Постановление суда № 136342120, 07.05.2026, Рахівський районний суд Закарпатської області

Справа №305/1347/26

Номер провадження 1-кс/305/147/26

УХВАЛА

07.05.2026. Слідчий суддя Рахівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

прокурора ОСОБА_3

слідчого ОСОБА_4

підозрюваного ОСОБА_5

захисника адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши клопотання старшого слідчого СВ Рахівського ВП ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого водієм автотранспортних засобів у СФГ "ІНФОРМАЦІЯ_2", одруженого, раніше несудимого,

ВСТАНОВИВ:

Слідчий СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_4 , за погодженням із прокурором Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_7 звернувся в суд з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .

Клопотання мотивовано тим, що у провадженні СВ Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області перебувають матеріали кримінального провадження, що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026071140000139 від 10.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме: незаконне переправлення осіб через державний кордон України, організація незаконного переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів або усуненням перешкод, вчинене за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , у період травня 2026 року, маючи умисел, спрямований на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України поза визначеними пунктами пропуску, розуміючи встановлений порядок перетину державного кордону під час воєнного стану, введеного відповідно до Указу Президента України №64/2022, який неодноразово продовжувався та діє на даний час, будучи обізнаним, що на період дії правового режиму воєнного стану чоловікам - громадянам України віком від 18 до 60 років, а також жінкам-військовозобов`язаним обмежено виїзд за межі України, крім військовозобов`язаних, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення, за попередньою домовленістю з невстановленою особою жіночої статі на ім`я « ОСОБА_8 » та іншими невстановленими досудовим розслідуванням особами чоловічої статі, про спільне вчинення незаконного переправлення трьох громадян України через державний кордон України, шляхом сприяння їхньому переміщенню до ділянки державного кордону України з Румунією, поблизу с. Ділове, Рахівського району, Закарпатської області, за грошову винагороду у розмірі 3500 Євро, з однієї людини. 01.05.2026, громадянин ОСОБА_9 (далі ОСОБА_9 особа яка залучена до конфіденційного співробітництва), за допомогою мобільного месенджера «Viber» зв`язався з особою жіночої статі, за номером мобільного телефону НОМЕР_1 . Під час телефонної розмови, співрозмовник за рекомендувалась як « ОСОБА_8 » та повідомила, що зможе допомогти останньому незаконно перетнути державний кордон України за грошову винагороду у розмірі 3500 Євро, після чого невстановлена особа на ім`я « ОСОБА_8 » надала вказівку ОСОБА_9 прибути до м. Рахів та заселитись до будь-якого готелю, зазначивши, що він має вказати коли саме прибуде до м. Рахів, для того щоб його забрав спільник та перевіз до державного кордону України. 04.05.2026, о 09 годині 10 хвилин, ОСОБА_9 потягом Київ - Рахів прибув на жд вокзал, що в м. Рахів, вул. Привокзальна №1, після чого заселився в готель «Рахів», що за адресою м. Рахів, вул. Миру №44, де поселившись зателефонував за допомогою мобільного мессенджера «Viber» на номер мобільного телефону НОМЕР_1 до особи на ім`я « ОСОБА_8 » та повідомив про своє прибуття, остання в свою чергу повідомила ОСОБА_9 про те, що її людина за допомогою автомобіля забере його з готелю близько з 23:00 до 00:00 години та повезе в напрямку державного кордону України, з метою його незаконного переправлення. Крім того, остання повідомила, що в кінці маршруту перед виходом з автомобіля ОСОБА_9 повинен передати водію грошові кошти в сумі 3500 євро, як плату за організацію свого незаконного переправлення через державний кордон України. 04.05.2026 о 23 годині 40 хвилин до ОСОБА_9 за допомогою мобільного додатку «WhatsApp» з номеру мобільного телефону НОМЕР_2 , зателефонувала особа, яка зарекомендувала себе, як « ОСОБА_10 » ( ОСОБА_5 ), та який дав вказівку ОСОБА_9 виходити з готелю та сідати до автомобіля типу «джип» чорного кольору (автомобіль марки Suzuki Grand Vitara з державним номерним знаком НОМЕР_3 ). Сівши до вище вказаного автомобіля, ОСОБА_9 та ОСОБА_5 , з метою виконання раніше узгодженого плану, спрямованого на незаконне переправлення громадян України через державний кордон України з Румунією, вирушили в напрямку с. Ділове, Рахівського району, Закарпатської області. В подальшому під час руху на вище вказаному автомобілі ОСОБА_5 провів детальний інструктаж ОСОБА_9 від моменту подолання загороджувального паркану інженерного захисту державного кордону України з Румунією, подолання річки Тиса, і до моменту його затримання прикордонною поліцією Румунії та подальшої поведінки. Прибувши до с. Ділове, Рахівського району, ОСОБА_5 зупинив автомобіль попереду блок-посту Державної прикордонної служби України та надав вказівку ОСОБА_9 виходити з автомобіля та слідувати в пішому порядку маршрутом, який позначив йому в застосунку «Google Maps», з метою обходу даного блок-посту, а сам безперешкодно проїхав блок-пост та очікував ОСОБА_9 вже поза ним. Обійшовши блок-пост Державної прикордонної служби в с. Ділове, Рахівського району, ОСОБА_9 , підійшов до автомобіля марки Suzuki Grand Vitara, з державним номерним знаком НОМЕР_3 , за кермом якого перебував ОСОБА_5 , та під керуванням якого продовжили рух в напрямку центру

с. Ділове, Рахівського району. В ході руху транспортного засобу ОСОБА_5 , надав вказівку ОСОБА_9 передати йому грошові кошти в сумі 3500 євро, як оплату за організацію його незаконного переправлення через державний кордон до Румунії. Однак, о 00 годин 30 хвилин, 05.05.2026, ОСОБА_9 , було затримано працівниками Державної прикордонної служби України та працівниками СКП Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області біля 320 прикордонного знаку в с. Ділове, Рахівського району, Закарпатської області за 1500 метрів від русла річки Тиса по якому проходить державний кордон України з Румунією. За таких обставин, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, а саме сприяння організації незаконного переправлення осіб через державний кордон України вказівками, порадами, наданням засобів, вчинене способом, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яку незаконно переправляли через державний кордон України, наданням засобів, за попередньою змовою групою осіб, з корисливих мотивів. 05.05.2026 ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України, та 05.05.2026, останньому повідомлено про підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України. Повідомлення про підозру ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допиту свідків; протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімком за участі свідків; протоколом затримання; іншими матеріалами кримінального провадження. Під час досудового розслідування зібрано достатньо доказів, які обґрунтовують підозру ОСОБА_5 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні. Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 184 КПК України, необхідністю застосування відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність ризиків передбачених п.п.1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст.177 КПК України. Щодо ризику переховування підозрюваного ОСОБА_5 від органу досудового розслідування та суду слід відмітити, що усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_5 з метою уникнення покарання і затягування справи, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Наявність певного ризику, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та всiма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciey y. Moldova (Бекчиев проти Молдови), Panchenkov Russia (Панченко проти Росії), а в даному конкретному випадку, такий ризик є обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований та підтверджуються наявними матеріалами. Дійсним є такий ризик у розрізі того, що підозрюваний будучи обізнаним з санкцією статті, яка їй інкримінується, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду в подальшому, може виїхати із свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, даний ризик належно вмотивований тим що не всі докази у кримінальному провадженні на даній стадії досудового розслідування відшукані, тому є достатні підстави вважати що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, зможе знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з метою не доказування його вини в подальшому. Також, наявний ризик щодо можливості підозрюваного незаконно впливати свідків у кримінальному провадженні, з метою уникнення відповідальності, оскільки не всі свідки на час розгляду даного клопотання, ще не допитані. Оцінюючи наявність цього ризику (вплив на свiдкiв) у кримінальному провадженні, слід виходити з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та розуміти, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини вчинення злочину у якому останній обґрунтовано підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Тим самим, наявності ризику впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Ризик того, що ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується тим, що він може ухилятися від виконання процесуальних обов`язків, визначених ч.7 ст.42 КПК України, а саме ухилятися від явки на виклик до слідчого. Ризик того, що ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення, обґрунтовується тим, що останній ніде не працює, підозрюється у тяжкому корисливому злочині. Крім цього, просить суд, при розгляді клопотання також врахувати діючий на даний час та на час вчинення кримінального правопорушення воєнний стан на території України, введений та продовжений Указом Президента України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. На думку сторони обвинувачення, всі зазначені у ч.1 ст.194 КПК України обставини є доведеними, тому є достатні підстави для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки жоден більш м`який запобіжний захід не зможе запобігти настанню вищенаведених ризиків. З огляду на викладене слідчий просить застосувати, щодо підозрюваного ОСОБА_5 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, з визначенням розміру застави в сумі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів доходів громадян.

Прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримали клопотання, просять таке задовольнити, оскільки обрання найсуворішого запобіжного заходу мотивоване наявними ризиками, а саме, ОСОБА_5 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, усвідомлює, що за вчинене ним кримінальне правопорушення йому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі від семи до дев`яти років, перебуваючи на волі він може ухилитися від досудового розслідування чи суду, негативно впливати на свідка, ОСОБА_9 . Отже, на їх думку, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного та не дасть змогу запобігти зазначеним ризикам та виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Захисник підозрюваного, адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні, просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки таке не обгрунтоване, ризики на які вказують слідчий та прокурор формальні. Стверджував, що його підзахисний має міцні соціальні зв`язки, визначене місце роботи, здійснює догляд за своєю дружиною, яка є особою з інвалідністю другої групи. Тому, просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого та застосувати до його підзахисного запобіжний захід, у вигляді домашнього арешту, в нічний час доби. У випадку, якщо слідчий суддя прийде до переконання про необхідність задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просив визначити мінімальний розмір застави, передбачений нормами кримінально-процесуального закону.

Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні просив його суворо не карати.

Заслухавши учасників справи, вивчивши клопотання та дослідивши докази по даних матеріалах, слідчий суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 та п.4 ч.2 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

У відповідності до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним чи обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчинити інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється чи обвинувачується.

Частиною 2 ст.177 КПК України передбачено, що підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Метою і підставою тримання під вартою є запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на свідків або іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню.

При судовому розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги п.п.3,4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Зокрема при розгляді клопотання суд оцінює підстави для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з урахуванням конкретних обставин справи.

Крім цього, враховуючи практику Європейського суду та положення ч.1 ст.178 КПК України, при розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою, суд бере до уваги характер (обставини) і тяжкість злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке, можливо, буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством.

Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України», наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами. Як зазначено в п.111-112 Рішення ЄСПЛ «Белеветський проти росії» - обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням п.4 ст.5 Конвенції.

Як зазначено в Рішенні ЄСПЛ «Александер Макаров проти росії» національні органи влади зобов`язані проаналізувати особисті обставини особи докладніше та навести на користь тримання її під вартою конкретні підстави, підкріплені встановленими в судовому засіданні доказами.

Суд, в свою чергу повинен ретельно дослідити наявні докази вказаних ризиків, проаналізувати, дати належну оцінку в кожній конкретній справі. Це узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який у своєму рішенні у справі «Кобець проти України» зазначив, що «Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики при оцінці доказів він керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (також рішення у справі «Авшар проти Туреччини». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою».

В той же час згідно із практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26.07.2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, що відповідно до ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 7 до 9 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю строком до трьох років з конфіскацією майна.

При цьому, зазначені в клопотанні ризики, щодо можливості підозрюваного ОСОБА_5 , переховуватися від органу досудового розслідувана та суду, виїхати зі свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків, зокрема на ОСОБА_9 , та вчинити інше кримінальне правопорушення слідчий суддя також вважає обґрунтованими.

Згідно п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім, як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що у провадженні слідчого відділення Рахівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження за №12026071140000139 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 10.04.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

З витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань №12026071140000139 вбачається, що 10.04.2026 внесено відомості за ч.3 ст.332 КК України, де обставини кримінального правопорушення вказано такі: до СВ Рахівського РВП надійшов рапорт про те, що громадянин ОСОБА_11 , спільно з невстановленими особами за грошові кошти організовують незаконне переправлення громадян України призовного віку через державний кордон України з Румунією

05.05.2026, ОСОБА_5 затримано в порядку ст.208 КПК України, та 05.05.2026, останньому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.332 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, доводиться зібраними доказами, а саме: протоколами допиту свідків, протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, протоколом затримання, а також інші матеріали кримінального провадження.

Сукупність фактичних даних, які містяться в матеріалах кримінального провадження, дають підстави вважати пред`явлену ОСОБА_5 підозру у вчиненні даного кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні вже під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1999 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Водночас, слідчий суддя на вказаному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.

Слідчий суддя, з огляду на вказане, вважає необхідним констатувати також особисті обставини життя підозрюваного.

Так, підозрюваний ОСОБА_5 , має постійне місце проживання, одружений, працює на посаді водія автотранспортних засобів у СФГ "ІНФОРМАЦІЯ_2", раніше несудимий.

Запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту не зможуть в достатній мірі запобігти ризикам, визначеним вст.177 КПК України. Про дані обставини свідчать тяжкість, характер та спосіб вчинення інкримінованого підозрюваним злочину, а також те, що підозрюваний може покинути місце свого проживання; перебуваючи під домашнім арештом, може виїхати із свого місця проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності, не будучи обмеженим запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою.

З огляду на викладене, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його вини, та те, що інкримінований злочин вчинено в умовах воєнного стану, слідчий суддя вважає, що існують ризики його переховування від органів досудового розслідування та суду, можливість незаконно впливати на свідків, зокрема на ОСОБА_9 , оскільки не всі свідки допитані.

Слідчий суддя враховує також те, що останній є обізнаний з методами і способами незаконного перетину кордону України з Румунією, отже має реальні можливості покинути територію України з метою уникнення від покарання, поза межами пункту пропуску державного кордону України.

При цьому, аргументи, на які посилаються підозрюваний та його захисник, на переконання слідчого судді, з огляду на обставини, встановлені в ході судового засідання, не спростовують доводи органу досудового розслідування, не підтверджені відповідними доказами, і не є такими, що забезпечать виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків та суттєво не зменшують ризики, передбачені ст.177 КПК України, тому слідчий суддя дійшов до висновку про обґрунтованість клопотання слідчого відділення Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області, ОСОБА_4 .

У зв`язку з наведеним, слідчий суддя дійшов до висновку, що клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 , строком на 60 днів є обґрунтованим.

Крім того, частиною 3 статті 183 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Частиною п.2 ч.5 статті 182 КПК України визначено, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Суд також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з`явитися на судове засідання) покликані забезпечити не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання.

Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя з урахуванням положень ст.ст.177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Визначаючи розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 , обов`язків, передбачених КПК України, слідчий суддя врахувує, характер кримінального правопорушення, у якому підозрюється особа, кількість та ступінь ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а також дані про особу підозрюваного. Так, ОСОБА_5 , має постійне місце проживання, визначене місце роботи, є одруженим, по місцю проживання характеризується з позитивної сторони. При цьому, злочин в якому підозрюється останній, вчинений в умовах воєнного стану, у сприянні незаконного переправлення осіб через державний кордон України з Румунією.

Слідчий суддя вважає цей випадок виключним, виходячи з того, що кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.332 КК України, має високий ступінь суспільної небезпеки в період дії воєнного стану, оскільки посягає на порядок функціонування державних інститутів у сфері охорони кордону та національної безпеки.

Матеріалами кримінального провадження (рапортом працівників Рахівського РВП ГУНП в Закарпатській області; протоколом затримання особи в порядку ст.208 КПК України; постановоюпро визнання речовим доказом; протоколом допиту свідка ОСОБА_9 в якому йшлося про суму винагороди за організацію перетину кордону від 7000 до 8000 тисяч Євро) стверджується, що вартість послуг із незаконного переправлення однієї особи через державний кордон, до організації яких ймовірно причетний підозрюваний, становила 8000 Євро. Окрім цього, згідно з ухвалою про арешт майна від 07.05.2026, у підозрюваного фактично було вилучено та арештовано грошові кошти, зокрема і 8000 євро (80 предметів схожих на грошові кошти номіналом по 100 євро, серія/номер SC3002913831). Зазначене свідчить про наявність у підозрюваного фінансових ресурсів, які дозволяють йому легко внести заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів без суттєвого впливу на його добробут, що нівелює мету запобіжного заходу, як гарантії процесуальної поведінки.

Враховуючи наведене, застава у розмірі, запропонованому стороною обвинувачення, не може вважатись достатньою та такою, що створює для підозрюваного реальний економічний ризик втрати коштів у разі порушення ним процесуальних обов`язків. Навпаки, призначення застави у сумі, що є меншою за ймовірну вигоду від злочину, може створити у підозрюваного ілюзію безкарності та стимулювати його до продовження злочинної діяльності з метою покриття витрат на заставу.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства ("Летельє проти Франції"), на підставі наведеного, суд дійшов до висновку, що застава у визначених в п.2 ч.5 ст.182 КПК України межах не здатна забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків, отже така, на думку суду повинна бути призначена у розмірі (200) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», який встановлено на рівні (3328) гривень, що відповідно становить 665 600 (шістсот шістдесять п`ять тисяч шістсот) гривень, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним ОСОБА_5 , покладених на нього обов`язків та є співмірною з існуючими у даному кримінальному провадженні ризиками.

У разі внесення застави, на ОСОБА_5 , відповідно до ч.5 ст.194 КПК України, слід покласти наступні обов`язки: прибувати до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою; не відлучатись із населеного пункту, в якому підозрюваний зареєстрований та проживає, без дозволу органу досудового розслідування чи суду; повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Головного Управління ДМС в Івано-Франківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженню, зокрема з ОСОБА_9 .

Керуючись положеннями ст.ст.177, 178, 181, 183, 186, 193, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_6 про обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , у вигляді домашнього арешту у нічний час доби - відмовити.

Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого водієм автотранспортних засобів у СФГ "ІНФОРМАЦІЯ_2", одруженого, раніше несудимого - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів, починаючи з 05.05.2026 по 03.07.2026, включно.

Визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , українцю, громадянину України, працюючому водієм автотранспортних засобів у СФГ "ІНФОРМАЦІЯ_2", одруженому, раніше несудимому, заставу в розмірі, 200 (двохсот) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 665 600 (шістсот шістдесять п`ять тисяч шістсот) гривень, які необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, зокрема на рахунок: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача ДКСУ, м. Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, працюючого водієм автотранспортних засобів у СФГ "ІНФОРМАЦІЯ_2", одруженого, раніше несудимого, та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_5 у зв`язку із внесенням застави, він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 03 липня 2026 року.

В разі внесення застави покласти на ОСОБА_5 , такі обов`язки:

1. прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою;

2.не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний зареєстрований та проживає, без дозволу органу досудового розслідування чи суду;

3.повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

4. здати на зберігання до Головного управління ДМС в Івано-Франківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

5. утримуватися від спілкування зі свідком по кримінальному провадженню.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_5 на строк до 03 липня 2026 року.

У разі невиконання зазначених вище обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.

Контроль за виконанням ухвали покласти на Рахівський відділ Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області.

Ухвала підлягає негайному виконанню Рахівським РВП ГУНП в Закарпатській області.

Строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу визначити до 03 липня 2026 року.

На ухвалу може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Повний текст ухвали проголошений 08 травня 2026 року о 09 годині 15 хвилин.

Слідчий суддя Рахівського районного суду: ОСОБА_1