Решение № 136338867, 05.05.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/16628/25

Провадження № 2/750/854/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова у складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря Левченка К.С.,

за участю відповідача ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

у грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 19735 грн. 86 коп. та судових витрат.

В обґрунтування позову зазначено, що 05.06.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 4268137. Відповідно до розділу 1 договору: сума кредиту становить 6000 грн.; строк кредиту становить 30 днів; стандартна процентна ставка становить 1,90%, яка нараховується за кожен день користування позикою та застосовується у межах строку кредитування, вказаного у п. 1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки. Занижена процентна ставка 0,01% в день. 04.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено договір факторингу №04-02-01/2022, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором № 4268137. У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до договору відступлення права вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 відступило ТОВ «Коллект Центр» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором № 4268137 від 05.06.2021.

У зв`язку з невиконанням відповідачем свого обов`язку по поверненню грошових коштів, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача заборгованість за загальну суму 19735 грн. 86 коп. Крім того, позивач просить стягнути витрати на правову допомогу в сумі 9000 грн.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 грудня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.

Відповідач засобами поштового зв`язку надіслала відзив на позов, в якому зазначила, що позов визнає частково в частині стягнення з неї заборгованості за тілом кредиту у сумі 6000 грн. Нарахування відсотків та штрафних санкції вважає неправомірним та просить їх не стягувати, оскільки її чоловік є військовослужбовцем з 2018 року та має статус учасника бойових дій, а тому, вона, як член сім`ї військовослужбовця має пільги, зокрема щодо звільнення від сплати відсотків за користування кредитом.

Представник позивача надіслала до суду відповідь на відзив, в якій просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на те, що нарахування процентів за кредитним договором здійснювалося у період з 13.11.2020 по 23.02.2022, а зміни, внесені до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» набрали чинності 18.05.2024, а тому відповідно до загальновизнаного принципу права щодо дії нормативно-правових актів у часі, закон не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він прямо пом`якшує або скасовує відповідальність особи. Отже, пільги, передбачені п. 15 ст. 14 зазначеного Закону у чинній редакції, не поширюються на спірні правовідносини.

Представник позивача у судове засідання не з`явилася, при цьому просила розглядати справу без її участі, вказавши, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судовому засіданні визнала позовні вимоги частково, з підстав зазначених у відзиві на позов.

Заслухавши відповідача, дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

05.06.2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 (далі - позичальник та/або відповідач) укладено Договір про надання споживчого кредиту № 4268137 (а.с. 8-12).

Згідно п. 1.2 Договору на умовах, встановлених Договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно до п. 1.3 Договору - сума кредиту становить 6000 грн.

Відповідно до п. 1.4 Договору - строк кредиту становить 30 днів.

Відповідно до п. 1.5.1 Договору стандартна процентна ставка становить 1,90% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного у п. 1.4 цього Договору, якщо не виконані умови для застосування зниженої процентної ставки; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася авто пролонгація, відповідно до п. 4.3Договору.

Згідно з п. 2.1 кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем Товариству з метою отримання кредиту.

Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи період пролонгації та авто пролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році (п. 3.1 Договору).

Відповідно до положень Договору цей договір укладено дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електродного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно До положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі.

Відповідач здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, позикодавцем було перераховано грошові кошти у розмірі 6000 грн.

Підписанням договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та їй була надана вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства.

04.02.2022 між ТОВ «Авентус Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 04-02-01/2022, відповідно умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4268137. Розмір фінансування за Реєстром боржників сторони договору факторингу визначили в розмірі 736363 грн. 73 коп. (а.с. 34-38).

Грошові кошти за договором факторингу сплачені ТОВ «Вердикт Капітал» на рахунок ТОВ «Авентус Україна» у повному обсязі 04.02.2022 (а.с.43)

Відповідно до реєстру боржників до Договору факторингу № 04-02-01/2022 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 04.02.2022, укладеного між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал», до останнього перейшло право вимоги заборгованості до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 4268137 від 05.06.2021 в сумі заборгованості 19630 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6000 грн., заборгованість за нарахованими процентами 13630 грн. (а.с. 47).

У свою чергу, ТОВ «Вердикт Капітал» відповідно до Договору відступлення права вимоги № 10-01/2023 від 10.01.2023 року відступило ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором № 4268137 від 05.06.2021 року, що укладений між ТОВ «Авентус Україна» та боржником яким є ОСОБА_1 (а.с. 50-55).

Крім того, актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2023, укладеним між ТОВ «Коллект Центр» та ТОВ «Вердикт Капітал» підтверджено, що сторони дійшли згоди про зарахування зустрічних однорідних вимог за зобов`язаннями. Залишок заборгованості сторони 2 перед стороною 1 за договором № 11-01/23 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 11.01.2023 становить 1153105 грн. 89 коп. (а.с. 61-62).

Відповідно до реєстру боржників до Договору № 10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр», до останнього перейшло право вимоги заборгованості до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 4268137 від 05.06.2021 в сумі заборгованості 19630 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту 6000 грн., заборгованість за нарахованими процентами 13630 грн. (а.с. 66).

Отже, за вищезазначених обставин позивач є новим кредитором за договором про надання споживчого кредиту № 4268137 від 05.06.2021.

Відповідно до пункту першого частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із статтею 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частин першої, другої статті 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.

Таким чином, вказаний вище договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі.

Сторони договору узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору на таких умовах.

Згідно із частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач отримала грошові кошти в сумі, вказаній у договорі, однак свої зобов`язання щодо їх повернення та сплати процентів в обумовлений строк за умовами договору належним чином не виконала, у зв`язку з чим за розрахунком, наданим позивачем, утворилася заборгованість.

Так, згідно карти обліку договору (розрахунку заборгованості) Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 4268137, наданої позивачем, заборгованість відповідача за вказаним договором становить 19630 грн., до якої входить: 6000 грн. заборгованість по тілу кредиту, 13680 грн. заборгованість за процентами. Крім того, у даній карті обліку зазначено про сплату відповідачем 68 грн. в рахунок погашення відсотків за користування кредитом (18 грн. 04.07.2021 та 50 грн. 09.09.2021), але зазначена сума не була відрахована від загальної суми заборгованості, у зв`язку з чим не можливо встановити що такі кошти дійсно сплачувалися відповідачем (а.с. 26-31).

Відповідач в судовому засіданні заперечувала здійснення будь яких платежів по вказаному договору.

Відповідно до розрахунку заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» за кредитним договором № 4268137 від 05.06.2021 нараховано 3% річних за користування грошовими коштами у сумі 09 грн. 86 коп., інфляційні збитки у сумі 96 грн. та зазначено, що станом на 10.01.2023 сума погашень боржником становить 0,00 грн. (а.с. 32).

Також, у розрахунку заборгованості позивача за кредитним договором № 4268137 від 05.06.2021 зазначено, що станом на 13.11.2025 загальна сума погашень боржником становить 0,00 грн. (а.с. 33).

Таким чином, належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач вчинила дії для пролонгації кредитного договору та погоджувалася на таку пролонгацію, матеріали справи не містять, а тому строк кредитування за вказаним договором становив 30 днів, як це передбачено п.1.4 Договору №4268137 про надання споживчого кредиту.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до правового висновку, який міститься у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року (справа № 14-10цс18), після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № 4268137 від 05.06.2021 відповідачу було надано позику строком на 30 днів зі сплатою відсотків за кожен день у розмірі 1,90%.

З договору позики убачається, що датою видачі кредиту є 05.06.2021, строк кредитування 30 днів, сума кредиту 6000 грн. (а.с. 8).

Суд вважає за необхідне застосувати вказаний правовий висновок Верховного Суду і до правовідносин, що склались по договору про надання споживчого кредиту № 4268137 та стягнути з відповідача на користь позивача відсотки в розмірі 18 грн.

Позивачем пред`явлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції за несвоєчасне сплачене тіло кредиту у розмірі 6000 грн. за період з 04.02.2022 по 23.02.2022, що становить відповідно 09 грн. 86 коп. та 96 грн.

Статтею 625 ЦК України передбачено право кредитора нарахувати 3% річних та втрати від інфляції за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» (далі - Закон № 2120-IX) доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 18, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

У частині зупинення примусового стягнення штрафних санкцій, дія правових норм у часі пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України мають ретроспективну дію, тобто поширюється також на кредитні договори і позики, які укладені до 17.03.2022 (набрання чинності законом № 2120). На даний час зміни до указаної норми Закону законодавцем не вносилися.

Оскільки позивачем нараховані 3% річних та втрат від інфляції за період з 04.02.2022 по 23.02.2022, тобто до початку введення воєнного стану, а тому суд вбачає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних та втрат від інфляції за несвоєчасне сплачене тіло кредиту у розмірі 6000 грн. за період з 04.02.2022 по 23.02.2022, що становить відповідно 09 грн. 86 коп. та 96 грн.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором № 4268137 від 05.06.2021 в сумі 6123 грн. 86 коп., з яких: 6000 грн. заборгованість за тілом кредиту, 18 грн. заборгованість за процентами, а також - 3% річних в розмірі 9 грн. 86 коп. та інфляційні збитки 96 грн.

Крім того, суд зазначає, що доводи відповідача на наявність пільг як дружини військовослужбовця відповідно до п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» є необґрунтованими, оскільки з матеріалів справи видно, що нарахування процентів за кредитним договором здійснювалося у період з 05.06.2021 року по 01.11.2021 року. Разом з тим, відповідно до редакції п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яка набрала чинності 18.05.2024, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави. Відповідно до загальновизнаного принципу права щодо дії нормативноправових актів у часі, закон не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він прямо пом`якшує або скасовує відповідальність особи. Зазначена норма не містить положень щодо її ретроспективного застосування до правовідносин, які виникли та були реалізовані до набрання нею чинності. Отже, пільги, передбачені п. 15 ст. 14 зазначеного Закону у чинній редакції, не поширюються на спірні правовідносини, оскільки період нарахування процентів (2021 рік) передує набранню чинності відповідною нормою, при цьому закон не містить положень щодо його зворотної дії у часі, а на момент виникнення та виконання зобов`язань такі пільги на дружин військовослужбовців не поширювалися.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України необхідно здійснити розподіл судових витрат.

Право на правничу допомогу в Україні гарантовано статтею 59 Конституції України та статтею 15 ЦПК України.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із основних засад (принципів) цивільного судочинства (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Статтею 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини першої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачу правничу допомогу надавало Адвокатське об`єднання «Лігал Ассістанс» на підставі договору № 01-07/2024 про надання правової допомоги від 01 липня 2024 року, заявки на надання юридичної допомоги № 2862 від 01.10.2025 щодо надання правових послуг по супроводу стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , витягу з акту № 15 про надання юридичної допомоги від 01.07.2024 (а.с. 81, 82).

Відповідно частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до частини четвертою статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно частини шостої статті 137 ЦПК України, обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При визначенні суми відшкодування понесених особою витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказані критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правничу допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Така ж позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц.

Оскільки позивачем документально підтверджено понесення витрат на оплату правничої допомоги, а тому суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на правничу допомогу у даній справі пропорційно до задоволених позовних вимог.

Також, відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 265, 279, 354 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (місцезнаходження юридичної особи: вул. Мечнікова, 3, офіс 306, м. Київ; ідентифікаційний код юридичної особи - 44276926) заборгованість у сумі 6018 грн. (шість тисяч вісімнадцять грн.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 3% річних в розмірі 9 грн. 86 коп. та втрати від інфляції у розмірі 96 грн. за період з 04.02.2022 по 23.02.2022.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» 738 грн. 59 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору та 2744 грн. 10 коп. у відшкодування витрат на правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 07.05.2026.

Суддя