Решение № 136321981, 06.05.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/2283/24

№ 2/688/88/26

Рішення

Іменем України

06 травня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючого судді Березюк Н.П.,

з участю секретаря судового засідання Варшавської Я.В.,

прокурора Облог Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Шепетівці цивільну справу за позовом Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Михайлюцької сільської ради до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації всіх прав у реєстрах та витребування земельної ділянки,

встановив:

1.Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

22.05.2024 керівник Шепетівської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Михайлюцької сільської ради до ОСОБА_1 , ТОВ «Агросад - 2016», треті особи: Головне управління Держеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації всіх прав у реєстрах та витребування земельної ділянки, посилаючись на те, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-23643-СГ від 12.09.2016 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер земельної ділянки 6825584600:07:051:0247) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

На підставі вказаного наказу за ОСОБА_2 20.09.2016 зареєстровано право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0247 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1032620468255).

В подальшому, ОСОБА_2 вказану земельну ділянку продав ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.2016 за № 2262, який здійснив об`єднання вказаної земельної ділянки з іншими земельними ділянками, новоствореній земельній ділянці площею 6 га присвоєно новий кадастровий номер 6825584600:07:051:0253, яку 11.04.2018 зареєстровано в Державному земельному кадастрі.

Водночас встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0247 вибула з державної власності незаконно.

Розпорядженням Шепетівської РДА № 404/2010-р від 29.10.2010 затверджено проект консервації деградованих та малопродуктивних земель на території Шепетівського району, який розроблено на замовлення Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області. Зокрема, із активного господарського обігу вилучено 40 га сільськогосподарських угідь (пасовища), які розташовані на території Михайлюцької сільської ради з метою здійснення їх консервації шляхом заліснення.

Водночас, за наявності прямої заборони зміни цільового призначення земельної ділянки та використання для цілей, не пов`язаних із консервацією, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області на підставі наказу затверджено документацію із землеустрою та надано ОСОБА_2 у приватну власність земельну ділянку на території Михайлюцької сільської ради, яка знаходяться в межах земель, які підлягають консервації шляхом заліснення. Термін консервації - постійний.

В розробленому ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проекті землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району наведені основні характеристики, показники та причини віднесення обстежених земель до малопродуктивних і деградованих земель.

В межах досудового розслідування кримінального провадження №42022242250000062 від 15.09.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.2 ст.366 КК України, постановою слідчого Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області від 22.12.2022 залучено спеціалістів Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії з метою підтвердження факту перебування спірної земельної ділянки в межах земельної ділянки, яка відведена для консервації шляхом заліснення відповідно до проекту консервації деградованих та малопродуктивних земель на території Шепетівського району, затвердженого Розпорядженням Шепетівської РДА № 404/2010-р від 29.10.2010.

На виконання вказаної постанови, посадовою особою ДП «Центр Державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії інженером-землевпорядником ОСОБА_4 (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № 014836 від 25.12.2021) проведено відповідну накладку та виготовлено збірний кадастровий план.

Відповідно до збірного кадастрового плану, земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0247 в розмірі 2 га накладається на межі земель, які підлягають консервації шляхом заліснення.

Таким чином, на момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу № 22-23643-СГ від 12.09.2016 про передачу у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0247, вона знаходилась в межах малопродуктивних деградованих земель на території Михайлюцької сільської ради, яку було вилучено з сільськогосподарського обороту та підлягала консервації шляхом заліснення.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом №1919 від 26.09.2023, спадкоємцем об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0253 є ОСОБА_1 .

Враховуючи, що об`єднана земельна ділянка належить спадкоємцю ОСОБА_1 та перебуває в оренді ТОВ «Агросад-2016», просив витребувати у них у комунальну власність територіальної громади Михайлюцької сільської ради земельну ділянку загальною площею 2 га в тих же координатах, межах та конфігурації, що і земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0247, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населеного пункту Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області. Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0253, площею 6 га, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку та право оренди ТОВ «Агросад - 2016» із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень. Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0253. Стягнути з відповідачів на користь Хмельницької обласної прокуратури 9084 грн судового збору, сплаченого за пред`явлення цього позову.

28.08.2025 прокурор подала до суду клопотання про зміну підстави позову, посилаючись на те, що ОСОБА_2 після отримання 12.09.2016 земельної ділянки у власність, жодного дня не використовуючи її за цільовим призначенням (для ведення особистого селянського господарства), продав земельну ділянку ОСОБА_3 , який знаючи, що ОСОБА_2 менше місяця є власником спірної земельної ділянки, після ознайомлення з документами на право власності мав можливість більш детально вивчити вказане питання, однак цього не зробив та придбав земельну ділянку. Також з масиву 40 га законсервованих деградованих земель всі земельні ділянки ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області були надані у приватну власність упродовж вересня 2016 року та всі 24 власники упродовж 2 місяців з дня отримання у власність продали їх третім особам, а саме: ОСОБА_3 - 5 земельних ділянок, у тому числі і спірну земельну ділянку, ОСОБА_5 - 2 земельні ділянки, ОСОБА_6 - 13 земельних ділянок та ОСОБА_7 - 4 земельні ділянки. ОСОБА_3 та ОСОБА_5 були подружжям, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 є батьком та сином. Всі вказані особи знали, що укладають договори купівлі-продажу в один період часу у жовтні - листопаді 2016 року, щодо земельних ділянок, які перебувають на території однієї територіальної громади, і жоден з первинних власників не є мешканцем Шепетівського району та володіють земельними ділянками лише 1 місяць. Окрім того, при укладанні 6 договорів купівлі-продажу від імені первісних набувачів за довіреностями виступали 2 особи - ОСОБА_9 та ОСОБА_10 (в тому числі і щодо спірної земельної ділянки). Жодного дня власники за цільовим призначення земельні ділянки не використовували та передали земельні ділянки в оренду ТОВ «Агросад-2016». За результатами огляду земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0247, проведеного Михайлюцькою ОТГ, виявлено, що вигляд обстежуваної земельної ділянки та ділянок, які знаходяться навколо, незадовільний, остання перезволожена та заболочена, на землі відсутній обробіток, на ділянці ростуть хвойно-листові засіви, непрохідні чагарники, рослини осоки, очерету та інших. Незадовільний стан земельної ділянки, багаторічна відсутність обробітку землі, не дивлячись, що земельні ділянки тривалий час перебувають в оренді, свідчать про недобросовісність як первинного, так і останнього набувача земель та підтверджують рішення державних органів про доцільність вилучення вказаної земельної ділянки з сільськогосподарського обігу та її консервації.

Спірна земельна ділянка вибула з власності держави незаконно, поза волею власника, оскільки на момент передачі майна, та дотепер спірна земельна ділянка є законсервованою та визнана деградованою. ОСОБА_2 відчужив земельну ділянку не маючи на це права, а тому вимога витребувати спірну земельну ділянку є законною і виправданою та переслідує легітимну мету. ОСОБА_3 після ознайомлення зі змістом документів на право власності ОСОБА_2 мав проявити розумну обачність та мав би зважити на обставини отримання у власність спірної земельної ділянки, за потреби залучити правову допомогу, однак цього не зробив. Вказуючи на те, що законодавство щодо захисту прав добросовісного набувача не підлягає застосуванню при вирішенні цього спору, відповідач має право на належну компенсацію, оскільки не позбавлений ефективного засобу юридичного захисту, шляхом пред`явлення вимоги до первісного власника земельної ділянки ОСОБА_2 про відшкодування збитків на підставі ст. 661 ЦК України.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримала.

Представник Михайлюцької сільської ради у судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі та позов підтримав.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся за зареєстрованим місцем проживання, на адресу суду повернуті поштові відправлення з відміткою ВПЗ «адресат відсутній за вказаною адресою». Представник відповідача ОСОБА_11 подала заяву про розгляд справи у відсутності сторони відповідача, просила відмовити в задоволенні позову, оскільки позивачем не доведено факту порушення прав держави в особі Михайлюцької сільської ради зі сторони відповідача, факту повного накладення спірної земельної ділянки на межі земель, які підлягають консервації, тобто, що координати поворотних точок меж земельної ділянки будь-яким чином накладаються на координати поворотних точок меж земель, які підлягають консервації. Крім того, вказує, що враховуючи факт набуття ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , права власності на спірну земельну ділянку на підставі відплатного договору, в силу необізнаності останнього про будь-які обмеження продавця (навіть у разі їх існування) щодо відчуження спірної земельної ділянки, вказане свідчить про добросовісність дій ОСОБА_3 як набувача права власності на таку земельну ділянку й правові підстави її витребування у добросовісного відповідача відсутні. Також звертає увагу суду на те, що прокурор не може вважатись альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. Вважає, що у кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підстави для звернення прокурора до суду.

Треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області та ОСОБА_2 , належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явились, причини неявки не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи суду не надали.

2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

22.05.2024 керівник Шепетівської окружної прокуратури звернувся до суду з цим позовом. 23.05.2024 суд відкрив спрощене позовне провадження у справі та призначив судове засідання на 0.06.2024. Розгляд справи відкладався за клопотаннями прокурора. 17.09.2024 суд постановив заочне рішення у справі.

18.12.2024 суд скасував заочне рішення, призначив розгляд справи в порядку загального позовного провадження у підготовче засідання на 15.01.2025, яке відкладалося за клопотанням прокурора.

13.01.2025 представник відповідача Савченко О.В. подала письмову заяву з позицією відповідача, просила відмовити у задоволенні позову, справу розглянути за відсутності відповідача ОСОБА_1 та його представника.

22.04.2025 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду на 22.05.2025. Розгляд справи відкладався на 21.07.2025, 19.08.2025.

19.08.2025 в.о. керівника Шепетівської окружної прокуратури подав клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження, посилаючись на зміни законодавства щодо посилення захисту прав добросовісного набувача, у зв`язку з чим виникла необхідність змінити спосіб захисту прав комунальної власності Михайлюцької сільської ради та уточнити позовні вимоги, що можливе на стадії підготовчого провадження.

28.08.2025 прокурор подала до суду клопотання про зміну підстави позову.

27.08.2025 суд повернувся до стадії розгляду справи в підготовчому провадженні, прийняв до розгляду заяву в.о. керівника Шепетівської окружної прокуратури про зміну підстави позову, приєднав до матеріалів справи докази, надані прокурором з клопотанням від 26.08.2025 та зупинив провадження у справі до закінчення перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 911/906/23 (провадження № 12-61гс24).

15.01.2026 суд поновив провадження у справі та призначив підготовче засідання на 10.02.2026, яке відкладалося у зв`язку з відсутністю відомостей про отримання судових повісток. 05.03.2026 прокурор долучив додаткові докази, в підготовчому засіданні оголошена перерва.

18.03.2026 суд закрив провадження у справі в частині позовних вимог Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Михайлюцької сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агросад 2016» про витребування земельної ділянки, як таких, що не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду на 30.04.2026.

30.04.2026 суд постановив ухвалу про розгляд справи без участі відповідача та представників третіх осіб на підставі наявних доказів, без оформлення окремого документа, перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Між сторонами виникли правовідносини щодо законності набуття у власність земельної ділянки, які регулюються нормами Земельного кодексу України.

Суд встановив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-23643-СГ від 12.09.2016 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства та надано у власність ОСОБА_2 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер земельної ділянки 6825584600:07:051:0247) із земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

На підставі вказаного наказу за ОСОБА_2 20.09.2016 зареєстроване право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0247 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1032620468255).

В подальшому, ОСОБА_12 вказану земельну ділянку продав ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу від 17.10.2016 за № 2262.

Розпорядженням ІІІепетівської районної державної адміністрації № 325/2010-р від 30.08.2010 затверджено оновлений склад комісії по визначенню малопродуктивних та деградованих земель, які підлягають консервації, за результатами роботи якої, в тому числі, 31.08.2010 складено акт про обстеження деградованих та малопродуктивних земель на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Розпорядженням № 293/2010-р від 05.08.2010 надано дозвіл ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на розробку проекту землеустрою щодо консервації деградованих та малопродуктивних земель державної власності (шляхом заліснення) на території Михайлюцької сільської ради Шепетівського району.

ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» виготовив Проект землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району. В подальшому вказаний проект погоджено висновком від 16.09.2010 № 01.17/4303, виданим Відділом Держкомзему у Шепетівському районі та висновком державної експертизи землевпорядної документації № 640 від 24.09.2010.

Розпорядженням Шепетівської РДА № 404/2010-р від 29.10.2010 затверджено проект консервації деградованих та малопродуктивних земель на території Шепетівського району, який розроблено на замовлення Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області.

Зокрема, із активного господарського обігу вилучено 40 га сільськогосподарських угідь (пасовища), які розташовані на території Михайлюцької сільської ради з метою здійснення їх консервації шляхом заліснення.

Водночас, за наявності прямої заборони зміни цільового призначення земельної ділянки та використання для цілей, не пов`язаних із консервацією, ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області на підставі наказу затвердив документацію із землеустрою та надав ОСОБА_12 у приватну власність земельну ділянку на території Михайлюцької сільської ради, яка знаходяться в межах земель, які підлягають консервації шляхом заліснення. Термін консервації - постійний.

В розробленому ДП «Хмельницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» проекті землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району наведені основні характеристики, показники та причини віднесення обстежених земель до малопродуктивних і деградованих земель.

На виконання листа Шепетівської окружної прокуратури за вих. №54-6310 вих-25 від 15.08.2025, в межах досудового розслідування кримінального провадження №42022242250000062, 18.08.2025 працівниками Михайлюцької сільської ради проведено обстеження земельної ділянки, яка знаходиться на території Михайлюцької сільської ради, з кадастровим номером 6825584600:07:051:0247, площею 2 га, за результатами якого встановлено, що ділянка є перезволожена та заболочена, на ній ростуть хвойно-листові самозасіви, непрохідні чагарники крушини та верби, рослини осока, волосінь, мох, очерет та інші. Земельна ділянка має незадовільний вигляд та свідчить про тривалу, багаторічну відсутність обробітку землі. Комісії прийшла до висновку, що земельна ділянка є деградованою та малопродуктивною.

В межах досудового розслідування кримінального провадження №42022242250000062 від 15.09.2022, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України, постановою слідчого Шепетівського РУП ГУНП в Хмельницькій області від 22.12.2022 залучено спеціалістів Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії з метою підтвердження факту перебування спірної земельної ділянки в межах земельної ділянки, яка відведена для консервації шляхом заліснення відповідно до проекту консервації деградованих та малопродуктивних земель на території Шепетівського району, затвердженого Розпорядженням Шепетівської РДА № 404/2010-р від 29.10.2010.

На виконання вказаної постанови, посадовою особою ДП «Центр Державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії інженером-землевпорядником ОСОБА_4 (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника № 014836 від 25.12.2021) проведено відповідну накладку та виготовлено збірний кадастровий план, відповідно до даних якого земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0247 повністю накладається на межі земель, які підлягають консервації шляхом заліснення в розмірі 2 га.

Згідно збірного кадастрового плану по спірній земельній ділянці з вказівкою координат поворотних точок, вони повністю накладаються на землі консервації.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по кримінальному провадженні №42022242250000062, складеному 11.12.2025 за №94/25-26, земельна ділянка за кадастровим номером 6825584600:07:051:0247, загальною площею 2,00 га, накладається (нашаровується) на межі земельної ділянки площею 40 га, яка законсервована під заліснення та виведена з сільськогосподарського обігу, площа накладення становить 2,0000 га.

На момент прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Хмельницькій області наказу № 22-23643-СГ від 12.09.2016 про передачу у власність ОСОБА_2 вказаної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0247, вона знаходилась в межах малопродуктивних деградованих земель на території Михайлюцької сільської ради, яку було вилучено з сільськогосподарського обороту та яка підлягала консервації шляхом заліснення.

Земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0247 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0253, площею 6 га.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом №1919 від 26.09.2023 спадкоємцем об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0253 є ОСОБА_1 .

Вказані обставини підтверджуються дослідженими під час судового розгляду доказами: інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна по земельній ділянці 6825584600:07:051:0247; інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна по земельній ділянці 6825584600:07:051:0253; копією запиту Шепетівської окружної прокуратури № 54-7951 вих-22 від 10.10.2022; копією інформації управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 1247/421-22 від 24.10.2022; копією інформації ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 10-22-0.333-2323/2/22 від 26.10.2022; копією витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0253; копією заяви ОСОБА_2 від 01.09.2016; копією наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-23643-СГ від 12.09.2016; копією запиту Шепетівської окружної прокуратури № 54-9363 вих-22 від 30.11.2022; копією інформації ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 10-22-0.504-2808/2-22 від 12.12.2022; копією Проекту землеустрою щодо консервації деградованих і молопродуктивних земель на території Шепетівського району Хмельницької області; копією запиту Шепетівської окружної прокуратури № 54-8816 вих-22 від 10.11.2022; копією інформації управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 3305/281-22 від 15.11.2022; копією технічної документації щодо об`єднання земельних ділянок ОСОБА_1 ; копією запиту Шепетівської окружної прокуратури № 54-9620 вих-22 від 09.12.2022; копією інформації управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 3585/281-22 від 14.12.2022; копією проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області, у тому числі ОСОБА_2 ; копією запиту Шепетівської окружної прокуратури № 54-9334 вих-22 від 30.11.2022; копією інформації Михайлюцької сільської ради № 01-20/654 від 08.12.2022; копією витягу з ЄРДР щодо реєстрації кримінального провадження № 42022242250000062; копією постанови слідчого від 22.12.2022 про залучення спеціалістів Хмельницької регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії; копією листа ДП «Центр Державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії № 1/80 від 23.12.2022, копією свідоцтва про право на спадщину, копією акту обстеження земельної ділянки від 18.08.2025, копіями збірного кадастрового плату на висновку експерта за результатами проведення судової земельно-технічної експертизи по кримінальному провадженні №42022242250000062, складеному 11.12.2025 за №94/25-26,та іншими матеріалами справи.

4. Норми права, які застосував суд.

Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до статті 78 Земельного кодексу України (далі ЗК України) право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).

Земельні ділянки, призначені для ведення особистого селянського господарства, можуть передаватися громадянами у користування юридичним особам і використовуватися ними для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства без зміни цільового призначення цих земельних ділянок (стаття 33 ЗК України).

В силу статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Як передбачено статтею 118 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, в тому числі для ведення особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (статті 125, 126 ЗК України).

Статтею 164 ЗК України визначено, що охорона земель, серед іншого, включає консервацію деградованих і малопродуктивних сільськогосподарських угідь. Порядок охорони земель встановлюється законом.

Згідно з частиною другою статтею 171 ЗК України до малопродуктивних земель відносяться сільськогосподарські угіддя, ґрунти яких характеризуються негативними природними властивостями, низькою родючістю, а їх господарське використання за призначенням є економічно неефективним.

Із положень статті 172 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) слідує, що консервації підлягають деградовані і малопродуктивні землі, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним. Консервації підлягають також техногенно забруднені земельні ділянки, на яких неможливо одержати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я. Консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений термін та залуження або заліснення. Консервація земель здійснюється за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування на підставі договорів з власниками земельних ділянок. Порядок консервації земель встановлюється законодавством України.

Аналогічні норми закріплено у статті 51 Закону України від 19 червня 2003 року №962-ІV «Про охорону земель» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин; далі Закон №962-ІV).

Як визначено частиною другою статті 1 Закону №962-ІV консервація земель припинення господарського використання на визначений термін та залуження або залісення деградованих і малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно та економічно неефективним, а також техногенно забруднених земельних ділянок, на яких неможливо одержувати екологічно чисту продукцію, а перебування людей на цих земельних ділянках є небезпечним для їх здоров`я.

В силу пунктів 2, 20 Порядку консервації земель, затвердженого наказом міністерства аграрної політики та продовольства України від 26 квітня 2013 року №283 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24 травня 2013 року за №810/23342) консервація земель здійснюється шляхом припинення їх господарського використання на визначений строк та залуження або заліснення. На час проведення консервації земель забороняється зміна цільового призначення земельної ділянки та ведення будь-якої діяльності, крім передбаченої проектами консервації земель.

Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення (пункт 4 частини другої статті 16 ЦК України).

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

В силу статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Як передбачено статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що громадяни можуть набувати земельні ділянки у власність, у тому числі в порядку приватизації та за цивільно-правовими угодами.

Землі сільськогосподарського призначення використовуються для виробництва сільськогосподарської продукції та здійснення сільськогосподарської діяльності. До таких земель належать земельні ділянки особистих селянських господарств.

У разі визнання земель сільськогосподарського призначення малопродуктивними чи деградованими, вони підлягають консервації, тобто вилученню із сільськогосподарського обороту. Такі землі можуть бути заліснені та віднесені до земель лісогосподарського призначення, відтак вони не можуть бути передані у приватну власність.

Право на звернення до суду гарантується чинним законодавством і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право порушується, не визнається або оспорюється. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду. Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 21 вересня 2022 року (справа №908/976/19).

Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19).

Названі норми чинного законодавства визначають право власника майна вимагати усунення будь-яких порушень свого права від інших осіб у спосіб, який власник вважає прийнятним.

Одним із таких способів захисту порушеного права є вимога власника про витребування належного йому майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).

Предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза її волею. При цьому між власником і володільцем майна (добросовісним набувачем) не повинно існувати жодних юридичних відносин.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на особливість правової природи віндикації. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 4 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц зазначила про те, що умовами звернення з таким позовом є: 1) позивач є власником майна; 2) власник фактично втратив володіння річчю; 3) відповідач є незаконним володільцем; 4) власник і володілець не перебувають у договірних відносинах; 5) предметом позову може бути тільки індивідуально визначена річ; 6) ця річ на момент розгляду спору повинна існувати в натурі.

Також у постанові від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що власник із дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

Виходячи з обставин справи, належним та ефективним способом захисту прав позивача є вимога про витребування майна із чужого незаконного володіння, якщо позивач був позбавлений права володіння (користування) земельною ділянкою.

Зібрані докази вказують на те, що ОСОБА_2 набув права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0247 у порядку приватизації та відчужив її за договором купівлі-продажу ОСОБА_3 , який об`єднав цю ділянку з іншими земельними ділянками, внаслідок чого була утворена земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0253.

Виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння, до ОСОБА_3 спочатку перейшло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0247, включаючи право володіння та розпорядження, а потім це право на новоутворену земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0253.

Факт перебування земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0247 у межах малопродуктивних деградованих земель Ради підтверджується: проектом землеустрою щодо консервації деградованих і малопродуктивних земель на території Шепетівського району Хмельницької області за 2010 рік, проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області ОСОБА_2 .

Також ця обставина була встановлена під час досудового розслідування кримінального провадження №42022242250000062 від 15 вересня 2022 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України), шляхом залучення спеціалістів Хмельницької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» з метою підтвердження факту перебування спірної земельної ділянки в межах земельної ділянки, яка відведена для консервації шляхом заліснення відповідно до проекту консервації деградованих та малопродуктивних земель на території ІІІепетівського району, затвердженого розпорядженням Райдержадміністрації від 29 жовтня 2010 року №404/2010-р.

Суд приймає такі докази незважаючи на те, що дослідження проведені у кримінальному провадженні, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування у цій справі, а в матеріалах справи відсутні докази на їх спростування.

Крім того, чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо можливості використання під час розгляду справи доказів, отриманих в межах інших проваджень. Достовірність і достатність таких доказів оцінюється судом з урахуванням обставин конкретної справи.

За таких обставин ОСОБА_2 незаконно набув права власності на земельну ділянку, з кадастровим номером 6825584600:07:051:0247 площею 2,0000 га, яка накладається на межі земель, які були вилучені з сільськогосподарського обороту та підлягали консервації шляхом заліснення, та відчужив цю ділянку ОСОБА_3 поза волею власника.

Згідно зі статтею 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Право власності дійсного власника презюмується і не припиняється із втратою ним цього майна, відтак право держави на спірну земельну ділянку підлягає захисту шляхом пред`явлення віндикаційного позову.

З врахуванням викладеного, оскільки, як встановлено судом, спірна земельна ділянка вибула з володіння власника (держави) не з його волі, на підставі незаконного рішення державного органу, якому держава делегувала повноваження щодо розпорядженнями землями державної власності, то належним і достатнім способом відновлення права держави (на даний час сільської ради) на неї слід здійснювати шляхом її витребування від останнього набувача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц (провадження № 14-376цс18) дійшла висновку, що з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України помилковими є висновки щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Факт об`єднання ОСОБА_3 земельних ділянок, у результаті якого земельна ділянка, площею 2 га, із кадастровим номером 6825584600:07:051:0247 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0253, площею 6 га, не перешкоджає витребуванню земельної ділянки в тих же координатах, межах та конфігурації, що і земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0247.

Оскільки ОСОБА_2 отримав у власність земельну ділянку площею 2 га кадастровий номер 6825584600:07:051:0247 неправомірно і не мав права відчужувати її ОСОБА_3 , тому ця ділянка вибула із земель державної власності поза волею належного розпорядника і позовні вимоги щодо її витребування є обґрунтованими та доведеними.

Враховуючи норми пункту 24 розділу Х «Перехідні положення» ЗК України про те, що за загальним правилом з дня набрання чинності цим пунктом (27 травня 2021 року) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, суд дійшов висновку про витребування спірної земельної ділянки на користь Михайлюцької сільської ради.

Вирішуючи підставність представництва прокурором інтересів держави в особі Михайлюцької сільської ради, суд враховує таке.

Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Таким законом є Закон України «Про прокуратуру».

З метою, щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставою для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» закріплено, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1)якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу відповідно до положення частини четвертої статті 56 ЦПК України.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду: від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19), на яку заявник посилається у касаційній скарзі, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21).

У цій справі підставою для представництва інтересів держави є те, що ОСОБА_2 неправомірно набув право приватної власності на земельну ділянку, яка розташована в межах консервації деградованих та малопродуктивних земель шляхом заліснення та повністю накладається на такі землі, яку в подальшому відчужив ОСОБА_3 , чим порушив інтереси держави в особі Михайлюцької сільської ради.

Листом від 15.11.2024 року № 54-8980 вих-24 керівник Шепетівської окружної прокуратури повідомив Михайлюцьку сільську раду про встановлення факту незаконності вибуття із комунальної власності спірної земельної ділянки, щодо якої прийнято рішення про консервацію, на користь приватної особи, порушення цим фактом інтересів держави та необхідність вжиття заходів представницького характеру щодо повернення у комунальну власність територіальної громади вказаної земельної ділянки.

Листом від 29.11.2024 року Михайлюцька сільська рада повідомила прокуратуру, що заходи представницького характеру за цим фактом не вживалися, юрист у сільській раді відсутній (посада вакантна) і сільська рада просить окружну прокуратури бути її повноважним представником у здійсненні повноважень по цьому питанню у суді.

Повідомленням від 23.12.2024 року № 54-9872вих-24 керівник Шепетівської окружної прокуратури повідомив Михайлюцьку сільську раду про те, що є підстави для звернення до суду з позовом про витребування спірної земельної ділянки в комунальну власність.

Отже, з огляду на те, що Михайлюцька сільська рада заходи щодо усунення вказаних порушень земельного законодавства (в тому числі звернення до суду) тривалий час на вживала, що свідчить про здійснення інтересів держави неналежним чином, прокурор у цій справі належним чином обґрунтував наявність підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури у порядку статті 131-1 Конституції України та статті 33 Закону України «Про прокуратуру».

Згідно з частиною першою статі 79 ЗК України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Відповідно до положень статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Тобто власник може витребувати від особи лише ту частину його земельної ділянки (майна) яким вона незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа.

Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суд у постанові від 22 січня 2025 року у справі № 446/478/19 (провадження № 14-90цс23).

Оскільки прокурор довів факт накладення земельної ділянки, кадастровий номер 6825584600:07:051:0247, на межі земель, що підлягають консервації шляхом заліснення, повністю, тому саме на цю всю спірну земельну ділянку в прокурора в інтересах держави є підстави для її витребування.

Суд зауважує, що збірний кадастровий план, виготовлений посадовою особою ДП «Центр Державного земельного кадастру» Хмельницької регіональної філії, інженером-землевпорядником у кримінальному провадженні № 42022242250000062 від 15 вересня 2022 року, є належним та достовірним доказом, оскільки він містить інформацію щодо предмета доказування у цій справі, а в матеріалах справи відсутні докази на його спростування.

Щодо оцінки критеріїв сумісності заходу втручання у мирне володіння майном ОСОБА_1 , який набув це майно в порядку спадкування, виходячи з принципів мирного володіння майном закріплених у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а також щодо оцінки тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням, суд зазначає таке.

Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Трегубенко проти України» від 02 листопада 2004 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм та не суперечити принципам верховенства права.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу держави у право на мирне володіння майном, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття «суспільний інтерес» має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі «Колишній король Греції та інші проти Греції»).

Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить «суспільний інтерес» (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі «Трегубенко проти України»).

Критерій «пропорційності» передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». При цьому з питань оцінки «пропорційності», як і з питань наявності «суспільного», «публічного» інтересу, ЄСПЛ визнає за державою досить широку «сферу розсуду», за винятком випадків, коли такий «розсуд» не ґрунтується на розумних підставах.

Таким чином, Конвенція гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за яких майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Рішеннями ЄСПЛ від 24 червня 2003 року у справі «Стретч проти Сполученого Королівства» та від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» закріплені принципи застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, зокрема щодо необхідності додержання принципу «належного урядування» при втручанні держави у право особи на мирне володіння своїм майном.

У пункті 71 рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» ЄСПЛ зазначив, що принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити допущену в минулому «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися у нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються. У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові.

З огляду на викладене, принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування з приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій більшою мірою оціночний і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Розглядаючи справи щодо застосування положень статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції, суди повинні самостійно, з урахуванням усіх встановлених обставин справи дійти висновку про наявність підстав для втручання у мирне володіння майном особи, що набула це майно за відплатним договором, виходячи з принципів мирного володіння майном (див. постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі № 488/6211/14-ц), а також надати оцінку тягаря, покладеного на цю особу таким втручанням. Такими обставинами можуть бути, зокрема підстави та процедури набуття майна добросовісним набувачем, порівняльна вартість цього майна з майновим станом особи, спрямованість волевиявлення учасників правовідносин та їх фактичні наміри щодо цього майна тощо».

Витребування спірної земельної ділянки з володіння відповідача відповідає критерію законності: воно здійснюється на підставі норми статті 388 ЦК України у зв`язку з порушенням органом виконавчої влади низки вимог ЗК України, які відповідають вимогам доступності, чіткості, передбачуваності.

Суд вважає, що втручання держави у право власності ОСОБА_1 є виправданим та справедливим, оскільки порушення загальновідомого, чітко визначеного законодавством порядку надання земельних ділянок порушує суспільний інтерес на законний обіг землі як національного багатства, переслідує «суспільний», «публічний» інтерес, при цьому дотримується справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та приватними інтересами відповідача.

Тому повернення власнику протиправно відчуженого нерухомого майна переслідує легітимну мету контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів у тому, щоби таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема посиленою правовою охороною держави.

Суспільний інтерес спрямований на витребування спірної земельної ділянки з володіння кінцевого набувача на користь сільської ради для задоволення соціальної потреби у відновленні становища, яке існувало до порушення права власності держави (на той час) на цю ділянку, а саме: у збереженні консервації деградованих, малопродуктивних земель, господарське використання яких є екологічно небезпечним та економічно неефективним шляхом заліснення; у недопущенні передання таких земель, як національного багатства, у приватну власність усупереч чинному законодавству; у недопущенні маніпуляцій з цільовим призначенням таких земель шляхом їхнього виділення для ведення особистого селянського господарства.

Під час розгляду справи №488/5027/14-ц, погоджуючись з висновками судів першої та апеляційної інстанції про витребування за позовом прокурора у фізичної особи земельної ділянки лісогосподарського призначення, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 листопада 2018 року зазначила, що заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим статтею 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля. В силу об`єктивних, видимих природних властивостей земельної ділянки, фізичні особи відповідачі, проявивши розумну обачність, могли та повинні були знати про те, що ця ділянка належить до земель лісогосподарського призначення (див. близькі за змістом висновки, висловлені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі №372/2180/15-ц, від 22 травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц і від 30 травня 2018 року у справі №469/1393/16-ц). З огляду на все викладене вище загальний інтерес у контролі за використанням земельної ділянки за цільовим призначенням для гарантування безпечності довкілля та непогіршення екологічної ситуації у цій справі переважає приватний інтерес фізичної особи у збереженні земельної ділянки у власності. Отже витребування земельної ділянки у фізичної особи не порушуватиме принцип пропорційності втручання у його право власності.

За нормами чинного законодавства у приватну власність громадян України не можуть безоплатно передаватися земельні ділянки, що розташовані в межах малопродуктивних деградованих земель, які були вилучені з сільськогосподарського обороту та підлягали консервації шляхом заліснення.

Отже, закон прямо забороняє органам виконавчої влади передавати в приватну власність такі землі з огляду гарантування безпеки довкілля та непогіршення екологічної ситуації.

Зібрані докази вказують на те, що після того, як 12.09.2016 Держгеокадастр своїм наказом передав земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6825584600:07:051:0247 у приватну власність ОСОБА_2 , він 17.10.2016 відчужив земельну ділянку ОСОБА_3 . У такий же спосіб ОСОБА_3 набув у власність ще ряд земельних ділянок у тому ж масиві, які об`єднав у новоутворену земельну ділянку. Як видно з матеріалів справи ОСОБА_3 не є мешканцем Шепетівського району, з 24-х земельних ділянок, що підлягають консервації, він придбав 5 земельних ділянок, в тому числі й ту, що є предметом розгляду. Земельні ділянки придбав у громадян, які також не є мешканцями Шепетівського району. Після придбання земельної ділянки ОСОБА_3 її за цільовим призначенням не використовував і таких намірів не мав, об`єднану земельну ділянку передав в оренду ТОВ «Агросад 2016».

Тобто, в діях ОСОБА_3 мають місце ознаки сумнівної угоди, направленої на неправомірне набуття права власності на малопродуктивні деградовані землі, які були вилучені з сільськогосподарського обороту.

Дії ОСОБА_3 з об`єднання земельних ділянок мають ознаки створення істотних перешкод на випадок пред`явлення віндикаційного позову щодо них. Такий висновок є спроможним з огляду на брак об`єктивних підстав для вчинення цих дій, оскільки відповідач не мав перешкод у користуванні земельною ділянкою без її об`єднання з іншими земельними ділянками.

Такі дії останнього не відповідають критерію добросовісності та ставлять під сумнів правомірність набуття ним права власності на земельну ділянку.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 січня 2023 року у справі 488/2807/17 зазначила, що для дотримання вимоги пропорційності витребування спірної земельної ділянки легітимній меті застосування такого обмеження права на мирне володіння майном під час нового розгляду справи апеляційний суд має, зокрема звернути увагу на те, чи була або могла бути кінцева набувачка на момент придбання спірної земельної ділянки обізнаною з її фактичним місцезнаходженням, природними властивостями, доступною для ознайомлення документацією тощо.

З наданих прокурором письмових доказів слідує, що спірна земельна ділянка є залісненою та непридатною для вирощування сільськогосподарської продукції. Відтак, якщо б ОСОБА_3 проявив розумну обачність, то він би з`ясував ці обставини для себе та відмовився б від придбання земельної ділянки.

Відомостей про те, що на вказаній земельній ділянці перебуває майно ОСОБА_1 або він поніс витрати на її покращення, матеріали справи не містять.

Таким чином, встановлені судом обставини та факти, з огляду на зміст «суспільного», «публічного» інтересу у вимогах прокурора, не дають підстав для висновку про порушення принципу «пропорційності».

Відповідач не надав суду об`єктивних доказів відсутності у нього у власності (користуванні) іншого нерухомого майна та/або доказів, що його майновий стан є незадовільним, а враховуючи кількість належних йому земельних ділянок та отримання за них орендної плати, суд вважає, що витребування у нього спірної земельної ділянки, яку він придбав відповідно до умов договору за 42600 гривень (таке співвідношення вартості (ціни договору) до розміру земельної ділянки, яка витребовується, як частини об`єднаної земельної ділянки) не буде для нього надмірним тягарем, спричиненим втратою грошових коштів та позбавленням засобів для існування.

Крім того, у випадку витребування майна з володіння кінцевого набувача законодавство України надає йому додаткові ефективні засоби юридичного захисту. Особа, в якої витребувано майно, не позбавлена права пред`явити вимогу до особи, у якої вона придбала цю земельну ділянку, про відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Саме у такий спосіб забезпечуватиметься рівний захист усіх суб`єктів права власності із застосуванням передбачених законодавством заходів.

У разі понесення відповідних витрат на підставі приписів частин третьої та четвертої статті 390 ЦК України відповідач має право вимагати від власника майна відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених нею із часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів. Такий висновок відповідає правовій позиції, сформульованій у постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2025 року в справі №911/906/23.

З огляду на характер спірних правовідносин суд не встановив невідповідності заходу втручання в право власності відповідача критеріям правомірного втручання в право особи на мирне володіння майном, сформованим у сталій практиці ЄСПЛ.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 вересня 2025 року у справі №911/906/23 викладено правовий висновок про те, що земельна ділянка, яка була об`єднана з іншою ділянкою, проте межі, координати та конфігурація якої відомі, може бути витребувана в порядку статей 387, 388 ЦК України. Проте саме лише судове рішення про витребування такої земельної ділянки, яка до об`єднання існувала не лише як частина земної поверхні, а й як об`єкт цивільних прав в розумінні статті 79-1 ЗК України, не може бути підставою для проведення державної реєстрації права власності позивача на цю ділянку, адже її кадастровий номер скасований, а відповідний розділ в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - закритий. З огляду на подвійний правовий режим земельної ділянки, реалізація основної позовної вимоги про витребування земельної ділянки є можливою винятково за умови одночасного припинення речових прав на новостворену земельну ділянку та скасування її державної реєстрації. Тож правомірними та ефективними способами захисту порушених прав законного власника земельної ділянки, що перебуває в чужому незаконному володінні іншої особи, за заявою якої проведено державну реєстрацію нової земельної ділянки, що включає в себе спірну земельну ділянку, є припинення речових прав на новоутворену (об`єднану) земельну ділянку, скасування державної реєстрації цієї ділянки та витребування спірної земельної ділянки в координатах, межах та конфігурації, що була передана попередньому власнику.

У постанові від 29 травня 2019 року у справі №367/2022/15-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що з огляду на приписи статей 387 і 388 ЦК України помилковими є висновки суду щодо неможливості витребування власником земельних ділянок, які були поділені та/або об`єднані. Формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.

Згідно з ч.1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Так, відповідно до ч.1 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав.

Згідно з ч.3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

З наведеного вбачається, що законом передбачено три випадки в яких державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону, а саме скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно ч. ч. 9, 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або об`єднання земельних ділянок.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про державний земельний кадастр», земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України. Кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Зміна власника чи користувача земельної ділянки, зміна відомостей про неї не є підставою для скасування кадастрового номера.

Положеннями ч. 1 ст. 24 даного Закону визначено, що державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

Підстави для скасування державної реєстрації визначені в ч. 10 ст. 24 даного Закону, зокрема: якщо протягом одного року з дня здійснення державної реєстрації земельної ділянки речове право на неї не зареєстровано з вини заявника; ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позовна вимога про скасування запису про державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровими номером 6825584600:07:051:0253у Державному земельному кадастрі підлягає задоволенню, оскільки наявність запису про реєстрацію вказаної земельної ділянки унеможливлює реєстрацію кадастрового номеру за земельною ділянкою, що витребовується.

6. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З огляду на викладене, з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь Хмельницької обласної прокуратури судовий збір в сумі 9084 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

задовольнити позов Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах Михайлюцької сільської ради до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації всіх прав у реєстрах та витребування земельної ділянки.

Витребувати у ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у комунальну власність територіальної громади Михайлюцької сільської ради земельну ділянку загальною площею 2 га в тих же координатах, межах та конфігурації, що і земельна ділянка з кадастровим номером 6825584600:07:051:0247, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Михайлюцької сільської ради Шепетівського району Хмельницької області.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6825584600:07:051:0253, площею 6 га, припинивши право приватної власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку із одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень.

Скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825584600:07:051:0253.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02911102, Держказначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/р UА188201720343120002000002814) 9084 (дев`ять тисяч вісімдесят чотири) грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Шепетівська окружна прокуратура, місцезнаходження вул. Сергія Оврашка, буд. 43, м. Шепетівка Хмельницької області;

Михайлюцька сільська рада Шепетівського району Хмельницької області, місцезнаходження: с. Михайлючка, Шепетівського району Хмельницької області, ЄДРПОУ 04402505;

відповідач ОСОБА_1 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 27.09.1997 Хмельницьким МУ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_1 ;

треті особи на стороні відповідача, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Головне управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, місцезнаходження: вул. Інститутська, буд. 4/1 м. Хмельницький, ЄДРПОУ 39767479;

ОСОБА_2 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складено 06.05.2026.

Суддя: Неоніла БЕРЕЗЮК