Решение № 136321665, 06.05.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/934/26

2/683/996/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в особі головуючої - судді Кутасевич О.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №683/934/26, 2/683/996/2026 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У березні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» (далі- ТОВ «Бізнес Позика») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, ТОВ «Бізнес Позика» вказує, що 17 липня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 547811-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого, кредитодавець надав позичальнику грошові кошти в сумі 16000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором кредиту та правил про надання грошових коштів у кредит. Сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 1 процент за кожен день користування кредитом.

Однак, всупереч вимог законодавства та умов кредитного договору, відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконав, а саме не здійснював погашення заборгованості за кредитом у встановленому порядку та строки, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 49452 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 15200 грн; суми прострочених платежів по процентах - 23052 грн; суми прострочених платежів по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ - 8000 грн; суми прострочених платежів за комісією 3200 грн.

У зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача вказану суму заборгованості та понесені ним судові витрати.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 03 квітня 2026 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У визначений судом строк відповідач ОСОБА_1 подав відзив про часткове визнання ним позову та просить стягнути з нього на користь ТОВ «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором № 547811-КС-001 від 17 липня 2025 року в сумі 12100 грн тіла кредиту, оскільки вважає, що він сплатив 3900 грн в рахунок погашення тіла кредиту. Відсотки за користування кредитом підлягають списанню кредитодавцем ТОВ «Бізнес Позика» оскільки він є військовослужбовцем та з 24 серпня 2023 року перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації, а отже має пільги, передбачені п.15 ст. 14 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей". Також зазначав, що згідно з пунктом 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу. Також уважав, що відповідачем неправомірно нарахована комісія в розмірі 3200 грн. оскільки умова про встановлення комісії за надання послуг, які мають надаватись безкоштовно, є нікчемною відповідно до умов Закону України «Про споживче кредитування».

У відповіді на відзив представник ТОВ «Бізнес Позика» - Козачок М.О. просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, оскільки підписавши договір, відповідач погодився на його умови, не заперечував щодо їх несправедливості, у відзиві не спростував правомірність нарахування процентів за користування кредитом та комісії. Уважав посилання відповідача на ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» безпідставним, оскільки у ній йдеться про ненарахування відсотків, а не про списання процентів, що були нараховані до набрання цим заком чинності, оскільки закон не має зворотної дії у часі.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 17 липня 2025 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 було укладено договір № 547811-КС-001 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію».

Відповідно до п. 2.1 Договору, ТОВ «Бізнес Позика» надає позичальнику грошові кошти у розмірі 16000 грн, на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти та сплатити проценти за користування кредитом у порядку та на умовах, визначених договором та правилами надання споживчих кредитів.

Згідно з умовами договору, сторони визначили, що плата за користування кредитом є фіксованою та становить 0,01 % процентів за кожен день користування кредитом. Строк дії договору - до 01 січня 2026 року.

Відповідно до п. 2.5 Договору, комісія за надання кредиту (надалі - комісія): 3200 грн. Комісія нараховується одноразово при видачі кредиту в дату видачі кредиту. Розмір комісії, встановлений цим пунктом договору, залишається незмінним протягом усього строку (терміну) договору.

Сторонами погоджено «Графік платежів», відповідно до якого визначено розмір та дату внесення позичальником платежів. Орієнтовна загальна вартість наданого кредиту: 39571,57 грн; орієнтовна реальна річна процентна ставка: 6918,3 %; денна процентна ставка 0,87%.

ТОВ «Бізнес Позика» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 16000 грн шляхом перерахування на банківську картку позичальника № НОМЕР_1 , яка вказана позичальником при укладенні договору, що підтверджується довідкою ТОВ «ПРофітГід» щодо здійснення переказу грошових коштів, а також інформацією АТ «Універсал банк» про рух коштів за картковим рахунком від 27 квітня 2026 року, витребуваних судом за клопотанням позивача.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитом № 547811-КС-001 станом на 03 березня 2026 року за відповідачем ОСОБА_1 утворилась заборгованість в сумі 49452 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 15200 грн; суми прострочених платежів по процентах - 23052 грн; суми прострочених платежів по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ - 8000 грн; суми прострочених платежів за комісією 3200 грн.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, судом враховується наступне.

Укладення договору та отримання кредиту в розмірі 16000 грн. відповідачем не оспорюється.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З наданої позивачем візуальної послідовності дій клієнта вбачається, що без ознайомлення з умовами надання та обслуговування кредитів та правилами про порядок надання коштів у позику, подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Бізнес Позика» надало розрахунок заборгованості за кредитом № 547811-КС-001 від 07 липня 2025 року, згідно якої заборгованість ОСОБА_1 станом на 03 березня 2026 року складає 49452 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 15200 грн; суми прострочених платежів по процентах - 23052 грн; суми прострочених платежів по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ - 8000 грн; суми прострочених платежів за комісією 3200 грн.

Також із вказаного розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 частково вносив кошти на погашення кредиту, зокрема, 09 серпня 2025 року - 2400 грн та 12 вересня 2025 року - 1500 грн, а всього ним було внесено 3900 грн, з яких в погашення тіла кредиту зараховано 800 гтрн та в рахунок погашення процентів за користування кредитом - 3100 грн.

Як вбачається із наданих суду розрахунків, заборгованість за відсотками становить 23052 грн.

Указана заборгованість за відсотками нарахована за період з 17 липня 2025 року по 01 січня 2026 року.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

У частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.

ОСОБА_1 з 24 серпня 2023 року по теперішній час проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України АДРЕСА_1 за контрактом, що підтверджується довідкою № 208 від 15 квітня 2026 року. Наведене стверджується також витягом з наказу командира в/ч НОМЕР_3 від 24 серпня 2023 року р № 182, а також військовим квитком ОСОБА_1 серія НОМЕР_4 виданого 28 серпня 2023 року.

Оскільки ОСОБА_1 з 24 серпня 2023 року є військовослужбовцем Збройних Сил України, був таким і на час укладення кредитного договору та строку його дії, який припав на час дії особливого періоду, тому відповідно до частини 15 статті 14 Закону №2011-ХІІ позивач не мав права нараховувати ОСОБА_1 відсотки за користування кредитним договором №547811-КС-001 від 17 липня 2025 року.

Посилання позивача на те, що вказана норма Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» не поширюється на ОСОБА_1 оскільки Закон не має зворотної дії в часі не ґрунтується на дійсних обставинах справи, оскільки пільга щодо не нарахування військовослужбовцям процентів за користування кредитом передбачена Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації » від 20 травня 2014 року.

Отже, з урахуванням сплачених ОСОБА_1 3900 грн., його заборгованість за тілом кредиту складає 12100 грн. ( 16000-3900=12100)

У стягненні відсотків в сумі 23052 грн слід відмовити.

Разом з тим, пунктом 2.5 договору №547811-КС-001 від 17 липня 2025 року передбачено сплату позичальником комісії за видачу кредиту в розмірі 3200 грн.

Право кредитодавця встановлювати комісію за надання кредиту, яка входить до загальної вартості кредиту передбачено ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», а твердження відповідача про те, що така послуга має надаватись безкоштовно є безпідставною.

Положення про нікчемність умов договору відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», на які посилається відповідач, стосуються умов нарахування комісії за обслуговування кредиту, а не комісії за надання кредиту.

Відтак заборгованість за одноразовою комісією за видачу кредиту в сумі 3200 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості по відсотках відповідно до ст.625 ЦКУ в сумі 8000 грн, суд звертає увагу на таке.

Відповідно п. 18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Оскільки відсотки відповідно до ст. 625 ЦК України в сумі 8000 грн за кредитним договором №547811-КС-001 нараховані позивачем за період дії воєнного стану, позовні вимоги про їх стягнення з ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

ТОВ «Бізнес позика» сплатило судовий збір в розмірі 2662,40 грн. Ця обставина підтверджується платіжною інструкцією № 8277 від 25 березня 2026 року.

Пред`явлений ним позов задоволений на 30,93 % (15300 х 100: 49452 ).

З огляду на це суд висновує, що з ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 823,48 грн (2662,40 х 30,93 %).

Керуючись п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за договором №547811-КС-001 про надання кредиту від 17 липня 2025 року, в сумі 15300 грн, що складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 12100 грн; суми прострочених платежів за комісією 3200 грн.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» 823,48 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», місцезнаходження: бульвар Лесі Українки, 26, офіс 411, м. Київ, 01133, код ЄДРПОУ 41084239.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Суддя