Решение № 136298079, 06.05.2026, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа 206/7107/25

Провадження 2/206/739/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 року м. Дніпро

Самарський районний суд міста Дніпра у складі: головуючого судді Плінської А.В., за участі секретаря Габісонії Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2025 року ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (надалі позивач) звернулося до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_2 (далі відповідач) за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», у рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1485-1237. Договір про відкриття кредитної лінії разом з Правилами надання споживчих кредитів складає єдиний договір, у якому визначаються всі його істотні умови та з якими відповідач була попередньо ознайомлена. Відповідачеві надано одноразовий ідентифікатор А8582 для підписання кредитного договору від 17 грудня 2024 року № 1485-1237 та підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов договору відповідач отримала від позивача кредит у розмірі 15000,00 грн., строк кредитування 365 днів, базовий період 21 день, промо-ставка 0,01 % в день, знижена % ставка 1,00% в день. Без отримання смс-повідомлення для входу в особистий кабінет, без здійснення входу на веб-сайт Кредитора до особистого кабінету, без отримання смс-повідомлення з одноразовим ідентифікатором для підписання угоди, Кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладеним, а кредитні кошти не були би перераховані відповідачеві. Відповідач підтвердила виникнення своїх зобов`язань, відповідно до умов Кредитного договору, шляхом прийняття виконання зобов`язання Кредитодавця, а саме отримавши кредитні кошти відповідач не скористалася своїм правом протягом 14 календарних днів з дня укладення Кредитного договору відмовитися від договору без пояснення причин, у тому числі в разі отримання нею грошових коштів.

Також до вказаного кредитного договору № 1485-1237, між позивачем та відповідачем було укладено ще 6 Додаткових угод про надання додаткових кредитних коштів на загальну суму 19500,00 грн.

Відповідач належним чином не виконує своїх зобов`язань щодо погашення кредиту , а тому станом на 21.10.2025 року, загальний розмір заборгованості становить: 73443,41 грн., що складається з:

- заборгованість за кредитом -19933,54 грн.;

- заборгованість за нарахованими процентами 35826,54 грн.;

- заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України 17053,33 грн.;

- заборгованість за комісією 630,00 грн.

Тому, посилаючись на зазначені обставини, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором та судові витрати.

Ухвалою від 12 лютого 2026 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, у позовній заяві просить розглянути справу за його відсутності.

28.03.2026 року через систему «Електронний суд» представником відповідача, адвокатом Маркело В.О. був поданий відзив на позовну заяву в якому зазначено, що вимоги про стягнення комісії в розмірі 630,00 грн. задоволенню не підлягають, оскільки положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати комісію є нікчемними відповідно до ч. 1 ст.11, ч.5 ст.2 Закону України «Про споживче кредитування». У кредитному договорі позивач не зазначив та не надав доказів наявності переліку додаткових та супутніх послуг Кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням та обслуговування кредиту, які надаються відповідачу і за які встановлена комісія за надання та обслуговування кредиту. У зв`язку з чим, підлягає зменшенню на 1695,00 грн. сума основного боргу, яка була зарахована позивачем зі сплачених відповідачем коштів в рахунок комісії. Таким чином, сума основного боргу, яка підлягає стягненню, складає (19933,54 1695,00) 18 238,54 грн. Також не підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України, оскільки вказана заборгованість нарахована у період дії в Україні воєнного стану, тому відповідачка, як позичальник на підставі п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України в будь-якому випадку повинна бути звільнена від обов`язку їх сплати на користь позивача.Що стосується заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 35826,54 грн., то вважала можливим зменшити суму заявлених до стягнення відсотків до 2000,00 грн. Такий розмір відсотків буде відповідати критеріям справедливості, добросовісності, пропорційності та розумності.

Відповідач у судове засідання не з`явиkfся, про час та місце розгляду справи повідомленf відповідно до вимог процесуального закону. Представником подано заяву про розгляд справи без відсутності відповідача та його представника.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом установлено, що 17 грудня 2024 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1485-1237на суму 15000,00 грн., строк кредитування 365 днів, базовий період 21 день, промо-ставка 0,01 % в день, знижена % ставка 1,00% в день.

Кредитний договір укладено з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи веб-сайту ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (https:// creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «УкрКредит Фінанс» (кредитодавця), в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле.

Відповідно до ч. 12, 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону є оригіналом такого документа. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

На офіційному веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (https://creditkasa.com.ua) у вільному доступі для всіх клієнтів ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена повна інформація щодо договору кредиту та порядку його укладення, а саме, документи: Договір кредиту (примірний Договір на момент укладення); Правила надання грошових коштів у кредит (діючі на момент укладення договору); Згода на обробку персональних даних; Публічна інформація; Положення про конфіденційність. Крім того на веб-сайті ТОВ «Укр Кредит Фінанс» розміщена довідкова інформація з наданням розгорнутої інформації щодо порядку та умов надання послуг.

Також до вищевказаного Договору про відкриття кредитної лінії №1485-1237 від 17.12.2024 року між позивачем та відповідачем було укладено ряд Додаткових угод, зокрема:

- Додаткова угода №1 від 21.02.2025 року про надання додаткових коштів у кредит у сумі 5 500,00 грн.;

- Додаткова угода №2 від 12.03.2025 року про надання додаткових коштів у кредит у сумі 5 000,00 грн.;

- Додаткова угод №3 від 13.03.2025 року про надання додаткових коштів у кредит у сумі 800,00 грн.;

- Додаткова угода №4 від 31.03.2025 року про надання додаткових коштів у кредит у сумі 4 000,00 грн. ;

- Додаткова угода №5 від 26.04.2025 року про надання додаткових коштів у кредит у сумі 1 000,00 грн.;

- Додаткова угода №6 від 30.04.2025 року про надання додаткових коштів у кредит у сумі 3 200,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Отримання відповідачем від позивача кредитних коштів у загальному розмірі 34500,00 грн. підтверджено: довідкою про перерахування суми кредиту за договором № 1485-1237 від 17 грудня 2024 року на ім`я ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 5.1 Договору,Позичальник зобов`язаний здійснити повернення Суми Кредиту, сплатити проценти за користування кредитом та комісію за видачу кредиту (якщо умови Договору передбачають сплату комісії за видачу Кредиту) відповідно до умов Договору. Здійснення оплат за Договором у будьякому іншому порядку є виключно правом, а не обов`язком Позичальника. При цьому Позичальник може у будь-який час повністю або частково повернути Кредит.

Таким чином, сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов кредитного договору.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором № 1485-1237 від 17 грудня 2024 року , станом на 21 жовтня 2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить 73443,41 грн., а саме: заборгованість за кредитом 19933,54 грн., заборгованість за нарахованими процентами 35826,54 грн., заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України 17053,33 грн., заборгованість по комісії 630,00 грн.

Наданий товариством розрахунок не спростований відповідачем належними та допустимими доказами.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно положень ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Як передбачено ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установленні строки відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а згідно ст.629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Також статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Враховуючи, що доказів повернення тіла кредиту матеріали справи не містять, суд дійшов висновку, що сума у розмірі 19933,54 грн. заборгованість за кредитом підлягає стягненню з відповідача.

Щодо правомірності нарахування позивачем процентів, за договором кредиту суд звертає увагу на наступне.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, кредитодавцем:

- за період з 17 грудня 2024 року по 06 січня 2025 року (включно) нарахування процентів відбувалось за промо-ставкою ставкою, яка становить 0,01% за кожен день користування кредитом.

- за період з 07 січня 2025 року по 20 жовтня 2025 року (включно) нарахування процентів відбувалось за зниженою ставкою, яка становить 1?00% за кожен день користування кредитом.

Також за період з 14 травня 2025 року по 07 серпня 2025 року (включно) до відповідача було застосовано нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України у зв`язку з виникненням простроченої заборгованості у розмірі 199,34 грн. в день у загальному розмірі 17250,00 грн.

Таким чином, позивачем були нараховані відсотки на основну суму заборгованості за користування кредитними коштами за промо-ставкою та зниженою ставкою, а також відсотки за ст. 625 ЦК України.

Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно з Указом Президента України з 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан, який триває досі.

Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України ( постанова Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (постанова Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі, договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, а висновок суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для стягнення заборгованості за кредитними договором в частині нарахування відсотків за ст. 625 ЦК України є необґрунтованим. Позивачем до розрахунку заборгованості було включено заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України на суму 17053,33 грн., яка, в силу вказаного вище, підлягає списанню кредитодавцем. Тому розмір заборгованості, про який заявлено позивачем, слід зменшити на суму неправомірно нарахованих процентів.

Що стосується заборгованості за нарахованими процентами, то вони як вже встановлено судом нараховані за погодженою відсотковою ставкою та в межах строку договору.

Разом із тим, суд вважає слушними доводи представника відповідача про наявність підстав для зменшення розміру нарахованих відсотків.

Як було зазначено вище, сторонами погоджено розмір процентів і порядок їх нарахування, який відповідно до розрахунку заборгованості складає 35826,54 грн., що майже вдвічі перевищує суму основної кредитної заборгованості в розмірі 19933,54 грн.

Слід звернути увагу, що відповідач, як пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не змогла ефективно здійснити свої права бути поінформованою про дійсні умови кредитування ТОВ «Укр Кредит Фінанс», які викладені в декількох значних за об`ємом документах, які не містять прозорості та зрозумілості, зокрема щодо дійсного періоду та розміру нарахувань за кредитом. А тому на думку суду, укладення договору перетворюється на непомірний тягар для відповідачки, як споживача та джерело отримання невиправданих прибутків кредитором.

Таким чином, суд враховує, що вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509 та частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги діючого законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Крім того, з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України, участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Це узгоджується з положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», в якій зазначено наступне: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

У наведених Керівних принципах для захисту інтересів споживачів визначено, що споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Пунктами 1.2 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248, Хартією захисту споживачів, схваленою Резолюцією Консультативної ради Європи від 17 травня 1973 року № 543, Директивою 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 11 травня 2005 року (пункти 9, 13, 14 преамбули), Директивою 2008/48/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 23 квітня 2008 року про кредитні угоди для споживачів передбачається, що надання товарів чи послуг, у тому числі у фінансовій галузі, не має здійснюватися за допомогою прямого чи опосередкованого обману споживача, а відповідні права споживачів регламентуються як на доконтрактній стадії, так і на стадії виконання кредитної угоди.

Директива 2005/29/ЄС Європейського Парламенту та Ради Європи від 11 травня 2005 року розділяє комерційну діяльність, що вводить в оману на дію і бездіяльність та застосовується до правовідносин до і після укладення угоди, фінансові послуги через їх складність та властиві їм серйозні ризики потребують встановлення детальних вимог, включаючи позитивні зобов`язання торговця. Оманливі види торговельної практики утримують споживача від поміркованого і таким чином ефективного вибору.

Відповідно до положень Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів» від 09 квітня 1985 року № 39/248 споживачі мають бути захищені від таких зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав у контрактах та незаконні умови кредитування продавцями.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (абз.3 пп.3.2 п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

Окрім цього, як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у п.6 ст. 3, ч.3 ст. 509 та ч.1-2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

У цьому рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками фізичними особами.

Такого ж самого правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20).

Також, відповідно до постанови Великої палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

Відповідно до пункту 8.38 зазначеної постанови з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика палата Верховного Суду дійшла до висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

Застосовуючи аналогію та враховуючи те, що заявлена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими процентами в розмірі 35826,54 грн. не є співрозмірною сумі основної заборгованості за кредитом у розмірі 19933,54 грн. за договором про відкриття кредитної лінії № 1485-1237 від 17 грудня 2024 року, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання нею зобов`язань за кредитним договором, суд дійшов висновку про необхідність зменшення розміру процентів за вказаним договором до 19933,54 грн.

Щодо сплати відповідачем комісії за надання кредиту, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Умовами пункту 1 Додаткової угоди від 13.03.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1485-1237 від 17 грудня 2024 передбачена комісія за видачу кредиту в розмірі 750,00 грн.

Умовами пункту 1 Додаткової угоди від 30.04.2025 року до Договору про відкриття кредитної лінії № 1485-1237 від 17 грудня 2024 передбачена комісія за видачу кредиту в розмірі 150,00 грн.

Аналіз змісту договору до додаткових угод до нього свідчить, що в них не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредитів, що надаються позичальнику та за які встановлена комісія у визначеному у цьому пункті розмірі. Позивачем не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні договору.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що положення договору про відкриття кредитної лінії № 1485-1237 від 17 грудня 2024 року щодо сплати позичальником комісії за видачу кредиту є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Також суд зауважує, що положення договору про надання, управління та обслуговування споживчого кредиту, які передбачають здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні Закону України «Про захист прав споживачів», є нікчемними. Надання кредиту є по суті основним обов`язком кредитодавця за умовами укладеного із споживачем договором, а не послугою, виконання якого не може здійснюватися за окрему плату.

Згідно з частинами першою, п`ятою статті 216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Оскільки встановлені умови про сплату позичальником комісії за видачу кредиту є нікчемними, суд на підставі частини п`ятої статті 216 ЦК України вважає за потрібне застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину. Крім того, спрямовані позивачем кошти на погашення по комісії в сумі 1695,00 грн., підлягають зарахуванню на погашення процентів за користування кредитом.

Враховуючи викладене, загальний розмір заборгованості ОСОБА_1 за процентами за користування кредитом, що підлягає стягненню на користь позивача ТОВ «Укр Кредит Фінанс», становить 18238,54 грн. (19933,54 грн. 1695,00 грн.).

Отже, оскільки відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору, то суд доходить висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у розмірі 38172,08 грн., з них: 19933,54 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 18238,54 - заборгованість за процентами.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.141,264,280-282,294ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» ( код ЄДРПОУ: 38548598, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407) заборгованість за Кредитним договором № 1485-1237 від 17 грудня 2024 в розмірі 38172,08 грн., з них: 19933,54 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 18238,54 - заборгованість за процентами, а також витрати понесені по сплаті судового збору в розмірі 1258,92 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

На рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: Плінська А.В.