Постановление суда № 136339761, 07.05.2026, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Пересипський районний суд міста Одеси

Справа №523/8806/26

Провадження №1-кс/523/4150/26

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

07 травня 2026 року м. Одеса

Слідчий суддя Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора Пересипської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 та його захисників адвокатів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засідлані, в приміщенні суду клопотання прокурора в кримінальному провадженні №12026163490000350 від 16 квітня 2026 року, за ознаками ч.2 та ч.3 ст.332 КК України, про накладення арешту на майно,

в с т а н о в и в:

28 квітня 2026 року до Пересипського районного суду м. Одеси надійшло клопотання прокурора Пересипської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 про накладення арешту на вилучене, під час обшуку житла.

Слідчим відділенням Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження №12026163490000350 від 16 квітня 2026 року, за ознаками ч.2 та ч.3 ст.332 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне переправлення осіб через державний кордон України, керівництво такими діями або сприяння їх вчиненню порадами, вказівками, наданням засобів та усуненням перешкод, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 16 квітня 2026 року до слідчого відділення Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області надійшла заява від громадянина ОСОБА_7 , в якій останній просить вжити заходів до особи на ім`я ОСОБА_8 , який здійснює пошук військовозобов`язаних громадян України, які мають на меті у будь-який спосіб перетнути державний кордон України, однак не мають на це законних підстав в умовах дії правового режиму «Воєнний стан», та в подальшому за грошову оплату організовує їх незаконний перетин через кордон України поза пунктами пропуску.

27 квітня 2026 року в ході контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту оперативними підрозділами УСБУ в Одеській області, задокументовано факт організації незаконного переправляння осіб через державний кордон України.

В ході проведення контролю за вчиненням злочину у формі слідчого експерименту, задокументовано групу осіб, які за грошову винагороду неодноразово організовували незаконний перетин кордону громадян України мобілізаційного віку.

За результатами проведених заходів, 27 квітня 2026 року відповідно до розробленого плану та заздалегідь розподілених між собою ролей, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повинен підшукувати осіб, які бажали б здійснити протиправний перетин через державний кордон України до Придністровської Молдавської Республіки а ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повинні здійснювати саму поїздку керувати їх діями, надавати вказівки та поради, де в подальшому повинні залишати осіб неподалік кордону з Придністровською Молдавською Республікою, з метою перетинання Державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску.

Згідно досягнутої домовленості, ОСОБА_4 підшукав ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в умовах воєнного стану, введеного на території України, не мав можливості перетнути державний кордон у відповідному прикордонному пункті пропуску, у зв`язку з забороною виїзду за межі країни громадян України чоловічої статі віком від 18 до 60 років.

В свою чергу ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , володіючи інформацією про розміщення місцевих пунктів пропуску, маючи на меті будь яким шляхом доставити ОСОБА_11 до місця незаконного перетинання державного кордону України, а саме наданням вказівок та транспортного засобу, забезпечили прибуття 27 квітня 2026 року ОСОБА_11 до с. Градениці Біляївського району, Одеської області, яке межує з Молдовою, де ОСОБА_9 та ОСОБА_10 провели детальний інструктаж з приводу переправлення через державний кордон України, поза встановлених пунктів пропуску, проте протиправні дії ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були викриті працівниками НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України, працівниками Управління СБ України в Одеській області, а осіб ОСОБА_4 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 затримано.

Після безпосереднього затримання ОСОБА_4 в період часу з 01 години 02 хвилин до 02 години 07 хвилин 27 квітня 2026 року було проведено невідкладний обшук житла, в якому той фактично проживав, за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено: грошові кошти, номіналом 100 доларів США кожна, у кількості 65 купюр, упаковані до полімерного пакету НПУ №ICR0140579; грошові кошти, номіналом 50 доларів США кожна, у кількості 2 купюри, упаковані до полімерного пакету НПУ №ICR0140579; імітаційні грошові кошти, номіналом 100 доларів США, у кількості 120 штук, упаковані до полімерного пакету НПУ № NPU 514025; мобільний телефон марки «іPhone 14 Pro Max», модель HQ9P3QL/A, S/N: НОМЕР_2 , імей 1: НОМЕР_3 , імей 2: НОМЕР_4 .

27 квітня 2026 слідчим СВ Відділення поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_12 винесено постанову про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження в якості речових доказів вищезазначеного вилученого майна.

Прокурор в письмовому клопотанні та усно в суді просить накласти на вилучене майно арешт з метою збереження його в якості речових доказів, а також з метою забезпечення такого виду додаткового покарання, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, як конфіскація майна.

Отримавши пояснення прокурора в підтримку клопотання, а також заперечення сторони захисту, слідчий суддя вважає необхідним клопотання задовольнити з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям речового доказу.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч.1 ст.98 КПК України).

Так, не виключається, що вилучене під час огляду майно є засобами вчиненого кримінальне правопорушення, зберегло на собі його сліди, а також набуті кримінально протиправним шляхом, що відповідає положенням ч.1 ст.98 КПК України, тобто вилучене майно містить ознаки речових доказів.

Слід погодитися із прокурором, що проведення огляду та можливого експертного дослідження стосовно інформації з телефону дозволить отримати відомості, які можуть мати доказове значення в питанні причетності (чи не причетності) власника вилученого майна чи інших осіб до розслідуваного кримінального правопорушення.

При цьому вилучений мобільний телефон може містити наявну та видалену інформацію як про спілкування між учасниками розслідуваних подій, так і про виготовлення документів (проектів документів), які мають доказове значення в провадженні. Відновлення видалених файлів (фото, відео тощо) та пошук наявних файлів на зазначеному пристрої проводиться із застосуванням спеціалізованого технічного обладнання та криміналістичного забезпечення, що в ході попереднього огляду вилученого мобільного телефону безпосередньо під час його вилучення зробити неможливо.

Імітаційні грошові кошти, номіналом 100 доларів США, у кількості 120 штук, є предметами, одержаними внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Не зазначення серійних номерів грошових купюр, вилучених під час обшуку із житла підозрюваного, а також фіксація правоохоронця із спини під час перерахування вилучених купюр є певним недоліком проведеної слідчої дії, проте не спричинюють визнання протоколу обшуку в кості недопустимого доказу.

Так, безпосередньо в чинному судовому засіданні, за клопотанням сторони захисту, було оглянуто запакований полімерний пакет із вилученими грошовими купюрами, з переліку яких встановлено наявність купюри, номіналом 100 доларів США, з серійним номером LF94416868B. Саме з таким серійним номером грошову купюру було вручено ОСОБА_11 23 квітня 2026 року для передачі ОСОБА_4 в якості оплати за незаконний перетин державного кордону України.

Окрім того, як вбачається із відтвореного відеозапису події, перед правоохоронцем, який вилучив ці кошти, перебували двоє понятих, які прямо спостерігали за його діями, в кімнаті також був присутній і затриманий підозрюваний, і жодна з цих осіб не висловлювала заперечень з приводу можливого підкидання такої купюри правоохоронцем.

Сторона захисту повідомила про неналежність усіх інших грошових купюр, в загальній сумі 6500 доларів США, які на їх думку належать сину підозрюваного та є грошовими коштами, отриманими останнім від продажу автомобіля марки «Toyota Camry», н/з НОМЕР_5 , що підтверджено актом огляду реалізованого транспортного засобу №8885/25/003585 від 11 жовтня 2025 року, з оцінкою його вартості в 287000 грн, а також копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 .

Таким чином, прокурором з однієї сторони, та стороною захисту з іншої сторони, висунуто та документально обґрунтовано дві протилежні версії походження вилучених в житлі ОСОБА_4 готівкових грошових коштів.

Слідчий суддя констатує, що надати поза розумним сумнівом перевагу одній із висунутих версій на цій стадії неможливо, оскільки суспільний інтерес в неупередженому завершенні досудового розслідування даного кримінального провадження, а також обставини розслідуваних кримінальних правопорушень вимагають мінімального втручання слідчого судді у самостійність слідчого та прокурора у виборі тактики проведення досудового розслідування, переліку та обсягу проведення необхідних слідчих (розшукових) дій та у прийнятті ними процесуальних рішень.

Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України слідчий зобов`язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Зазначена мета досягається шляхом зібрання та надання правової оцінки усієї сукупності доказів, в тому числі проведенням допиту підозрюваного, свідків, витребуванням речей та документів, проведенням оглядів, призначенням та отриманням результатів різних видів експертиз, здійсненням інших слідчих та розшукових дій, що в даний час ще не завершено, а тому передчасно стверджувати про неправомірність дій слідчого в даному кримінальному провадженні в аспекті тимчасового вилучення майна, яке містить ознаки речового доказу, та наступного звернення до слідчого судді із клопотанням про його арешт.

Окрім того, необхідно взяти до уваги і те, що інкримінована ОСОБА_4 санкція ч.3 ст.332 КК України передбачає можливість призначення такого виду додаткового покарання як конфіскація майна, яка згідно із ст.59 КК України полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого.

З урахуванням викладеного, необхідно дійти загального висновку, що накладення арешту на вилучене майно обумовлюється необхідністю збереження речових доказів, а також забезпечення його можливої конфіскації, що відповідає вимогам пунктів 1 та 4 ч.2 ст.167 та пунктів 1 та 3 ч.2 ст.170 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.167,170-173 КПК України, слідчий суддя,

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора Пересипської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_3 - задовольнити.

На підставі пунктів 1 та 4 ч.2 ст.167 та пунктів 1 та 3 ч.2 ст.170 КПК України, з метою збереження майна, яке має ознаки речових доказів, а також забезпечення можливої конфіскації накласти арешт, із забороною користуватися, володіти та розпоряджатися, на вилучене 27 квітня 2026 року, в кримінальному провадженні №12026163490000350 від 16 квітня 2026 року, за ознаками ч.2 та ч.3 ст.332 КК України, за результатами невідкладного обшуку житла, в якому фактично проживав підозрюваний у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.332 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , наступне майно: грошові кошти, номіналом 100 доларів США кожна, у кількості 65 купюр, упаковані до полімерного пакету НПУ №ICR0140579; грошові кошти, номіналом 50 доларів США кожна, у кількості 2 купюри, упаковані до полімерного пакету НПУ №ICR0140579; імітаційні грошові кошти, номіналом 100 доларів США, у кількості 120 штук, упаковані до полімерного пакету НПУ № NPU 514025; мобільний телефон марки «іPhone 14 Pro Max», модель HQ9P3QL/A, S/N: НОМЕР_2 , імей 1: НОМЕР_3 , імей 2: НОМЕР_4 .

Дозволити слідчому, здійснює досудове розслідування даного кримінального провадження, самостійно визначитись з місцем та суб`єктом зберігання арештованого майна до часу остаточного вирішення його долі правомочним органом.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана впродовж п`яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії.

Слідчий суддя ОСОБА_1