Решение № 136298991, 06.05.2026, Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/1806/26

провадження №: 2/398/2600/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

"06" травня 2026 р. Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі головуючого судді Орловського В.В., з участю секретаря судового засідання Харіної Д.В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», представник позивача Поляков Олексій Володимирович, до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позиції позивача

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» (далі ТОВ «ФК «ЕЙС») 26 березня 2026 року звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 32 008,92 грн та судових витрат, що складаються із судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 22.05.2021 року між первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 455296681. Договір підписаний відповідачкою за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а кредитні кошти перераховано на її банківську картку. Позивач зазначає, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка станом на момент подання позову становить 32 008,92 грн і складається з: заборгованості за тілом кредиту 8 499,25 грн та заборгованості за несплаченими відсотками 23 509,67 грн. Право вимоги за вказаним кредитним договором перейшло до ТОВ «ФК «ЕЙС» внаслідок послідовного відступлення прав за ланцюжком договорів факторингу від первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», згодом до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», і врешті до позивача ТОВ «ФК «ЕЙС».

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі

Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 15 квітня 2026 року відкрито провадження у справі, розгляд якої ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою було задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів та витребувано від АТ «ОЩАДБАНК» інформацію щодо належності відповідачці карткового рахунку та зарахування на нього коштів. На виконання ухвали АТ «ОЩАДБАНК» надало суду запитувану інформацію та виписку.

Представник позивача Поляков О.В. у судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. У позовній заяві він просив розгляд справи проводити за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та зазначив, що не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Відповідачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася. Про дату, час і місце розгляду справи вона повідомлялася належним чином шляхом надсилання судової повістки поштою за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання. Поштове відправлення із судовою повісткою повернулося до суду з відміткою поштового відділення про причину невручення (адресат відсутній). Відповідно до п. 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання. Відзиву на позовну заяву, інших заяв чи клопотань від відповідачки до суду не надходило, про причини неявки вона суд не повідомила.

Оскільки відповідачка, належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання, в судове засідання не з`явилася без повідомлення причин, відзив не подала, та представник позивача не заперечує проти заочного розгляду справи, суд ухвалив провести заочний розгляд цієї справи.

Оскільки у судове засідання не з`явилися всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 4 ст. 268 ЦПК у зв`язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписав рішення без його проголошення. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК датою ухвалення рішення зазначена дата складення повного судового рішення.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

Укладення кредитного договору, його умови та видача коштів

Відповідно до Паспорта споживчого кредиту продукту «СМАРТ» від 22.05.2021 року, ОСОБА_1 підтвердила своїм електронним підписом отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, а ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало обов`язок надати інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій.

22 травня 2021 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Первісний кредитор, код ЄДРПОУ 38569246) та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений Договір кредитної лінії № 455296681. Відповідачка приєдналася до умов договору, підписавши його електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Згідно з реквізитами підпису у тексті договору та Довідкою щодо дій позичальника в інформаційно-телекомунікаційній системі, одноразовий ідентифікатор у вигляді алфавітно-цифрової послідовності «MNV27WP7» був відправлений відповідачці 22.05.2021 о 16:14:14 на номер телефону НОМЕР_1 та введений нею о 16:17:03.

Договором встановлені такі основні умови кредитування:

сума кредитного ліміту 8 500,00 гривень;

первісний строк кредитування (Дисконтний період) 30 (тридцять) днів від дати отримання кредиту;

процентні ставки за користування кредитом:

протягом Дисконтного періоду застосовується Дисконтна процентна ставка у розмірі 0,85% від суми кредиту за кожний день користування ним (310,25% річних);

відповідно до п. 1.9.3 Договору, у випадку користування кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, умови щодо нарахування за дисконтною ставкою скасовуються з дати надання кредиту, і застосовується Базова процентна ставка у розмірі 1,70% в день (620,50% річних) від суми кредиту за кожний день користування ним;

умови автопролонгації: згідно з п. 1.12.1 Договору, сторони погодили, що у разі якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення Дисконтного періоду, зобов`язання щодо повернення основної суми кредиту відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду;

відповідно до п. 1.12.2 Договору, з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати проценти з розрахунку 2,30% в день (839,50% річних).

Згідно з умовами договору та Довідкою про дії позичальника в ІТС від 05.06.2023, кредитування здійснювалося двома траншами: перший транш у розмірі 5 000,00 грн було надано під час укладення договору 22.05.2021 року, а другий транш у розмірі 3 500,00 грн 30.05.2021 року, на підставі додаткової угоди про збільшення суми кредиту.

На підтвердження виконання умов зазначеного договору щодо видачі коштів позивачем були надані копії платіжних доручень, відповідно до яких ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» ініціювало перерахування на банківську картку відповідачки № НОМЕР_2 коштів: 22.05.2021 року у сумі 5 000,00 грн (платіжне доручення № 0f0a4c30-3a95-4fe2-a449-102e8022dafc) та 30.05.2021 року у сумі 3 500,00 грн (платіжне доручення № 69466088-9890-4948-a192-71411ea31dd0).

Фактичне отримання цих коштів відповідачкою підтверджується інформацією Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», наданою листом на виконання ухвали суду про витребування доказів. АТ «Ощадбанк» підтвердило, що банківська картка № НОМЕР_3 емітована до рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), а фінансовим номером телефону за цією карткою є НОМЕР_5 . Згідно з доданими банком меморіальними ордерами та випискою про рух коштів, на вказаний рахунок відповідачки було успішно зараховано відповідні суми кредиту: транзакція на суму 5 000,00 грн (меморіальний ордер від 25.05.2021) та транзакція на суму 3 500,00 грн (меморіальний ордер від 01.06.2021).

Порушення зобов`язання та розмір заборгованості

Згідно з розрахунком заборгованості первісного кредитора ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та розрахунками наступних кредиторів, відповідачка ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 455296681 від 22.05.2021 року виконала лише частково.

Як вбачається з відомості про щоденні нарахування та погашення, у період з 20.06.2021 по 31.07.2021 року відповідачка здійснила три платежі на загальну суму 1 938,00 грн (20.06.2021 1 858,00 грн; 23.07.2021 75,00 грн; 31.07.2021 5,00 грн). Ці кошти були розподілені кредитором таким чином: 0,75 грн спрямовано на погашення тіла кредиту, а 1 937,25 грн на погашення нарахованих процентів. Після 31.07.2021 року жодних платежів у рахунок погашення кредиту не здійснювалося.

Відповідно до наданого позивачем підсумкового розрахунку та виписки з особового рахунку, у зв`язку з неналежним виконанням обов`язків за договором, кредиторами була нарахована заборгованість, загальний розмір якої станом на момент подання позову становить 32 008,92 грн. Зазначена сума складається із: заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) 8 499,25 грн та заборгованості за процентами 23 509,67 грн.

Перехід права вимоги

Право вимоги за кредитним договором № 455296681 від 22.05.2021 року перейшло до позивача внаслідок послідовного відступлення прав за ланцюжком договорів факторингу.

28 листопада 2018 року між первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» (Клієнт) та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 28/1118-01. Відповідно до Витягу з Реєстру прав вимоги № 148 від 25.08.2021 року до цього договору, право грошової вимоги до відповідачки ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС». Згідно з Реєстром, станом на дату відступлення загальна сума відступленої заборгованості становила 21 648,48 грн (з яких 8 499,25 грн тіло кредиту, 13 149,23 грн проценти). Виконання фактором зобов`язань щодо оплати за відступлені права вимоги підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2021 та Протоколом узгодження предмету факторингової операції від 25.08.2021 року.

05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Клієнт) та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 05/0820-01. Відповідно до Протоколу узгодження предмету факторингової операції та Витягу з Реєстру прав вимоги № 9 від 30.05.2023 року, право вимоги до відповідачки перейшло до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС». Станом на дату цього відступлення сума заборгованості становила 32 008,92 грн (8 499,25 грн тіло кредиту, 23 509,67 грн проценти). Оплата за відступлення прав вимоги підтверджується відповідною платіжною інструкцією.

Надалі, 11 липня 2025 року, між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» (Клієнт) та позивачем ТОВ «ФК «ЕЙС» (Фактор) було укладено Договір факторингу № 11/07/25-Е. Перехід права вимоги до позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру боржників від 14.07.2025 року та Витягом з Реєстру боржників до цього договору, де зафіксовано відступлення вимог до ОСОБА_1 на загальну суму 32 008,92 грн. Оплатність цього переходу та виконання позивачем своїх фінансових зобов`язань підтверджується платіжними інструкціями про перерахування коштів від ТОВ «ФК «ЕЙС» на користь ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС», здійсненими у серпні-вересні 2025 року.

Норми права, які застосував суд

На підставі ст. 205 та ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин, зміст якого зафіксований в електронному документі, вважається вчиненим у письмовій формі.

Відповідно до ст. 13 ЗУ Про споживче кредитування договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг", а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про електронну комерцію").

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону України Про електронну комерцію електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема, електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

За приписами ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612, ст. 629 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 3 статті 1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до п. 13 Прикінцевих і перехідних положень Цивільного кодексу України у період здійснення в Україні заходів щодо запобігання виникненню, поширенню і розповсюдженню епідемій, пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), забороняється підвищення процентної ставки за кредитним договором.

Відповідно до п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» ЗУ Про споживче кредитування (у редакції, що діяла на час спірних правовідносин) у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору, які обмежують права споживача порівняно з нормами закону, є нікчемними.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч.5 ст. 43 ЦПК документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.8 ст. 43 ЦПК якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, на такі документи накладається кваліфікований електронний підпис учасника справи (його представника) відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Відповідно до ч.1 ст.100 ЦПК електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, що містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних та інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Відповідно до ч.2 ст.100 ЦПК електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, на яку накладено кваліфікований електронний підпис відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Правові висновки Верховного суду, що застосовані у справі

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зробила такі висновки про правильне застосування норм права.

За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

ВП ВС у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16 уточнила власний правовий висновок, викладений в пункті 123 постанови від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Якщо умови кредитного договору передбачають можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування, судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, мали на увазі сторони встановлення нарахування процентів як міри відповідальності в певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за «користування кредитом»). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. «verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem», тобто «слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав»).

Мотивована оцінка і висновки суду

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Суд встановив, що між первісним кредитором ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачкою ОСОБА_1 виникли цивільно-правові відносини на підставі кредитного договору № 455296681 від 22.05.2021 року, укладеного в електронній формі. Відповідачка була обізнана з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків, та погодилася з ними. Факт укладення договору підтверджується використанням відповідачкою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та ст. 207 ЦК України прирівнюється до власноручного підпису та створює для сторін відповідні правові наслідки.

Належне виконання первісним кредитором своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів двома траншами на загальну суму 8 500,00 грн (5 000,00 грн та 3 500,00 грн) доведено матеріалами справи, зокрема інформацією та банківськими виписками АТ «Ощадбанк» про успішне зарахування цих коштів на картковий рахунок відповідачки.

Відповідачка, порушуючи умови кредитного договору та вимоги ст. ст. 526, 1054 ЦК України, взяті на себе зобов`язання не виконала, суму кредиту та нараховані відсотки у встановлені строки в повному обсязі не сплатила. Після здійснення відповідачкою часткового погашення тіла кредиту в розмірі 0,75 грн, залишок заборгованості за основним боргом становить 8 499,25 грн. Ця сума є правомірною, доведеною і підлягає стягненню у повному обсязі.

Оцінюючи вимоги позивача про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 23 509,67 грн, суд дійшов висновку про їх часткову обґрунтованість з огляду на наступне.

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Як встановлено судом з умов договору, початковий строк кредитування (Дисконтний період) становив 30 днів. Згідно з п. 1.12.1 договору сторони передбачили, що у разі неповернення кредиту строк користування ним автоматично продовжується на кожен календарний день прострочення, але не більше ніж на 90 календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду. Отже, загальний узгоджений сторонами строк кредитування, в межах якого кредитодавець мав право нарахувати договірні відсотки, становить 120 днів, і цей строк закінчився 18 вересня 2021 року.

Натомість, згідно з розрахунками заборгованості, після 18.09.2021 року кредитори продовжували здійснювати нарахування процентів поза межами встановленого строку кредитування. З огляду на висновки Верховного Суду, такі нарахування як плата за користування кредитними коштами є безпідставними.

Водночас суд критично оцінює правомірність застосованих кредиторами ставок під час здійснення нарахувань у межах передбаченого умовами кредитного договрору 120-денного строку кредитування. Згідно з п. 1.9.3 Договору, у разі несвоєчасної оплати у Дисконтний період (30 днів), умови про дисконтну ставку 0,85% скасовуються ретроспективно, і застосовується базова ставка 1,70% на день. Крім того, п. 1.12.2 Договору передбачає, що за період 90-денної автопролонгації застосовується підвищена ставка 2,30% на день.

Оскільки застосування вказаних підвищених ставок (1,70% та 2,30%) прямо пов`язане з фактом невиконання зобов`язання (простроченням), такі умови є прихованою формою відповідальності боржника. Суд враховує, що прострочення виконання зобов`язання відбулося у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Відповідно до п. 13 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», у цей період імперативно заборонялося збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин невиконання зобов`язань позичальником. Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору, які обмежують права споживача порівняно з нормами закону, є нікчемними. Відтак, нарахування процентів повинно здійснюватися виключно за первісною фіксованою ставкою, що не погіршує умови для споживача, а саме за дисконтною ставкою 0,85% на день протягом усього 120-денного строку кредитування.

З огляду на це суд здійснює власний розрахунок правомірних процентів. За перші 30 днів (Дисконтний період):

з 22.05.2021 по 29.05.2021 (8 днів) на суму траншу 5 000,00 грн за ставкою 0,85% (42,50 грн/день) = 340,00 грн;

з 30.05.2021 по 20.06.2021 (22 дні) на загальну суму 8 500,00 грн за ставкою 0,85% (72,25 грн/день) = 1 589,50 грн. Загалом за перші 30 днів: 1 929,50 грн. За період 90-денної автопролонгації (з 21.06.2021 по 18.09.2021) нарахування здійснюється за цією ж ставкою 0,85% (72,25 грн/день) на суму 8 500,00 грн: 90 днів х 72,25 грн = 6 502,50 грн.

Загальна сума правомірно нарахованих процентів за 120 днів становить 8 432,00 грн (1 929,50 + 6 502,50). Відповідачка здійснила часткову сплату процентів у розмірі 1 937,25 грн. Відтак, залишок непогашеної заборгованості за процентами дорівнює 6 494,75 грн (8 432,00 - 1 937,25). У задоволенні решти вимог про стягнення процентів слід відмовити у зв`язку з їх незаконністю.

Суд також зазначає, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав. Договір факторингу не може надавати новому кредитору більше прав щодо боржника, ніж передбачено первісним кредитним договором. Оскільки право на нарахування процентів за користування кредитом за договором № 455296681 остаточно припинилося 18.09.2021 року у зв`язку зі спливом загального 120-денного строку кредитування, нарахування наступними кредиторами (зокрема ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС») додаткових сум процентів після цієї дати є неправомірним виходом за межі обсягу відступлених прав.

Враховуючи, що до позивача на підставі послідовного ланцюга договорів факторингу перейшло право вимоги до відповідачки, і цей факт документально підтверджений, позивач набув статусу нового кредитора та має право вимагати виконання зобов`язання в межах правомірних нарахувань.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково на загальну суму 14 994,00 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 499,25 грн та заборгованості за процентами у розмірі 6 494,75 грн.

Щодо розподілу судових витрат

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених вимог. Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. Суд задовольняє позовні вимоги на суму 14 994,00 грн, що становить 46,84% від заявленої ціни позову (32 008,92 грн). Таким чином, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, становить 1 247,07 грн (2 662,40 грн ? 46,84%).

Щодо вимог про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов таких висновків.

На підтвердження витрат на правову допомогу позивач надав копію Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, Додаткову угоду № 25770900876 від 01.09.2025 року та Акт прийому-передачі наданих послуг. Згідно з детальним описом, позивачу надано послуги (вивчення матеріалів справи, складання позовної заяви, підготовка адвокатського запиту та клопотань) на загальну суму 7 000,00 грн.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Частинами 3, 4 статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Також Верховний Суд у справі №873/212/21 дійшов висновку про те, що суд може зменшити розмір указаних витрат, коли відображена у відповідних доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) не відповідає критерію розумності та є неспівмірною з обсягом наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 19 січня 2023 року у справі №345/136/18, від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд вважає, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited" проти України», заява № 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Керуючись критеріями обґрунтованості та пропорційності судових витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, а саме те, що заборгованість виникла за договором споживчого кредитування, беручи до уваги що ця справа є малозначною, розглядається в порядку спрощеного провадження, позовна заява є типовою для адвоката, суд визнає обґрунтованим базовий розмір витрат на правову допомогу у сумі 5 000,00 гривень.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, витрати на правову допомогу, обґрунтована сума яких визначена судом у розмірі 5 000,00 грн, відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України мають бути стягнуті з відповідача на користь позивача пропорційно сумі задоволених позовних вимог (46,84%), а саме у розмірі 2 342,00 грн (5 000,00 грн ? 46,84%).

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268, 280-282, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за кредитним договором № 455296681 від 22.05.2021 року у розмірі 14 994 (чотирнадцять тисяч дев`ятсот дев`яносто чотири) гривні 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» судові витрати на оплату судового збору у розмірі 1 247 (одна тисяча двісті сорок сім) гривень 07 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 342 (дві тисячі триста сорок дві) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його складення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС», код ЄДРПОУ 42986956, адреса місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Юрія Поправки, буд. 6, каб. 13;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складене 6 травня 2026 року.

Суддя В.В. Орловський