство і заходи примусу, незаконно силоміць витягли з автомобіля і затримали її чоловіка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спричинивши йому тілесні ушкодження, та повезли останнього в невідомому напрямку з місця події.

Зазначену заяву отримано уповноваженими службовими особами органу досудового розслідування/прокуратури 15.04.2026 (поштове відправлення АТ «Укрпошта» № 7601801487148).

Однак дотепер уповноваженими особами органу досудового розслідування/ прокуратури в порушення вимог статті 214 Кримінального процесуального кодексу України не повідомлено заявника про внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та не надано витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань, що дає усі підстави вважати про бездіяльність дізнавача/слідчого/прокурора у вигляді невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви про кримінальне правопорушення.

За таких обставин заявник просить зобов`язати внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно протоколу автоматизованого визначення слідчого судді від 27 квітня 2026 року, дану справу передано для розгляду слідчому судді ОСОБА_1

05 травня 2026 року на адресу суду від слідчого 5 СВ ТУ ДБР у м. Львові ОСОБА_8 надійшло заперечення на скаргу, в якому зазначає, що на розгляді у П`ятому слідчому відділі (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, перебували заяви ОСОБА_4 (вхідний №24263зкп-26/л від 15.04.2026, №24466зкп-26/л від 16.04.2026) щодо можливих протиправних дій окремих працівників поліції у м. Івано-Франківську та військових службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У ході розгляду заяв ОСОБА_4 , основними відомостями, що описують вищевказані обставини є незаконне затримання чоловіка ОСОБА_7 працівниками поліції в Івано-Франківській області та військовими службовими особами ТЦК та СП і доставлення його до ТЦК та СП, що, в свою чергу, на думку заявника, є перевищенням військовою службовою особою влади чи службових повноважень (ст. 426-1 Кримінального кодексу України), вчинене військовими службовими особами ТЦК та СП та перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу (ст. 365 Кримінального кодексу України), вчинене працівниками поліції.

Дослідивши відомості та доводи, у заявах ОСОБА_4 не встановлено жодних обставин, які б свідчили про вчинення вищевказаними службовими особами злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України, оскільки в заяві остання не наводить жодних об`єктивних відомостей, які б дійсно підтверджували факт вчинення кримінального правопорушення

За результатами вивчення заяв, ознак кримінальних правопорушень, підслідних Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, в тому числі і кримінального правопорушення, передбаченого ст.426-1 Кримінального кодексу України, не встановлено, оскільки у повідомленні відсутні відомості про заподіяння істотної шкоди або настання тяжких наслідків в розумінні ст.ст.425, 426-1 Кримінального кодексу України, а також на момент вчинення щодо ОСОБА_7 протиправних дій не отримано відомостей, що він був діючим військовослужбовцем (підолеглим).

Встановлено, що викладені в матеріалах заяви про вчинення кримінальних правопорушень відомості не завжди слугують підставами для внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та кваліфікації діянь. Зокрема, це має місце у випадку вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 364, 365, 367 Кримінального кодексу України, основні склади яких пов`язані з незаконними діями (бездіяльністю) відповідних службових осіб, внаслідок чого повинна бути завдана саме істотна шкода охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб. При цьому згідно примітки до статті 364 Кримінального кодексу України істотною шкодою у статтях 364, 364-1, 365, 365-2, 367 вважається така шкода, яка в сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Тобто зі змісту відповідної заяви чи повідомлення повинно безпосередньо випливати, що завдана шкода у конкретному випадку досягає свого істотного рівня, що, зокрема, є необхідною підставою для наявності складу певного кримінального правопорушення у сфері службової та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг.

Відповідно, у повідомленнях ОСОБА_4 відсутні будь-які відомості про заподіяння конкретної матеріальної шкоди, яка б досягала розміру, необхідного для кваліфікації дій за ст. 365 Кримінального кодексу України. ОСОБА_4 не зазначає, в чому саме полягає істотна шкода, та не надаєт розрахунків чи доказів її настання.

Разом з тим, повідомляє, що заяви ОСОБА_4 скеровано до Івано-Франківського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України для вжиття заходів в межах, компетенції. Просить у задоволенні скарги відмовити.

Заявник ОСОБА_4 у судове засідання не прибула, однак представник заявника адвокат ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій підтримав вимоги скарги на підставах, викладених у скарзі, просив задовольнити вимоги скарги у повному обсязі, розгляд скарги здійснювати за відсутності заявника.

У судове засідання представник слідчого відділу (з дислокацією в м. Івано- Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Львові, не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином .

Враховуючи вимоги частини третьої статті 306 Кримінального процесуального кодексу України, яка передбачає, що відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги, оскільки слідчим суддею було вжито всіх можливих заходів, спрямованих на недопущення порушення прав будь-кого з учасників судового провадження, враховуючи те, що заборони розгляду такого роду скарг за відсутності належним чином повідомлених учасників судового провадження немає, слідчий суддя вважає за можливе здійснити розгляд даної скарги з постановленням ухвали на підставі положень частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розгляду справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого, дізнавача або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначений частиною першою статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, і даний перелік є вичерпним.

Зокрема, відповідно до пункту 1 частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, володільцем тимчасово вилученого майна, іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування.

Відповідно до частини першої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування, а дізнавач - керівником органу дізнання, а в разі відсутності підрозділу дізнання - керівником органу досудового розслідування.

За змістом частини першої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Відомості, які підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань та їх перелік визначені частиною п`ятою статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, відповідно до положень якої до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають внесенню, серед інших відомостей, короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела.

Таким чином, виходячи зі змісту статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, заява про кримінальне правопорушення повинна містити зазначені відомості.

Згідно з частиною першою статті 2 Кримінального кодексу України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Частинами першою-другою статті 22 Кримінального процесуального кодексу України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

За змістом положень частини першої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України та статті 2 Кримінального кодексу України, реєстрації в Єдиному реєстрі досудових розслідувань підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, що містять достатні відомості про кримінальне правопорушення.

При цьому чинне кримінальне процесуальне законодавство, в тому числі і стаття 214 Кримінального процесуального кодексу України, не передбачає обов`язку слідчого чи прокурора вносити до Єдиного реєстру досудових розслідувань всі прийняті та зареєстровані ними заяви, зокрема ті, що не містять у собі відомостей про ознаки кримінального правопорушення, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Не передбачено такого обов`язку і Положенням про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення (затверджене наказом Генеральної прокурора 30 червня 2020 року № 298).

Згідно з пунктом 1 глави 2 розділу 1 цього Положення, до реєстру вносяться відомості про короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що узгоджується з вимогами пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 214 Кримінального процесуального кодексу України.

Аналіз наведених норм права вказує на необґрунтованість доводів заявника, що орган, який уповноважений вносити відомості про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, зобов`язаний вносити виключно всі заяви про вчинення кримінального правопорушення без попередньої оцінки викладених в них відомостей.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що обставини, викладені в заяві про вчинене кримінальне правопорушення, повинні бути такими, що свідчать про наявність вчиненого кримінального правопорушення, містять посилання на певні ознаки кримінального правопорушення та дають можливість встановити його попередню кваліфікацію.

Слідчий суддя, виходячи із принципу правової визначеності, який є складовою верховенства права, вважає, що не підлягають реєстрації заяви про вчинене кримінальне правопорушення, які містять посилання на обставини, що явно не відповідають дійсності, які носять вірогідний характер та засновані на припущеннях, або які не містять достатньої інформації щодо обставин вчиненого правопорушення, яка дозволяє конкретизувати об`єктивну сторону вчиненого правопорушення та встановити відповідну правову кваліфікацію.

При цьому, виходячи зі змісту статті 214 Кримінального процесуального кодексу України, повноваженнями щодо оцінки відомостей, наведених у заяві чи повідомлених потерпілим, чи виявлених з іншого джерела, як таких, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наділені слідчий, дізнавач, прокурор.

Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, що дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є фактичне існування доказів, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), а якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, що мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Таким чином, внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань підлягають відомості із заяв, в яких міститься виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, і не можуть бути внесені відомості із заяв чи повідомлень про події, у яких відсутня достатня інформація, що вказує на вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно бездіяльність, передбачена пунктом 1 частини першої статті 303 Кримінального процесуального кодексу України, може бути констатована лише у випадку, якщо відповідна заява чи повідомлення містять відомості саме про кримінальне правопорушення.

Статтею 8 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom) від 28 травня 1985 року, п. 57, Series A, № 93, право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. Одним із таких обмежень є переслідування особи в кримінально-правовому порядку шляхом внесення повідомлення до Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо конкретної за бажаною кримінально-правовою кваліфікацією.

У зв`язку із зазначеним, виходячи з того, що при зверненні із заявою про кримінальне правопорушення до повноважного органу досудового розслідування заявником усіх вимог кримінального процесуального закону дотримано не було при посиланні на факти, які викладені у заяві (повідомленні) та за відсутності об`єктивних даних, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення і підтверджували викладені у повідомленні (заяві) факти, в їх сукупності та взаємозв`язку, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність оскаржуваної бездіяльності та про відсутність достатніх правових підстав для задоволення скарги

Виходячи із вищевикладеного, слідчий суддя, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 94 Кримінального процесуального кодексу України, дійшла висновку про відмову у задоволенні скарги у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 303, 306-307, 309, 376, 392, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя

У Х В А Л И Л А:

У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність слідчого, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, - відмовити у повному обсязі.

Ухвала може бути оскаржена до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали складено 08 травня 2026 року.

Слідчий суддя ОСОБА_1