Решение № 136298852, 31.03.2026, Маловисківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 392/2315/25

Провадження № 2/392/594/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2026 року м. Мала Виска

Маловисківський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого - судді Бадердінової А.В., секретар судового засідання Покуц І.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № Р25.00410.003688601 від 20.02.2018 року в розмірі 135801,90 грн.

В обґрунтування позову посилається на те, що 20.02.2018 між Акціонерним товариством (далі АТ) «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Р25.00410.003688601. За цим договором позикодавець зобов`язався надати позичальнику фінансовий кредит в розмірі на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. 17.11.2023 між АТ «Ідея Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №17112023, відповідно до умов якого до ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № Р25.00410.003688601 від 20.02.2018 в загальній сумі 135801,90 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом 41802,30 грн, заборгованості за відсотками 3385,44 грн, заборгованості за комісіями 90614,16 грн. Оскільки відповідач ухиляється від виконання зобов`язань і заборгованість не погашає, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Маловисківського районного суду Кіровоградської області від 14.11.2025 року відкрито провадження у даній справі та призначено у справі судовий розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в судове засідання.

Представник позивача ТОВ «ЄАПБ» в прохальній частині позовної заяви, просив здійснювати розгляд справи за відсутності представника позивача, позов задовольнити в повному обсязі. Проти винесення заочного рішення не заперечив.

Відповідач ОСОБА_1 у судові засідання призначені на 03.02.2026 31.03.2026 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується повернутими конвертами на адресу суду з відміткою « адресат відсутній за вказаною адресою». Крім того, повідомлявся шляхом поміщення оголошення на веб-сайті судової влади України про виклик відповідача в судове засідання, при чому з опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, причини неявки суду не відомі.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, проти чого не заперечує у своїй заяві представник позивача.

Ненадання відповідачем відзиву та доказів в обґрунтування своїх можливих заперечень проти позову, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що відповідає положенням ч. 1 ст. 280 ЦПК України.

Заперечення від сторін проти заочного розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін по справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

За наведених вище обставин, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у суду матеріалів.

Згідно ст. ст.12, 13,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи дотримуючись принципів диспозитивності та змагальності сторін. Суд розглядає справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих сторонами доказів. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 20.02.2018 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , укладено кредитний договір № Р25.00410.003688601, який підписано власноручним підписом відповідача та від імені Банку договір підписано з використанням аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Банку та відтиску печатки банку, відтворених за допомогою технічного пристрою відповідно до публічної оферти АТ «Ідея Банк».

Відповідно до пункту 1.1 Кредитного договору сторони погодили, що банк надає позичальнику кредит (грошові кошти) на поточні потреби в сумі 69600,00 гривень, а позичальник зобов`язується одержати кредит і повернути його з процентними платежами (процентами та платою за обслуговування кредитної заборгованості) згідно із умовами цього договору. Банк надає кредит у день підписання цього договору строком на 60 місяців (п.1.2 Кредитного Договору).

Пунктом 1.3 Кредитного Договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує проценти в розмірі 1,99 % від залишеної суми кредиту.

Згідно пункту 1.7 договору Банк відкриває Позичальнику банківський поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні в рамках пакету послуг 260_Стартовий_ПР,що обслуговується на умовах Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Пунктом 6.1. договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (а.с.4).

Крім того, 20.02.2018 року відповідачем ОСОБА_1 власноручно підписано анкету-заяву згідно якої запитувана сума кредиту становить 69600,00 грн, заяву № Р25.00410.003688601 про акцепт публічної оферти ПАТ «Ідея Банк» на укладання договору про використання власноручного підпису та відтиску печатки банку ПАТ «Ідея Банк», заяву № відповідачем від 20.02.2018 року про приєднання до договору добровільного страхування життя №ПБ130800 від 23.05.2014 року, заяву фізичної особи суб`єкта кредитної історії (а.с.8-12).

Окрім того, 20.02.2018 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту (а.с. 6).

Разом, з тим, паспорт споживчого кредиту виступає способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту (постанова Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі №393/126/20).

Паспорт споживчого кредиту, є тією інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), викладений у формі відповідно до Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування».

Факт перерахування відповідачу кредитних коштів на виконання кредитного договору № Р25.00410.003688601 від 20.02.2018 підтверджується ордером розпорядженням №1 про видачу кредиту в розмірі 57759,34 грн (а.с.13).

Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_3 за період з 20.02.2018 по 17.11.2023 року, вбачається, що відповідачу було зараховано кошти згідно кредитного договору № Р25.00410.003688601 від 20.02.2018 року у розмірі 57759,34 грн та відповідач погашав заборгованість за Кредитним договором (а.с.14-16).

Відповідно до довідки-розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № Р25.00410.003688601 від 20.02.2018 року, останній станом на 17.11.2023 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 135801,90 гривень, яка складається з: заборгованості за основним боргом у сумі 41802,30 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками у сумі 3385,44 грн та заборгованості за нарахованими та несплаченими комісіями у сумі 90614,16 грн (а.с.17).

Відповідно до договору факторингу № 17112023, укладеного 17 листопада 2023 року між Акціонерним товариством «ІДЕЯ БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», Клієнт відступає Фактору, а Фактор приймає Права вимоги та в їх оплату зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату та на умовах, визначених Договором. Права вимоги, які Клієнт відступає Фактору, відступаються та передаються в розмірі Заборгованості Боржників перед Клієнтом, та визначені в друкованому Реєстрі Боржників (Додаток № 2), що підписується Сторонами в день укладання Договору. (а.с.18-20)

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників № 2 від 17 листопада 2023 року до договору факторингу № 17112023 від 17 листопада 2023 року, в реєстрі договорів, права вимоги за якими відступаються, значиться боржник ОСОБА_1 , кредитний договір № Р25.00410.003688601 від 20.02.2018 у розмірі 135801,90 грн, яка складається із: заборгованість за основним боргом - 41802,30 грн, заборгованість за відсотками - 135801,90 грн, заборгованість за комісіями 90614,16 грн (а.с. 21)

Вирішуючи даний позов, суд застосовує такі норми права.

Відповідно до ст.626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст.628, ст.629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір підписано Позичальником врасноручно.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Відповідно до вимог частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 1048 Цивільного кодексу України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно з ч.2 ст.517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.

Статтею 1082 Цивільного кодексу України, передбачено боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомлені визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну - кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

Навіть при умові, що відповідач з будь-яких підстав не отримав вищезазначене повідомлення про відступлення права вимоги, має місце той факт, за яким відповідач не мав жодних перешкод для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості на рахунки попереднього кредитора ПАТ «Ідея Банк», які вказані в кредитному договорі, і таке виконання було б належним відповідно до статті 516 Цивільного кодексу України. Однак, відповідачем всупереч вищевказаних вимог не надано до суду доказів підтвердження сплати кредитної заборгованості на рахунки попереднього кредитора, ПАТ «Ідея Банк».

Враховуючи, що позивач взяті на себе зобов`язання за договором № Р25.00410.003688601 від 20.02.2018 року виконав належним чином та у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти, в той час як відповідач зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконував належним чином, у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість, оцінивши наявні у справі докази, в їх сукупності на предмет їх належності та достовірності, суд доходить висновку, що позов підлягає задоволенню у межах заявлених позовних вимог та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у розмірі 45187.74 грн, яка складається із: заборгованості за основним боргом у розмірі 41802,30 грн, заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками 3385,44 грн.

Щодо стягнення заборгованості за нарахованою та несплаченою комісією у розмірі 90614,16 грн, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту,у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанова Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом,іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

Крім того, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 сформував висновок щодо застосування норм права, вказавши, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Умовами кредитного договору від 20.02.2018 року не передбачено сплату позичальником комісії за обслуговування кредитної заборгованості, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування).

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що представником позивача не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні кредитного договору, а тому положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісяця сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові № 204/224/21 від 06.11.2023 року.

Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими, в тому числі встановлювати вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, наведеним в постанові № 199/7014/20 від 01.02.2023 року.

За таких обставин, суд вважає, що умови кредитного договору, які встановлюють додаткову комісію є недійсними відповідно до положень статей 203, 215 ЦК України, статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

На підставі викладеного, позовна вимога про стягнення комісії за обслуговування у розмірі 90614,16 грн є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень статті 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи що позов задоволено частково, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1007,55 грн. (3028,00х 45187.74/135801,90).

На підставі вищевикладена керуючись ст.ст.141, 263-265, 280-282, 352, 354 ЦПК України, ст.509, 525, 526, 530, 536, 599, 625, 1048 - 1050, 1054 ЦК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» суму заборгованості, за договором про споживчий кредит № Р25.00410.003688601 від 20.02.2018 року в розмірі 45187.74 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати по сплаті судового збору 1007,55 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасники справи:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місце знаходження: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд.30, ЄДРПОУ 35625014;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Альона Володимирівна Бадердінова