Решение № 136302237, 06.05.2026, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/1249/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Гончаренко Л.М., за участю секретаря судового засідання Макошенець С.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Сумський відділ ДРАЦС у Сумському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, про встановлення факту смерті

В С Т А Н О В И В :

Заявниця звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 в російській федерації. Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Бєлгород РФ померла її мати ОСОБА_2 , що підтверджується копією про смерть від 13.01.2026. Внаслідок смерті матері відкрилася спадщина, до складу якої входить житловий будинок у АДРЕСА_1 , яке входить до Недригайлівської селищної громади Роменського району. При зверненні до нотаріуса з метою оформлення спадщини їй було усно відмовлено у заведені спадкової справи, оскільки у неї відсутнє свідоцтво про смерть матері. З огляду на збройний конфлікт між російською федерацією та Україною, вона позбавлена на звернення за дублікатом свідоцтва про смерть на території держави-агресора, так і на апостилювання цього документа.

Від заявниці надійшла заява, в якій вона просить слухати справу у її відсутність, заявлені вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.

Представник зацікавленої особи в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду був повідомлений належним чином.

У зв`язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Заявниця є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про народження заявниці та копією свідоцтв про укладення шлюбів( а.с.8,9,10,11)

Відповідно до копії документа «Свидетельство о смерти, серия НОМЕР_1 , дата выдачи 13 января 2026 г., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .р. гражданка Российськой Федерации умерла 24 декабря 2025 г., место смерти Российская Федерация, Белгородская область, г. Белгород».( а.с.6)

Відповідно до копії документа «справка о смерти, №С-00012 от 13.01.2026 г. ОСОБА_3 , 03 декабря 1949 г.р. гражданка ОСОБА_4 умерла 24 декабря 2025 г., место смерти Российская Федерация, Белгородская область, г. Белгород».( а.с.7)

Надаючи оцінку доводам заявниці та заявленим нею вимогам суд виходить з наступного.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Відповідно до ч. 2ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно з ч. 3ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть.

Відповідно до ч. 4 ст. 49 ЦК України, реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону.

Згідно з ч. 1ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до п. 7 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених Наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 року №52/5, документи, видані компетентними органами іноземних держав на посвідчення актів цивільного стану, здійснених поза межами України за законами відповідних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право», документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, документи, що на території однієї з Договірних Сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на територіях інших Договірних Сторін без якого-небудь спеціального посвідчення. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін розглядаються як офіційні документи, користуються на територіях інших Договірних Сторін доказовою силою офіційних документів.

23.12.2022 року набрав чинності Закон №2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року».

Відповідно до цього Закону дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах було зупинено у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь.

З дати зупинення дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, у відносинах з російською федерацією та республікою білорусь, до документів, виданих на території цих країн, при їх пред`явленні на території України застосовуватиметься вимога засвідчення апостилем згідно з Конвенцією, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 року.

Згідно зі ст. 3 Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.

Згідно з п. 1постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 04.02.2023 року №107, під час воєнного стану та протягом шести місяців після його припинення або скасування документи, виготовлені або засвідчені на території іноземних держав установою або спеціально на те уповноваженою особою в межах їх компетенції за установленою формою і скріплені гербовою печаткою, приймаються на території України без спеціального посвідчення (консульської легалізації, проставлення апостиля тощо) у разі, коли станом на 24 лютого 2022 року такі документи приймалися на території України без спеціального посвідчення.

Таким чином, свідоцтво про смерть, видане на території російської федерації, не потребує будь-якої легалізації. Такі правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.05.2022 року у справі №478/1072/21, від 09.04.2024 року у справі №143/664/23 та 15 серпня 2024 року у справі №643/8133/23 у якій у заявника також був відсутні оригінал свідоцтва про смерть виданий на території РФ.

У постанові Верховного Суду від 02.07.2025 року по справі №186/227/24, провадження №61-4806св25, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій, врахувавши, що смерть особи підтверджується належним свідоцтвом про смерть, виданим відповідно до законодавства іноземної держави, на території якої настала смерть, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для встановлення факту смерті останньої в судовому порядку. Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи касаційної скарги щодо можливості встановлення юридичного факту за умови неможливості отримання відповідного документа, який посвідчує цей факт, оскільки така обставина сама по собі не є підставою для обов`язкового задоволення відповідної заяви. У справі, що переглядається, відсутня необхідність у встановленні факту смерті особи, оскільки, як вже зазначив Верховний Суд, смерть останньої підтверджується належним документом, виданим відповідно до законодавства іноземної держави.

Як встановлено судом факт смерті матері заявниці ОСОБА_2 на території м. Бєлгород РФ зафіксовано відповідним державним органом іноземної держави про що складений актовий запис про смерть №170269315002300012003 від 13.01.2026 та видано відповідне свідоцтво серия НОМЕР_1 ( а.с.6), копія якого наявна у заявниці.

Із копії свідоцтва про смерть вбачається, що його видано на підставі вимог чинного законодавства іноземної держави, на території якої померла мати заявника, містить необхідні реквізити, в силу вимог постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання прийняття на території України під час воєнного стану документів, виданих уповноваженими органами іноземних держав» від 04 лютого 2023 року № 107, не потребує засвідчення апостилем і подальшої легалізації, та вважається дійсним на території України.

Заявниця не позбавлена можливості використовувати свідоцтво про смерть своєї матері, видане компетентними органами іноземної держави у будь-яких правовідносинах на території України, зокрема, щодо оформлення спадщини тощо.

Посилання заявниці на те, що оригіналу свідоцтва про смерть її матері у неї немає та через війну вона не може його отримати, оскільки будь-які дипломатичні відносини з російською федерацією припинені, судом не приймаються. В цьому контексті слід зауважити, що наявна у заявниці копія свідоцтва про смерть свідчить про існування оригіналу відповідного документу, оскільки копію свідоцтва неможливо зробити без його оригіналу.

Повторна реєстрація смерті особи, законодавством України не передбачена.

Суд не може підміняти державний орган, приймаючи рішення, та вирішувати питання, які належать до компетенції іншого суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи вищенаведене, у суду відсутні законні підстави для встановлення факту смерті на території російської федерації, з огляду на що заявлені вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 317-319 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересована особа: Сумський відділ ДРАЦС у Сумському районі Сумської області Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Л.М.Гончаренко