Решение № 136307708, 05.05.2026, Чорнобаївський районний суд Черкаської області

Справа № 709/521/26

2/709/572/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2026 року с-ще Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Чубая В.В.,

за участі секретаря судового засідання - Кіян С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

До Чорнобаївського районного суду Черкаської області надійшла позовна заява ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначалося, що 26 лютого 2024 року між позивачем та відповідачем укладено кредитний договір шляхом підписання його електронним підписом. У зв`язку з тим, що відповідач не виконала взяті на себе зобов`язання, тобто не здійснила погашення існуючої заборгованості, позивач змушений звернутися до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі

80000,00 гривень, а також стягнення судових витрат.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 31 березня

2026 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без (повідомлення) виклику сторін.

Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач погодилася із заявленим до стягнення розміром заборгованості за тілом кредиту, однак заперечила проти стягнення заборгованості за процентами за користування кредитом, вважаючи її розмір необґрунтованим та непідтвердженим належними і допустимими доказами. Зокрема, посилаючись на практику Верховного Суду, представник відповідача зазначала про порушення принципів розумності та пропорційності при нарахуванні процентів, несправедливі умови кредитного договору, необхідність захисту прав відповідача як споживача фінансових послуг. Стверджувала, що нараховані та пред`явлені до стягнення проценти у чотири рази перевищують розмір заборгованості за основною сумою кредиту, а встановлення сторонами договору розміру процентів за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочення, що в результаті ставить 63800,00 гривень, є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Крім того, вказувала, що позивач мав привести свою діяльність у відповідність до вимог Закону України «Про споживче кредитування» в частині застосування обмеження максимального розміру денної процентної ставки, яка мала становити 1%.

У наданий в ухвалі суду строк від сторін не надійшло заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку із розглядом справи судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.

26 лютого 2024 року між позивачем та відповідачем укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1355-4199 шляхом підписання його відповідачем електронним підписом (надалі - кредитний договір).

Згідно з п. 2.2. кредитного договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом та інші платежі, передбачені цим договором у порядку, передбаченому цим договором.

Зі змісту п. 4.1. кредитного договору вбачається, що загальний розмір кредиту за цим договором становить 16200,00 гривень; дата видачі кредиту - 26 лютого 2024 року.

Пунктом 4.4. кредитного договору встановлено, що базовий період складає

14 календарних днів.

У п. 4.6. кредитного договору визначено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною процентною ставкою: стандартна процентна ставка становить 1,5% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за зниженою ставкою).

Згідно з п. 4.7. кредитного договору комісія за видачу кредиту становить 15% від суми виданого кредиту.

Відповідно до п. 4.9. кредитного договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі - строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту - 21 грудня 2024 року. Строк дії договору є рівним строку кредитування.

У п. 4.12. кредитного договору вказано, що денна процентна ставка на дату укладення цього договору складає 1,388%.

Пунктом 10.2. кредитного договору передбачено знижену процентну ставку, яка становить 1,2% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору. Позичальник здійснює сплату процентів за користування кредитом за зниженою процентною ставкою з першого дня користування кредитом протягом усього періоду дії договору за умови, якщо позичальник своєчасно і у повному обсязі сплачує проценти за користування кредитом, комісію за видачу кредиту та повертає кредитодавцю отриманий кредит згідно графіка платежів за зниженою ставкою. У разі несплати позичальником нарахованих згідно умов договору процентів за користування кредитом або комісії за видачу кредиту або частини суми кредиту згідно графіка платежів за зниженою ставкою не пізніше останнього дня будь-якого базового періоду, з наступного дня подальше нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою до дати повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів, комісії за видачу кредиту та суми кредиту, включно з тою, обов`язок дострокового погашення якої у позичальника виникає у зв`язку із простроченням сплати процентів та/або комісії (включаючи дату погашення заборгованості). З дати, наступної за днем повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом, комісії за видачу кредиту та частини суми кредиту нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за зниженою процентною ставкою.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною 3 цієї ж статті Кодексу передбачено, що використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від

07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

Таким чином судом встановлено, що кредитний договір між позивачем та відповідачем був укладений в електронній формі, тобто у письмову вигляді.

Особливості вчинення правочинів в електронній формі визначені положеннями Закону України «Про електронну комерцію».

Так, ст. 3 Закону містить визначення термінів, зокрема:

- електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору;

- одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному ч. 6 цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно з ч. 6 цієї ж статті Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Зі змісту ч. 8 цієї ж статті Закону вбачається, що у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному ч. 6 цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 цієї ж статті Закону передбачено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному

ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Таким чином укладення договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що кредитний договір між позивачем та відповідачем підписаний з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Отже вказаний правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договорів, укладених у письмовій формі, а укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня

2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20.

За змістом ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається, воно має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк (термін).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і обов`язки відповідно до договору.

Як вбачається з матеріалів справи позивач зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу грошові кошти у розмірі, передбаченому умовами кредитного договору.

Так, переказ коштів позичальнику, тобто відповідачу, у розмірі 16200,00 гривень підтверджується копією квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 26 лютого 2024 року. При цьому відповідачем отримання кредитних коштів також визнається.

Порушуючи вказані вище положення законодавства та умови кредитного договору, відповідач зобов`язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, внаслідок чого виникла заборгованість.

Згідно з доданим до позовної заяви розрахунком заборгованості позивача за кредитним договором за період з 26 лютого 2024 року (дата видачі кредиту) до 21 грудня 2024 року включно (дата закінчення строку кредитування) заборгованість відповідача становила 89849,60 гривень, з яких:

- 16200,00 гривень - заборгованість за тілом кредиту;

- 72219,60 гривень - заборгованість за процентами за користування кредитом;

- 1430,00 гривень - заборгованість за комісією за видачу кредиту.

При цьому позивачем заявлено до стягнення заборгованість за тілом кредиту у розмірі 16200,00 гривень та заборгованість за процентами за користування кредитом у розмірі 63800,00 гривень.

Перевіривши вказаний розрахунок заборгованості, беручи до уваги доводи представника відповідача, суд не погоджується із заявленим позивачем до стягнення розміром заборгованості за користування кредитом з огляду на таке.

22 листопада 2023 року законодавцем прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» (далі - Закон), який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Відповідно до п. 5 розділу І цього Закону, з-поміж іншого:

- ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» доповнено ч. 5 такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до ч. 4 цієї статті, не може перевищувати 1%»;

- розділ ІV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» доповнено п. 17 такого змісту: «Тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %».

Наведені норми Закону, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна процентна ставка має бути не більше 2,5%, з 22 квітня 2024 року - не більше 1,5%, а з 20 серпня 2024 року - не більше 1%.

Таким чином при обчисленні розміру заборгованості за процентами за користування кредитом слід враховувати поетапне зменшення розміру денної процентної ставки.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, позивач нараховував заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 26 лютого 2024 року (дата видачі кредиту) до 10 березня 2024 року включно (дата закінчення базового періоду) за зниженою процентною ставкою 1,2% на підставі п. 10.2. кредитного договору, а з 11 березня

2024 року до 21 грудня 2024 року (дата закінчення строку кредитування) за стандартною процентною ставкою у розмірі 1,5% на підставі п. 1.5. кредитного договору.

Отже, на переконання суду, розмір заборгованості за процентами за користування кредитом за період з 26 лютого 2024 року до 19 серпня 2024 року включно, що становить 42087,60 гривень, позивачем нараховано правомірно.

Натомість, за підрахунками суду, заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 20 серпня 2024 року до 21 грудня 2024 року (дата закінчення строку кредитування) має нараховуватися за ставкою 1% і складає 20088,00 гривень (16200,00 /100 х 1 х 124).

За таких обставин розмір заборгованості за процентами за користування кредитом, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача становить 62175,60 гривень (42087,60 + 20088,00).

При цьому суд відхиляє позицію представника відповідача щодо несправедливості умов кредитного договору в силу вимог ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з огляду на таке.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Так, у вказаній нормі закону йдеться про непропорційно велику суму компенсації, яку має сплатити споживач у разі невиконання та/або неналежного виконання ним зобов`язань за договором, тобто про компенсаційні заходи відповідальності споживача перед надавачем послуг.

Натомість за обставинами цієї цивільної справи нарахована позивачем заборгованість за процентами відповідно до п.п. 4.6. і 10.2. кредитного договору не є мірою відповідальності за прострочення виконання відповідачем вимог кредитного договору щодо повернення кредиту, а за своєю суттю є платою за користування відповідачем наданими йому кредитними коштами протягом всього строку кредитування - 300 днів, передбаченого п. 4.9. кредитного договору.

При цьому відповідальність за невиконання та/або неналежне виконання позичальником вимог кредитного договору щодо повернення кредитних коштів передбачена розділом 8 кредитного договору та, як вбачається зі змісту позову та розрахунку заборгованості, в цьому випадку позивачем не застосовувалася.

За таких обставин правові висновки Верховного Суду, на які посилалася представник відповідача у відзиві на позовну заяву, не є релевантними обставинам цієї цивільної справи, оскільки вони стосуються неспівмірності саме штрафних санкцій, а тому не підлягають до застосування.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ч.ч. 1, 2 ст. 89 ЦПК України вбачається, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності.

З огляду на те, що відповідач не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором щодо повернення кредитних коштів і сплати процентів за користування кредитом, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, а саме стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 16200,00 гривень, заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 62175,60 гривень, а всього 78375,60 гривень

(16200,00 + 62175,60), що становить 98% від ціни позову (78375,60 х 100 / 80000,00), з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі

2609,15 гривень (2662,40 х 98 / 100).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 247, 259, 263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором від 26 лютого

2024 року № 1355-4199 у розмірі 78375,60 (сімдесят вісім тисяч триста сімдесят п`ять гривень 60 копійок) гривень.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» судовий збір у розмірі 2609,15 (дві тисячі шістсот дев`ять гривень 15 копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Інформація про сторони:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», код ЄДРПОУ 38548598, місцезнаходження: бул. Лесі Українки, 26, оф. 407, м. Київ, 01133.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя В.В. Чубай