Решение № 136341333, 30.04.2026, Центральний районний суд м. Миколаєва

487/4524/25

н\п 2/490/614/2026

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(З А О Ч Н Е)

30 квітня 2026 року м. Миколаїв

Центральний районний суд м. Миколаєва

в складі: головуючого судді - Чулуп О.С.

за участю секретаря Правник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 30688,45 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що 04.01.2023 р. між ТОВ "Авентус України" та

ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 6242820, відповідно до якого ТОВ "Авентус Україна" надав позичальнику кредит у сумі 6500 грн. строком на 360 днів. ТОВ "Авентус Україна" виконав умови договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 6500,00 грн., шляхом зарахування на кредитних коштів на платіжну картку відповідача, в свою чергу позичальник не виконав умови договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.

25.09.2023 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" було укладено договір факторингу, за яким ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" набуло статусу кредитора за кредитним договором № 6242820 від 04.01.2023 року.

Крім того, представник позивача просить суд зобов`язати орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно дост. 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми і стягнути отриману суму інфляційних витрат і 3% річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Дослідивши матеріали справи, давши оцінку доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.01.2023 року між ТОВ "Авентус України" та ОСОБА_1 було укладено договір № 6242820 про надання споживчого кредиту відповідно до якого ТОВ "Авентус Україна" надав позичальнику кредит у сумі 6500 грн. строком на 360 днів ТОВ "Авентус Україна" виконав умови договору та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 6500 грн., шляхом зарахування на кредитних коштів на платіжну картку відповідача, в свою чергу позичальник не виконав умови договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно п.2.1 кредитного договору кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Згідно п. 1.5.1 Договору стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день.

Згідно листа Товариства з обмеженою відповідальністю «Пейтек України» від 10.10.2023 року повідомлено, що 04.01.2023 року було зараховано кошти на картку № НОМЕР_1 в розмірі 6500 грн.

Згідно листа АТ КБ «Приватбанк» від 19 листопада 2025 року повідомлено, що на ім`я ОСОБА_2 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 . Крім того повідомлено про зарахування на вказану картку коштів на суму 6500 грн. від 04.01.2023 року.

25.09.2023 року між ТОВ "Авентус Україна" та ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" було укладено договір факторингу, за яким ТОВ "Фінансова компанія "Фінтраст Україна" набуло статусу кредитора за кредитним договором № 6242820 від 04.01.2023 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників (додаток № 1 до Договору факторингу).

25.11.2024 року рішенням єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», за № 251124/1 вирішено змінити найменування на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».

Відповідно дост.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннямист. 1048 ЦК України, яка на підставі частини 2ст. 1054 цього Кодексузастосовується до відносин за кредитним договором), передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 1049 ЦК Українипередбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України зобов`язанняповинні виконуватися належним чином відпоідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Згідно зіст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно розрахунку заборгованості станом на дату подання позову відповідач має заборгованість в розмірі 30688,45 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 6500 грн., відсоткам за користування кредитом в розмірі 24188,45 грн.

Отже, відповідачем були порушені умови договору щодо своєчасного погашення заборгованості та сплати обумовлених договором платежів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу.

Згідно ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 1050 ЦК Українипередбачено, якщо позичальник не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно достатті 625 цього Кодексу.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не бажає погашати заборгованість по кредитному договору, то вказана заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Щодо вимог позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11ст.265 ЦПК України інфляційних втрат та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування, - суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 10, 11ст. 265 ЦПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування. Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченомурозділом VII цього Кодексу.

Дані норми процесуального права дають суду певний розсуд у вирішенні питання щодо задоволення або ж відмови в задоволенні відповідного клопотання позивача про продовження нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення, оскільки визначають не обов`язок суду зазначити в рішенні про таке нарахування, а можливість.

Питання про можливість у конкретній справі застосовувати приписи частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятоїстатті 265 ЦПК України) суд вирішує на власний розсуд з урахуванням обставин, що мають істотне значення, на основі принципів розумності, справедливості та пропорційності.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22.

Також суд зазначає, що відповідно до п. 18 Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Кредитні відносини між сторонами у справі виникли 04 січня 2023 року, тобто у період дії в Україні воєнного стану, який діє і на даний час.

Отже, суд вважає, що вимоги позивача про здійснення нараховування органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення в порядку ч. ч. 10, 11ст.265ЦПК Україниінфляційних втрат та 3% річних, починаючи з дати набрання рішенням суду законної сили та стягнення отриманих сум інфляційних втрат і 3% річних, а також роз`яснення даному органу чи особі, що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні трати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування,- є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

При вирішенні питання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу суд виходить з наступного.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав копію договору про надання правової (правничої) допомоги, заявку на виконання доручення до договору та рахунок фактура за надання правової допомоги.

Відповідно до ч. 2ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року справа № 72/1010/16-ц, провадження № 61-3416 св 18 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, детальний опис робі, акт про підтвердження факту надання правничої допомоги.

Проте позивачем не надано платіжних документів (платіжного доручення, квитанції тощо), які підтверджують сплату позивачем коштів в розмірі 10000 грн.

За такого в задоволенні вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу слід відмовити.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Керуючись ст.ст.76-81,89,141,258-259,263-265,268,273 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" суму заборгованості за Кредитним договором № 6242820 від 04.01.2023 року в розмірі 30688,45 грн., яка складається з заборгованості за кредитом в розмірі 6500 грн., відсоткам за користування кредитом в розмірі 24188,45 грн.

В задоволенні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінтраст Капітал" суму сплаченого судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або з дати складення повного заочного рішення суду).

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (або в день складення повного заочного рішення суду), має право на поновлення пропущеного строку, на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал», код ЄДРПОУ: 44559822, адреса: м. Київ, вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя